Плита Фараллон — стародавня океанічна плита. Одна з трьох основних тектонічних плит Панталасси, поряд з плитою Фенікс і плитою Ідзанагі, що були з'єднані трійником. Плита Фараллон почала субдукцію під західне узбережжя Північноамериканської плити, що тоді розташовувалася на території сучасної Юти, коли Пангея розпалася на частини та після формування Тихоокеанської плити в центрі трійника під час ранньої юри. Названа на честь Фараллонових островів, що розташовані на захід від Сан-Франциско, Каліфорнія.
З часом центральна частина плити Фараллон повністю зазнала субдукції під південно-західну частину Північноамериканської плити. Залишки плити Фараллон — плити Хуан-де-Фука, Дослідника і Горда, що занурюються під північну частину Північноамериканської плити; плита Кокос — під Центральну Америку; і плита Наска — під Південноамериканську плиту.
Плита Фараллон також відповідає за транспортування старих острівних дуг і різноманітних фрагментів матеріалу континентальної кори, що відколовся від інших віддалених плит, і зазнають акреції до Північноамериканської плити.
Геологічна історія
У міру накопичення даних склалася загальна думка, що одна велика океанічна плита, плита Фараллон, діяла як стрічковий конвеєр, транспортуючи террейни до західного узбережжя Північної Америки, де вони накопичувалися. Коли плити зійшлися, щільна океанічна плита занурилася в мантію, утворивши [en] під легшим континентом.
Субдукція плити Фараллон утворює Північноамериканські Кордильєри
Станом на 2013 рік, загально визнано, що західна чверть Північної Америки складається з террейнів, що зазнали акреції за останні 200 мільйонів років в результаті того, що океанічна плита Фараллон переміщує террейни на континентальну окраїну, коли вона занурюється під континент. Проте ця проста модель не змогла пояснити багато складних террейнів і не узгоджується з сейсмічними томографічними зображеннями субдукційних слябів у нижній мантії. У квітні 2013 року Сіглох і Міхалинюк відзначили, що під Північною Америкою ці субдукційні сляби утворили масивні, по суті, вертикальні стіни глибиною від 800 км до 2000 км і шириною 400–600 км, утворюючи «стіни слябів». Одна така велика «стіна слябів» тягнеться від північно-західної Канади до східної частини США і далі до Центральної Америки; цю «стіну слябів» традиційно асоціювали з субдукційною плитою Фараллон. Сіглох і Міхалинюк запропонували розділити Фараллон на сегменти Північний Фараллон, Ангаючам, Мескалера і Південний Фараллон на основі останніх томографічних моделей. Згідно з цією моделлю, Північноамериканський континент перекриває серію субдукційних жолобів і містить мікроконтиненти (на кшталт сучасного Малайського архіпелагу), він рухався на захід у такій послідовності:
- 165–155 млн років тому виступ Мескалера (провідний террейн, зазнав субдукції під Північну Америку). Занурений сегмент замінено початковим Південнофараллонським жолобом.
- 160–155 млн років тому починається деформація Скелястих гір, зафіксована синорогенним (утвореним одночасно з орогеном) уламковим клином. Починається утворення [en] на плиті Південний Фараллон.
- 125 млн років тому починається колізія окраїни Північної Америки з архіпелагом террейнів (острівні дуги Мескалера / Ангаючам / Південний Фараллон). Цей широкий простір викликає сильні деформації та створює [en] і Канадські скелясті гори.
- 124–90 млн років тому магматичні пояси Омінека формуються на північному заході Тихого океану разом із поступовим витісненням виступу Мескалера на північний захід Тихого океану.
- 85 млн років тому Південнофараллонський жолоб рухається на захід після створення протоплато Шатького. Вулканізм Сонори є результатом занурення слябу. Утворюється провінція Ігнімбріт-Тарахумара.
