Костянтин Кирилович Петер (псевдо: «Сокіл»; 1893, с. Пилипи-Борівські, нині Томашпільський район, Вінницька область – 27 квітня 1953, с. Грабовець, Богородчанський район, Івано-Франківська область) — сотник армії УНР, майор УПА, викладач школи розвідників Служби безпеки УПА в Старому Угринові, керівник розвідки ВО-4 «Говерла», референт пропаганди Станіславівського окружного проводу ОУН.
Костянтин Кирилович Петер | |
---|---|
сотник Майор | |
Загальна інформація | |
Народження | 1893 с. Пилипи-Борівські, нині Томашпільський район, Вінницька область |
Смерть | 27 квітня 1953 с. Грабовець, Богородчанський район, Івано-Франківська область |
Псевдо | майор «Сокіл» |
Військова служба | |
Приналежність | УНР |
Командування | |
керівник розвідки ВО-4 «Говерла» | |
Життєпис
Дитинство. Юність
Костянтин Кирилович Петер народився 1893 року в селі Пилипи-Борівські Тульчинського району (нині Томашпільського) на Вінниччині. Батько Петера — Кирило походив з німецької родини. Мати Дарія Плакида була козацького роду з с. Звенигородки, Черкаської області.
Молодий Петер успадкував від батька самодисципліну, працьовитість. У батьківському домі була велика бібліотека, у якій малий Костя рано познайомився з «Кобзарем» Шевченка.
Після сільської школи Костянтин два роки навчався у . Та сан священика не приваблював його — після другого курсу перейшов до учительської семінарії, де познайомився з С. Петлюрою. Після закінчення семінарії учителював в с. Дзигівка на Жмеринщині.
Перша світова війна. Перші визвольні змагання
Костянтин Петер — учасник Першої світової війни, поручник царської армії, радо підтримав Акт проголошення Української Народної Республіки. Після створення української армії приходить під командування С. Петлюри. Деякий час працює при штабі Головного Отамана, опісля — в діючій армії в чині сотника.
В одному з боїв під Вапняркою на Вінниччині сотник Петер був важко поранений, ледь вижив. У шпиталі познайомився з галичанином поручником Січових Стрільців Миколою Луцьким. Ця дружба поєднала їх на все життя.
21 листопада 1920 року залишки здесяткованої тифом та виснажливими боями української армії перейшли на територію Польщі. Сотник Петер як представник штабу Симона Петлюри разом з українською делегацією виїхав у Варшаву для обговорення умов розміщення військ УНР на території Польщі. Але підступно був інтернований і відправлений до концентраційного табору в Тернополі. А в рідному селі більшовики розстріляли батька — Кирила Петера.
Міжвоєнний час
Після звільнення з табору сотник Петер оселився в селі Грабовець Богородчанського району, одружився з сестрою дружини Миколи Луцького Михайлиною Голинською. Вів серед населення культурно-просвітницьку роботу, організував в селі читальню «Просвіти», драмгурток, хор. Вчителював в сільській школі. Біля власної хати на хуторі «Копачівка» посадив великий сад.
У цей час в Галичині посилилася підпільна боротьба проти польських окупантів. Петер, підтримуючи контакт з колишніми старшинами української армії, також включився в цю боротьбу. Його активна праця в селі, зв'язки з різними діячами не подобалися польській владі. Йому погрожують висланням за Збруч. Примушують щомісяця зголошуватися в поліцію. Становище ускладнюється тим, що Петер не має польського підданства. Його звільняють з роботи і примушують виїхати в Сілезію.
Через деякий час, виконуючи завдання ОУН, Петер повернувся в Галичину, перейшов на нелегальне становище.
Друга світова війна. Другі визвольні змагання
Служба в поліції
З перших днів німецької окупації полковник Глушко, на теренах Станіславівської області, організовує відділи поліції. Скориставшись з німецького походження Петера, призначає його комендантом української поліції спочатку в Богородчанах, а потім у Тисмениці.
З перших днів на посаді коменданта поліції Богородчан Петер зав'язує контакт з ОУН та передає в підпілля велику кількість трофейної зброї. В кінці 1941 року виникла загроза арешту Петера німцями. Полковник Глушко переводить його спочатку в Надвірну, а опісля в Тисменицю.
