Повість про Ґендзі яп 源氏物語げんじものがたり Ґе ндзі моноґата рі пам ятка класичної японської літератури ліричний твір жанру моно

«Повість про Ґендзі» (яп. 源氏物語, げんじものがたり, «Ґе́ндзі моноґата́рі») — пам'ятка класичної японської літератури, ліричний твір жанру моноґатарі періоду Хей'ан. Створений між 1001 і 1005 роками. Складається з 54 розділів-сувоїв. Авторство приписують придворній пані, письменниці і поетесі Мурасакі Сікібу.

Ілюстрація Тоси Міцуокі (1617—1691) до 20 тому «Ґендзі моноґатарі».

Основу твору складає розповідь про яскраві любовні пригоди принца та його муки в похилому віці як розплату за гріхи молодості. Повість проникнута популярними буддистькими ідеями того часу: невідворотністю карми і відповідальностю за скоєне в попередніх і теперішньому життях.

Згідно з оцінками літературознавців, є найкращим твором в жанрі моноґатарі, а також найбільшим шедевром японської літератури за обсягом, структурою, глибиною змісту та передачею душевних переживань персонажів. Повість справила величезний вплив на творчість письменників і поетів Японії пізніших часів.

Є обов'язковою для вивчення у японській середній і вищій школах на уроках державної мови.

Композиція

Повість складається з 54 сувоїв.

Сувій	Японська назва	Українська назва
1	Kiritsubo (яп. 桐壺)	Павільйон Павлоній
2	Hahakigi (яп. 帚木)	Дерево-мітла
3	Utsusemi (яп. 空蝉)	Пуста шкаралупа цикади
4	Yūgao (яп. 夕顔)	Вечірній лик
5	Wakamurasaki (яп. 若紫)	Юна Мурасакі
6	(яп. 末摘花)	Шафран
7	Momiji no Ga (яп. 紅葉賀)	Свято червоних листків
8	Hana no En (яп. 花宴)	Свято квітів
9	Aoi (яп. 葵)	Мальви
10	Sakaki (яп. 榊)	Священне дерево Сакакі
11	Hana Chiru Sato (яп. 花散里)	Сад, де опадають квіти
12	(яп. 須磨)	Сума
13	(яп. 明石)	Акасі
14	Miotsukushi (яп. 澪標)
15	Yomogiu (яп. 蓬生)	В заростях полину
16	Sekiya (яп. 関屋)
17	E Awase (яп. 絵合)
18	Matsukaze (яп. 松風)
19	Usugumo (яп. 薄雲)
20	Asagao (яп. 朝顔)
21	Otome (яп. 乙女)
22	Tamakazura (яп. 玉鬘)
23	Hatsune (яп. 初音)
24	Kochō (яп. 胡蝶)
25	Hotaru (яп. 螢)
26	Tokonatsu (яп. 常夏)
27	Kagaribi (яп. 篝火)
28	Nowaki (яп. 野分)
29	Miyuki (яп. 行幸)
30	Fujibakama (яп. 藤袴)
31	Makibashira (яп. 真木柱)
32	Mume ga E (яп. 梅枝)
33	Fuji no Uraba (яп. 藤裏葉)
34	Wakana: Jō (яп. 若菜上)
35	Wakana: Ge (яп. 若菜下)
36	Kashiwagi (яп. 柏木)
37	Yokobue (яп. 横笛)
38	Suzumushi (яп. 鈴虫)
39	Yūgiri (яп. 夕霧)
40	Minori (яп. 御法)
41	Maboroshi (яп. 幻)
X	Kumogakure (яп. 雲隠)
42	Niō Miya (яп. 匂宮)
43	Kōbai (яп. 紅梅)
44	Takekawa (яп. 竹河)
45	Hashihime (яп. 橋姫)
46	Shī ga Moto (яп. 椎本)
47	Agemaki (яп. 総角)
48	Sawarabi (яп. 早蕨)
49	Yadorigi (яп. 宿木)
50	Azumaya (яп. 東屋)
51	(яп. 浮舟)
52	Kagerō (яп. 蜻蛉)
53	Tenarai (яп. 手習)
54	Yume no Ukihashi (яп. 夢浮橋)

