Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Петрович Прянишников (1 травня 1831, Гродно — 4 квітня 1909) — український живописець, аквареліст.
| Іван Петрович Прянишников | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 1 травня 1831 Куянівка, нині Білопільського району Сумської області | |||
| Смерть | 4 квітня 1909 (77 років) | |||
| Париж | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна | Російська імперія | |||
| Жанр | живопис, акварель | |||
| Навчання | Академія Святого Луки | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор, історик, аквареліст, рисувальник | |||
| Роки творчості | 1875[1] — 1910[1] | |||
| Вчитель | Ґе Микола Миколайович | |||
| Член | d | |||
| Твори | Q17491117? | |||
| Батько | Q111584281? | |||
| Роботи в колекції | Музей д'Орсе і Національний художній музей Білорусі | |||
| | ||||
 Прянишников Іван Петрович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, де батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і став професійним художником. У 1870 році виїхав за кордон. Класичну освіту Іван отримав у Варшаві, в навчальному закладі для молодих людей з «хороших сімей». У 17 років, після закінчення інституту, він вільно володів польською, німецькою, французькою і англійською мовами. Йому подобалася верхова їзда — згодом його любов до коней проявилася в картинах. Він мав здібності до малювання, і батьки вирішили віддати його у знамениту Академію святого Лука в Римі. Антична культура, музеї і пам'ятники Риму зачаровували хлопця. Проте ще більше вабила його боротьба італійського народу за незалежність. Іван вступив навіть у військо народного героя Італії Джузеппе Гарібальді. Цікава була його участь у міжнародному конкурсі, заснованому в Австралії, на тему з життя негрів. Іван Петрович представив три гумористичні сцени і отримав першу премію. Ці картини знаходилися в російській колекції, як і дві палітри, якими він користувався усе своє життя. Об'їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. Ось як описує життя свого брата в той період Олександр Прянишников :
"Поступово Іван Петрович віддаляється від Парижу... і проводить велику частину життя в Камаргі. Це природний резерват у Франції, в дельті Рони, недалеко від Марселя і Авіньйона... Ця дельта цікава своїми нескінченними пейзажами, багата дичиною і знаменита стадами чорної рогатої худоби і швидких коней, що виводяться для провансальських боїв з дикими биками і коровами. Іван Петрович зблизився з життям сміливих сторожів тих стад і не раз брав участь з озброєними верховими пастухами в доставці "монади" (партії бойових биків) за десятки верст до місця бою - поході, завжди багатому пригодами".
Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Ге Миколою Миколайовичем , навіть позував йому для фігури апостол апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». В Італії він написав на замовлення дві ікони — святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях.
4 квітня 1909 року помер у Провансі, в Франції.
Родина
Дід — Дмитро Іванович Прянишников походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.
Батько — Петро Дмитрович Прянишников — був поручиком лейб — гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. Підпоручиком брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і відправлений в лейб — гвардійський Збірний полк на Кавказ. Звільнений зі служби у званні майора в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. — начальник Завихоського митного округу (статський радник). Мати — Анастасія Федорівна Ширкова була родом із Курської губернії.
Брат — Прянишников Іполит Петрович (1847—1921 р. р.) — оперний співак (баритон), режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878—1886 р.р. — соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886—1889 р.р. — соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.), Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві (1889—1892 р.р.) і в Москві (1892—1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М. К. Мравіну, М. А. Славіну, Є. К. Катульську, Г. А. Бакланова, Н. А. Большакова, Н. І. Фігнер.
Брат — Прянишников Олександр Петрович народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько — турецької війни 1877—1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер — офіцера. Був співвласником Куянівського цукрового заводу і меценатом.
Палітра художника
Численні малюнки і акварелі Івана Прянишникова підготували написання картини «Атака краснорубашечников Гарибальди», яка наразі знаходиться в приватній колекції, в Парижі. У картині проявилися риси, що є типовими для живопису Прянишникова: невеликий формат, мініатюрна техніка, що прекрасно передавала, зі знанням анатомії, рухи коней і вершників, єдиних у своєму пориві, теплий колорит з декількома мазками білого і червоного кольорів. Картина "Гвардійський ротмістр" написана Іваном Прянишниковым зі свого сусіда Іллі Дмитровича Траскіна, який був ротмістром, служив в гвардійському уланському полку і був присутнім на весіллі його брата Олександра в с. Куянівка.
Пам'ять
Дев'ятнадцять картин Івана Принишникова зберігаються в Сумському художньому музеї.
