Петренко Надія Пилипівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Петренко.

|Ukrcenter= |Примітки=

Надія Пилипівна Петренко
Народилася	20 січня 1953(1953-01-20) (71 рік) Конотоп
Громадянство	Україна
Діяльність	поетеса, перекладач, журналістка
Мова творів	українська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петренко Надія.

Надія Пилипівна Петренко (20 січня 1953, м. Конотоп Сумської області)  — українська поетеса, прозаїк, журналістка, член НСПУ.

Життєпис

Навчання

Навчалась у Конотопській школі № 5. Закінчила Київський державний педагогічний інститут іноземних мов факультет французької мови.

Професійна кар’єра

Працювала вчителем, вихователем, перекладачем в Алжирі, кореспондентом газети «Конотопський край», де працює і донині.

Творчість

Перші вірші з’явилися у «Конотопському краї» у 1977, далі друкувалася в обласних газетах, у колективних збірках, альманахах.

Книги

• 1999  — «Мов останні стерхи…»
• 2002  — «Кого чекаю на сумні журфікси»
• 2006  — «У черзі болю…»
• 2006  — «Юрба»
• 2007  — «Коли стрілу нагострить Купідон»
• 2010  — «Ера жилеток»

Рецензії

• Стах В. Бодлер у спідниці. // Молода гвардія.  — 1990, 17 лютого.
• Матійко О. Побажаймо Надії пісенного шляху. // Сільські вісті.  — 1990, 9 грудня.
• Груша Х. Як поживає наш Ерос. // Кур'єр муз.  — К., 1991, № 3.
• Танський В. Таланти квітнуть в Конотопі. // Рабочее слово.  — 1998, 20 червня.
• Все іще попереду, Надіє! // Конотопський край.  — 2004, 10 січня.
• Журфікси Надії Петренко. // Конотопський край.  — 2004, 18 січня.
• Нечипоренко Ю. Хай слово розлетиться по світу. // Конотопський край.  — 2004, 28 січня.
• Платонов О. Надія Петренко: я все-таки збулась… // Освітній вісник.  — 2004, № 1.
• Боженко. І. Молодь обирає своє майбутнє! // Київська Русь.  — 2004, 3 серпня.

Посилання

• Поезія та проза Надії Петренко^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Жіноча доля очима конотопських поетес
• Книжкові видання НБУВ