Персонажі

Ґендзі
Леді Кіріцубо
Імператор Кіріцубо
Судзаку
Леді Кокіден
Фудзіцубо
Омуйобу
Лівий міністр
Правий міністр
То но Тюдзьо
Аой
Кі но Камі
Ійо но Суке
Уцусемі
Тюдзьо
Коґімі
Нокіба но Оґі
Кореміцу
Юґао
Укон
Леді Рокудзьо
Мурасакі
Сьонаґон
Кітаяма но Амаґімі
Принц Хьобу

Танка, використані у творі

У романі використано 514 танка різних поетів епохи Хей'ан. Серед авторів: Фудзівара но Канесуке, Кі но Цураюкі, Ісе, Арівара Наріхіра, Мотойосі-сінно, Осікоті но Міцуне, , Саканоуе но Коренорі, Фудзівара но Коретада, Кі но Томонорі, , , , , , , Сосей-хосі, , Сестра Оно но Коматі, Мати Мінамото-но Аріцуна, Ое но Тісато, , Фудзівара но Тосіюкі

Вплив твору на японську культуру

Переклади

Українською мовою твір був перекладений повністю 2022 року. У хрестоматії «Японська література» (2010) розміщено переклад глави «Вітер у соснах» . В

Видавництво «Фоліо» опублікувало переклад твору українською мовою в серії «Бібліотека світової літератури». У перекладі Івана Дзюба вийшли: Повість про Ґендзі. Книга 1, 1-20 розділи. (2018), Повість про Ґендзі. Книга 2. Розділи 21-38. (2020) та останні розділи 2022 року.

Англійською мовою роман перекладався п'ять разів: (1882), (1926—1933), Едвардом Сайденстікером (1976), Гелен Маккаллоу (1994, уривки), Ройаллом Тайлером (2001). Чеською мовою твір переклав Карел Фіала (чеськ. «Pribeh Prince Gendziho»).

Екранізації

(1951), режисер
(1961), режисер
(1966), режисер Кон Ітікава
(1987), аніме, режисер . Фільм не показує всію історію, а охоплює перші 12 глав.
(2009), аніме-серіал за мотивами твору режисера .
(2011), режисер Ясуо Цурухасі (Yasuo Tsuruhashi).

Опера

За мотивами Повісті про Генджі була написана опера, написана протягом 1999 року композитором і вперше виконана в наступному році в . Лібрето англійською мовою написав , потім лібрето було перекладено японською.

Примітки

Інші назви: «Ґендзі но моноґатарі» (яп. 源氏の物語, げんじのものがたり, «Повість про Ґендзі»), «Хікару Ґендзі моноґатарі» (яп. 光源氏物語, ひかるげんじものがたり, «Повість про Хікару Ґендзі»), «Мурасакі но моноґатарі» (яп. 紫の物語, むらさきのものがたり, «Повість Мурасакі Сікібу»). Скорочені варіанти: «Ґенґо» (яп. 源語, げんご, «Повість про Мінамото»), «Сібун» (яп. 紫文, しぶん, «Тексти Мурасакі Сікібу»), «Ґендзі» (源氏, げんじ, «Ґендзі»).
Японська література: Хрестоматія. Том I (VII—XIII ст.) / Упорядники: Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — стор. 446 — 463
Suematsu, Kencho. The Tale of Genji. London: Trubner, 1882.
Waley, Arthur. The Tale of Genji. A Novel in Six Parts by Lady Murasaki. 1926—1933.
Seidensticker, Edward G. The Tale of Genji. New York: Alfred A. Knopf, 1976.
McCullough, Helen Craig. Genji & Heike: Selections from The Tale of Genji and The Tale of the Heike. Stanford: Stanford University Press, 1994.
Tyler, Royall. The Tale of Genji. New York: Viking, 2001
Fiala, Karel. Pribeh Prince Gendziho. Vol. 1. Prague: Nakl. Paseka, 2002. 380 pp. Vol. 2, 2005, .

