Борис Карлович Пуго (19 лютого 1937, Твер — 22 серпня 1991, Москва) — міністр внутрішніх справ СРСР (1990–1991), член ГКЧП. Член ЦК КПРС (1986—1990), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з вересня 1989 по липень 1990 року. Член Центральної контрольної комісії КПРС в 1990—1991 роках. Голова, член Президії та член Бюро Президії Центральної контрольної комісії КПРС в 1990—1991 роках. Депутат Верховної ради СРСР 11-го скликання, народний депутат СРСР.
Пуго Борис Карлович латис. Boriss Pugo | |||
| |||
---|---|---|---|
14 квітня 1984 — 4 жовтня 1988 | |||
Попередник: | Авґустс Восс | ||
Наступник: | Яніс Вагріс | ||
| |||
1 грудня 1990 — 22 серпня 1991 | |||
Попередник: | Вадим Бакатін | ||
Наступник: | |||
Народження: | 19 лютого 1937[1][2] Твер, РРФСР, СРСР | ||
Смерть: | 22 серпня 1991[1][2](54 роки) Москва, СРСР | ||
Причина смерті: | вогнепальне поранення | ||
Поховання: | Троєкуровське кладовище | ||
Країна: | СРСР | ||
Релігія: | атеїзм | ||
Освіта: | Ризький технічний університет | ||
Партія: | КПРС | ||
Нагороди: | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Народився в Калініні (нині Твер) у родині партійного працівника, латиш за національністю. Російською мовою розмовляв краще, ніж латиською. Його батько — Карл Янович Пуго — був учасником революції та Громадянської війни, підпільником, «латиським стрільцем», потім секретарем Ризького міськкому партії. У 1940—1941 роках родина Пуго проживала в Ризі. На початку німецько-радянської війни родина була евакуйована до міста Кірова (РРФСР), де перебувала до 1943 року. З 1943 по 1948 рік Пуго жили в Москві, а в 1948 році переїхали до Риги. Борис Пуго у 1951 році вступив до комсомолу. Закінчив із медаллю середню школу в Ризі.
У 1960 році закінчив Ризький політехнічний інститут.
У 1960—1961 роках — інженер спеціального конструкторського бюро Ризького електромашинобудівного заводу. У 1961 році обраний секретарем комітету комсомолу Ризького електромашинобудівного заводу.
У 1961—1963 роках — 2-й секретар, 1-й секретар Пролетарського районного комітету ЛКСМ Латвії (комсомолу) міста Риги.
Член КПРС з 1963 року.
У 1963—1968 роках — відповідальний організатор, завідувач сектору відділу комсомольських органів по союзних республіках ЦК ВЛКСМ у Москві.
У 1968—1969 роках — завідувач організаційного відділу Ризького міського комітету КП Латвії.
У квітні 1969 — 1970 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Латвії.
У березні 1970 — квітні 1974 року — секретар ЦК ВЛКСМ.
У 1974 році — інспектор ЦК КПРС у Москві.
У 1974—1975 роках — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КП Латвії.
У 1975—1976 роках — 1-й секретар Ризького міського комітету КП Латвії.
З 1976 року — завідувач відділу, в 1977—1980 роках — перший заступник голови КДБ Латвійської РСР.
У листопаді 1980 — квітні 1984 року — голова Комітету державної безпеки Латвійської РСР із присвоєнням військового звання генерал-майор.
14 квітня 1984 — 4 жовтня 1988 року — 1-й секретар ЦК КП Латвії.
30 вересня 1988 — 11 липня 1990 року — голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС і кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 20 вересня 1989 р. по 14 липня 1990 року. Єдиний із семи латишів, що входили у Політбюро, що не мав дореволюційного стажу в партії.
14 липня 1990 — 23 квітня 1991 року — голова Центральної контрольної комісії КПРС.
З 1 грудня 1990 по 22 серпня 1991 року — міністр внутрішніх справ СРСР (змінив на цій посаді Вадима Бакатіна, якого Горбачов відправив у відставку).
4 лютого 1991 року Борису Пуго було присвоєно військове звання генерал-полковника внутрішньої служби.
З березня по серпень 1991 року — член Ради безпеки СРСР.
ДКНС і самогубство
1991 року Борис Пуго став членом ДКНС й одним з організаторів «серпневого путчу». Безпосередньо перед путчем, у серпні 1991 року, він відпочивав з родиною у Криму. Повернувся до Москви 18 серпня. У Москві йому зателефонував голова КДБ СРСР Володимир Крючков і запросив у Кремль, де був утворений ДКНС.
Після провалу путчу Прокуратурою СРСР щодо Б. К. Пуго було порушено кримінальну справу за участь в антиконституційній змові.
