Індивід

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Індивід (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Людина (значення).

Індиві́д, Індиві́дуум (лат. individuum — неподільний) — окремий організм, який існує самостійно, зокрема людина, особа, одиничний представник роду людського.

Індивід

Індивід у Вікісховищі

Загальний опис

Поняття «індивід» тісно пов'язане з поняттями «людський організм», «особистість», «суб'єктність», «індивідуальність» та «духовність», які використовуються для позначення сукупності якостей та здібностей окремо взятої людини, сутнісних рівнів людського розвитку в онтогенезі

Індивід постає на верхній межі періоду літичного (сталого) розвитку людського організму як наслідок кризи одного року. Замість попереднього повного симбіозу, злиття дитини і дорослого, з'являються двоє — дитина і дорослий. Таким чином, вихід з кризи одного року є початком літичного періоду індивідного розвитку — плавних, тривалих змін, народження індивідного «порядку» з організмового «хаосу», що проявляється у елементарних виявах диференціації та інтеграції психічних процесів, психофізіологічній самоорганізації на різних етапах сенситивності, функціональній самоорганізації становлення мозкової архітектоніки, витворенні індивідуально-типологічних властивостей та конституційної типології у її людських виявах. Тут відбувається остаточне розмежування для дитини предметного і соціального середовища, переживання психофізіологічних станів у формі бажань, прагнень тощо. Криза дитинства (5,5-7,5 років) завершуючи індивідний етап розвитку дитини, стає водночас початком особистісного етапу.

Особисте і колективне

Докладніше: колективізм

Див. ще:

Див. також

• Натовп
• Лідерство
• Психологія натовпу
• Лідер

Примітки

1. Українська психологічна термінологія: словник-довідник. — К.: «Інформаційно-аналітичне агентство»,2010. — 302 с. .

Джерела

• Чепа М.-Л. А. Розвиток людини як результат диференціації та інтеграції психічних процесів /Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України «Проблеми загальної та педагогічної психології». — К., 2003. Т. 5. Ч. 2. — С. 284—297.
• Індивід [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.]