- 85–55 млн років тому сильний [en] зв’язок плити Фараллон із террейнами створює височину Шатського. Лараміський орогенез є результатом підняття фундаменту більш ніж на 1000 км вглиб суші.
- 72–69 млн років тому відбулася субдукція Ангаючамської дуги під Північну Америку та Кармак.
- 85–55 млн років тому Переміщення на північ Обмеженого, Міжгірського та Ангаючамського террейнів вздовж окраїни.
- 55–50 млн років тому відбулася субдукція дуги Каскадія-Рут під Тихоокеанський Північний Захід разом з акрецією террейнів [en] та Тихоокеанський Рім
- 55–50 мільйонів років тому відбулася остаточна субдукція найзахіднішого Ангаючама з вибуховим вулканізмом дуги Прибережних гір
Дивись також
Примітки
- Lonsdale, Peter (1 серпня 2005). Creation of the Cocos and Nazca plates by fission of the Farallon plate. Tectonophysics. 404 (3–4): 237—264. Bibcode:2005Tectp.404..237L. doi:10.1016/j.tecto.2005.05.011.
- Goes, 2013.
- Sigloch та Mihalynuk, 2013.
Джерела
- USGS diagram
- Pictures and animations of the subduction of the Farallon Plate at NASA's Goddard Space Flight Center:
- Animation of the Farallon subduction, with special emphasis on the effects on the surface of western North America
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Plita Farallon starodavnya okeanichna plita Odna z troh osnovnih tektonichnih plit Pantalassi poryad z plitoyu Feniks i plitoyu Idzanagi sho buli z yednani trijnikom Plita Farallon pochala subdukciyu pid zahidne uzberezhzhya Pivnichnoamerikanskoyi pliti sho todi roztashovuvalasya na teritoriyi suchasnoyi Yuti koli Pangeya rozpalasya na chastini ta pislya formuvannya Tihookeanskoyi pliti v centri trijnika pid chas rannoyi yuri Nazvana na chest Farallonovih ostroviv sho roztashovani na zahid vid San Francisko Kaliforniya Karta Pantalasskogo okeanu c 180 mln rokiv tomu sho pokazuye polozhennya pliti Farallon Z chasom centralna chastina pliti Farallon povnistyu zaznala subdukciyi pid pivdenno zahidnu chastinu Pivnichnoamerikanskoyi pliti Zalishki pliti Farallon pliti Huan de Fuka Doslidnika i Gorda sho zanuryuyutsya pid pivnichnu chastinu Pivnichnoamerikanskoyi pliti plita Kokos pid Centralnu Ameriku i plita Naska pid Pivdennoamerikansku plitu Plita Farallon takozh vidpovidaye za transportuvannya starih ostrivnih dug i riznomanitnih fragmentiv materialu kontinentalnoyi kori sho vidkolovsya vid inshih viddalenih plit i zaznayut akreciyi do Pivnichnoamerikanskoyi pliti Geologichna istoriyaPlita Farallon U miru nakopichennya danih sklalasya zagalna dumka sho odna velika okeanichna plita plita Farallon diyala yak strichkovij konveyer transportuyuchi terrejni do zahidnogo uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki de voni nakopichuvalisya Koli pliti zijshlisya shilna okeanichna plita zanurilasya v mantiyu utvorivshi en pid legshim kontinentom Subdukciya pliti Farallon utvoryuye Pivnichnoamerikanski Kordilyeri Stanom na 2013 rik zagalno viznano sho zahidna chvert Pivnichnoyi Ameriki skladayetsya z terrejniv sho zaznali akreciyi za ostanni 200 miljoniv rokiv v rezultati togo sho okeanichna plita Farallon peremishuye terrejni na kontinentalnu okrayinu koli vona zanuryuyetsya