Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро Дмитрієнко, (фр. Pierre Dmitrienko, * 20 квітня 1925, Париж — † 15 квітня 1974, Париж) — французький художник українського походження. Він є батьком французької акторки театру і кіно Людмили Мікаель і дідом акторки театру і кіно Марини Гендс (Marina Hands).
| Петро Дмитрієнко | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Pierre Dmitrienko | ||||
 | ||||
| Петро Дмитрієнко, 1965. | ||||
| Народження | 20 квітня 1925 Париж  Франція | |||
| Смерть | 15 квітня 1974 | |||
| Париж Франція (злоякісна пухлина) | ||||
| Національність | француз, українського походження | |||
| Країна |  Франція[1] | |||
| Жанр | маля́р, графік, скульптор | |||
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв (Париж) | |||
| Діяльність | художник, скульптор, гравер, рисувальник, графік | |||
| Діти | Людмила Мікаель | |||
| Роботи в колекції | Тейт, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[2], Паризький міський музей сучасного мистецтва, Королівські музеї витончених мистецтв[3] і Музей Бойманса - ван Бенінгена[4] | |||
| | ||||
 Петро Дмитрієнко у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Петро Дмитрієнко народився в сім'ї Марії Якустідіс, понтійської грекині з Севастополя, та українця Семена Дмитрієнка, які під час війни емігрували до Франції. Петро Дмитрієнко ніколи не був на землі своїх предків, але виховувався в їх культурі, мові, віросповіданні та традиціях. Після здобуття середньої освіти у школах Курбевуа та Асньє́р-сюр-Сен він 1943 року здобув ступінь бакалавра в ліцеї Луї Пастера в Нейї-сюр-Сен.
У 1944—1946 рр. Петро вивчає архітектуру в Національній вищій школі красних мистецтв (ENSBA) в Парижі. Одночасно, 1944 року, він почав малювати в майстерні голландського живописця і мистецтвознавця Конрада Кіке (Conrad Kickert, 1882—1965). Його друзями стали молоді художники: Франсуа Арналь (François Arnal), Бернард Квентін (Bernard Quentin), Роберт Ляпуйад (Robert Lapoujade), Франсуа Морейе (François Morellet), Жак Ланцман (Jacques Lanzmann), Серж Резвані (Serge Rezvani), з часом з двома останніми він розділив мистецьку студію.
У 1947 році Дмитрієнко одружується з піаністкою Ліліан Керол (Lilliane Carol) і в цьому ж році у них народилася дочка Людмила.
1950-ті
На початку 1950-х змушений був відмовитися від архітектури і заробляв як декоратор вітрин у великих крамницях Printemps (де він познайомився з Пітером Кнапом (Peter Knapp) — фотографом, дизайнером, художником. Однак далі продовжує малювати. На початку свого творчого шляху він не приховує свого захоплення такими художниками як Делакруа, Жеріко та Гойя, але також такими як Serge Poliakoff, André Lanskoy, Nicolas de Staël. У той же час, Дмитрієнко «слухає» (бо «око слухає», як писав Поль Клодель) одного з засновників кубізму — Albert Gleizes, або, особливо, Пауля Клее, який «засліплює» його своїми композиціями і грою кольорів.
У 1950-х роках серед художників і скульпторів Франції популярним був абстракціонізм. У Парижі представники цього напрямку мистецтва відносилися до третього періоду Паризької школи, лідером якої був Жан Базен (Jean Bazaine). Їх підтримували два мистецтвознавці: Бернар Доріваль (Bernard Dorival) і П'єр Франкастель (Pierre Francastel). Дмитрієнко зблизився з митцями цієї школи, виставляв свої твори в «галереї Маг» (Maeght). У деяких своїх творах він вносить почуття священного, можливо з православ'я. Пізніше, він називав ці картини — іконами.
