Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Полта́ва» — лінкор. Останній корабель серії з чотирьох російських дредноутів типу «Севастополь» (відомі також як тип «Гангут»), побудованих на початку XX сторіччя. З 7 січня 1926 року — «Михайло Фрунзе» (рос. Михаил Фрунзе).
| «Полтава» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | лінійний корабель | |
| Держава прапора |  Росія  СРСР | |
| Корабельня | Адміралтейський завод, Санкт-Петербург | |
| Закладено | 03.06.1909 року | |
| Спущено на воду | 27.06.1911 року | |
| Введено в експлуатацію | 04.12.1914 року | |
| Виведений зі складу флоту | 1924 рік (остаточно 1939) | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | нормальний — 23288 т, повний — 31275 т | |
| Довжина | 184,9 м | |
| Ширина | 26,9 м | |
| Осадка | 9,1 м | |
| Бронювання | головний пояс 225 мм, верхній пояс 125 мм, верхня броньова палуба 37,5 мм, середня — 25 мм, нижня — 12 мм, траверси 100 мм, башти головного калібру 203–305 мм, середнього — 127 мм; рубка до 250 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | ГЕУ паротурбинна рідкопаливна — 22 котли системи Ярроу на 10 турбін системи Пірсона ЕЕУ 2 дизель-генератори і 4 турбогенератори потужністю 320 кВт кожний | |
| Гвинти | 4 трьохлопатеві діаметром 3,28 м | |
| Потужність | 32 000 к.с., при форсуванні 42 000 к.с. | |
| Швидкість | 24,6 вузлів | |
| Автономність плавання | 3000 миль | |
| Екіпаж | 1125 (у тому числі 31 офіцер) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 12 × 305-мм, 16 × 120-мм, 2 × 75-мм, 1 × 47-мм гармати | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 450-мм підводних торпедних апарати (боєкомплект 12 торпед) | |
Історія проєкту
У квітні 1907 року імператор Микола II схвалила один із чотирьох варіантів «малої суднобудівної програми», метою якої було заповнення відновлення в ході Російсько-японської війни корабельного складу російського флоту. В рамках програми, між іншим, намічалося будівництво чотирьох лінійних кораблів так званого «дредноутного» типу. І хоча до 1909 року Державна дума відмовляла в закладці нових лінкорів, робота над проєктом тривала.
До середини травня 1907 року Морський технічний комітет визначився з основними тактико-технічними елементами і представив їх на затвердження морського міністра, після чого протягом півроку тривали уточнення, доповнення та узгодження різних параметрів. В остаточному варіанті технічних умов на проєктування корабля, затверджених у грудні 1907 року його водотоннажність його передбачалася на рівні 19—20 тисяч тон, швидкість ходу не менше 21 вузли, артилерійське озброєння повинно було складатися не менше ніж з дванадцяти 305-мм і шістнадцяти 120-мм гармат, товщина броньового поясу по ватерлінії повинна бути від 127 мм до 203 мм.
Влітку 1907 року морський міністр Росії адмірал Діков ухвалив рішення про проведення міжнародного конкурсу проєктів і наприкінці 1907 року Головне управління кораблебудування і постачань розіслало провідним російським заводам і іноземним фірмам запрошення взяти участь у конкурсі на найкращий ескізний проєкт лінійного корабля. Будівництво чотирьох лінійних кораблів планувалося здійснити силами російської промисловості, але при максимально можливому технічному сприянні фірми-переможниці. Всього до участі в конкурсі запросили шість вітчизняних заводів і двадцять одне іноземне підприємство. До 28 лютого 1908 року в Морське міністерство надійшов 51 проєкт від 18 конкурсантів. Найкращим був визнаний проєкт, представлений німецькою фірмою . За ним послідовно йшли проєкти Балтійського заводу та італійської фірми «Ансальдо». З політичних міркувань переможцем був визнаний Балтійський завод.
9 квітня 1909 року технічним бюро Балтійського заводу був підготовлений технічний проєкт. Миколи II дав особисту вказівку розпочати будівництво чотирьох кораблів: двох («Гангут» і «Полтава») на Адміралтейському заводі і двох («Севастополь» і «Петропавловськ») на Балтійському заводі..