pid kontinent Prote cya prosta model ne zmogla poyasniti bagato skladnih terrejniv i ne uzgodzhuyetsya z sejsmichnimi tomografichnimi zobrazhennyami subdukcijnih slyabiv u nizhnij mantiyi U kvitni 2013 roku Sigloh i Mihalinyuk vidznachili sho pid Pivnichnoyu Amerikoyu ci subdukcijni slyabi utvorili masivni po suti vertikalni stini glibinoyu vid 800 km do 2000 km i shirinoyu 400 600 km utvoryuyuchi stini slyabiv Odna taka velika stina slyabiv tyagnetsya vid pivnichno zahidnoyi Kanadi do shidnoyi chastini SShA i dali do Centralnoyi Ameriki cyu stinu slyabiv tradicijno asociyuvali z subdukcijnoyu plitoyu Farallon Sigloh i Mihalinyuk zaproponuvali rozdiliti Farallon na segmenti Pivnichnij Farallon Angayucham Meskalera i Pivdennij Farallon na osnovi ostannih tomografichnih modelej Zgidno z ciyeyu modellyu Pivnichnoamerikanskij kontinent perekrivaye seriyu subdukcijnih zholobiv i mistit mikrokontinenti na kshtalt suchasnogo Malajskogo arhipelagu vin ruhavsya na zahid u takij poslidovnosti 165 155 mln rokiv tomu vistup Meskalera providnij terrejn zaznav subdukciyi pid Pivnichnu Ameriku Zanurenij segment zamineno pochatkovim Pivdennofarallonskim zholobom 160 155 mln rokiv tomu pochinayetsya deformaciya Skelyastih gir zafiksovana sinorogennim utvorenim odnochasno z orogenom ulamkovim klinom Pochinayetsya utvorennya en na pliti Pivdennij Farallon 125 mln rokiv tomu pochinayetsya koliziya okrayini Pivnichnoyi Ameriki z arhipelagom terrejniv ostrivni dugi Meskalera Angayucham Pivdennij Farallon Cej shirokij prostir viklikaye silni deformaciyi ta stvoryuye en i Kanadski skelyasti gori 124 90 mln rokiv tomu magmatichni poyasi Omineka formuyutsya na pivnichnomu zahodi Tihogo okeanu razom iz postupovim vitisnennyam vistupu Meskalera na pivnichnij zahid Tihogo okeanu 85 mln rokiv tomu Pivdennofarallonskij zholob ruhayetsya na zahid pislya stvorennya protoplato Shatkogo Vulkanizm Sonori ye rezultatom zanurennya slyabu Utvoryuyetsya provinciya Ignimbrit Tarahumara 85 55 mln rokiv tomu silnij en zv yazok pliti Farallon iz terrejnami stvoryuye visochinu Shatskogo Laramiskij orogenez ye rezultatom pidnyattya fundamentu bilsh nizh na 1000 km vglib sushi 72 69 mln rokiv tomu vidbulasya subdukciya Angayuchamskoyi dugi pid Pivnichnu Ameriku ta Karmak 85 55 mln rokiv tomu Peremishennya na pivnich Obmezhenogo Mizhgirskogo ta Angayuchamskogo terrejniv vzdovzh okrayini 55 50 mln rokiv tomu vidbulasya subdukciya dugi Kaskadiya Rut pid Tihookeanskij Pivnichnij Zahid razom z akreciyeyu terrejniv en ta Tihookeanskij Rim 55 50 miljoniv rokiv tomu vidbulasya ostatochna subdukciya najzahidnishogo Angayuchama z vibuhovim vulkanizmom dugi Priberezhnih girDivis takozhPlita KulaPrimitkiLonsdale Peter 1 serpnya 2005 Creation of the Cocos and Nazca plates by fission of the Farallon plate Tectonophysics 404 3 4 237 264 Bibcode 2005Tectp 404 237L doi 10 1016 j tecto 2005 05 011 Goes 2013 Sigloch ta Mihalynuk 2013 DzherelaUSGS diagram Pictures and animations of the subduction of the Farallon Plate at NASA s Goddard Space Flight Center Animation of the Farallon subduction with special emphasis on the effects on the surface of western North America