У 1950 році галерея мистецтв в Лозанні вперше запропонувала йому для виставки свої зали. У цьому ж році він виставляється в салоні живопису і скульптури у Парижі (Salon de Mai). У 1953 відбулася його перша персональна виставка у Парижі у Люсьєна Дюрана (Lucien Durand). На її відкритті він познайомився з акторкою Крістіан Леньє (Christiane Lénier), яка стала його другою дружиною.
Дмитрієнко багато подорожує. «Кольорові» місця, країни і пейзажі пронизують його твори. У 1956—1958 він створює серію картин: «Ліс», «Ліс у вогні», «Закам'янілий ліс»; у 1957 — «Старе залізо»; «Кар'єра», «Овернь» і «Травнева ніч». У 1958—1959, «Іній» — де можна побачити усі відтінки білого кольору. «Іспанія», 1959, наповнена червоними світловими акцентами.
1960-ті
У 1959 році Дмитрієнко купив покинутий замок у Нівілле поруч Бове за 70 км на північ від Парижу. Тут він створив свою студію в старій оранжереї. 1960 року він малює навколишні пейзажі у серії «Дощ» і «Торнадо»: «Золотий дощ», «Земля дощу», «Небо дощу», «Кам'яний дощ», «Палаючий дощ». Далі були «Сірий дощ» і «Примари дощу», де людські фігури вперше відокремилися від природних елементів.
1960 був вирішальним для Дмитрієнка. Поява людини на полотні як суб'єкта була радикальною зміною манери живопису. Його живописна техніка, теж радикально змінилася. У 1960 році народився його син Рюрик.
У 1961 році Дмитрієнко став одним з лауреатів першого Паризького бієнале. Цей період закінчується 1961 року трьома дуже великими полотнами (180 × 300 см): "Місто (на пристані)", «Відьма дощу», «Ніжність це дощ», які були виставлені наступного року у галереї Creuzevault.
Скульптура
З 1965 року Дмитрієнко починає творити також бездоганно оброблені масивні і гнучкі скульптури. Він використовує мармур, камінь, слонову кістку, дерево, глину і бронзу. У своїх скульптурах він продовжує попередні теми відтворені у живописі («Пара», теракота, 1965; «Розмова», полірована бронза, 1968; «Пані на світанку», дерево, 1971), нові теми («Рот тіні», камінь; «Шолом», бронза; «Клич ІІ», камінь; всі три 1970) та інші, чуттєві і грайливі («Золотий животик», патинована бронза, 1968; «Танець», теракота, 1970; «Білий живіт», мармур, 1972—1973).
Нагороди
- 1954 : Премія Charles Pacquement
- 1960 : 2-га премія Marzotto
- 1961 : Лауреат першого (Biennale de Paris) (1959)
- 1964 : 1-ша премія «Бієнале молодих художників» в Токіо
- 1966 : Медаль «Biennale d'Alexandrie».
Джерела
- Museum of Modern Art online collection
- http://www.moma.org/collection/works/35133
- https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/dmitrienko-pierre-1
- колекція Бойманса онлайн — 2010.
- Liste des lauréats [ 17 липня 2014 у Wayback Machine.] sur le site d'archives de la biennale.