Будівництво корабля
Урочистості з приводу закладки усіх чотирьох кораблів відбулися в один день, 3 червня 1909 року. З метою прискорення розробки конструкторської документації, інженери і креслярі Адміралтейського заводу стали працювати спільно з співробітниками технічного бюро Балтійського заводу, випускаючи разом з ними робочі креслення на всі чотири кораблі. До січня 1910 року закінчилася розробка основних корпусних креслень.
Спуск «Полтави» на воду відбувся 27 червня 1911 року, проте переданий флоту корабель був лише 4 грудня 1914 року: після спуску роботи безпосередньо на всіх кораблях серії практично припинилися. Причина полягала в ненадходженні на суднобудівні заводи призначеного для монтажу на лінкорах обладнання, механізмів, озброєння. Фактично добудовні роботи почалися лише через півроку після спуску. Протягом 1912 року переважно велися корпусні роботи: встановлювалися головні бортові броньові пояси; обладнувалися по терміново переробленим кресленнями, у зв'язку з прийняттям на озброєння в 1911 році 305-мм снарядів нових зразків, артилерійські погреби; формувалися фундаменти під баштові установки.
Основний обсяг добудованих робіт припав на 1913 рік. За цей період були закінчені всі корпусні роботи. На кораблі завантажили обладнання енергетичних установок. В першій половині 1914 року були остаточно змонтовані 305-мм баштові установки і розпочалася підготовка кораблів до здавальним ходових випробувань.
У середині 1914 року, у зв'язку з початком Першої світової війни, було ухвалене рішення скоротити обсяг прийомо-здаточних випробувань. У міру готовності до ходових випробувань лінійні кораблі переводилися в Кронштадт.
Історія служби
1915—1925 роки
Після приймальних випробувань лінкор перейшов в Гельсінгфорс, де базувався у складі першої бригади лінійних кораблів Балтійського флоту. У березні 1918 року брав участь у «Льодовому поході» з Гельсінгфорса в Кронштадт, а в жовтні був переведений до Петрограду для консервації.
24 листопада 1919 через недогляд вахтових в носовому котельному відділенні корабля виникла пожежа, яка тривала 15 годин. Через значні пошкодження, найсерйознішим з яких було повне вигоряння центрального артилерійського поста, відновлення корабля в тодішніх умовах було неможливим. Лінкор вирішили роззброїти, а механізми, обладнання, трубопроводи, кабель тощо використовувати для відновлення і ремонту трьох інших однотипних лінкорів. Постановою Ради праці та оборони від 2 вересня 1924 року з корабля були зняті залишки артилерійського озброєння.
На початку 1920-х років розглядалися різні проєкти перебудови корабля. Один з проєктів передбачав переробку колишнього лінкора в авіаносець для Чорноморського флоту. Проєктні вимоги до авіаносця були наступними: дві 76-мм гармати, по десять зенітних і протимінних гармат, чотири «аерогнізда», чотири підводних торпедних апарати; бронювання верхньої палуби 100-мм, борту — 250-мм плитами; швидкість ходу 30 вузлів, дальність плавання повним ходом 1800, економічним — 3800 миль. Передбачалося, що авіаносець зможе брати на борт 50 літаків. Однак проєкт так і не був реалізований.
Лінкор «Фрунзе». 1926—1946 роки
Спроби повернути лінкор в склад флоту здійснювалися неодноразово. 7 січня 1926 року лінкор, який ремонтувався в Балтійському заводі, отримав нове ім'я «Михайло Фрунзе» (рос. Михаил Фрунзе) на честь одного з воєначальників Червоної Армії під час Громадянської війни Михайла Васильовича Фрунзе. Однак ремонт був призупинений 26 лютого через брак коштів.
Наступна невдала спроба відновлення корабля з «малою модернізацією» відбулася в 1927–1928 роках. В 1930 році висувалися пропозиції вводу корабля як плавбатареї або добудови до лінкору типу «Марат». В 1931-му — про його переробку в трьохбаштовий лінійний крейсер. В 1935-му — в плавучу батарею.
Врешті-решт, 9 липня 1939 року Головна Військова Рада ВМФ остаточно визнала відновлення «Фрунзе» недоцільним і постановила демонтувати обладнання, що залишилося, на запасні частини для лінкорів типу «Марат». Корпус планувалося вивести в море і встановити на банку для використання як мішені. В 1941 році корпус був зданий у Відділ фондового майна для розбирання на метал, і початок війни застав його в Вугільної гавані Ленінградського порту. Остаточно корпус корабля був розібраний в 1946 році.