Одна з вулиць містечка Сент-Мари-де-ла-заходів на півдні Франції, де Прянишников жив з 1882 р. і до кінця свого життя, носить його ім'я
Примітки
- RKDartists
- Кочи Ю. Герои не нашого времени. — Сумы, 2011. — С.170. — (рос).
Джерела
- Прянишников Іван Петрович // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — Суми, 2003. — С. 364.
- Прянишников Іван // Сумщина. Велика спадщина: Образотворче мистецтво. — Суми, 2018. — С.104—105 : іл.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Petrovich Pryanishnikov 1 travnya 1831 Grodno 4 kvitnya 1909 ukrayinskij zhivopisec akvarelist Ivan Petrovich PryanishnikovNarodzhennya1 travnya 1831 1831 05 01 Kuyanivka nini Bilopilskogo rajonu Sumskoyi oblastiSmert4 kvitnya 1909 1909 04 04 77 rokiv ParizhNacionalnistukrayinecKrayinaRosijska imperiyaZhanrzhivopis akvarelNavchannyaAkademiya Svyatogo LukiDiyalnisthudozhnik ilyustrator istorik akvarelist risuvalnikRoki tvorchosti1875 1 1910 1 VchitelGe Mikola MikolajovichChlendTvoriQ17491117 BatkoQ111584281 Roboti v kolekciyiMuzej d Orse i Nacionalnij hudozhnij muzej Bilorusi Pryanishnikov Ivan Petrovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pryanishnikov BiografiyaNarodivsya 1 travnya 1841 roku v m Grodno de batko sluzhiv nachalnikom miscevoyi mitnici V yunackomu vici zahopivsya zhivopisom i stav profesijnim hudozhnikom U 1870 roci viyihav za kordon Klasichnu osvitu Ivan otrimav u Varshavi v navchalnomu zakladi dlya molodih lyudej z horoshih simej U 17 rokiv pislya zakinchennya institutu vin vilno volodiv polskoyu nimeckoyu francuzkoyu i anglijskoyu movami Jomu podobalasya verhova yizda zgodom jogo lyubov do konej proyavilasya v kartinah Vin mav zdibnosti do malyuvannya i batki virishili viddati jogo u znamenitu Akademiyu svyatogo Luka v Rimi Antichna kultura muzeyi i pam yatniki Rimu zacharovuvali hlopcya Prote she bilshe vabila jogo borotba italijskogo narodu za nezalezhnist Ivan vstupiv navit u vijsko narodnogo geroya Italiyi Dzhuzeppe Garibaldi Cikava bula jogo uchast u mizhnarodnomu konkursi zasnovanomu v Avstraliyi na temu z zhittya negriv Ivan Petrovich predstaviv tri gumoristichni sceni i otrimav pershu premiyu Ci kartini znahodilisya v rosijskij kolekciyi yak i dvi palitri yakimi vin koristuvavsya use svoye zhittya Ob yizdiv vsyu Italiyu pobuvav u Shvejcariyi Franciyi U 1874 roci odruzhivsya z francuzhenkoyu Zhozefinoyu de Genri Lanzheros oselivsya v Provansi v seli Santa Mariya de La Mer Os yak opisuye zhittya svogo brata v toj period Oleksandr Pryanishnikov Postupovo Ivan Petrovich viddalyayetsya vid Parizhu i provodit veliku chastinu zhittya v Kamargi Ce prirodnij rezervat u Franciyi v delti Roni nedaleko vid Marselya i Avinjona Cya delta cikava svoyimi neskinchennimi pejzazhami bagata dichinoyu i znamenita stadami chornoyi rogatoyi hudobi i shvidkih konej sho vivodyatsya dlya provansalskih boyiv z dikimi bikami i korovami Ivan Petrovich zblizivsya z zhittyam smilivih storozhiv tih stad i ne raz brav uchast z ozbroyenimi verhovimi pastuhami v dostavci monadi partiyi bojovih bikiv za desyatki verst do miscya boyu pohodi zavzhdi bagatomu prigodami Perebuvayuchi v Italiyi Ivan Petrovich poznajomivsya z hudozhnikom Ge Mikoloyu Mikolajovichem navit pozuvav jomu dlya figuri apostol apostola Ioanna Bogoslova v znamenitij kartini Ostannya vecherya V Italiyi vin napisav na zamovlennya dvi ikoni svyatogo Andriya Pervozvannogo ta svyatoyi Yelizaveti dlya cerkvi Ioanna Voyina v Kuyanivci Ivan Petrovich brav uchast u mizhnarodnomu konkursi zapochatkovanomu v Avstraliyi na temu iz