- Catalogue de l'exposition Dmitrienko, musée de Sens, musée d'art moderne de Troyes, 1997, P. 94.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dmitriyenko Petro Dmitriyenko fr Pierre Dmitrienko 20 kvitnya 1925 Parizh 15 kvitnya 1974 Parizh francuzkij hudozhnik ukrayinskogo pohodzhennya Vin ye batkom francuzkoyi aktorki teatru i kino Lyudmili Mikael i didom aktorki teatru i kino Marini Gends Marina Hands Petro Dmitriyenkofr Pierre DmitrienkoPetro Dmitriyenko 1965 Narodzhennya 20 kvitnya 1925 19250420 Parizh FranciyaSmert 15 kvitnya 1974 19740415 Parizh Franciya zloyakisna puhlina Nacionalnist francuz ukrayinskogo pohodzhennyaKrayina Franciya 1 Zhanr malya r grafik skulptorNavchannya Nacionalna visha shkola krasnih mistectv Parizh Diyalnist hudozhnik skulptor graver risuvalnik grafikDiti Lyudmila MikaelRoboti v kolekciyi Tejt Muzej suchasnogo mistectva Nyu Jork 2 Parizkij miskij muzej suchasnogo mistectva Korolivski muzeyi vitonchenih mistectv 3 i Muzej Bojmansa van Beningena 4 Petro Dmitriyenko u VikishovishiZhittyepisPetro Dmitriyenko narodivsya v sim yi Mariyi Yakustidis pontijskoyi grekini z Sevastopolya ta ukrayincya Semena Dmitriyenka yaki pid chas vijni emigruvali do Franciyi Petro Dmitriyenko nikoli ne buv na zemli svoyih predkiv ale vihovuvavsya v yih kulturi movi virospovidanni ta tradiciyah Pislya zdobuttya serednoyi osviti u shkolah Kurbevua ta Asnye r syur Sen vin 1943 roku zdobuv stupin bakalavra v liceyi Luyi Pastera v Nejyi syur Sen Vhid do shkoli mistectv ENSBA v Parizhi z byustami P yera P yuzhe i Nikolya Pussena U 1944 1946 rr Petro vivchaye arhitekturu v Nacionalnij vishij shkoli krasnih mistectv ENSBA v Parizhi Odnochasno 1944 roku vin pochav malyuvati v majsterni gollandskogo zhivopiscya i mistectvoznavcya Konrada Kike Conrad Kickert 1882 1965 Jogo druzyami stali molodi hudozhniki Fransua Arnal Francois Arnal Bernard Kventin Bernard Quentin Robert Lyapujad Robert Lapoujade Fransua Moreje Francois Morellet Zhak Lancman Jacques Lanzmann Serzh Rezvani Serge Rezvani z chasom z dvoma ostannimi vin rozdiliv mistecku studiyu U 1947 roci Dmitriyenko odruzhuyetsya z pianistkoyu Lilian Kerol Lilliane Carol i v comu zh roci u nih narodilasya dochka Lyudmila P Dmitriyenko Kompoziciya 1948 145h174 sm 1950 tiNa pochatku 1950 h zmushenij buv vidmovitisya vid arhitekturi i zaroblyav yak dekorator vitrin u velikih kramnicyah Printemps de vin poznajomivsya z Piterom Knapom Peter Knapp fotografom dizajnerom hudozhnikom Odnak dali prodovzhuye malyuvati Na pochatku svogo tvorchogo shlyahu vin ne prihovuye svogo zahoplennya takimi hudozhnikami yak Delakrua Zheriko ta Gojya ale takozh takimi yak Serge Poliakoff Andre Lanskoy Nicolas de Stael U toj zhe chas Dmitriyenko sluhaye bo oko sluhaye yak pisav Pol Klodel odnogo z zasnovnikiv kubizmu Albert Gleizes abo osoblivo Paulya Klee yakij zasliplyuye jogo svoyimi kompoziciyami i groyu koloriv P Dmitriyenko Golgofa 1954 97h130 sm U 1950 h rokah sered hudozhnikiv i skulptoriv Franciyi populyarnim buv abstrakcionizm U Parizhi predstavniki cogo napryamku mistectva vidnosilisya do tretogo periodu Parizkoyi shkoli liderom yakoyi buv Zhan Bazen Jean Bazaine