Залізобетонний «лінкор»
В 1949 році, перед будівельниками Чорноморського флоту було поставлено завдання відбудувати головну базу ЧФ Севастополь. Між іншим відновленню підлягав форт «Максим Горький — 1» — бронебаштова батарея № 30 в районі селища Любимівка. В 1952 році в ході відновлення і модернізації 30-ї батареї, на ній було встановлено дві 305-мм гарматні башти головного калібру з «Полтави». Трьохгарматні башти були оснащені маскувальними сітками і тепловим захистом. Згідно зі специфікацією, 30-та берегова батарея досі здатна витримати 10-годинну хімічну атаку, бомбардування 2000-кілограмовими фугасами, повітряний ядерний вибух.
 |  | |
30-та берегова батарея. Башти з лінкору «Полтава» | ||
Примітки
- (рос.)
- Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Москва : Эксмо, 2003. — Т. І. Галеры, парусники, броненосцы. Часть 3. Период паровых броненосных флотов. — (рос.)
- А. М. Васильев. Линейный корабль «Фрунзе» // Гангут : Сб. — Санкт-Петербург: Гангут, 1999. .
- Дмитрий Киселёв. Железобетонный линкор снова войдёт в строй? «Провинция», № 29 (299) 19.07.2002 (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Poltava znachennya Polta va linkor Ostannij korabel seriyi z chotiroh rosijskih drednoutiv tipu Sevastopol vidomi takozh yak tip Gangut pobudovanih na pochatku XX storichchya Z 7 sichnya 1926 roku Mihajlo Frunze ros Mihail Frunze Poltava Sluzhba Tip klas linijnij korabel Derzhava prapora Rosiya SRSR Korabelnya Admiraltejskij zavod Sankt Peterburg Zakladeno 03 06 1909 roku Spusheno na vodu 27 06 1911 roku Vvedeno v ekspluataciyu 04 12 1914 roku Vivedenij zi skladu flotu 1924 rik ostatochno 1939 Identifikaciya Parametri Tonnazh normalnij 23288 t povnij 31275 t Dovzhina 184 9 m Shirina 26 9 m Osadka 9 1 m Bronyuvannya golovnij poyas 225 mm verhnij poyas 125 mm verhnya bronova paluba 37 5 mm serednya 25 mm nizhnya 12 mm traversi 100 mm bashti golovnogo kalibru 203 305 mm serednogo 127 mm rubka do 250 mm Tehnichni dani Ruhova ustanovka GEU paroturbinna ridkopalivna 22 kotli sistemi Yarrou na 10 turbin sistemi Pirsona EEU 2 dizel generatori i 4 turbogeneratori potuzhnistyu 320 kVt kozhnij Gvinti 4 trohlopatevi diametrom 3 28 m Potuzhnist 32 000 k s pri forsuvanni 42 000 k s Shvidkist 24 6 vuzliv Avtonomnist plavannya 3000 mil Ekipazh 1125 u tomu chisli 31 oficer Ozbroyennya Artileriya 12 305 mm 16 120 mm 2 75 mm 1 47 mm garmati Torpedno minne ozbroyennya 4 450 mm pidvodnih torpednih aparati boyekomplekt 12 torped Istoriya proyektuU kvitni 1907 roku imperator Mikola II shvalila odin iz chotiroh variantiv maloyi sudnobudivnoyi programi metoyu yakoyi bulo zapovnennya vidnovlennya v hodi Rosijsko yaponskoyi vijni korabelnogo skladu rosijskogo flotu V ramkah programi mizh inshim namichalosya budivnictvo chotiroh linijnih korabliv tak zvanogo drednoutnogo tipu I hocha do 1909 roku Derzhavna duma vidmovlyala v zakladci novih linkoriv robota nad proyektom trivala Do seredini travnya 1907 roku Morskij tehnichnij komitet viznachivsya z osnovnimi taktiko tehnichnimi elementami i predstaviv yih na zatverdzhennya morskogo ministra pislya chogo protyagom pivroku trivali utochnennya dopovnennya ta uzgodzhennya riznih parametriv V ostatochnomu varianti tehnichnih umov na proyektuvannya korablya zatverdzhenih u grudni 1907 roku jogo vodotonnazhnist jogo peredbachalasya na rivni 19 20 tisyach ton shvidkist hodu ne menshe 21 vuzli