Прудянка селище з 1939 року в Україні у Дергачівській міській громаді Харківського району Харківської області селище Пру

Прудянка — селище (з 1939 року) в Україні, у Дергачівській міській громаді Харківського району Харківської області .

селище Прудянка
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Громада	Дергачівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63120070030026955
Облікова картка	Прудянка
Основні дані
Засновано	1801
Статус	із 2024 року
Площа	4,83 км²
Населення	▼ 1913 (01.01.2017)
Густота	414,460 осіб/км²;
Поштовий індекс	62320
Телефонний код	+380 5763
Географічні координати	50°14′41″ пн. ш. 36°11′09″ сх. д. / 50.24472° пн. ш. 36.18583° сх. д. / 50.24472; 36.18583Координати: 50°14′41″ пн. ш. 36°11′09″ сх. д. / 50.24472° пн. ш. 36.18583° сх. д. / 50.24472; 36.18583
Висота над рівнем моря	161 м
Водойма	р. Лопань
Відстань
Найближча залізнична станція:	Прудянка
До райцентру:
- фізична:	17 км
До обл. центру:
- залізницею:	27 км
- автошляхами:	30 км

Селищна влада
Адреса	62300, Харківська обл., Харківський район, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях, 79-Б.
Карта
Прудянка
Прудянка Прудянка

До 2020 селищній раді були підпорядковані населені пункти Цупівка, Чайківка і Шаповалівка.

Географічне розташування

Селище міського типу Прудянка знаходиться на лівому березі річки Лопань, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Цупівка, нижче за течією — смт Слатине, на протилежному березі — село Шаповалівка, в селищі є залізнична станція Прудянка.

По селищу протікає безіменна річка. Поруч розташовано Прудянське водосховище.

Селище розташована за 17 км від районного центру.

Історичні відомості

На початку XVII століття тут жили переселенці з села Срібних Прудів Курської губернії, пізніше сюди прибували втікачі з Правобережжя. Спочатку село називалося Прудами, потім Новосергіївкою (1830 рік), з 70-х років XIX століття — Прудянкою.

На початку XX століття в Прудянці було лише дві вулиці Прудянки — 10 дворів і Линьовка — 13 дворів. В них проживало 120 чоловік населення. Майже всі будинки були вкриті соломою. Волосним центром була Дементіївка. Там знаходилось старшина, писар, поліцейський урядник, піп, а також лікар і фельдшер. У Прудянці були староста і десятський. А навколо Прудянки у своїх маєтках жили поміщики: у Слатино — Захаров, на Линьовці — Линьок, і Цупівці — Квітка та економія крупного поміщика Харитоненка.

За даними на 1864 рік на хуторі Пруди (Новосергіївка) Дементіївської волості Харківського повіту мешкало 498 осіб (245 чоловічої статі та 253 — жіночої), налічувалось 59 дворових господарств.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1345 осіб.

Величезні масиви землі належали поміщикам, а серед них маленькі наділи у бідноти, більші — у заможних селян. Більшість населення неписьменні та малописьменні. Не було ні клуба, ні бібліотеки, ні медпункта, ні пошти. В початкової школі навчалось 80 дітей з Слатино, з Цупівки, з Шаповалівки й Прудянки. Їх навчали 2 вчительки. Кожна вела комбінований клас І-ІІІ і II—IV по 40 з гаком учнів. Найважливішим предметом був закон божій, який викладав дементіївський піп. Одна з учительок, Пономарьова Галина Іванівна, приїхала вчителювати в Прудянки 1916 року.

Після початку радянської окупації було утворено комітет бідноти та розграбовано поміщицькі землі.

Головою сільради був тоді Задніпровський Микита Трохимович, колишній учасник повстання на панцернику Потьомкін на чолі з Матюшенком.

Пізніше в селі були відкриті медпункти, відділення зв'язку, неповна середня школа.

У роки примусової колективізації був організований колгосп імені 1 Травня, який пізніше об'єднався з колгоспом імені Чапаєва, і існував до 1959 року.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 95 людей.

Під час окупації, в роки Німецько-радянської війни, гітлерівці розстріляли 34 чоловіка, зруйнували 22 будинки і залізничний міст. В повоєнні роки почався бурхливий ріст селища. В той час, як з 1917 по 1941 р. було збудовано 180 будинків, в післявоєнні роки збудовано 523 будинки. Більша частина будинків з цегли або обкладені цеглою. Дахи вкриті залізом або шифером.

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Дергачівської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дергачівського району, селище міського типу увійшло до складу Харківського району.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

Галерея

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 27 листопада 2015.
Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання

Історія міст та сіл УРСР (рос.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Погода в селищі [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)

[3] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[4] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 27 листопада 2015.

[5] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.

[6] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»