Пурва-мімамса

Міманса, пурва-міманса (санскр.) — одна з ортодоксальних систем давньоіндійської філософії. Викладена в Міманса-сутрах, авторство яких приписують (4-3 ст. до н. е.).

Послідовники міманси вважали, що Веди не є божественним одкровенням, і тому ведичні релігійні філософські положення потребують логічних обґрунтувань.

Міманса виходить з того, що остаточне звільнення індивіда від перевтілень (мокші) не можна раціонально пояснити. Але до мокші індивід може прийти і незалежно від своїх прагнень — завдяки беззастережному дотриманню громадських і релігійних обов'язків — дхарми.

Міманса визнавала й матеріальний початок у Всесвіті. Пізніші коментатори вчення посилили її теологічне спрямування і розвинули ідею особистого божества.

Міманса тісніше пов'язана з релігією, ніж санкх'я, проте реалістичність і раціоналістичність методології міманси зближує її з давньоіндійським матеріалізмом.

Представники

• Кумаріла Бгатта — філософ і мовознавець VII століття.

Література

• Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. І доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986
• Луцишина О. А. Міманса // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міманса