В 1942 році гестапо таки арештувало Петера. На слідстві ординарець дав свідчення про передачу зброї і кожухів партизанам. У той час в Карпатах з'явилися більшовицькі партизани, і свідок вказав на них. Із Станіславівської тюрми німці перевезли Петера у Львів. Відбувся суд. Петеру загрожував розстріл. Друзі зібрали кошти і найняли впливового адвоката-фольксдойча Бемка, який уміло повів справу. У Петера збереглася довідка, що він у 1920 році був поранений у бою з більшовиками під Вапняркою. Судили судді-австріяки, які врахували цю довідку. А також адвокат довів абсурдність показань свідка, адже, воюючи замолоду з більшовиками зі зброєю в руках, К. Петер не міг допомагати ковпаківцям. Допомогли також свідчення начальника польової жандармерії, теж австріяка, який симпатизував українцям, про те, що зброю Петер здав йому. Суд виправдав Петера.
Перехід в УПА
Петера звільнили, але з умовою, що повинен служити в дивізії «Галичина». Петер дає згоду, але, звільнившись, переходить на нелегальне становище і відходить у Чорний ліс, узявши псевдо сотник «Сокіл». Очолив військову розвідку у штабі УНС.
Костянтина Петера прийняли до повстанської сотні «Шума», яка входила до складу куреня «Благого» (Химинець Олекса).
Восени 1943 року в с. Старий Угринів Калуського району керівництвом ОУН організовано вишкіл розвідників Служби Безпеки УПА. На вишкіл прибули підпільники з Львівщини, Волині, Житомирщини. Одним із викладачів вишколу був Костянтин Петер. Із Волині прибув невеликий відділ української поліції, який після конфлікту з німецькою управою перейшов зі зброєю в підпілля, де займався вишколом повстанських розвідників. Після вишколу відбувся розподіл випускників по теренах України, а сотник «Сокіл» за розпорядженням Головного Штабу очолив військову розвідку всієї військової округи ВО-4 «Говерла».
В останній день вишколу сотник «Сокіл» викликав до себе учасників вишколу Карпатського краю. Підпільнику «Шраму» було доручено організувати розвідчу мережу в Станіславівській окрузі. Підпільниці «Марті» (Стефа Процак) наказано перейти в розпорядження сотника, але також зголоситися до провідника «Роберта» (Мельник Ярослав) для додаткових розпоряджень.
До кінця 1944 року К. Петер працював над створенням військової розвідки на Станіславівщині, Коломийщині та Чернівеччині. Були організовані відділи розвідників при сотнях УПА, а також розвідувальна сітка на теренах усього Карпатського краю. За жорстокими буднями підпільника не забував сотник «Сокіл» і за сім’ю, яка мешкала на хуторі Копачівка біля села Грабівця.
Влітку 1944 року фронт просунувся на захід. Тим часом для посилення боротьби з повстанським рухом 11 грудня 1944 року НКВС УРСР видав наказ «Про подальші заходи боротьби з бандитизмом ОУН і УПА на території Станіславської області». У ньому народний комісар вимагав «виставляти в населених пунктах, де діють боївки, гарнізони в кількості 20-40 бійців на термін 5-12 днів, систематично проводити облави, прочісування лісових масивів, виставляти засідки та здійснювати інші оперативні дії».
За 1944 рік у лісах Прикарпаття сформувалися відділи УПА. В поодиноких боях з більшовиками були поранені стрільці. Виникла потреба створити підпільні шпиталики. А оскільки на Галичині діяв Український Червоний Хрест, то в селах було організовано вишколи медсестер. Щоби захистити підпілля від несподіваних наскоків більшовиків, справно діяла розвідувальна сітка, якою далі керував сотник «Сокіл», що від липня 1944 року входив до штабу військової округи «Говерла».
З перших днів 1945 року більшовики стягнули на Прикарпаття великі сили військ НКВС. Проводилися обшуки, арешти, розстріли. Поранених, які раніше перебували в селах під опікою селян, довелося забрати в ліс, що ускладнювало пересування відділів УПА. І тут у нагоді ставала розвідка, яка збирала відомості про пересування ворога, його кількість і передавала у відділи УПА. Сотник «Сокіл» організовував зустрічі з розвідниками в різних районах Карпатського краю. З дуже великою увагою ставився до потреб розвідників, дбав про їхній зовнішній вигляд, про озброєння, але був дуже вимогливим до них.
