Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Понамарчук Дмитро Митрофанович | |
|---|---|
 Разом з В.Чорноволом (ліворуч вгорі) | |
| Народився | 13 липня 1962 Донецьк, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 12 березня 2021 (58 років) Київ,  Україна |
| Громадянство | Україна |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | громадський діяч, журналіст |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1988) |
| Партія | НРУ |
| Конфесія | УАПЦ |
| Діти | Понамарчук Вячеслав Дмитрович (1999); Понамарчук Василь Дмитрович (2006 |
| Нагороди |  |
| Сайт | dmytro.ponamarchuk |
| |
Дмитро Митрофанович Понамарчук (13 липня 1962, у м. Донецьку — 12 березня 2021) — громадський діяч, журналіст — активний учасник національно-визвольної боротьби за незалежність і демократичний устрій України. Беззмінний прес-секретар В'ячеслава Чорновола, керівник прес-центру кандидата у президенти України Віктора Януковича
25 березня 1999 року лідер Народного Руху загинув у автокатастрофі. Дмитро, який був у тій машині, зазнав тяжких травм, але вже 9.09.1999 р. заснував Фонд вільних журналістів імені Вячеслава Чорновола.
Член правління Українського медіа-клубу, наглядової ради Української асоціації парламентських журналістів.[]
Нагороди
У 2000 році в Австралії нагороджений міжнародною організацією «Спілка визволення України» Золотою медаллю Тараса Шевченка.[]
У 2010 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступення.[]
Освіта
У 1988 році закінчив факультет журналістики Київського університету та курси Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення (Москва).
У 1996 році працював в Інституті українських досліджень Гарвардського університету. Стажувався в Університеті Євросоюзу в Будапешті, Європейському інституті державного управління в Маастріхті (Нідерланди, 2000), Вищій школі суспільної служби імені Роберта Ваґнера Нью-Йоркського університету (2001 р.).
Біографія та громадсько-політична діяльність
Працювати почав з восьмого класу приймачем макулатури. Після закінчення школи був курсантом Лієпайського морехідного училища, механіком на Республіканському телецентрі, адміністратором на Українському телебаченні та репортером у спортивній редакції Держтелерадіо УРСР. Перші публікації мав у «Вечірньому Києві».
У 1983—1984 роках працював у місті Ачинську Красноярського краю у місцевих газетах, на районному радіо, завлітом у драмтеатрі. По поверненню до Києва — кореспондент «Спортивної газети», спортивний оглядач у «Київській правді» та журналі «Україна». Далі — редактор «Радіо „Київ“», що мовило на всі країни світу. Один із двох засновників «Радіо ROKS Україна» — першої в Україні незалежної приватної радіостанції.
У 1989 році перед установчими зборами прийшов у Народний Рух України. У 1990 році відкрив громадський прес-центр Народного Руху і Народної Ради — першої опозиції у Верховній Раді України. Поширював у засобах масової інформації матеріали про діяльність Комітету підтримки Литви, створеного з ініціативи Руху.
З 1991 року прес-секретар Вячеслава Чорновола, якого Народний Рух висунув кандидатом у перші президенти України. Очолював агенцію «Рух-прес», яка стояла біля витоків української вільної журналістики, редактор політвідділу газети Вячеслава Чорновола «Час/Тіме».
У 1995-96 рр. зробив серію автобіографічних телеспогадів Леха Валенси, Станіслава Шушкевича, Вітаутаса Ландсбергіса та інших видатних діячів у межах міжнародного проекту «Усна історія Незалежної України». Ориґінали цієї унікальної відеобібліотеки на довічному зберіганні в архіві Гарвардського університету.
У 1996 році за завданням Вячеслава Чорновола таємно вивіз із Білорусі в Україну лідера Білоруського Народного Фронту Зянона Пазьняка, на якого полював КҐБ за опозиційну діяльність проти президента Олександра Лукашенка.
У 1998 році за поданням Вячеслава Чорновола затверджений Верховною Радою членом Громадської ради Суспільного телерадіомовлення України.
1998—2001 — головний консультант фракції Руху у Верховній Раді.