22 серпня на арешт Пуго виїхали голова КДБ РРФСР , перший заступник міністра внутрішніх справ , заступник прокурора Лісін і Григорій Явлінський. Через два дні Явлінський дав інтерв'ю газеті «Московський комсомолець», де розповів про події. За його словами, вони, не чекаючи групи захоплення, «почали діяти». Як сказав Явлінський, двері їм відчинив тесть Пуго, сам Пуго і його дружина були ще живі («його голова відкинулася на подушку, і він дихав», «вона виглядала не при тямі. Всі її рухи були абсолютно некоординовані, мова — незв'язною»). Явлінський особливо підкреслив, що дві обставини здалися йому дивними:
- Пістолет акуратно лежав на тумбочці, куди покласти його самому Пуго було важко.
- Він зауважив три стріляні гільзи.
Журналіст «Московського комсомольця» в кінці статті додав: «Через кілька годин після моєї розмови з Григорієм Явлінським надійшла нова інформація. У результаті слідства стало відомо, що останньою стріляла дружина. Вона ж поклала пістолет на тумбочку».
Проте син Пуго — Вадим Пуго (відповідно до публікації в газеті «День», № 30, 1993 року) говорив, що пістолет поклав на тумбочку 90-річний тесть: «… Вони, по всій видимості, лягли на ліжко. Батько приставив пістолет до скроні матері і вистрілив, після цього вистрілив у себе, а пістолет залишився затиснутим у нього в руці. Дід почув постріл, хоча він погано чує, і зайшов у спальню … Мати не вмерла — вона скотилася з ліжка і навіть намагалася піднятися на нього. Дід взяв у батька пістолет і поклав його на тумбочку. І місяць про це нікому не говорив — боявся. Незрозуміло йому було: говорити — не говорити. І сказав він про пістолет через місяць, коли почалися допити…».
Дружина міністра, Валентина Іванівна Пуго, кандидат технічних наук, доцент Московського енергетичного інституту, померла у лікарні через добу, так і не прийшовши до тями.
Урни з прахом подружжя Пуго поховані на Троєкурівському кладовищі у Москві.
Тексти записок (за заявою «Нової газети»), знайдених при огляді квартири Пуго Б. К. 22.08.91 :
«Зробив абсолютно несподівану для себе помилку, рівноцінну злочину. Так, це помилка, а не переконання. Знаю тепер, що помилився у людях, яким дуже довіряв. Страшно, якщо цей сплеск нерозумності відіб'ється на долях чесних, але що опинилися у дуже скрутному становищі людей. Єдине виправдання того, що сталося, могло бути в тому, що наші люди згуртувалися б, щоб пішла конфронтація. Тільки так і повинно бути. Милі Вадик, Еліно, Інно, мамо, Володю, Ґето, Раю, вибачте мені. Все це помилка! Жив я чесно — все життя „(записка Бориса Пуго).
“ Дорогі мої! Жити більше не можу. Не судіть нас. Подбайте про діда. Мама» (записка Валентини Пуго).
Нагороди
- Орден Леніна (1987)
- Орден Трудового Червоного Прапора (1976)
- Орден Червоної Зірки (1980)
- Орден «Знак Пошани» (1971)
Посилання
- Фінал путчу-1991 в особах // «Факти і коментарі», 23.08.07
- Борис Карлович Пуго
- Микола Зенькович, «22 серпня. Будинок на вулиці Рилєєва».
- Як помирав Пуго 16 років тому
- Застрелився або застрелили? // Московський комсомолець, 24 серпня 1991
- Інтерв'ю з сином Пуго
- Могила Бориса Пуго на Троєкурівському цвинтарі м. Москви[недоступне посилання з червня 2019]
Примітки
- Find a Grave — 1996.
- Munzinger Personen
- . Архів оригіналу за 19 серпня 2009. Процитовано 8 березня 2011.