Цікавий бойовий епізод про бій у селі Грабівка в січні 1946 року зберігся у повстанських документах. У цьому бою брала участь сотня «Сокола». Але чи то були стрільці Костянтин Петера, чи іншого повстанського командира із псевдо «Сокіл», поки що не встановлено, бо, власне, йдеться про сотню «Сокола» із куреня «Прута», а Костянтин Петер перебував у сотні «Шума» (курінь «Благого»). Хоча переміщення бойових відділів із одного куреня до іншого також практикувалося. Такі переформування відбувалися особливо в зв’язку з розгромом окремих куренів УПА радянськими військами. Тим часом сотня «Сокола» з куреня «Прута» 6 січня 1946 року о шостій вечора здійснила напад на гарнізон радянських прикордонників із 80 бійців у с. Грабівка. Чота «Бородатого» влаштувала засідку з боку с. Завій, а відділ «Бровка» вдарив на ворога з горішнього кінця Грабівки. Під час наступу повстанців на приміщення прикордонників були використанні гранати та автоматична зброя. Відступаючі червоноармійці натрапили на партизанську засідку. Їхні втрати становили 18 убитих, із боку повстанців загинули ройовий «Морозенко» і сотник «Бровко».
У 1949 році Костянтин Петер входив до Головного військового штабу, мав військове звання майор УПА. А від літа 1950-го був керівником розвідки військової округи «Говерла» та референтом пропаганди Станіславського окружного проводу ОУН.
Важкі часи настали для повстанців. Гинули молоді, здорові хлопці, які мріяли про волю України, які хотіли вільними жити на своїй землі. Іноді серед молодих повстанців закрадалася зневіра: «Чи не даремно ллється кров, гинуть молоді воїни?» І відповідав їм сотник «Сокіл»:
«Той, хто взявся вибороти волю для України, падати духом не має права. Боротьба вимагає жертв. Ми виборемо, обов'язково виборемо волю. Хоч синам, як не собі».
В 1950 році більшовики через своїх агентів почали інтенсивно розшукувати «Сокола». Та в ті грізні для УПА і підпільників часи сільське населення, не зважаючи на репресії, як могло допомагало повстанцям. Енкаведисти лютували, розшукуючи Петера, але він був невловимий: несподівано з'являвся то під Богородчанами, то під Свалявою і знову зникав у Чорному лісі.
Все менше залишалося воїнів в його охороні. Десь біля Дзвиняча, виконуючи чергове завдання, загинули відважні брати Костюки. Загинув окружний розвідки «Шрам».
За допомогою агентури, провокацій та терору в 50-х роках чекістам вдалось знищення повністю 10 підпільних районів та 10 частково.
12 листопада 1952 року на Рожнятівщині відбувся остання відправа підпільників з усього краю. Нею керували одні з найславніших командирів УПА — референт СБ «Грім» (М. Твердохліб) та окружний референт «Сокіл» (К. Петер). З цього часу різко змінюється тактика УПА. Полковник «Грім» виступив з промовою до побратимів, де закликав не здаватися і триматися до останнього, висловлюючи надію, що колись Україна таки стане незалежною.
Підпільникам і воїнам УПА з кожним днем ставало все важче вижити. Ще літом ліс захищав від небезпеки. Узимку загони озброєних і тепло вдягнених енкаведистів прочісували кожний метр поля і лісу в пошуках криївок.
Та населення не здавалося і, як могло, допомагало повстанцям. Добрих людей зустрів сотник «Сокіл» і в селі Грабовець. Узимку 1952 року Марія Кваснюк зробила в своїй хаті схованку для «Сокола». Тієї зими допомогли йому селяни Гандзюк і Глинський. А Михайло Ковтун за допомогу сотникові був засуджений на 25 літ тюрми.