Джерела та література

池田亀鑑　『源氏物語入門新版』, 社会思想社, 1957.
藤井貞和　『源氏物語入門』, 講談社, 1996.
『源氏物語辞典』/ 北山谿太編, 平凡社, 1957年.
『源氏物語図典』/ 秋山虔ほか編, 小学館, 1997.
『源氏物語ハンドブック』/ 秋山虔ほか編, 新書館, 1996.
『講座源氏物語の世界』全9巻 / 秋山虔ほか, 有斐閣, 1980—1984.
『源氏物語』与謝野晶子訳：新字新仮名 (яп.)
角川文庫全訳源氏物語(яп.)
Конрад Н., Повесть о Гэндзи, блистательном принце // Восток, кн. IV, 1924;
Повесть о Гэндзи (Гэндзи-моногатари): в 2 ч. / Перевод с яп. Соколова-Делюсина Т. Л. — Москва: «Восточная литература», 1993.
Richard John Bowring, Murasaki shikibu, The Tale of Genji, Cambridge University Press, 2004, 106 p. ()
Miyeko Murase et Mitsuoki Tosa, The tale of Genji: legends and paintings, G. Braziller, 2001, 136 p. ()
H. Richard Okada, Figures of Resistance: Language, Poetry, and Narrating in the Tale of Genji and Other Mid-Heian Texts, Duke University Press, 1991, 388 p. ()
William J. Puette, The tale of Genji by Murasaki Shikibu: a reader's guide, Charles E. Tuttle, 1992, 196 p. ()
Haruo Shirane, Envisioning the Tale of Genji: media, gender, and cultural production, Columbia University Press, 2008, 400 p.

Посилання

«Ґендзі-моноґотарі» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 250.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Повість про Ґендзі

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повість про Ґендзі

(яп.)
Загальний інститут вивчення японської класики (яп.)

[1] Інші назви: «Ґендзі но моноґатарі» (яп. 源氏の物語, げんじのものがたり, «Повість про Ґендзі»), «Хікару Ґендзі моноґатарі» (яп. 光源氏物語, ひかるげんじものがたり, «Повість про Хікару Ґендзі»), «Мурасакі но моноґатарі» (яп. 紫の物語, むらさきのものがたり, «Повість Мурасакі Сікібу»). Скорочені варіанти: «Ґенґо» (яп. 源語, げんご, «Повість про Мінамото»), «Сібун» (яп. 紫文, しぶん, «Тексти Мурасакі Сікібу»), «Ґендзі» (源氏, げんじ, «Ґендзі»).

[2] Японська література: Хрестоматія. Том I (VII—XIII ст.) / Упорядники: Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — стор. 446 — 463

[3] Suematsu, Kencho. The Tale of Genji. London: Trubner, 1882.

[4] Waley, Arthur. The Tale of Genji. A Novel in Six Parts by Lady Murasaki. 1926—1933.

[5] Seidensticker, Edward G. The Tale of Genji. New York: Alfred A. Knopf, 1976.

[6] McCullough, Helen Craig. Genji & Heike: Selections from The Tale of Genji and The Tale of the Heike. Stanford: Stanford University Press, 1994.

[7] Tyler, Royall. The Tale of Genji. New York: Viking, 2001

[8] Fiala, Karel. Pribeh Prince Gendziho. Vol. 1. Prague: Nakl. Paseka, 2002. 380 pp. Vol. 2, 2005, .

Повість про Ґендзі яп 源氏物語 げんじものがたり Ґе ндзі моноґата рі пам ятка класичної японської літератури ліричний твір жанру моно