Плотніков Павло Артемович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Плотніков.

Павло́ Арте́мович Пло́тніков (рос. Плотников Павел Артемьевич; 4 березня 1920 — 14 грудня 2000) — радянський військовий льотчик, Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Заслужений військовий льотчик СРСР (1966), генерал-майор авіації (1966).

Плотніков Павло Артемович
рос. Плотников Павел Артемьевич
Народження	4 березня 1920(1920-03-04) с. Гоньба
Смерть	14 грудня 2000(2000-12-14) (80 років) Москва
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Освіта	Військово-повітряна академія (1951) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1960)
Роки служби	1938–1975
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-майор авіації
Формування
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився 4 березня 1920 року в селі Гоньба Томської губернії (тепер в межах міста Барнаул Алтайського краю) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1944 року.

Після закінчення барнаульської школи № 27 працював електрослюсарем на вагоноремонтному заводі, одночасно займався в аероклубі.

У 1938 році призваний до лав РСЧА. У 1940 році закінчив Новосибірську військову авіаційну школу пілотів.

Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. Воював на Південному, Закавказькому, Воронезькому, Степовому, 1-у та 2-у Українських фронтах.

До травня 1944 року заступник командира ескадрильї 82-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 1-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 2-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу 5-ї повітряної армії 2-го Українського фронту гвардії старший лейтенант П. А. Плотніков здійснив 225 вдалих бойових вильотів, збив 3 літаки супротивника.

До березня 1945 року командир ескадрильї 81-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку тієї ж дивізії 6-го гвардійського бак 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту гвардії капітан П. А. Плотніков здійснив ще 80 вдалих бойових вильотів.

Всього за роки війни дзійснив 343 бойових вильоти, збив 3 літаки ворога, потопив 6 військових транспортів, знищив 7 ворожих ешелонів, 3 залізничних мости, понад 250 автомашин, значну кількість танків, гармат, живої сили супротивника.

Після війни продовжив військову службу у ВПС СРСР. У 1945 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу, командував ескадрильєю. У 1951 році закінчив Військово-повітряну академію.

У 1951—1952 роках — командир бомбардувального авіаційного полку. З 1952 року — старший інспектор-льотчик Управління бойової підготовки ВПС СРСР. З 1955 року — заступник командира, а у 1956—1958 роках — командир бомбардувальної авіаційної дивізії.

У 1960 році закінчив Військову академію Генштабу СРСР. З 1960 року — відповідальний черговий з управління польотами командного пункту ВПС. З 1965 року — знову командир авіаційної дивізії.

У 1966 році П. А. Плотнікову присвоєно військове звання генерал-майор авіації.

З 1968 року — заступник начальника штабу і .

У 1975 році звільнений в запас.

Мешкав у Москві. Працював в Міністерстві газової промисловості СРСР, в НДІ автомобільного транспорту.

Помер 14 грудня 2000 року. Похований на Іванівському цвинтарі поблизу селища Ленінського району Московської області.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року заступник командира ескадрильї 82-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку гвардії старший лейтенант Плотніков Павло Артемович удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4277).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року командир ескадрильї 81-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку гвардії капітан Плотніков Павло Артемович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 57/ІІ).

Нагороджений орденом Леніна (1944), трьома орденами Червоного Прапора (1942, 1943, 1955), орденом Олександра Невського (1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1943, 1985), орденом Червоної Зірки (1956) й медалями.

Заслужений військовий льотчик СРСР (1966).

Пам'ять

У 1953 році в місті Барнаул на площі Свободи встановлено бронзове погруддя Героя.

У 2010 році в Москві на будинку, в якому жив П. А. Плотніков (мікрорайон Північне Чертаново, будинок 3, корпус В), встановлено меморіальну дошку.

Джерела та література

• О. В. Ясь. Плотніков Павло Артемович [ 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 276. — .

Посилання