У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Міяґі Префектура Міяґі Префектура Міяґі на карті Японії Розташуванн

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Міяґі.

**Префектура Міяґі**
Префектура Міяґі на карті Японії
Розташування
Країна	Японія
Острів	Хонсю
Регіон	Тохоку
Центр	Сендай
Код і координати
ISO 3166-2	JP-04
Координати	Координати: 38°21′ пн. ш. 140°58′ сх. д. / 38.350° пн. ш. 140.967° сх. д. / 38.350; 140.967
Площа і населення
Площа (на 1 жовтня 2008)
Загалом	&&&&&&&&&&&07285.07500007285,75 км² (17-а)
— % води	0,3%
Населення (на 1 січня 2009)
Загалом	&&&&&&&&02343932.&&&&002 343 932 осіб (15-а)
Густота	&&&&&&&&&&&&0321.0700000321,7 осіб/км²
Адміністрація
• • •

Префекту́ра Мія́ґі (яп. 宮城県, みやぎけん, МФА: [mʲijagʲi keɴ]) — префектура Японії в регіоні Тохоку, в північно-східній частині острова Хонсю. Префектурний центр — місто Сендай.

Короткі відомості

Верениця островів Мацусіма — один з трьох найкрасивіших пейзажів Японії

Префектура Міяґі розташована на північному сході Японського архіпелагу, в регіону Тохоку, на узбережжі Тихого океану. На півночі вона межує з префектурою Івате, на півдні — з префектурою Фукусіма, а на заході й північному заході, по лінії гір Оу, граничить з префектурами Ямаґата й Акіта.

Історично землі префектури Міяґі складали південну частину провінції Муцу. В давнину її населяли племена еміші, асимільовані японцями в 12 столітті. Протягом 17 — 19 століття землі префектури контролювалися удільним володінням . Він воював на боці антиурядових сил під час громадянської війни 1868—1869 років. Через це префектура, утворена на землях уділу отримала назву Міяґі, а не Сендай, за назвою старовинної волості .

Площа префектури Міяґі становить близько 7280 км. Це найменша адміністративна одиниця префектурного рівня в регіоні. Проте за кількістю населення Міяґі посідає перше місце в Тохоку. Її населення становить близько 2,3 млн осіб. Демографічне зростання на 1,6% спостерігалося протягом 1995—2000 років. У 2000—2005 роках воно змінилося спадом на 0,2%. Для префектури притаманне старіння населення: 20% усіх мешканців складають особи, старші 65 років.

Адміністративним центром префектури є місто-мільйонник Сендай. Він грає роль політичного, економічного та культурного центру всього регіону Тохоку. Близько 50% населення префектури проживає в Сендаї або його околицях — містах Таґадзьо, Наторі, Іванума.

Основою економіки префектури є сільське господарство, важливу роль в якому грає рисівництво. Значна частина сільськогосподарської продукції збувається в Токіо. Розвинені також рибальство, харчова, деревообробна, целюлозно-паперова і машинобудівна промисловості.

Історія

11 березня 2011 року, о 14:48, постраждала від сильного землетрусу потужністю 7,4 бала за шкалою Ріхтера і 10-метрові цунамі.

Адміністратвний поділ

Транспорт

Аеропорт Сендай

Освіта

Примітки

Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 9 лютого 2009 [1].
Статистика префектури Міяґі // Сайт префектури Міяґі. Переглянуто 10 лютого 2009 [2].
Префектура Міяґі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
Метеорологічне управління Японії (П'ятниця, 11 березня 2011). Інформація про землетруси. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 11 березня 2011.

Джерела та література

(яп.) Міяґі (префектура) // Великий словник японських топонімів Кадокава. Префектура Міяґі (4). — Токіо: Кадокава Сьотен, 1979.

Міяґі (префектура) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міяґі (префектура)

(яп.) Міяґі. Офіційна сторінка

[Дата-площа-1] Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 9 лютого 2009 [1].

[Дата-населення-2] Статистика префектури Міяґі // Сайт префектури Міяґі. Переглянуто 10 лютого 2009 [2].

[Ніппоніка-3] Префектура Міяґі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

[4] Метеорологічне управління Японії (П'ятниця, 11 березня 2011). Інформація про землетруси. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 11 березня 2011.