Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро II Нєґош-Петрович (чорн. Петар II Петровић Његош/Petar II Petrović-Njegoš; 1 (13) листопада 1813 — 31 жовтня 1851) — видатний чорногорський державний діяч, православний єпископ Цетиньської (Приморської) митрополії Сербської православної церкви. Останній теократичний правитель країни, сприяв перетворенню Чорногорії у незалежну світську державу.
| Петро Петрович Нєґош | |
|---|---|
 фотограф Анастас Йованович, 1851 р. | |
| Народився | 1 листопада 1813 |
| Помер | 31 жовтня 1851 (37 років) |
| Прізвисько | Владика Раде |
| Інші імена | Радівоє Томов Петрович |
| Рід | Петровичі-Нєґоші |
| Конфесія | православний |
| Владика Чорногорії | |
| 1833—1851 | |
| Попередник | |
| Наступник | |
Філософ та реформатор. Автор багатьох віршів та поем, вважається одним з найвідоміших слов'янських літераторів. Прихильник південнослов'янської єдності і «великосербства».
Біографія
Молодість
Радівоє «Раде» Томов Петровіч народився 1 листопада 1813 в селі Негуші, адміністративному центрі Катунської нахії Чорногорського санджаку. Середній син Томе Маркова Петровіча та Івани Прокоповіч-Петровіч. Його дядько по батьківській лінії був Владикою Петром І, а рід з 1697 по 1918 рр. — правлячим у Чорногорії. На той час країною де-юре управляв венеціанський губератор (Гувернадур), а фактично вона була роздробленою на численні племінні утворення, відсталою частиною Османської імперії з домінуванням натурального типу господарювання.
Петро I Негош-Петровіч хотів, щоб його наступником був Джордже, син старшого брата правителя, Сави. Однак, після того, як Джордже обрав військову освіту у Російській імперії, а не духовну (що було необхідною умовою для правителя Чорногорії), Владика обрав своїм наступником Радівоє. З огляду на невтішний досвід із Джордже, нового кандидата вже не відправляли здобувати освіту до Росії, а навчали у місцевому Цетинському монастирі у приватних викладачів. Найбільшу роль у вихованні юнака зіграв тоді . Цей ексцентричний сербський мандрівник, науковець та поет викладав Раде Петровічу не лише історію Балкан та іноземні мови (російську, французьку, італійську), а й навчав його бойового та спортивного мистецтва, знайомив з поетичною дидактикою.
Правління
Після сметрі Петра І у 1830 році, голови усіх чорногорських кланів за традицією зібралися на загальний Сабор. 19 жовтня було вирішено, що Радівоє стане наступним правителем Чорногорії. Через кілька місяців він склав «Вічну присягу», прийнявши церковне ім'я Петро на честь свого попередника.
1831 року Петро ІІ вирушив до Санкт-Петербурга, де Священний Синод за присутності царя Миколи I канонічно призначив його на Чорногорську кафедру.
Петро ІІ переважно займався світськими проблемами, за що його критикували деякі його сучасники, які стверджували, що він витрачає занадто багато часу на написання законів та віршів, не беручи участі у релігійних службах. Той факт, що він став єпископом у 21 рік, і вже в молодості виступав проти застарілої церковної традиції, задовольняв також далеко не всіх. Кілька місяців проведних ним за кордоном переконали його у необхідності кардинальних реформ у Чорногорії.
Як правитель, Петро ІІ Негош-Петровіч намагався підірвати регресивну племінну структуру влади і закласти основи сучасного, цивілізованого суспільства шляхом централізації держави. Він ліквідував посаду цивільного губернатора, яку традиційно резервували члени конкурентного роду Радонічів (вони традиційно репрезентували проавстрійську партію в політиці), і створив Раду (Правлячий сенат чорногорський і бродський), що складалася з шістнадцяти місцевих кланових вождів, для здійснення виконавчої, судової та законодавчої дорадчих функцій уряду. Була сформована так звана «Гвардія» для поліцейської служби у провінціях держави. Структурував податкову систему країни. У 1834 році в Цетинє була відкрита перша в друкарня. Пізніше там же засновано першу загальноосвітню школу. У 1838 році він побудував нову єпископську резиденцію в Цетинє, так званий Більярдний дім, в якій також засідав Сенат. Була ухвалена нова збірка законів. Усіх чорногорців зобов'язали платити податки, а посадовцям призначили грошове забезпечення за виконання своїх обов'язків. Петро II планував запровадити в Чорногорії власну грошову одиницю — перун, але проєкт не був втілений у життя, тож в розрахунках зазвичай використовували австрійські гульдени.