Надходили Великодні Свята 1953 року. Сотник «Сокіл», втративши всіх близьких йому людей, хворий, знову прийшов до села, де колись жила його родина, де виросли його діти, до селян, яких любив і яким вірив. Та на присілку «Копачівка» неподалік його оселі чекали на нього енкаведисти. Оточили. Думали взяти живим. Кричали: «Пєтєр сдайся! Сахранім тєбє жизнь!»
Та вояк знав — ворог не пощадить. І коли енкаведисти підійшли ближче, випустив в них чергу з автомата, а останньою кулею обірвав своє життя.
Доля родини. Пам'ять
У родині Костянтина Петера було двоє дітей: дочка Ліда (1927 р. н.) та син Зиновій-Богдан (1930 р. н.). В кінці 1947 року дружину сотника «Сокола» — Михайлину, доньку Ліду і зятя Василя вивезли в Казахстан, а 17-літній син Зеновій зумів утекти. Добравшись до батька в Чорний ліс, прибрав собі псевдо «Тиміш» (в родині Петерів плекалася повага до Б. Хмельницького) і залишився в охороні батька.
Два роки батько з сином пліч-о-пліч воювали з ворогом. У грудні 1949 року, повертаючись в район села Зелена Надвірнянського району, сотник «Сокіл» почув постріли. Це над присілком села Зелена — Максимцем ішов бій. Знаючи, якою зброєю користувався «Тиміш», сотник зрозумів, що більшовики напали на криївку, в якій перебував його син і ще двоє стрільців. Між горою, на якій стояв сотник «Сокіл» і горою, на якій ішов бій, лежало глибоке провалля — допомогти синові не було змоги. Важко пережив «Сокіл» втрату сина.
У важку зиму 1952-53 рр. писав сотник «Сокіл» до дружини в Караганду:
"Мої Дорогі! Коли дійде цей лист до Вас — не знаю, але все-таки з далеких та рідних сторін здоровлю Вас словами: Христос Родився!… Перегорніть листочки, перегляньте минуле наше життя, і коли засяє зірка, згадайте нашу родину в рідному гнізді. В Святий Вечір залишіть два місця для нас… Духом я буду з Вами. Бо кому оповім свою печаль і свій біль.
Чи зрозуміє хтось зболену, самітню душу? Болить до безтями душа і тіло. Я не живу, а тільки існую. Чи діждусь того щасливого дня, коли побачуся з Вами? Це для мене святая святих. Писати немає сили, але зате думки мої летять до Вас у чужий край. Зрозумійте мене і відчуйте — буду Вам вдячний. Припускаю, що бідуєте… Але я тепер бідую гірше від Вас. Я тяжко хворий… Голод і холод — це мої вірні друзі, вони мене ніколи не залишають. Простіть і не нарікайте на мене. Пам'ятайте, що я духом з Вами. Цілую Вас щиро, Ваш К…
Минули роки… Дружину Костянтина Петера поховали в 1962 в Казахстані. В 1966 в рідне село повернулася донька Ліда з чоловіком і дітьми. Рідної оселі вже не було: її раніше розібрали і перевезли в колгосп. Попросили голову колгоспу дозволу в батьківському саду збудувати малу хатину. Та голова колгоспу у відповідь послав трактористів, і ті викорчували сад.
В 1991 році колишня підпільниця «Марта» вдруге побувала на місці оселі свого командира. Та побачила лиш голе поле, поросле бур'яном. «Марта» розшукала доньку сотника «Сокола» п. Ліду, яка в той час вже була важко хвора. І обіцяла, що допоможе повернути добре ім'я її батька. У червні 1992 року через газету «Новий Час» «Марта» нагадала селянам села Грабівця про людину, яка в час польської окупації організувала в селі Грабовець читальню «Просвіти», сільський хор, навчала їхніх дітей любити свою землю, любити Україну.
На місці загибелі сотника «Сокола» і на місці оселі встановлено й освячено хрести. На освяченні були присутні: донька Ліда, зять, внуки і правнуки майора УПА Костянтина Петера — сотника «Сокола».
29 вересня 2001 року в селі Грабовець відкрито сільський музей. Того ж дня Івано-Франківською обласною Управою ВЛУЖ за допомогою агрофірми «Стецівська» Снятинського р-ну, яка виділила 270 яблунь, та Прикарпатського військово-спортивного ліцею з м. Богородчан закладено сад. Опісля за участю священиків місцевої громади, Братства УПА і голови Богородчанської РДА сад освячено.