- Пуго: син про батька. Офіційний сайт Явлінського Г. О. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 8 березня 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Boris Karlovich Pugo 19 lyutogo 1937 1937 02 19 Tver 22 serpnya 1991 1991 08 22 Moskva ministr vnutrishnih sprav SRSR 1990 1991 chlen GKChP Chlen CK KPRS 1986 1990 kandidat u chleni Politbyuro CK KPRS z veresnya 1989 po lipen 1990 roku Chlen Centralnoyi kontrolnoyi komisiyi KPRS v 1990 1991 rokah Golova chlen Prezidiyi ta chlen Byuro Prezidiyi Centralnoyi kontrolnoyi komisiyi KPRS v 1990 1991 rokah Deputat Verhovnoyi radi SRSR 11 go sklikannya narodnij deputat SRSR Pugo Boris Karlovich latis Boriss PugoPrapor 4 j Pershij sekretar CK KP Latvijskoyi RSR14 kvitnya 1984 4 zhovtnya 1988Poperednik Avgusts VossNastupnik Yanis VagrisPrapor 9 j Ministr vnutrishnih sprav SRSR1 grudnya 1990 22 serpnya 1991Poperednik Vadim BakatinNastupnik Narodzhennya 19 lyutogo 1937 1937 02 19 1 2 Tver RRFSR SRSRSmert 22 serpnya 1991 1991 08 22 1 2 54 roki Moskva SRSRPrichina smerti vognepalne poranennyaPohovannya Troyekurovske kladovisheKrayina SRSRReligiya ateyizmOsvita Rizkij tehnichnij universitetPartiya KPRSNagorodi Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v Kalinini nini Tver u rodini partijnogo pracivnika latish za nacionalnistyu Rosijskoyu movoyu rozmovlyav krashe nizh latiskoyu Jogo batko Karl Yanovich Pugo buv uchasnikom revolyuciyi ta Gromadyanskoyi vijni pidpilnikom latiskim strilcem potim sekretarem Rizkogo miskkomu partiyi U 1940 1941 rokah rodina Pugo prozhivala v Rizi Na pochatku nimecko radyanskoyi vijni rodina bula evakujovana do mista Kirova RRFSR de perebuvala do 1943 roku Z 1943 po 1948 rik Pugo zhili v Moskvi a v 1948 roci pereyihali do Rigi Boris Pugo u 1951 roci vstupiv do komsomolu Zakinchiv iz medallyu serednyu shkolu v Rizi U 1960 roci zakinchiv Rizkij politehnichnij institut U 1960 1961 rokah inzhener specialnogo konstruktorskogo byuro Rizkogo elektromashinobudivnogo zavodu U 1961 roci obranij sekretarem komitetu komsomolu Rizkogo elektromashinobudivnogo zavodu U 1961 1963 rokah 2 j sekretar 1 j sekretar Proletarskogo rajonnogo komitetu LKSM Latviyi komsomolu mista Rigi Chlen KPRS z 1963 roku U 1963 1968 rokah vidpovidalnij organizator zaviduvach sektoru viddilu komsomolskih organiv po soyuznih respublikah CK VLKSM u Moskvi U 1968 1969 rokah zaviduvach organizacijnogo viddilu Rizkogo miskogo komitetu KP Latviyi U kvitni 1969 1970 roku 1 j sekretar CK LKSM Latviyi U berezni 1970 kvitni 1974 roku sekretar CK VLKSM U 1974 roci inspektor CK KPRS u Moskvi U 1974 1975 rokah zaviduvach viddilu organizacijno partijnoyi roboti CK KP Latviyi U 1975 1976 rokah 1 j sekretar Rizkogo miskogo komitetu KP Latviyi Z 1976 roku zaviduvach viddilu v 1977 1980 rokah pershij zastupnik golovi KDB Latvijskoyi RSR U listopadi 1980 kvitni 1984 roku golova Komitetu derzhavnoyi bezpeki Latvijskoyi RSR iz prisvoyennyam vijskovogo zvannya general major 14 kvitnya 1984 4 zhovtnya 1988 roku 1 j sekretar CK KP Latviyi 30 veresnya 1988 11 lipnya 1990 roku golova Komitetu partijnogo kontrolyu pri CK KPRS i kandidat u chleni Politbyuro CK KPRS z 20 veresnya 1989 r po 14 lipnya 1990 roku Yedinij iz semi latishiv sho vhodili u Politbyuro sho ne mav dorevolyucijnogo stazhu v partiyi 14 lipnya 1990 23 kvitnya 1991 roku golova Centralnoyi kontrolnoyi komisiyi KPRS Z 1 grudnya 1990 po 22 serpnya 1991 roku ministr vnutrishnih sprav SRSR zminiv na cij posadi Vadima Bakatina yakogo Gorbachov vidpraviv u vidstavku 4 lyutogo 1991 roku Borisu Pugo bulo prisvoyeno vijskove zvannya general polkovnika vnutrishnoyi sluzhbi Z bereznya po serpen 1991 roku chlen Radi bezpeki SRSR DKNS i samogubstvo 1991 roku Boris Pugo stav chlenom DKNS j odnim z