zhittya negriv de otrimav 1 shu premiyu Velika kilkist robit znahoditsya u privatnih kolekciyah 4 kvitnya 1909 roku pomer u Provansi v Franciyi RodinaDid Dmitro Ivanovich Pryanishnikov pohodiv iz orlovskih dvoryan i v 1816 r sluzhiv kolezkim sekretarem Batko Petro Dmitrovich Pryanishnikov buv poruchikom lejb gvardijskogo Grenaderskogo polku Narodivsya v Moskvi vihovuvavsya v privatnomu pansioni Bochkova Pidporuchikom brav uchast u povstanni dekabristiv na Senatskij ploshi Peterburga za sho buv zaareshtovanij i vidpravlenij v lejb gvardijskij Zbirnij polk na Kavkaz Zvilnenij zi sluzhbi u zvanni majora v 1833 r Pracyuvav na Peterburzkij mitnici zgodom ocholyuvav Grodnensku Kerchensku Odesku suhoputnu i Taganrozku mitnici Z 19 lyutogo 1852 r nachalnik Zavihoskogo mitnogo okrugu statskij radnik Mati Anastasiya Fedorivna Shirkova bula rodom iz Kurskoyi guberniyi Brat Pryanishnikov Ipolit Petrovich 1847 1921 r r opernij spivak bariton rezhiser pedagog muzichnij diyach Pochatkovu osvitu zdobuv u Drezdeni de iz semi rokiv navchavsya gri na skripci Grav u skladi kvartetiv 12 richnim hlopcem vstupiv do Peterburzkogo morskogo kadetskogo korpusu Zakinchiv jogo v 1867 roci i 5 rokiv sluzhiv na floti hodiv u zakordonni plavannya V 1871 roci vijshov u vidstavku Spivav na scenah teatriv Milana Bolonyi Parmi Genuyi Florenciyi V 1878 1886 r r solist Peterburzkogo Mariyinskogo teatru v 1886 1889 r r solist i rezhiser Tifliskogo opernogo teatru Buv pershim vikonavcem partiyi Lioneli Orleanska diva 1882 r Mizgirya 1882 r Mazepi i Onyegina 1884 r Organizuvav pershe v Rosiyi operne tovaristvo v Kiyevi 1889 1892 r r i v Moskvi 1892 1893 r r u yakomu buv solistom i golovnim rezhiserom Vihovav cilu pleyadu spivakiv M K Mravinu M A Slavinu Ye K Katulsku G A Baklanova N A Bolshakova N I Figner Brat Pryanishnikov Oleksandr Petrovich narodivsya v 1854 roci Vishu osvitu zdobuv u Harkivskomu tehnologichnomu instituti Kornet Uchasnik rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 r r za horobrist nagorodzhenij osobistoyu shashkoyu Vsyu vijnu projshov u chini unter oficera Buv spivvlasnikom Kuyanivskogo cukrovogo zavodu i mecenatom Palitra hudozhnikaChislenni malyunki i akvareli Ivana Pryanishnikova pidgotuvali napisannya kartini Ataka krasnorubashechnikov Garibaldi yaka narazi znahoditsya v privatnij kolekciyi v Parizhi U kartini proyavilisya risi sho ye tipovimi dlya zhivopisu Pryanishnikova nevelikij format miniatyurna tehnika sho prekrasno peredavala zi znannyam anatomiyi ruhi konej i vershnikiv yedinih u svoyemu porivi teplij kolorit z dekilkoma mazkami bilogo i chervonogo koloriv Kartina Gvardijskij rotmistr napisana Ivanom Pryanishnikovym zi svogo susida Illi Dmitrovicha Traskina yakij buv rotmistrom sluzhiv v gvardijskomu ulanskomu polku i buv prisutnim na vesilli jogo brata Oleksandra v s Kuyanivka Pam yatDev yatnadcyat kartin Ivana Prinishnikova zberigayutsya v Sumskomu hudozhnomu muzeyi Odna z vulic mistechka Sent Mari de la zahodiv na pivdni Franciyi de Pryanishnikov zhiv z 1882 r i do kincya svogo zhittya nosit jogo im yaPrimitkiRKDartists d Track Q17299517 Kochi Yu Geroi ne nashogo vremeni Sumy 2011 S 170 ros DzherelaPryanishnikov Ivan Petrovich Sumshina v imenah enciklopedichnij dovidnik Sumi 2003 S 364 Pryanishnikov Ivan Sumshina Velika spadshina Obrazotvorche mistectvo Sumi 2018 S 104 105 il Posilannyahttps artchive ru artists 71391 Ivan Petrovich Prjanishnikov 18411909 http rama com ua zhivopis i sahar ad image 0 http istoriya soippo edu ua index php title Istoriya rodini Pryanishnikovih