Марк Кассіаній Латиній Постум лат Marcus Cassianius Latinus Postumus засновник і перший правитель так званої Галльскої і

Марк Кассіаній Латиній Постум (лат. Marcus Cassianius Latinus Postumus) — засновник і перший правитель так званої Галльскої імперії — державного утворення, яке існувало на заході Римської імперії у III столітті. Був одним з узурпаторів, які претендували на римський престол за часів чинного імператора Галлієна. Після невдалої спроби захоплення влади в усій імперії у 260 році проголосив себе імператором й заснував де-факто незалежну державу, яка проіснувала 14 років.

Марк Кассіан Латиній Постум лат. Marcus Cassianius Latinius Postumus
лат. Marcus Cassianius Latinius Postumus

Імператор Галльської імперії (де-факто)
Правління	260—269
Попередник	Галлієн (як римський імператор)
Наступник	Аврелій Марій
Біографічні дані
Народження	3 століття Галлія
Смерть	269(0269) Могонтіак, Верхня Германія
Діти
Медіафайли у Вікісховищі

Ауреус, карбований Постумом, з його портетом анфас

Ранні роки

Про життя Марка Постума відомо дуже небагато, імовірно він був галлом незнатного походження, які служили у легіонах на кордоні з Німеччиною. Згодом він дослужився до титулу намісника у Верхній і Нижній Німеччині, а з початком смут, імператор Галлієн довірив йому, своєму синові Салоніну і ще декільком полководцям командування німецькими легіонами.

Відбивши кілька набігів у 260 році племен алеманів і франків під час відсутності Галлієна, після чого легіонери закликали його здобути престол. Постум осмілився і вступив у відкриту конфронтацію зі Салоніном і командувачем преторіанської гвардії Сільваном. Зібравши війська, Постум осадив Сільвана і Салоніна у місті та після успішного штурму наказав стратити їх обох, а сам оголосив себе імператором. Пізніше він зробив Кельн своєю столицею і спорудив у ньому тріумфальну арку на честь цієї перемоги.

Галлія визнала його владу одразу, наступного року під владу Постума перейшли Британія та Іспанія.

Правління

Аурей із зображенням Постума всередині прикраси

Після оголошення імператором, Постум був визнаний не тільки своїми особистим військами, але також величезними територіями включаючи Галію, Верхню і Нижню Німеччини, Іспанію та Британію, а також частинами деяких прикордонних провінцій. Назвавши Кельн своєю столицею, Постум організував у ньому повноцінну адміністрацію, яка включала сенат, двох щорічно обираємих консулів (сам Постум займав цей пост п'ять разів), преторіанську гвардію. Сам Кельн сильно виріс і був відбудований.

Одним з основних джерел інформації, яке стосується правління Постума, були випущені їм монети. Треба відзначити, що вони виглядали більш переконливо, ніж існуючі в цей же час ауреуси Галлієна, та й дорогоцінного металу в них містилося більше. Окремо варто відзначити монети, на яких Постум зображувався в анфас, у той час як переважна більшість монет карбувалися із зображеннями правителів у профіль. На деяких монетах Постум згадується як «Визволитель галлів» (лат. RESTITVTOR GALLIARVM), що в загальному узгоджується із заявами Постума про те, що він виконує завдання, покладене на нього Галлієном — захищає Галію.

Чекали на вторгнення Постума і в Італії, проте йти на Рим він не став. Замість цього ним була утворена самостійна Галльська імперія зі столицею в Колонії Агріппіні — із своїм сенатом і магістратами — зокрема консулами, які «обиралися» щорічно (сам Постум обіймав цю посаду п'ять разів).

У 261 р. Постум завдав чергової поразки германцям. Більш того, тоді ж, Постум відбив чергові атаки німецьких племен на Галлію.

Сам Галлієн, однак, не був задоволений подібним розділом імперії, і в 263 році почав кампанію проти Постума. Після успішного, у загальному, початку кампанії, в одній із битв Галлієн був серйозно поранений, і йому довелося повернутися назад. Після цього Галлієн звернувся до інших проблемних регіонів своєї імперії і більше не намагався перемогти Постума.

У 260—262 та 267 роках став консулом. У 263 р. війну проти нього розпочав римський імператор Галлієн. Але в одній із битв Галлієна важко поранили, і він кинув свій намір. Щоправда, самостійності Галльської імперії Рим так і не визнав. Постум, натомість, поширювати свою владу на південь від Альп так і не наважився. Навіть коли у 268 р. повстання під гаслом переходу під владу Постума спалахнуло в Медіолані, він залишив його без підтримки.

Смерть

Близько 268 року полководець Галлієна Авреолі, який командував у той час військами в Медіолані, відкрито перейшов на бік Постума і навіть почав карбувати монети з його зображенням. Однак Постум не скористався цією можливістю для проникнення на Апеннінський півострів і залишив без підтримки обложеного в Медіолані Авреолі. У тому ж, або наступного року загроза нависла і над Постумом. Один з його старших воєначальників, Леліана, був проголошений імператором в місті Могонтіак за підтримки місцевих гарнізонів і XXII легіону. Постум зумів швидко осадити Могонтіак і після вдалого штурму стратити Леліана, але і для нього самого ця облога виявилася фатальним. Він був убитий власним військом, яке збунтувалося, ймовірно, через те, що Постум заборонив грабувати захоплене місто. Після смерті Постума від імперії відділилася Іспанія і, ймовірно, Британія. Зменшені володіння були успадковані Марком Аврелієм Марієм.

Постум — один з так званих Тридцяти тиранів, згадуваних в «Історії» Августом.

Примітки

Джерела

Флавій Євтропій, Brevarium, Book 9 [ 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Автори життєписів Августів, Tyranni_XXX*.html The Thirty Tyrants