Михайло Омелянович Попович нар 1 листопада 1930 Біленьке пом 7 березня 2011 Ужгород український скульптор різьбяр член С

Михайло Омелянович Попович (нар. 1 листопада 1930, Біленьке — пом. 7 березня 2011, Ужгород) — український скульптор, різьбяр; член Спілки художників України з 1963 року. Лауреат за 2001 рік.

Михайло Омелянович Попович

Народився	1 листопада 1930(1930-11-01) Біленьке
Помер	7 березня 2011(2011-03-07) (80 років) Ужгород
Громадянство	Україна
Навчання	Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Премії	премія імені Й. Бокшая та А. Ерделі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попович.

Біографія

Народився 1 листопада 1930 року в селі Біленькому (нині Херсонська область, Україна). Невдовзі його сім'я переїхала в Харківську область. В юності працював у будівельному батальйоні, який займався повоєнною відбудовою країни. У 1946—1949 роках навчався у , в 1955 році закінчив факультет художньої обробки дерева Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Іван Севера, Анатолій Оверчук). За направленням працював в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, де підвищував свій професійний рівень, навчаючись у Івана Гарапка, Василя Свиди. Член КПРС з 1959 року.

З 1956 року учасник обласних, з 1957 року — всеукраїнських та з 1963 року — зарубіжних виставок.

Жив в Ужгороді в будинку на вулиці Свердлова, 10 квартира 18. Помер у 2011 році.

Творчість

Працював в галузі станкової та монументально-декоративної скульптури з різним матеріалом: деревом, мармуром, глиною, склом. Автор скульптур:

«Проводи партизанів» (дерево, 1957; Чернігівський художній музей);
«Карпатський опришок» (дерево, 1959; Горлівський художній музей);
«Портрет Героя Радянського Союзу Олекси Борканюка» (1960, у співавторстві з Костянтином Лозовим; Закарпатський краєзнавчий музей);
«Партизан» (камінь, 1964);
«Кобзар» (1964, у співавторстві з Костянтином Лозовим);
«Комісар» (1965, у співавторстві з Костянтином Лозовим);
«Мати» (камінь, 1967);
«Верховинці» (дерево, рельєф, 1969);
монумент Слави у Мукачевому (1969, у співавторстві з Костянтином Лозовим);
панно «Народне мистецтво» (дерево, 1971, Виноградів, кінотеатр «Промінь)»;
«Після бою» (1973);
«Побратими» (1975);
«Розвідник» (1976);
«Старі лісоруби» (1979);
«Олександр Пушкін» (1979, Ужгород);
«Ф. Дзержинський» (1983).

Твори закуплені Міністерством культури України, Дирекцією виставок Національної Спілки художників України, Міністерством культури Росії; зберігаються в художніх музеях та картинних галереях України, Росії. Роботи прикрашають будинки культури, санаторії на Закарпатті та в інших областях України.

Примітки

. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.

Література

Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.
Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 184.

[brovdi-1] . Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.