Чи не головною проблемою країни залишався перманентний голод населення, що змушував чорногорців вести активну торгівлю та просити допомоги у сусідів. Більшу частину доходів скарбниці за Петра ІІ складала грошова допомога іноземних держав, насамперед Росії. Проте, стосунки з Петербургом складалися непросто, оскільки в цей час Микола I не був зацікавлений у послабленні Османської імперії. З метою розширення кордонів правитель виділив чотири стратегічні пункти: Спуж і Підгорицю на сході та Грахово з Котором на заході, однак досягти успіху в цьому йому не вдалося. Австрійська імперія усіляко протидіяла спробам Петра ІІ здобути вихід до Адріатичного моря, небезпідставно вважаючи, що це буде радше порт для Росії, ніж для Чорногорії. Митрополиту довелося шукати порозуміння з Віднем і погоджуватися із владою Габсбургів над чорногорським Примор'ям. Петро ІІ змушений був відмовитися й від деяких прикордонних земель, на яких австрійці звели кілька потужних укріплень, але водночас завершив приєднання до Чорногорії Нагір'я (Брди).
Оскільки чорногорці за чисельністю поступалися туркам, Петро II мріяв про об'єднання усіх південних слов'ян, спільноту яких він називав «сербством». Як і його сучасники — хорватські проповідники «ілліризму» та «югославянства», він сподівався, що об'єднання слов'ян дозволить їм звільнитися від іноземної влади й утвердити свою незалежність. До того ж за часів Петра II слово «серб» було не тільки самоназвою певного народу (разом із ним використовували й інші), ним часто позначали православних.
Під час Весни народів підтримував хорватський національний рух. Розділяв ідеї та сприяв чорногорсько-сербській інтеграції. Володар займався утвердженням національних рис чорногорців. Під час його правління, населення було змушене припинити носити турецькі фески на користь традиційної чорногорської капи, а Медаль Обіліча за доблесть стала найвищим військовим орденом країни, зміцнивши зв'язок чорногорців з сербами. Так само з ідеологічних міркувань було канонізовано Петра І Петровіча (Святий Петро Цетинський), попереднього Владику з роду Негошів.
Хвороба та смерть
Наприкінці 1849 року Петро ІІ почав стаждати від тяжких приступів кашлю і невдовзі у нього діагностували туберкульоз. Навесні 1850 володар зрозумів, що хвороба прогресує. Для лікування їздив до Австрії та Італії, але за відсутності покращення здоров'я повернувся до Цетиньє, щоб померти вдома. У жовтні 1851 року його стан стрімко погіршав, і 31 жовтня близько десятої години ранку Петро ІІ Негош-Петровіч помер.
Літературна діяльність
Петро II почав проявляти інтерес до літератури ще до прийняття митрополичого сану. Відомо, що він був добре знайомий з французькою, італійською, англійською та російською літературою, а також читав окремі польські та чеські твори. Однак основним джерелом його творчості залишалися пісні та поеми його батьківщини.
Видав збірку сербських народних пісень «Дзеркало сербське» (1845), збірку власних поезій «Цетинський пустельник» (1834), поеми «Обличчя люті турецької» (1834), «Свободіада» (1835) та інші. Вершиною поетичної творчості Владики стали поеми «Промінь мікрокосму» (1845), «Гірський вінець» (1847) та «Самозванець Степан Малий» (1847).