Влітку 2003 збудовано каплицю, упорядковано сад і під'їзну дорогу, а скульптор В. Вільшук — виготовив з граніту пам'ятний знак.
14 жовтня 2003 року на свято Покрови на місці оселі Костянтина Петера — сотника «Сокола» в «Саду пам'яті» відбулося освячення каплиці і пам'ятного знаку.
Див. також
Джерела
- Яблука доспіли, яблука повстанські. Україна Молода. Номер 183 за 13.10.2011 [ 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Визвольні змагання [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Сотенний УПА – Костянтин Петер (До 120-річчя від дня народження і 60-х роковин загибелі)[недоступне посилання]
- Сотенний УПА – Костянтин Петер (До 120-річчя від дня народження і 60-х роковин загибелі). Ч.2 [ 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Літопис УПА. Нова серія. — Т.9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944—1945. — Київ — Торонто, 2009. — с. 338.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kostyantin Kirilovich Peter psevdo Sokil 1893 s Pilipi Borivski nini Tomashpilskij rajon Vinnicka oblast 27 kvitnya 1953 s Grabovec Bogorodchanskij rajon Ivano Frankivska oblast sotnik armiyi UNR major UPA vikladach shkoli rozvidnikiv Sluzhbi bezpeki UPA v Staromu Ugrinovi kerivnik rozvidki VO 4 Goverla referent propagandi Stanislavivskogo okruzhnogo provodu OUN Kostyantin Kirilovich Petersotnik MajorZagalna informaciyaNarodzhennya 1893 1893 s Pilipi Borivski nini Tomashpilskij rajon Vinnicka oblastSmert 27 kvitnya 1953 1953 04 27 s Grabovec Bogorodchanskij rajon Ivano Frankivska oblastPsevdo major Sokil Vijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRKomanduvannyakerivnik rozvidki VO 4 Goverla ZhittyepisDitinstvo Yunist Kostyantin Kirilovich Peter narodivsya 1893 roku v seli Pilipi Borivski Tulchinskogo rajonu nini Tomashpilskogo na Vinnichchini Batko Petera Kirilo pohodiv z nimeckoyi rodini Mati Dariya Plakida bula kozackogo rodu z s Zvenigorodki Cherkaskoyi oblasti Molodij Peter uspadkuvav vid batka samodisciplinu pracovitist U batkivskomu domi bula velika biblioteka u yakij malij Kostya rano poznajomivsya z Kobzarem Shevchenka Pislya silskoyi shkoli Kostyantin dva roki navchavsya u Ta san svyashenika ne privablyuvav jogo pislya drugogo kursu perejshov do uchitelskoyi seminariyi de poznajomivsya z S Petlyuroyu Pislya zakinchennya seminariyi uchitelyuvav v s Dzigivka na Zhmerinshini Persha svitova vijna Pershi vizvolni zmagannya Kostyantin Peter uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni poruchnik carskoyi armiyi rado pidtrimav Akt progoloshennya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Pislya stvorennya ukrayinskoyi armiyi prihodit pid komanduvannya S Petlyuri Deyakij chas pracyuye pri shtabi Golovnogo Otamana opislya v diyuchij armiyi v chini sotnika V odnomu z boyiv pid Vapnyarkoyu na Vinnichchini sotnik Peter buv vazhko poranenij led vizhiv U shpitali poznajomivsya z galichaninom poruchnikom Sichovih Strilciv Mikoloyu Luckim Cya druzhba poyednala yih na vse zhittya 21 listopada 1920 roku zalishki zdesyatkovanoyi tifom ta visnazhlivimi boyami ukrayinskoyi armiyi perejshli na teritoriyu Polshi Sotnik Peter yak predstavnik shtabu Simona Petlyuri razom z ukrayinskoyu delegaciyeyu viyihav