У 2000 році упорядкував і власним коштом видав першу книжку австралійської журналістки Марійки Галабурди-Чигрин «Україно моя, Україно…»
Першим в Україні видав збірку документів про державну допомогу сім'ям з дітьми. Організував збір коштів на видання посмертної книги легендарного українського журналіста Сергія Набоки «Увага № 0». Пожертвував 1000 доларів на видання українського перекладу книги англійського журналіста Ярослава Кошіва «Обезголовлений» про трагічну долю Георгія Гонгадзе.
У 2004 році першим видав критичні книжки своїх друзів про Віктора Ющенка.
Цього ж року провів перший чемпіонат України з доміно серед журналістів під гаслом «Забий козла!», видав перші в Україні пародійні гральні карти «Тусовочна колода» з шаржами на знаних політиків.
У 2009 році написав книжку про Юлію Тимошенко — «Юленька Золотенька рученька», яку дарує лише знайомим, щоб уникнути звинувачень в «чорному піарі».
2010 році — керівник прес-центру Віктора Януковича на виборах-2010.
Організовував українських журналістів у поїздки на Олімпіади в Барселону та Сідней, на інавгурації президента Чечні Аслана Масхадова і президента США Джорджа В. Буша, на саміти НАТО у Празі та Бухаресті, на другий з'їзд депутатів рад усіх рівнів у Сіверськодонецьку.
У листопаді 2016 року став співзасновником та головним редактором інформаційного агенства «Alibi.net.ua».
Захоплення
Любив твори Миколи Гоголя, Василя Стефаника, Ярослава Гашека (Дмитро зібрав усі книги Гашека, перекладені українською), Василя Стуса, особливо цінував статті Івана Франка, щоденники Сергія Єфремова, філософію Євгена Сверстюка, публіцистику Вячеслава Чорновола та Адама Міхніка.
Захоплення — ексклюзивна політична література, шанувальник цирку, верлібру та швабського пива.
Примітки
- . glavcom.ua. 16.02.2010. Архів оригіналу за 15.03.2017. Процитовано 14.03.2017.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 17 травня 2017.
Джерела
- Помер прессекретар В'ячеслава Чорновола Дмитро Понамарчук [ 13 березня 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 13.3.2021
Посилання
- http://newformat.info/news/pomer-vidomij-ukrainskij-zhurnalist-dmitro-ponamarchuk/ [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]// Новий формат 12.03.2021
- Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за перебудову.- Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, Редакція щорічника «Україна. Наука і культура», Український народний рух. — 2000.
- https://www.president.gov.ua/documents/6642010-11347 [ 10 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Поровський М. Тільки РУХом життя і обіймеш… Повість спогад. Рівне: ПП Лапсюк, 2009.
- Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за перебудову. Видання друге — Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана .
- Віктор Янукович та Дмитро Понамарчук: керівник прес-центру Віктора Януковича на виборах-2010 Дмитро Понамарчу