Найвідоміша поема Петра ІІ, «Гірський вінець», була написана 1846 року у Цетинє та опубліковна 1847 у Відні. Ця жанрова епічна поема висвітлює історичний період мусульманського панування на чорногорських землях. Описаний сюжет не є докумантально історичним. Головним героєм подій, що мають місце наприкінці XVII ст. є Владика Данило. За своє правління він з болем спостерігав за масовою ісламізацією праволавних чорногорців. Місцеві клани, розуміючи усю небезпеку формування зрадницької когорти колишніх співвітчизників, збираються на нараду. Єдиний вихід вони бачать у вбивстві зрадників. Слов'янським мусульманам дається ультиматум бути охрещеними «або водою, або кров'ю». Після їхньої відмови чорногорські воїни вирізають мусульман та руйнують усі мечеті в країні. У кінці твору старійшини уславлюють борців за православ'я та захисників батьківщини.
Поема мала велике значення для національного пробудження сербів та чорногорців і відродила «Косовський міф» народної звитяги у боротьбі з Османами.
Спадщина
 |  | |
Зліва: руїни каплиці у 1916. Справа: сучасний вигляд мавзолею Петра ІІ Негош-Петровіча | ||
У своєму заповіті Петро ІІ просив, щоб його поховали на горі Ловчен, у спроєктованій та побудованій ним у 1845 році церкві на честь Святого Петра Цетинського. Після своєї смерті, колишній володар був похований у монастирі в Цетинє. У 1855 році його останки були доставлені на гору. Проте у 1916 році, австрійці вирішили звести пам'ятник Францу Йосифу на вершині гори Ловчен і зажадали, щоб останки Петра ІІ були передані в Цетинє. Свої плани окупаційна влада не втілила, але наприкінці війни, каплицю владики було серйозно пошкоджено. Югославська влада відбудувала усипальницю і у вересні 1925 року, участь у її відкритті взяв король Олександр І. У 1952 році комуністи вирішили замінити каплицю мавзолеєм, розробленим хорватським архітектором Іваном Мештровичем. Каплицю знову зруйнували і в 1974 році, Петра ІІ востаннє перепоховали.
 |  | |
Югославський динар випущений у 1994 (зліва). Сербський динар випущений у 2006 (справа). | ||
Одразу після своєї смерті Петро ІІ Негош-Петровіч став вважатися «культурним батьком сербів». Різноманітні політичні фракції — югослави, комуністи та сербські націоналісти — засвоювали його ідеї для виправдання своєї діяльності. Його творчість стала базовою для розвитку сербської та чорногорської літератури. З недавніх пір його називають «Чорногорським Шекспіром».
Примітки
- Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.109-111
- Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.110-111
Посилання
- Персональна сторінка Петра Петровіч (srp)
- Уривки з поеми «Гірський вінець» (rus)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Petro II znachennya Petro II Nyegosh Petrovich chorn Petar II Petroviћ Њegosh Petar II Petrovic Njegos 1 13 listopada 1813 31 zhovtnya 1851 vidatnij chornogorskij derzhavnij diyach pravoslavnij yepiskop Cetinskoyi Primorskoyi mitropoliyi Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi Ostannij teokratichnij pravitel krayini spriyav peretvorennyu Chornogoriyi u nezalezhnu svitsku derzhavu Petro Petrovich Nyegoshfotograf Anastas Jovanovich 1851 r Narodivsya1 listopada 1813 1813 11 01 Pomer31 zhovtnya 1851 1851 10 31 37 rokiv PrizviskoVladika