u Varshavu dlya obgovorennya umov rozmishennya vijsk UNR na teritoriyi Polshi Ale pidstupno buv internovanij i vidpravlenij do koncentracijnogo taboru v Ternopoli A v ridnomu seli bilshoviki rozstrilyali batka Kirila Petera Mizhvoyennij chas Pislya zvilnennya z taboru sotnik Peter oselivsya v seli Grabovec Bogorodchanskogo rajonu odruzhivsya z sestroyu druzhini Mikoli Luckogo Mihajlinoyu Golinskoyu Viv sered naselennya kulturno prosvitnicku robotu organizuvav v seli chitalnyu Prosviti dramgurtok hor Vchitelyuvav v silskij shkoli Bilya vlasnoyi hati na hutori Kopachivka posadiv velikij sad U cej chas v Galichini posililasya pidpilna borotba proti polskih okupantiv Peter pidtrimuyuchi kontakt z kolishnimi starshinami ukrayinskoyi armiyi takozh vklyuchivsya v cyu borotbu Jogo aktivna pracya v seli zv yazki z riznimi diyachami ne podobalisya polskij vladi Jomu pogrozhuyut vislannyam za Zbruch Primushuyut shomisyacya zgoloshuvatisya v policiyu Stanovishe uskladnyuyetsya tim sho Peter ne maye polskogo piddanstva Jogo zvilnyayut z roboti i primushuyut viyihati v Sileziyu Cherez deyakij chas vikonuyuchi zavdannya OUN Peter povernuvsya v Galichinu perejshov na nelegalne stanovishe Druga svitova vijna Drugi vizvolni zmagannya Sluzhba v policiyi Z pershih dniv nimeckoyi okupaciyi polkovnik Glushko na terenah Stanislavivskoyi oblasti organizovuye viddili policiyi Skoristavshis z nimeckogo pohodzhennya Petera priznachaye jogo komendantom ukrayinskoyi policiyi spochatku v Bogorodchanah a potim u Tismenici Z pershih dniv na posadi komendanta policiyi Bogorodchan Peter zav yazuye kontakt z OUN ta peredaye v pidpillya veliku kilkist trofejnoyi zbroyi V kinci 1941 roku vinikla zagroza areshtu Petera nimcyami Polkovnik Glushko perevodit jogo spochatku v Nadvirnu a opislya v Tismenicyu V 1942 roci gestapo taki areshtuvalo Petera Na slidstvi ordinarec dav svidchennya pro peredachu zbroyi i kozhuhiv partizanam U toj chas v Karpatah z yavilisya bilshovicki partizani i svidok vkazav na nih Iz Stanislavivskoyi tyurmi nimci perevezli Petera u Lviv Vidbuvsya sud Peteru zagrozhuvav rozstril Druzi zibrali koshti i najnyali vplivovogo advokata folksdojcha Bemka yakij umilo poviv spravu U Petera zbereglasya dovidka sho vin u 1920 roci buv poranenij u boyu z bilshovikami pid Vapnyarkoyu Sudili suddi avstriyaki yaki vrahuvali cyu dovidku A takozh advokat doviv absurdnist pokazan svidka adzhe voyuyuchi zamolodu z bilshovikami zi zbroyeyu v rukah K Peter ne mig dopomagati kovpakivcyam Dopomogli takozh svidchennya nachalnika polovoyi zhandarmeriyi tezh avstriyaka yakij simpatizuvav ukrayincyam pro te sho zbroyu Peter zdav jomu Sud vipravdav Petera Perehid v UPA Petera zvilnili ale z umovoyu sho povinen sluzhiti v diviziyi Galichina Peter daye zgodu ale zvilnivshis perehodit na nelegalne stanovishe i vidhodit u Chornij lis uzyavshi psevdo sotnik Sokil Ocholiv vijskovu rozvidku u shtabi UNS Kostyantina Petera prijnyali do povstanskoyi sotni Shuma yaka vhodila do skladu kurenya Blagogo Himinec Oleksa Voseni 1943 roku v s Starij Ugriniv Kaluskogo rajonu kerivnictvom OUN organizovano vishkil rozvidnikiv Sluzhbi Bezpeki UPA Na vishkil pribuli pidpilniki z Lvivshini Volini Zhitomirshini