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ponamarchuk color Ponamarchuk Dmitro MitrofanovichRazom z V Chornovolom livoruch vgori Narodivsya13 lipnya 1962 1962 07 13 Doneck Ukrayinska RSR SRSRPomer12 bereznya 2021 2021 03 12 58 rokiv Kiyiv UkrayinaGromadyanstvo UkrayinaNacionalnistrosiyaninDiyalnistgromadskij diyach zhurnalistAlma materFakultet zhurnalistiki Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka 1988 PartiyaNRUKonfesiyaUAPCDitiPonamarchuk Vyacheslav Dmitrovich 1999 Ponamarchuk Vasil Dmitrovich 2006NagorodiSajtdmytro ponamarchuk Mediafajli u Vikishovishi Dmitro Mitrofanovich Ponamarchuk 13 lipnya 1962 u m Donecku 12 bereznya 2021 gromadskij diyach zhurnalist aktivnij uchasnik nacionalno vizvolnoyi borotbi za nezalezhnist i demokratichnij ustrij Ukrayini Bezzminnij pres sekretar V yacheslava Chornovola kerivnik pres centru kandidata u prezidenti Ukrayini Viktora Yanukovicha 25 bereznya 1999 roku lider Narodnogo Ruhu zaginuv u avtokatastrofi Dmitro yakij buv u tij mashini zaznav tyazhkih travm ale vzhe 9 09 1999 r zasnuvav Fond vilnih zhurnalistiv imeni Vyacheslava Chornovola Chlen pravlinnya Ukrayinskogo media klubu naglyadovoyi radi Ukrayinskoyi asociaciyi parlamentskih zhurnalistiv dzherelo NagorodiU 2000 roci v Avstraliyi nagorodzhenij mizhnarodnoyu organizaciyeyu Spilka vizvolennya Ukrayini Zolotoyu medallyu Tarasa Shevchenka dzherelo U 2010 roci nagorodzhenij ordenom Za zaslugi III stupennya dzherelo OsvitaU 1988 roci zakinchiv fakultet zhurnalistiki Kiyivskogo universitetu ta kursi Vsesoyuznogo institutu pidvishennya kvalifikaciyi pracivnikiv telebachennya i radiomovlennya Moskva U 1996 roci pracyuvav v Instituti ukrayinskih doslidzhen Garvardskogo universitetu Stazhuvavsya v Universiteti Yevrosoyuzu v Budapeshti Yevropejskomu instituti derzhavnogo upravlinnya v Maastrihti Niderlandi 2000 Vishij shkoli suspilnoyi sluzhbi imeni Roberta Vagnera Nyu Jorkskogo universitetu 2001 r Biografiya ta gromadsko politichna diyalnistPracyuvati pochav z vosmogo klasu prijmachem makulaturi Pislya zakinchennya shkoli buv kursantom Liyepajskogo morehidnogo uchilisha mehanikom na Respublikanskomu telecentri administratorom na Ukrayinskomu telebachenni ta reporterom u sportivnij redakciyi Derzhteleradio URSR Pershi publikaciyi mav u Vechirnomu Kiyevi U 1983 1984 rokah pracyuvav u misti Achinsku Krasnoyarskogo krayu u miscevih gazetah na rajonnomu radio zavlitom u dramteatri Po povernennyu do Kiyeva korespondent Sportivnoyi gazeti sportivnij oglyadach u Kiyivskij pravdi ta zhurnali Ukrayina Dali redaktor Radio Kiyiv sho movilo na vsi krayini svitu Odin iz dvoh zasnovnikiv Radio ROKS Ukrayina pershoyi v Ukrayini nezalezhnoyi privatnoyi radiostanciyi U 1989 roci pered ustanovchimi zborami prijshov u Narodnij Ruh Ukrayini U 1990 roci vidkriv gromadskij pres centr Narodnogo Ruhu i Narodnoyi Radi pershoyi opoziciyi u Verhovnij Radi Ukrayini Poshiryuvav u zasobah masovoyi informaciyi materiali pro diyalnist Komitetu pidtrimki Litvi stvorenogo z iniciativi Ruhu Z 1991 roku pres sekretar Vyacheslava Chornovola yakogo Narodnij Ruh visunuv kandidatom u pershi prezidenti Ukrayini Ocholyuvav agenciyu Ruh pres yaka stoyala bilya vitokiv ukrayinskoyi vilnoyi zhurnalistiki redaktor politviddilu gazeti Vyacheslava Chornovola Chas Time U 1995 96 rr zrobiv seriyu avtobiografichnih telespogadiv Leha Valensi Stanislava Shushkevicha Vitautasa Landsbergisa ta inshih vidatnih diyachiv u mezhah mizhnarodnogo proektu Usna istoriya Nezalezhnoyi Ukrayini Originali ciyeyi unikalnoyi videobiblioteki na dovichnomu zberiganni v arhivi Garvardskogo universitetu U 1996 roci za zavdannyam Vyacheslava Chornovola tayemno viviz