RadeInshi imenaRadivoye Tomov PetrovichRidPetrovichi NyegoshiKonfesiyapravoslavnijVladika Chornogoriyi1833 1851PoperednikNastupnik Filosof ta reformator Avtor bagatoh virshiv ta poem vvazhayetsya odnim z najvidomishih slov yanskih literatoriv Prihilnik pivdennoslov yanskoyi yednosti i velikoserbstva BiografiyaMolodist Radivoye Rade Tomov Petrovich narodivsya 1 listopada 1813 v seli Negushi administrativnomu centri Katunskoyi nahiyi Chornogorskogo sandzhaku Serednij sin Tome Markova Petrovicha ta Ivani Prokopovich Petrovich Jogo dyadko po batkivskij liniyi buv Vladikoyu Petrom I a rid z 1697 po 1918 rr pravlyachim u Chornogoriyi Na toj chas krayinoyu de yure upravlyav venecianskij guberator Guvernadur a faktichno vona bula rozdroblenoyu na chislenni pleminni utvorennya vidstaloyu chastinoyu Osmanskoyi imperiyi z dominuvannyam naturalnogo tipu gospodaryuvannya Petro I Negosh Petrovich hotiv shob jogo nastupnikom buv Dzhordzhe sin starshogo brata pravitelya Savi Odnak pislya togo yak Dzhordzhe obrav vijskovu osvitu u Rosijskij imperiyi a ne duhovnu sho bulo neobhidnoyu umovoyu dlya pravitelya Chornogoriyi Vladika obrav svoyim nastupnikom Radivoye Z oglyadu na nevtishnij dosvid iz Dzhordzhe novogo kandidata vzhe ne vidpravlyali zdobuvati osvitu do Rosiyi a navchali u miscevomu Cetinskomu monastiri u privatnih vikladachiv Najbilshu rol u vihovanni yunaka zigrav todi Cej ekscentrichnij serbskij mandrivnik naukovec ta poet vikladav Rade Petrovichu ne lishe istoriyu Balkan ta inozemni movi rosijsku francuzku italijsku a j navchav jogo bojovogo ta sportivnogo mistectva znajomiv z poetichnoyu didaktikoyu Pravlinnya Pislya smetri Petra I u 1830 roci golovi usih chornogorskih klaniv za tradiciyeyu zibralisya na zagalnij Sabor 19 zhovtnya bulo virisheno sho Radivoye stane nastupnim pravitelem Chornogoriyi Cherez kilka misyaciv vin sklav Vichnu prisyagu prijnyavshi cerkovne im ya Petro na chest svogo poperednika 1831 roku Petro II virushiv do Sankt Peterburga de Svyashennij Sinod za prisutnosti carya Mikoli I kanonichno priznachiv jogo na Chornogorsku kafedru Vladika Rade Petro II perevazhno zajmavsya svitskimi problemami za sho jogo kritikuvali deyaki jogo suchasniki yaki stverdzhuvali sho vin vitrachaye zanadto bagato chasu na napisannya zakoniv ta virshiv ne beruchi uchasti u religijnih sluzhbah Toj fakt sho vin stav yepiskopom u 21 rik i vzhe v molodosti vistupav proti zastariloyi cerkovnoyi tradiciyi zadovolnyav takozh daleko ne vsih Kilka misyaciv provednih nim za kordonom perekonali jogo u neobhidnosti kardinalnih reform u Chornogoriyi Yak pravitel Petro II Negosh Petrovich namagavsya pidirvati regresivnu pleminnu strukturu vladi i zaklasti osnovi suchasnogo civilizovanogo suspilstva shlyahom centralizaciyi derzhavi Vin likviduvav posadu civilnogo gubernatora yaku tradicijno rezervuvali chleni konkurentnogo rodu Radonichiv voni tradicijno reprezentuvali proavstrijsku partiyu v politici i stvoriv Radu Pravlyachij senat chornogorskij i brodskij sho skladalasya z shistnadcyati miscevih klanovih vozhdiv dlya zdijsnennya vikonavchoyi sudovoyi ta zakonodavchoyi doradchih funkcij uryadu Bula sformovana tak zvana Gvardiya dlya policejskoyi sluzhbi u provinciyah derzhavi Strukturuvav podatkovu sistemu