Odnim iz vikladachiv vishkolu buv Kostyantin Peter Iz Volini pribuv nevelikij viddil ukrayinskoyi policiyi yakij pislya konfliktu z nimeckoyu upravoyu perejshov zi zbroyeyu v pidpillya de zajmavsya vishkolom povstanskih rozvidnikiv Pislya vishkolu vidbuvsya rozpodil vipusknikiv po terenah Ukrayini a sotnik Sokil za rozporyadzhennyam Golovnogo Shtabu ocholiv vijskovu rozvidku vsiyeyi vijskovoyi okrugi VO 4 Goverla V ostannij den vishkolu sotnik Sokil viklikav do sebe uchasnikiv vishkolu Karpatskogo krayu Pidpilniku Shramu bulo dorucheno organizuvati rozvidchu merezhu v Stanislavivskij okruzi Pidpilnici Marti Stefa Procak nakazano perejti v rozporyadzhennya sotnika ale takozh zgolositisya do providnika Roberta Melnik Yaroslav dlya dodatkovih rozporyadzhen Do kincya 1944 roku K Peter pracyuvav nad stvorennyam vijskovoyi rozvidki na Stanislavivshini Kolomijshini ta Chernivechchini Buli organizovani viddili rozvidnikiv pri sotnyah UPA a takozh rozviduvalna sitka na terenah usogo Karpatskogo krayu Za zhorstokimi budnyami pidpilnika ne zabuvav sotnik Sokil i za sim yu yaka meshkala na hutori Kopachivka bilya sela Grabivcya Vlitku 1944 roku front prosunuvsya na zahid Tim chasom dlya posilennya borotbi z povstanskim ruhom 11 grudnya 1944 roku NKVS URSR vidav nakaz Pro podalshi zahodi borotbi z banditizmom OUN i UPA na teritoriyi Stanislavskoyi oblasti U nomu narodnij komisar vimagav vistavlyati v naselenih punktah de diyut boyivki garnizoni v kilkosti 20 40 bijciv na termin 5 12 dniv sistematichno provoditi oblavi prochisuvannya lisovih masiviv vistavlyati zasidki ta zdijsnyuvati inshi operativni diyi Za 1944 rik u lisah Prikarpattya sformuvalisya viddili UPA V poodinokih boyah z bilshovikami buli poraneni strilci Vinikla potreba stvoriti pidpilni shpitaliki A oskilki na Galichini diyav Ukrayinskij Chervonij Hrest to v selah bulo organizovano vishkoli medsester Shobi zahistiti pidpillya vid nespodivanih naskokiv bilshovikiv spravno diyala rozviduvalna sitka yakoyu dali keruvav sotnik Sokil sho vid lipnya 1944 roku vhodiv do shtabu vijskovoyi okrugi Goverla Z pershih dniv 1945 roku bilshoviki styagnuli na Prikarpattya veliki sili vijsk NKVS Provodilisya obshuki areshti rozstrili Poranenih yaki ranishe perebuvali v selah pid opikoyu selyan dovelosya zabrati v lis sho uskladnyuvalo peresuvannya viddiliv UPA I tut u nagodi stavala rozvidka yaka zbirala vidomosti pro peresuvannya voroga jogo kilkist i peredavala u viddili UPA Sotnik Sokil organizovuvav zustrichi z rozvidnikami v riznih rajonah Karpatskogo krayu Z duzhe velikoyu uvagoyu stavivsya do potreb rozvidnikiv dbav pro yihnij zovnishnij viglyad pro ozbroyennya ale buv duzhe vimoglivim do nih Cikavij bojovij epizod pro bij u seli Grabivka v sichni 1946 roku zberigsya u povstanskih dokumentah U comu boyu brala uchast sotnya Sokola Ale chi to buli strilci Kostyantin Petera chi inshogo povstanskogo komandira iz psevdo Sokil poki sho ne vstanovleno bo vlasne jdetsya pro sotnyu Sokola iz kurenya Pruta a Kostyantin Peter perebuvav u sotni Shuma kurin Blagogo Hocha peremishennya bojovih viddiliv iz odnogo kurenya do inshogo takozh praktikuvalosya Taki pereformuvannya vidbuvalisya osoblivo v zv yazku z rozgromom