Пономарьов Віктор Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пономарьов.

Віктор Семенович Пономарьов (нар. 8 травня 1924, Горлівка, Донецька губернія, УРСР — пом. 27 червня 1972, Кострома, РРФСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника та нападника. Майстер спорту СРСР (1949).

Віктор Пономарьов
Особисті дані
Повне ім'я	Віктор Семенович Пономарьов
Народження	8 травня 1924(1924-05-08)
	Горлівка, Донецька губернія, УРСР
Смерть	27 червня 1972(1972-06-27) (48 років)
	Кострома, РРФСР
Зріст	172 см
Вага	65 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	заххисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1945—1948 ВПС (М) 71+ (19) 1949—1950 «Торпедо» (М) 60 (17) 1951—1952 ЦБЧА (М) 1 (1) 1953 МВО (М) 0 (0) 1954 «Шахтар» (Ст) 11 (3)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1956 1957—1958 1959—1962 1963 1965—1966 1967—1968 1969 1971 1972	«Шахтар» (К) «Металург» (З) «Шинник» (Яр) «Шахтар» (К) «Шинник» (Яр) «Спартак» (Кс) «Світанок» «Алга» «Спартак» (Кс)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Біографічні відомості

Футбольну кар'єру розпочав 1945 року у футболці московського ВПС. У 1949 році прийняв запрошення від московського «Торпедо», з яким виграв кубок СРСР (у фіналі Кубка СРСР 1945 роки проти «Динамо» Москва (2:1) відзначився переможним голом). На початку 1951 року перейшов до московського ЦБЧА. За армійців провів один матч — 28 червня 1951 року в гостьовому матчі проти горьківського «Торпедо» (5:0) вийшов на заміну та відзначився четвертим голом. По розформуванні ЦБЧА в 1953 році опинився в МВО (Москва). У 1954 році став гравцем сталінського «Шахтаря», де закінчив кар'єру гравця.

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. У 1956 році очолив кадіївський «Шахтар». З 1957 року по червень 1958 року тренував запорізький «Металург». У 1959 році приєднався до тренерського штабу ярославльського «Шинника», в якому з перервами до 1966 року працював на посадах старшого тренера та технічного директора. Потім тренував клуби «Шахтар» Караганда (1963), «Світанок» Красноярськ (1969), «Алга» Фрунзе (1971) та «Спартак» Кострома (1972).

У 1972 році помер у Костромі (за іншими даними — в Ярославлі) за невідомих обставин.

Старший брат Олександр Пономарьов — заслужений майстер спорту і заслужений тренер СРСР. Виступав за «Трактор» (Сталінград), «Торпедо» (Москва) і «Шахтар» (Сталіно). Другий за результативністю гравець в історії чемпіонатів СРСР, член «Клубу Григорія Федотова».

Досягнення

Як гравця

«Торпедо» (Москва)

• Кубок СРСР
  • Володар (1): 1949

ЦБЧА (Москва)

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (1): 1951

• Кубок СРСР
  • Володар (1): 1951

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР

Примітки

1. Победа в Кубке СССР - 1949. - торпедо [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Братья Пономарёвы: доиграли, но не допели^{[недоступне посилання]} (рос.)

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль тренера на сайті «Український футбол»
• Профіль гравця на сайті teams.by (рос.)
• Профіль гравця [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті torpedo.ru (рос.)
• Профіль [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru (рос.)
• Біографія на сайті torpedo.ru (рос.)
• Біографія [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] на сайті sport-strana.ru (рос.)