krayini U 1834 roci v Cetinye bula vidkrita persha v drukarnya Piznishe tam zhe zasnovano pershu zagalnoosvitnyu shkolu U 1838 roci vin pobuduvav novu yepiskopsku rezidenciyu v Cetinye tak zvanij Bilyardnij dim v yakij takozh zasidav Senat Bula uhvalena nova zbirka zakoniv Usih chornogorciv zobov yazali platiti podatki a posadovcyam priznachili groshove zabezpechennya za vikonannya svoyih obov yazkiv Petro II planuvav zaprovaditi v Chornogoriyi vlasnu groshovu odinicyu perun ale proyekt ne buv vtilenij u zhittya tozh v rozrahunkah zazvichaj vikoristovuvali avstrijski guldeni Chi ne golovnoyu problemoyu krayini zalishavsya permanentnij golod naselennya sho zmushuvav chornogorciv vesti aktivnu torgivlyu ta prositi dopomogi u susidiv Bilshu chastinu dohodiv skarbnici za Petra II skladala groshova dopomoga inozemnih derzhav nasampered Rosiyi Prote stosunki z Peterburgom skladalisya neprosto oskilki v cej chas Mikola I ne buv zacikavlenij u poslablenni Osmanskoyi imperiyi Z metoyu rozshirennya kordoniv pravitel vidiliv chotiri strategichni punkti Spuzh i Pidgoricyu na shodi ta Grahovo z Kotorom na zahodi odnak dosyagti uspihu v comu jomu ne vdalosya Avstrijska imperiya usilyako protidiyala sprobam Petra II zdobuti vihid do Adriatichnogo morya nebezpidstavno vvazhayuchi sho ce bude radshe port dlya Rosiyi nizh dlya Chornogoriyi Mitropolitu dovelosya shukati porozuminnya z Vidnem i pogodzhuvatisya iz vladoyu Gabsburgiv nad chornogorskim Primor yam Petro II zmushenij buv vidmovitisya j vid deyakih prikordonnih zemel na yakih avstrijci zveli kilka potuzhnih ukriplen ale vodnochas zavershiv priyednannya do Chornogoriyi Nagir ya Brdi Oskilki chornogorci za chiselnistyu postupalisya turkam Petro II mriyav pro ob yednannya usih pivdennih slov yan spilnotu yakih vin nazivav serbstvom Yak i jogo suchasniki horvatski propovidniki illirizmu ta yugoslavyanstva vin spodivavsya sho ob yednannya slov yan dozvolit yim zvilnitisya vid inozemnoyi vladi j utverditi svoyu nezalezhnist Do togo zh za chasiv Petra II slovo serb bulo ne tilki samonazvoyu pevnogo narodu razom iz nim vikoristovuvali j inshi nim chasto poznachali pravoslavnih Pam yatnik Petru II Negoshu v Politehnichnomu parku Pid chas Vesni narodiv pidtrimuvav horvatskij nacionalnij ruh Rozdilyav ideyi ta spriyav chornogorsko serbskij integraciyi Volodar zajmavsya utverdzhennyam nacionalnih ris chornogorciv Pid chas jogo pravlinnya naselennya bulo zmushene pripiniti nositi turecki feski na korist tradicijnoyi chornogorskoyi kapi a Medal Obilicha za doblest stala najvishim vijskovim ordenom krayini zmicnivshi zv yazok chornogorciv z serbami Tak samo z ideologichnih mirkuvan bulo kanonizovano Petra I Petrovicha Svyatij Petro Cetinskij poperednogo Vladiku z rodu Negoshiv Hvoroba ta smert Naprikinci 1849 roku Petro II pochav stazhdati vid tyazhkih pristupiv kashlyu i nevdovzi u nogo diagnostuvali tuberkuloz Navesni 1850 volodar zrozumiv sho hvoroba progresuye Dlya likuvannya yizdiv do Avstriyi ta Italiyi ale za vidsutnosti pokrashennya zdorov ya povernuvsya do Cetinye shob pomerti vdoma U zhovtni 1851 roku jogo stan strimko pogirshav i 31 zhovtnya blizko desyatoyi godini ranku Petro II Negosh Petrovich pomer Literaturna diyalnistTitulna storinka poemi Girskij