Анато́лій Ю́́рійович Потієнко (нар. 13 серпня 1983, с. Придеснянське, Чернігівська область — пом. 7 січня 2015, с. Новогнатівка, Донецька область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Потієнко Анатолій Юрійович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 13 серпня 1983 с. Придеснянське | |
Смерть | 7 січня 2015 (31 рік) с. Новогнатівка | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014-2015 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
Життєпис
Народився в сім'ї колгоспників, 1998 року закінчив Городищанську неповну середню школу (Коропський район). Того ж року розпочав трудову діяльність — у своєму селі, ТОВ «Дружба». 2001 році призваний до лав ЗСУ, Внутрішні війська. Демобілізувавшись, повернувся працювати до свого села. Від 2008 року проживав у селі Валки Прилуцького району. Працював у селянському господарстві місцевого фермера, в Густинському Свято-Троїцькому монастирі, на благоустрої села, згодом — в особистому селянському господарстві.
Мобілізований 31 березня 2014-го, солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, згодом — номер кулеметної обслуги 72-ї механізованої бригади. 23 серпня 2014 року направлений у зону бойових дій.
Загинув 7 січня 2015-го на блокпосту біля села Новогнатівка від кулі снайпера.
Без Анатолія лишилися дружина, донька 2011 р.н., мама і сестра.
Похований 12 січня 2015 року в селі Боршна, Прилуцький район.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- у селі Городище Коропського району в приміщенні колишньої школи, де навчався Анатолій Потієнко, встановлено меморіальну дошку його честі.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 7 січня.
Примітки
- Указ Президента України від 1 березня 2016 року № 76/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- Герої Сіверського краю. Т.1, стор. 315
- . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 7 січня на YouTube
Посилання
- Потієнко Анатолій Юрійович
- Танкісти України
- Український Меморіал
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anato lij Yu rijovich Potiyenko nar 13 serpnya 1983 19830813 s Pridesnyanske Chernigivska oblast pom 7 sichnya 2015 s Novognativka Donecka oblast soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Potiyenko Anatolij Yurijovich SoldatZagalna informaciyaNarodzhennya13 serpnya 1983 1983 08 13 s PridesnyanskeSmert7 sichnya 2015 2015 01 07 31 rik s NovognativkaVijskova sluzhbaRoki sluzhbi2014 2015Prinalezhnist UkrayinaVid ZS Zbrojni siliFormuvannya 1 OTBr 72 OMBrVijni bitviVijna na shodi Ukrayini Boyi za DebalceveNagorodi ta vidznakiOrden Za muzhnist III stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Potiyenko ZhittyepisNarodivsya v sim yi kolgospnikiv 1998 roku zakinchiv Gorodishansku nepovnu serednyu shkolu Koropskij rajon Togo zh roku rozpochav trudovu diyalnist u svoyemu seli TOV Druzhba 2001 roci prizvanij do lav ZSU Vnutrishni vijska Demobilizuvavshis povernuvsya pracyuvati do svogo sela Vid 2008 roku prozhivav u seli Valki Priluckogo rajonu Pracyuvav u selyanskomu gospodarstvi miscevogo fermera v Gustinskomu Svyato Troyickomu monastiri na blagoustroyi sela zgodom v osobistomu selyanskomu gospodarstvi Mobilizovanij 31 bereznya 2014 go soldat 1 yi okremoyi gvardijskoyi tankovoyi brigadi zgodom nomer kulemetnoyi obslugi 72 yi mehanizovanoyi brigadi 23 serpnya 2014 roku napravlenij u zonu bojovih dij Zaginuv 7 sichnya 2015 go na blokpostu bilya sela Novognativka vid kuli snajpera Bez Anatoliya lishilisya druzhina donka 2011 r n mama i sestra Pohovanij 12 sichnya 2015 roku v seli Borshna Priluckij rajon Nagorodi ta vshanuvannyaZa osobistu muzhnist i geroyizm viyavleni u zahisti derzhavnogo suverenitetu ta teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini virnist vijskovij prisyazi pid chas rosijsko ukrayinskoyi vijni vidznachenij nagorodzhenij 1 bereznya 2016 roku ordenom Za muzhnist III stupenya posmertno u seli Gorodishe Koropskogo rajonu v primishenni kolishnoyi shkoli de navchavsya Anatolij Potiyenko vstanovleno memorialnu doshku jogo chesti Vshanovuyetsya v memorialnomu kompleksi Zala pam yati v shodennomu rankovomu ceremoniali 7 sichnya PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 1 bereznya 2016 roku 76 2016 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Geroyi Siverskogo krayu T 1 stor 315 mil gov ua Oficijnij sajt Ministerstva oboroni Ukrayini Arhiv originalu za 7 sichnya 2022 Procitovano 7 sichnya 2022 Rankovij ceremonial vshanuvannya zagiblih ukrayinskih geroyiv 7 sichnya na YouTubePosilannyaPotiyenko Anatolij Yurijovich Tankisti Ukrayini Ukrayinskij Memorial Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi