Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту У Вікіпедії є стат

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Миха́йло Олекса́ндрович По́дуст (18 листопада 1921, Дунаївці, Подільська губернія, Українська РСР — 29 січня 2015, Київ) - полковник Радянської армії, ветеран Другої Світової, письменник, публіцист, педагог.

Михайло Олександрович Подуст

Народження

18 листопада 1921

УРСР, Подільська губернія, м. Дунаївці,

Смерть

29 січня 2015 (93 роки)
Київ

Поховання

Берковецьке кладовище

Країна

СРСР,

Приналежність

Роки служби

1939—1976

Звання

Полковник

Командування

^d

Війни / битви

Друга Світова війна

Нагороди


			Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Москви»	Медаль «За визволення Варшави»	Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»	Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Біографія

Михайло Олександрович Подуст народився в сім'ї службовця. Мати - Подуст (Пелержінська) Тетяна Іванівна (1894-1989 рр..), родом з с. Пудлівці під м. Кам'янець-Подільському. Батько - Подуст Олександр Олександрович (1887-1932 рр..), Народився в м. Кам'янець-Подільському, закінчив Київську 1-у гімназію і юридичний факультет Київського університету, слідчий у прокуратурі м. Дунаївці, м. Кам'янець-Подільський. Дід - Подуст Олександр Юхимович, статський радник, викладач фізики і математики в гімназіях містах: Черкаси, Кам'янець-Подільський, Новгород-Сіверський, Київ.

У 1930 році родина з м. Дунаївці переїжджає в м. Кам'янець-Подільський, де пройшло дитинство і навчання в школі № 2.

У 1939 році вступив до Сумського артилерійського училища. 6 червня 1941, як відміннику навчання, було присвоєно звання лейтенанта, і отримав призначення на посаду командир взводу - начальник розвідки в 1 гаубичний артилерійський дивізіон 489-й гаубичний артилерійський полк 132 сд (м. Полтава). А 28 червня 1941 вже брав участь у першому бою з німцями на західній околиці села Любліно в Могильовській області.

Бібліографія

У 1947 році в журналі «Огонёк» вперше з'явився знімок М.А.Подуста.

У книзі «Автографи перемоги» поета Євгена Долматовського, нарис «Маленьке військовий підрозділ» присвячений родині М. А. Подуст.

У 2002 році вийшла в світ книга спогадів М. А. Подуст - «Своїми очима», присвячена фронтовим друзям, з якими автор пройшов від Москви до Берліна. Значна частина спогадів присвячена післявоєнній службі автора. Книга перевидавалася у 2004 році.

У книзі «Сумське артилерійське в серці назавжди» «Сумское артиллерийское в сердце навсегда» 2011 р.) наведені спогади М. А. Подуста про навчання в училищі.

У 2011 році київський поет Володимир Якович Погорєлов присвятив збірку віршів під назвою «Не старіє душа ветерана» Михайлу Олександровичу на честь його 90-річчя.

У грудні 2012 року вийшла в світ друга книга спогадів М. А. Подуст - «Ми з армійської шинелі», в основі якої покладені дві перші глави книги «Своїми очима».