vinec Petro II pochav proyavlyati interes do literaturi she do prijnyattya mitropolichogo sanu Vidomo sho vin buv dobre znajomij z francuzkoyu italijskoyu anglijskoyu ta rosijskoyu literaturoyu a takozh chitav okremi polski ta cheski tvori Odnak osnovnim dzherelom jogo tvorchosti zalishalisya pisni ta poemi jogo batkivshini Vidav zbirku serbskih narodnih pisen Dzerkalo serbske 1845 zbirku vlasnih poezij Cetinskij pustelnik 1834 poemi Oblichchya lyuti tureckoyi 1834 Svobodiada 1835 ta inshi Vershinoyu poetichnoyi tvorchosti Vladiki stali poemi Promin mikrokosmu 1845 Girskij vinec 1847 ta Samozvanec Stepan Malij 1847 Najvidomisha poema Petra II Girskij vinec bula napisana 1846 roku u Cetinye ta opublikovna 1847 u Vidni Cya zhanrova epichna poema visvitlyuye istorichnij period musulmanskogo panuvannya na chornogorskih zemlyah Opisanij syuzhet ne ye dokumantalno istorichnim Golovnim geroyem podij sho mayut misce naprikinci XVII st ye Vladika Danilo Za svoye pravlinnya vin z bolem sposterigav za masovoyu islamizaciyeyu pravolavnih chornogorciv Miscevi klani rozumiyuchi usyu nebezpeku formuvannya zradnickoyi kogorti kolishnih spivvitchiznikiv zbirayutsya na naradu Yedinij vihid voni bachat u vbivstvi zradnikiv Slov yanskim musulmanam dayetsya ultimatum buti ohreshenimi abo vodoyu abo krov yu Pislya yihnoyi vidmovi chornogorski voyini virizayut musulman ta rujnuyut usi mecheti v krayini U kinci tvoru starijshini uslavlyuyut borciv za pravoslav ya ta zahisnikiv batkivshini Poema mala velike znachennya dlya nacionalnogo probudzhennya serbiv ta chornogorciv i vidrodila Kosovskij mif narodnoyi zvityagi u borotbi z Osmanami SpadshinaZliva ruyini kaplici u 1916 Sprava suchasnij viglyad mavzoleyu Petra II Negosh Petrovicha U svoyemu zapoviti Petro II prosiv shob jogo pohovali na gori Lovchen u sproyektovanij ta pobudovanij nim u 1845 roci cerkvi na chest Svyatogo Petra Cetinskogo Pislya svoyeyi smerti kolishnij volodar buv pohovanij u monastiri v Cetinye U 1855 roci jogo ostanki buli dostavleni na goru Prote u 1916 roci avstrijci virishili zvesti pam yatnik Francu Josifu na vershini gori Lovchen i zazhadali shob ostanki Petra II buli peredani v Cetinye Svoyi plani okupacijna vlada ne vtilila ale naprikinci vijni kaplicyu vladiki bulo serjozno poshkodzheno Yugoslavska vlada vidbuduvala usipalnicyu i u veresni 1925 roku uchast u yiyi vidkritti vzyav korol Oleksandr I U 1952 roci komunisti virishili zaminiti kaplicyu mavzoleyem rozroblenim horvatskim arhitektorom Ivanom Meshtrovichem Kaplicyu znovu zrujnuvali i v 1974 roci Petra II vostannye perepohovali Yugoslavskij dinar vipushenij u 1994 zliva Serbskij dinar vipushenij u 2006 sprava Odrazu pislya svoyeyi smerti Petro II Negosh Petrovich stav vvazhatisya kulturnim batkom serbiv Riznomanitni politichni frakciyi yugoslavi komunisti ta serbski nacionalisti zasvoyuvali jogo ideyi dlya vipravdannya svoyeyi diyalnosti Jogo tvorchist stala bazovoyu dlya rozvitku serbskoyi ta chornogorskoyi literaturi Z nedavnih pir jogo nazivayut Chornogorskim Shekspirom PrimitkiMustafin O Chornogoriya Podorozh istoriyeyu K 2022 s 109 111 Mustafin O Chornogoriya Podorozh istoriyeyu K 2022 s 110 111PosilannyaPersonalna storinka Petra Petrovich srp Urivki z poemi Girskij vinec rus