organizatoriv serpnevogo putchu Bezposeredno pered putchem u serpni 1991 roku vin vidpochivav z rodinoyu u Krimu Povernuvsya do Moskvi 18 serpnya U Moskvi jomu zatelefonuvav golova KDB SRSR Volodimir Kryuchkov i zaprosiv u Kreml de buv utvorenij DKNS Pislya provalu putchu Prokuraturoyu SRSR shodo B K Pugo bulo porusheno kriminalnu spravu za uchast v antikonstitucijnij zmovi 22 serpnya na aresht Pugo viyihali golova KDB RRFSR pershij zastupnik ministra vnutrishnih sprav zastupnik prokurora Lisin i Grigorij Yavlinskij Cherez dva dni Yavlinskij dav interv yu gazeti Moskovskij komsomolec de rozpoviv pro podiyi Za jogo slovami voni ne chekayuchi grupi zahoplennya pochali diyati Yak skazav Yavlinskij dveri yim vidchiniv test Pugo sam Pugo i jogo druzhina buli she zhivi jogo golova vidkinulasya na podushku i vin dihav vona viglyadala ne pri tyami Vsi yiyi ruhi buli absolyutno nekoordinovani mova nezv yaznoyu Yavlinskij osoblivo pidkresliv sho dvi obstavini zdalisya jomu divnimi Pistolet akuratno lezhav na tumbochci kudi poklasti jogo samomu Pugo bulo vazhko Vin zauvazhiv tri strilyani gilzi Zhurnalist Moskovskogo komsomolcya v kinci statti dodav Cherez kilka godin pislya moyeyi rozmovi z Grigoriyem Yavlinskim nadijshla nova informaciya U rezultati slidstva stalo vidomo sho ostannoyu strilyala druzhina Vona zh poklala pistolet na tumbochku Prote sin Pugo Vadim Pugo vidpovidno do publikaciyi v gazeti Den 30 1993 roku govoriv sho pistolet poklav na tumbochku 90 richnij test Voni po vsij vidimosti lyagli na lizhko Batko pristaviv pistolet do skroni materi i vistriliv pislya cogo vistriliv u sebe a pistolet zalishivsya zatisnutim u nogo v ruci Did pochuv postril hocha vin pogano chuye i zajshov u spalnyu Mati ne vmerla vona skotilasya z lizhka i navit namagalasya pidnyatisya na nogo Did vzyav u batka pistolet i poklav jogo na tumbochku I misyac pro ce nikomu ne govoriv boyavsya Nezrozumilo jomu bulo govoriti ne govoriti I skazav vin pro pistolet cherez misyac koli pochalisya dopiti Druzhina ministra Valentina Ivanivna Pugo kandidat tehnichnih nauk docent Moskovskogo energetichnogo institutu pomerla u likarni cherez dobu tak i ne prijshovshi do tyami Urni z prahom podruzhzhya Pugo pohovani na Troyekurivskomu kladovishi u Moskvi Teksti zapisok za zayavoyu Novoyi gazeti znajdenih pri oglyadi kvartiri Pugo B K 22 08 91 Zrobiv absolyutno nespodivanu dlya sebe pomilku rivnocinnu zlochinu Tak ce pomilka a ne perekonannya Znayu teper sho pomilivsya u lyudyah yakim duzhe doviryav Strashno yaksho cej splesk nerozumnosti vidib yetsya na dolyah chesnih ale sho opinilisya u duzhe skrutnomu stanovishi lyudej Yedine vipravdannya togo sho stalosya moglo buti v tomu sho nashi lyudi zgurtuvalisya b shob pishla konfrontaciya Tilki tak i povinno buti Mili Vadik Elino Inno mamo Volodyu Geto Rayu vibachte meni Vse ce pomilka Zhiv ya chesno vse zhittya zapiska Borisa Pugo Dorogi moyi Zhiti bilshe ne mozhu Ne sudit nas Podbajte pro dida Mama zapiska Valentini Pugo NagorodiOrden Lenina 1987 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1976 Orden Chervonoyi Zirki 1980 Orden Znak Poshani 1971 PosilannyaFinal putchu 1991 v osobah Fakti i komentari 23 08 07 Boris Karlovich Pugo Mikola Zenkovich 22 serpnya Budinok na vulici Rilyeyeva Yak pomirav Pugo 16 rokiv tomu Zastrelivsya abo zastrelili Moskovskij komsomolec 24 serpnya 1991 Interv yu z sinom Pugo Mogila Borisa Pugo na Troyekurivskomu cvintari m Moskvi nedostupne posilannya z chervnya 2019 PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 Munzinger Personen d Track Q107343683 Arhiv originalu za 19 serpnya 2009 Procitovano 8 bereznya 2011 Pugo sin pro batka Oficijnij sajt Yavlinskogo G O Arhiv originalu za 24 serpnya 2013 Procitovano 8 bereznya 2011