Yih pidtrimuvali dva mistectvoznavci Bernar Dorival Bernard Dorival i P yer Frankastel Pierre Francastel Dmitriyenko zblizivsya z mitcyami ciyeyi shkoli vistavlyav svoyi tvori v galereyi Mag Maeght U deyakih svoyih tvorah vin vnosit pochuttya svyashennogo mozhlivo z pravoslav ya Piznishe vin nazivav ci kartini ikonami P Dmitriyenko Stare zalizo 1957 130x98 sm U 1950 roci galereya mistectv v Lozanni vpershe zaproponuvala jomu dlya vistavki svoyi zali U comu zh roci vin vistavlyayetsya v saloni zhivopisu i skulpturi u Parizhi Salon de Mai U 1953 vidbulasya jogo persha personalna vistavka u Parizhi u Lyusyena Dyurana Lucien Durand Na yiyi vidkritti vin poznajomivsya z aktorkoyu Kristian Lenye Christiane Lenier yaka stala jogo drugoyu druzhinoyu Dmitriyenko bagato podorozhuye Kolorovi miscya krayini i pejzazhi pronizuyut jogo tvori U 1956 1958 vin stvoryuye seriyu kartin Lis Lis u vogni Zakam yanilij lis u 1957 Stare zalizo Kar yera Overn i Travneva nich U 1958 1959 Inij de mozhna pobachiti usi vidtinki bilogo koloru Ispaniya 1959 napovnena chervonimi svitlovimi akcentami 1960 tiU 1959 roci Dmitriyenko kupiv pokinutij zamok u Niville poruch Bove za 70 km na pivnich vid Parizhu Tut vin stvoriv svoyu studiyu v starij oranzhereyi 1960 roku vin malyuye navkolishni pejzazhi u seriyi Dosh i Tornado Zolotij dosh Zemlya doshu Nebo doshu Kam yanij dosh Palayuchij dosh Dali buli Sirij dosh i Primari doshu de lyudski figuri vpershe vidokremilisya vid prirodnih elementiv P Dmitriyenko Zolotij dosh 1960 190x150 sm 1960 buv virishalnim dlya Dmitriyenka Poyava lyudini na polotni yak sub yekta bula radikalnoyu zminoyu maneri zhivopisu Jogo zhivopisna tehnika tezh radikalno zminilasya U 1960 roci narodivsya jogo sin Ryurik U 1961 roci Dmitriyenko stav odnim z laureativ pershogo Parizkogo biyenale Cej period zakinchuyetsya 1961 roku troma duzhe velikimi polotnami 180 300 sm Misto na pristani Vidma doshu Nizhnist ce dosh yaki buli vistavleni nastupnogo roku u galereyi Creuzevault SkulpturaZ 1965 roku Dmitriyenko pochinaye tvoriti takozh bezdoganno obrobleni masivni i gnuchki skulpturi Vin vikoristovuye marmur kamin slonovu kistku derevo glinu i bronzu U svoyih skulpturah vin prodovzhuye poperedni temi vidtvoreni u zhivopisi Para terakota 1965 Rozmova polirovana bronza 1968 Pani na svitanku derevo 1971 novi temi Rot tini kamin Sholom bronza Klich II kamin vsi tri 1970 ta inshi chuttyevi i grajlivi Zolotij zhivotik patinovana bronza 1968 Tanec terakota 1970 Bilij zhivit marmur 1972 1973 Nagorodi1954 Premiya Charles Pacquement 1960 2 ga premiya Marzotto 1961 Laureat pershogo Biennale de Paris 1959 1964 1 sha premiya Biyenale molodih hudozhnikiv v Tokio 1966 Medal Biennale d Alexandrie DzherelaMuseum of Modern Art online collection d Track Q73268604 http www moma org collection works 35133 https www fine arts museum be nl de collectie artist dmitrienko pierre 1 kolekciya Bojmansa onlajn 2010 d Track Q38707107 Liste des laureats 17 lipnya 2014 u Wayback Machine sur le site d archives de la biennale Catalogue de l exposition Dmitrienko musee de Sens musee d art moderne de Troyes 1997 P 94 PosilannyaPortal Mistectvo Portal Biografiyi