Пошуки Іранона

Пошуки Іранона (англ. The Quest of Iranon) — оповідання, написане Говардом Лавкрафтом 28 лютого 1921 року та вперше опубліковане в журналі Galleon у 1935 році, а потім у журналі Weird Tales у 1939 році. У сучасних виданнях це оповідання входить до збірки The Dreamlands, яка є частиною всесвіту, створеного автором «Країни снів».

«Пошуки Іранона»

Автор	Говард Лавкрафт
Країна	США
Мова	англійська
Серія	Цикл снів
Жанр	оповідання
Видано	1935
Видано українською	Видавництво Жупанського
Перекладач(і)	Остап Українець,
Попередній твір	Безіменне місто
Наступний твір	Місячні болота
Пошуки Іранона у Вікісховищі

Сюжет

Іранон — мандрівний співак, який мандрує з міста в місто в пошуках міста, де він народився і є принцом. На початку історії він прибуває до Телота, суворого гранітного міста, мешканці якого похмурі, де не чути ні сміху, ні пісні. Однак, після розмови з мешканцями, його запрошують заспівати в сутінках. Під час його виступу деякі люди зворушені його мистецтвом, але більшість не бачить сенсу і ігнорує його.

Наступного ранку до стайні, де він ночував, приходить архонт і просить його піти до міського шевця, щоб він міг стати його учнем. У Телоті праця вважається запорукою гарного життя після смерті, тому важка праця є частиною божественного закону. Іранон, не розуміючи такого немистецького способу життя, відмовляється від прохання архонта, тож той наказує йому покинути місто до заходу сонця. Тоді співак залишає стайню і вирушає на пошуки відтінку зелені в темному місті. Так він зустрічає Ромнода, сумного на вигляд молодого мешканця Телота.

Ромнод пояснює, що відчуває себе чужим у власному місті і мріє потрапити до Оонаї, «міста лютні і танців», тому пропонує Іранону супроводжувати його, і той погоджується. Після багатьох років подорожі до Оонаї Іранон і Ромнод досягають своєї мети: хоча краса цього міста поступається красі Айри, і воно є місцем бенкетів і розпусти, його мешканці так цінують пісні Іранона, що цар скидає з нього лахміття, одягає його в багаті тканини і коштовності та поселяє в зручному житлі.

Після приїзду танцівниць пустелі з Лірані та флейтистів з Дрінена його звична аудиторія відвертається від його пісень на користь мистецтва прибульців. Зі свого боку, Ромнод потрапляє в пастку безперервної святкової атмосфери Оонаї; він стає все більш вульгарним і п'яним, аж до того, що все менше бачить снів і все менше отримує задоволення від слухання пісень свого товариша. Однієї ночі він помирає в «болісних конвульсіях», поки Іранон співає собі у віддаленому куточку міста.

Смерть друга спонукає його покинути Оонай, щоб продовжити пошуки Айри, він скидає свій новий одяг, вдягає старе лахміття і залишає місто. Одного разу вночі він зустрічає дуже старого пастуха, який тримає свої отари на скелястому схилі над болотом з сипучих пісків. Як завжди, він запитує його про місцеперебування Айри. Пастух відповідає, що вже чув про неї в юності від товариша по іграх, «сповненого божевілля і дивацтв», сина жебрака, який стверджував, що є сином короля, коли всі знали, що це неправда. Він пояснює, що цей колишній товариш пішов співати в пошуках людей, чиє мистецтво зворушило б їх, і врешті-решт називає його Іраноном.

Після відповіді пастуха Іранон занурюється в сипучі піски, дивлячись прямо перед собою, ніби мріючи про своє уявне місто.

Критика

Енциклопедія Г. Ф. Лавкрафта називає «Іранон» «однією з найкращих дунсанських імітацій HPL».

Література

• Joshi, S.T.; Schultz, David E. (2004). An H.P. Lovecraft Encyclopedia (англійською) . Hippocampus Press. ISBN .

Примітки

1. Lovecraft's Fiction - Chronological Order. www.hplovecraft.com. Процитовано 14 березня 2023.

Посилання

• Пошуки Іранона у бібліотеці Лавкрафта.