Пузнякі вці село в Кольчинській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України село Пузняківці Краї

Пузнякі́вці — село в Кольчинській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України.

село Пузняківці
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Громада	Кольчинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21040130110060698
Основні дані
Засноване	1600
Населення	538
Площа	1,149 км²
Густота населення	468,23 осіб/км²
Поштовий індекс	89630
Телефонний код	+380 3131
Географічні дані
Географічні координати	48°37′15″ пн. ш. 22°43′18″ сх. д. / 48.62083° пн. ш. 22.72167° сх. д. / 48.62083; 22.72167Координати: 48°37′15″ пн. ш. 22°43′18″ сх. д. / 48.62083° пн. ш. 22.72167° сх. д. / 48.62083; 22.72167
Середня висота над рівнем моря	502 м


Місцева влада
Адреса ради	89630, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Пузняківці, 72а
Карта
Пузняківці
Пузняківці
Мапа

Походження назви

Щодо назви села існують дві легенди. В одній з них пояснюється так, що одним із першозасновників була родина, що носила прізвище Поздняки, які рятуючись від переслідувань монголо-татар знайшли своє «пристанище на горбі».

Друга легенда дає пояснення назви села відносно його природно-кліматичних умов і географічного розташування, тобто пізніше (пузніше) розпочинається прихід весни, а отже і пізніше починаються роботи на полях, пізніше засівають і пізніше збирають урожай.

Історія

Уперше село Пузняківці згадується в історичних джерелах за 1600 рік. Належало воно до Мукачівської долини — володіння князівського роду Ракоці. В цей час село мало назву «Сорвошрийт», що в перекладі з угорської означало Оленяча Поляна, так як на місці села була величезна поляна, де часто паслися олені, а князі роду Ракоці приходили туди на полювання.

З 1728 року село згадується як «Пузнякдорф» Шенборнівської долини і є володіннями графів Шенборнів.

Пізніше в 1775 році з верхньо-австрійського Зальцкамергута на територію Закарпаття пересилялись великі колонії австрійців- переселенців. Велика колонія німців-австрійців поселилась і в цьому селі. Першими серед них були Пензештадлери, Штайнери, Гунгредери. Тут вони працювали на лісозаготівлях. На початку 19 ст., коли німецька община стала більш-менш заможною в с. Пузняківці була організована перша недільна німецька школа. Культурно- просвітницьку роботу тут проводив Йозеф Пензештадлер, покоління якого проживає і зараз на території села Пузняківці.

З приходом Радянської владипочались репресії щодо німців і багато їх було виселено в Сибір та Казахстан.

На даний час в с. Пузняківці проживає 29 німців. Церква Різдва пр. богородиці. 1943.

храм Різдва пр. Богородиці. 1943.

У XVII ст. парохія була в сусідньому Грабові, але в селі був священик Михайло Пузняк. Спустошену церкву і фару вперше згадують 1699 р.

У 1733 р. згадано про дерев'яну церкву св. Михайла з двома дзвонами. У 1797 р. знову є згадка про дерев'яну церкву. У середині XIX ст. сюди перевезли церкву з села Тур'я Поляна, і вона стояла в Пузняковцях до початку 1950-х років, коли її розібрали під тиском місцевих «активістів». Залишилися з неї ікони апостолів.

Нинішню дерев'яну церкву розмірами 21,5 м на 7,8 м збудовано в 1940—1943 р. Організував будівництво та збір коштів священик Копчай, а будували церкву місцеві майстри Петро Русин, Іван Касинець, Степан Касинець, Федір Ломпарт та Іван Діянич з Туря-Бистрого.

На будівництво потрібно було 8000 пенґів. Оскільки село не могло зібрати таких грошей, то священик розіслав у різні місця 3500 листів з проханням про допомогу й отримав 600 відповідей і 2500 пенґів. Престол, виготовлений 1846 p., було подаровано з каплиці ужгородського катедрального храму, де в 1942 р. встановили новий престол. Хоча церква дерев'яна, однак характерних рис давніх храмів не має. Споруда досить пропорційна. Барокове завершення збалансоване по висоті і гарно «посаджене» на низьку широку башту, вівтарний зруб вирішено в формі апсиди.

Коло церкви стоїть дерев'яна дзвіниця каркасної конструкції. Дахи обох споруд оббито бляхою. На дзвіниці — чотири дзвони. Найменший відлито на замовлення єпископа Сатмарського Леврінца в 1876 р. Інші датовано 1875, 1925 та 1926 роками. За 1994—1996 роки поряд з дерев'яною вимуровано нову цегляну церкву, отже, незабаром ще одна дерев'яна церква щезне з архітектурної карти Закарпаття.

Туристичні місця

- храм Різдва пр. Богородиці. 1943.

- лісові печери

- Чорний ліс

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 571 особа, з яких 265 чоловіків та 306 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 538 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,51 %
російська	1,49 %

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

Погода в селі

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.