artilerijske ozbroyennya povinno bulo skladatisya ne menshe nizh z dvanadcyati 305 mm i shistnadcyati 120 mm garmat tovshina bronovogo poyasu po vaterliniyi povinna buti vid 127 mm do 203 mm Vlitku 1907 roku morskij ministr Rosiyi admiral Dikov uhvaliv rishennya pro provedennya mizhnarodnogo konkursu proyektiv i naprikinci 1907 roku Golovne upravlinnya korablebuduvannya i postachan rozislalo providnim rosijskim zavodam i inozemnim firmam zaproshennya vzyati uchast u konkursi na najkrashij eskiznij proyekt linijnogo korablya Budivnictvo chotiroh linijnih korabliv planuvalosya zdijsniti silami rosijskoyi promislovosti ale pri maksimalno mozhlivomu tehnichnomu spriyanni firmi peremozhnici Vsogo do uchasti v konkursi zaprosili shist vitchiznyanih zavodiv i dvadcyat odne inozemne pidpriyemstvo Do 28 lyutogo 1908 roku v Morske ministerstvo nadijshov 51 proyekt vid 18 konkursantiv Najkrashim buv viznanij proyekt predstavlenij nimeckoyu firmoyu Blom und Foss Za nim poslidovno jshli proyekti Baltijskogo zavodu ta italijskoyi firmi Ansaldo Z politichnih mirkuvan peremozhcem buv viznanij Baltijskij zavod 9 kvitnya 1909 roku tehnichnim byuro Baltijskogo zavodu buv pidgotovlenij tehnichnij proyekt Mikoli II dav osobistu vkazivku rozpochati budivnictvo chotiroh korabliv dvoh Gangut i Poltava na Admiraltejskomu zavodi i dvoh Sevastopol i Petropavlovsk na Baltijskomu zavodi Budivnictvo korablyaUrochistosti z privodu zakladki usih chotiroh korabliv vidbulisya v odin den 3 chervnya 1909 roku Z metoyu priskorennya rozrobki konstruktorskoyi dokumentaciyi inzheneri i kreslyari Admiraltejskogo zavodu stali pracyuvati spilno z spivrobitnikami tehnichnogo byuro Baltijskogo zavodu vipuskayuchi razom z nimi robochi kreslennya na vsi chotiri korabli Do sichnya 1910 roku zakinchilasya rozrobka osnovnih korpusnih kreslen Spusk Poltavi na vodu vidbuvsya 27 chervnya 1911 roku prote peredanij flotu korabel buv lishe 4 grudnya 1914 roku pislya spusku roboti bezposeredno na vsih korablyah seriyi praktichno pripinilisya Prichina polyagala v nenadhodzhenni na sudnobudivni zavodi priznachenogo dlya montazhu na linkorah obladnannya mehanizmiv ozbroyennya Faktichno dobudovni roboti pochalisya lishe cherez pivroku pislya spusku Protyagom 1912 roku perevazhno velisya korpusni roboti vstanovlyuvalisya golovni bortovi bronovi poyasi obladnuvalisya po terminovo pereroblenim kreslennyami u zv yazku z prijnyattyam na ozbroyennya v 1911 roci 305 mm snaryadiv novih zrazkiv artilerijski pogrebi formuvalisya fundamenti pid bashtovi ustanovki Osnovnij obsyag dobudovanih robit pripav na 1913 rik Za cej period buli zakincheni vsi korpusni roboti Na korabli zavantazhili obladnannya energetichnih ustanovok V pershij polovini 1914 roku buli ostatochno zmontovani 305 mm bashtovi ustanovki i rozpochalasya pidgotovka korabliv do zdavalnim hodovih viprobuvan U seredini 1914 roku u zv yazku z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni bulo uhvalene rishennya skorotiti obsyag prijomo zdatochnih viprobuvan U miru gotovnosti do hodovih viprobuvan linijni korabli perevodilisya v Kronshtadt Istoriya sluzhbi1915 1925 roki Pislya prijmalnih viprobuvan linkor perejshov v Gelsingfors de bazuvavsya u skladi pershoyi brigadi linijnih korabliv Baltijskogo flotu U berezni 1918 roku brav uchast u Lodovomu pohodi z Gelsingforsa v Kronshtadt a v zhovtni buv perevedenij do Petrogradu