iz Bilorusi v Ukrayinu lidera Biloruskogo Narodnogo Frontu Zyanona Paznyaka na yakogo polyuvav KGB za opozicijnu diyalnist proti prezidenta Oleksandra Lukashenka U 1998 roci za podannyam Vyacheslava Chornovola zatverdzhenij Verhovnoyu Radoyu chlenom Gromadskoyi radi Suspilnogo teleradiomovlennya Ukrayini 1998 2001 golovnij konsultant frakciyi Ruhu u Verhovnij Radi U 2000 roci uporyadkuvav i vlasnim koshtom vidav pershu knizhku avstralijskoyi zhurnalistki Marijki Galaburdi Chigrin Ukrayino moya Ukrayino Pershim v Ukrayini vidav zbirku dokumentiv pro derzhavnu dopomogu sim yam z ditmi Organizuvav zbir koshtiv na vidannya posmertnoyi knigi legendarnogo ukrayinskogo zhurnalista Sergiya Naboki Uvaga 0 Pozhertvuvav 1000 dolariv na vidannya ukrayinskogo perekladu knigi anglijskogo zhurnalista Yaroslava Koshiva Obezgolovlenij pro tragichnu dolyu Georgiya Gongadze U 2004 roci pershim vidav kritichni knizhki svoyih druziv pro Viktora Yushenka Cogo zh roku proviv pershij chempionat Ukrayini z domino sered zhurnalistiv pid gaslom Zabij kozla vidav pershi v Ukrayini parodijni gralni karti Tusovochna koloda z sharzhami na znanih politikiv U 2009 roci napisav knizhku pro Yuliyu Timoshenko Yulenka Zolotenka ruchenka yaku daruye lishe znajomim shob uniknuti zvinuvachen v chornomu piari 2010 roci kerivnik pres centru Viktora Yanukovicha na viborah 2010 Organizovuvav ukrayinskih zhurnalistiv u poyizdki na Olimpiadi v Barselonu ta Sidnej na inavguraciyi prezidenta Chechni Aslana Mashadova i prezidenta SShA Dzhordzha V Busha na samiti NATO u Prazi ta Buharesti na drugij z yizd deputativ rad usih rivniv u Siverskodonecku U listopadi 2016 roku stav spivzasnovnikom ta golovnim redaktorom informacijnogo agenstva Alibi net ua ZahoplennyaLyubiv tvori Mikoli Gogolya Vasilya Stefanika Yaroslava Gasheka Dmitro zibrav usi knigi Gasheka perekladeni ukrayinskoyu Vasilya Stusa osoblivo cinuvav statti Ivana Franka shodenniki Sergiya Yefremova filosofiyu Yevgena Sverstyuka publicistiku Vyacheslava Chornovola ta Adama Mihnika Zahoplennya eksklyuzivna politichna literatura shanuvalnik cirku verlibru ta shvabskogo piva Primitki glavcom ua 16 02 2010 Arhiv originalu za 15 03 2017 Procitovano 14 03 2017 Arhiv originalu za 23 travnya 2017 Procitovano 17 travnya 2017 DzherelaPomer pressekretar V yacheslava Chornovola Dmitro Ponamarchuk 13 bereznya 2021 u Wayback Machine Ukrinform 13 3 2021Posilannyahttp newformat info news pomer vidomij ukrainskij zhurnalist dmitro ponamarchuk 23 kvitnya 2021 u Wayback Machine Novij format 12 03 2021 Tri dni veresnya visimdesyat dev yatogo Materiali Ustanovchogo z yizdu Narodnogo ruhu Ukrayini za perebudovu Kiyiv Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M Grushevskogo NAN Ukrayini Redakciya shorichnika Ukrayina Nauka i kultura Ukrayinskij narodnij ruh 2000 https www president gov ua documents 6642010 11347 10 sichnya 2020 u Wayback Machine Porovskij M Tilki RUHom zhittya i obijmesh Povist spogad Rivne PP Lapsyuk 2009 Tri dni veresnya visimdesyat dev yatogo Materiali Ustanovchogo z yizdu Narodnogo ruhu Ukrayini za perebudovu Vidannya druge Kiyiv Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana Viktor Yanukovich ta Dmitro Ponamarchuk kerivnik pres centru Viktora Yanukovicha na viborah 2010 Dmitro Ponamarchu