dlya konservaciyi 24 listopada 1919 cherez nedoglyad vahtovih v nosovomu kotelnomu viddilenni korablya vinikla pozhezha yaka trivala 15 godin Cherez znachni poshkodzhennya najserjoznishim z yakih bulo povne vigoryannya centralnogo artilerijskogo posta vidnovlennya korablya v todishnih umovah bulo nemozhlivim Linkor virishili rozzbroyiti a mehanizmi obladnannya truboprovodi kabel tosho vikoristovuvati dlya vidnovlennya i remontu troh inshih odnotipnih linkoriv Postanovoyu Radi praci ta oboroni vid 2 veresnya 1924 roku z korablya buli znyati zalishki artilerijskogo ozbroyennya Na pochatku 1920 h rokiv rozglyadalisya rizni proyekti perebudovi korablya Odin z proyektiv peredbachav pererobku kolishnogo linkora v avianosec dlya Chornomorskogo flotu Proyektni vimogi do avianoscya buli nastupnimi dvi 76 mm garmati po desyat zenitnih i protiminnih garmat chotiri aerognizda chotiri pidvodnih torpednih aparati bronyuvannya verhnoyi palubi 100 mm bortu 250 mm plitami shvidkist hodu 30 vuzliv dalnist plavannya povnim hodom 1800 ekonomichnim 3800 mil Peredbachalosya sho avianosec zmozhe brati na bort 50 litakiv Odnak proyekt tak i ne buv realizovanij Linkor Frunze 1926 1946 roki Sprobi povernuti linkor v sklad flotu zdijsnyuvalisya neodnorazovo 7 sichnya 1926 roku linkor yakij remontuvavsya v Baltijskomu zavodi otrimav nove im ya Mihajlo Frunze ros Mihail Frunze na chest odnogo z voyenachalnikiv Chervonoyi Armiyi pid chas Gromadyanskoyi vijni Mihajla Vasilovicha Frunze Odnak remont buv prizupinenij 26 lyutogo cherez brak koshtiv Nastupna nevdala sproba vidnovlennya korablya z maloyu modernizaciyeyu vidbulasya v 1927 1928 rokah V 1930 roci visuvalisya propoziciyi vvodu korablya yak plavbatareyi abo dobudovi do linkoru tipu Marat V 1931 mu pro jogo pererobku v trohbashtovij linijnij krejser V 1935 mu v plavuchu batareyu Vreshti resht 9 lipnya 1939 roku Golovna Vijskova Rada VMF ostatochno viznala vidnovlennya Frunze nedocilnim i postanovila demontuvati obladnannya sho zalishilosya na zapasni chastini dlya linkoriv tipu Marat Korpus planuvalosya vivesti v more i vstanoviti na banku dlya vikoristannya yak misheni V 1941 roci korpus buv zdanij u Viddil fondovogo majna dlya rozbirannya na metal i pochatok vijni zastav jogo v Vugilnoyi gavani Leningradskogo portu Ostatochno korpus korablya buv rozibranij v 1946 roci Zalizobetonnij linkor V 1949 roci pered budivelnikami Chornomorskogo flotu bulo postavleno zavdannya vidbuduvati golovnu bazu ChF Sevastopol Mizh inshim vidnovlennyu pidlyagav fort Maksim Gorkij 1 bronebashtova batareya 30 v rajoni selisha Lyubimivka V 1952 roci v hodi vidnovlennya i modernizaciyi 30 yi batareyi na nij bulo vstanovleno dvi 305 mm garmatni bashti golovnogo kalibru z Poltavi Trohgarmatni bashti buli osnasheni maskuvalnimi sitkami i teplovim zahistom Zgidno zi specifikaciyeyu 30 ta beregova batareya dosi zdatna vitrimati 10 godinnu himichnu ataku bombarduvannya 2000 kilogramovimi fugasami povitryanij yadernij vibuh 30 ta beregova batareya Bashti z linkoru Poltava Primitki ros Docenko V D Istoriya voenno morskogo iskusstva Moskva Eksmo 2003 T I Galery parusniki bronenoscy Chast 3 Period parovyh bronenosnyh flotov ISBN 5 699 04856 1 ros A M Vasilev Linejnyj korabl Frunze Gangut Sb Sankt Peterburg Gangut 1999 ISBN 5 85875 049 4 Dmitrij Kiselyov Zhelezobetonnyj linkor snova vojdyot v stroj Provinciya 29 299 19 07 2002 ros