okremih kureniv UPA radyanskimi vijskami Tim chasom sotnya Sokola z kurenya Pruta 6 sichnya 1946 roku o shostij vechora zdijsnila napad na garnizon radyanskih prikordonnikiv iz 80 bijciv u s Grabivka Chota Borodatogo vlashtuvala zasidku z boku s Zavij a viddil Brovka vdariv na voroga z gorishnogo kincya Grabivki Pid chas nastupu povstanciv na primishennya prikordonnikiv buli vikoristanni granati ta avtomatichna zbroya Vidstupayuchi chervonoarmijci natrapili na partizansku zasidku Yihni vtrati stanovili 18 ubitih iz boku povstanciv zaginuli rojovij Morozenko i sotnik Brovko U 1949 roci Kostyantin Peter vhodiv do Golovnogo vijskovogo shtabu mav vijskove zvannya major UPA A vid lita 1950 go buv kerivnikom rozvidki vijskovoyi okrugi Goverla ta referentom propagandi Stanislavskogo okruzhnogo provodu OUN Vazhki chasi nastali dlya povstanciv Ginuli molodi zdorovi hlopci yaki mriyali pro volyu Ukrayini yaki hotili vilnimi zhiti na svoyij zemli Inodi sered molodih povstanciv zakradalasya znevira Chi ne daremno llyetsya krov ginut molodi voyini I vidpovidav yim sotnik Sokil Toj hto vzyavsya viboroti volyu dlya Ukrayini padati duhom ne maye prava Borotba vimagaye zhertv Mi viboremo obov yazkovo viboremo volyu Hoch sinam yak ne sobi V 1950 roci bilshoviki cherez svoyih agentiv pochali intensivno rozshukuvati Sokola Ta v ti grizni dlya UPA i pidpilnikiv chasi silske naselennya ne zvazhayuchi na represiyi yak moglo dopomagalo povstancyam Enkavedisti lyutuvali rozshukuyuchi Petera ale vin buv nevlovimij nespodivano z yavlyavsya to pid Bogorodchanami to pid Svalyavoyu i znovu znikav u Chornomu lisi Vse menshe zalishalosya voyiniv v jogo ohoroni Des bilya Dzvinyacha vikonuyuchi chergove zavdannya zaginuli vidvazhni brati Kostyuki Zaginuv okruzhnij rozvidki Shram Za dopomogoyu agenturi provokacij ta teroru v 50 h rokah chekistam vdalos znishennya povnistyu 10 pidpilnih rajoniv ta 10 chastkovo 12 listopada 1952 roku na Rozhnyativshini vidbuvsya ostannya vidprava pidpilnikiv z usogo krayu Neyu keruvali odni z najslavnishih komandiriv UPA referent SB Grim M Tverdohlib ta okruzhnij referent Sokil K Peter Z cogo chasu rizko zminyuyetsya taktika UPA Polkovnik Grim vistupiv z promovoyu do pobratimiv de zaklikav ne zdavatisya i trimatisya do ostannogo vislovlyuyuchi nadiyu sho kolis Ukrayina taki stane nezalezhnoyu Pidpilnikam i voyinam UPA z kozhnim dnem stavalo vse vazhche vizhiti She litom lis zahishav vid nebezpeki Uzimku zagoni ozbroyenih i teplo vdyagnenih enkavedistiv prochisuvali kozhnij metr polya i lisu v poshukah kriyivok Ta naselennya ne zdavalosya i yak moglo dopomagalo povstancyam Dobrih lyudej zustriv sotnik Sokil i v seli Grabovec Uzimku 1952 roku Mariya Kvasnyuk zrobila v svoyij hati shovanku dlya Sokola Tiyeyi zimi dopomogli jomu selyani Gandzyuk i Glinskij A Mihajlo Kovtun za dopomogu sotnikovi buv zasudzhenij na 25 lit tyurmi Nadhodili Velikodni Svyata 1953 roku Sotnik Sokil vtrativshi vsih blizkih jomu lyudej hvorij znovu prijshov do sela de kolis zhila jogo rodina de virosli jogo diti do selyan yakih lyubiv i yakim viriv Ta na prisilku Kopachivka nepodalik jogo oseli chekali na nogo enkavedisti Otochili Dumali vzyati zhivim Krichali Pyetyer sdajsya Sahranim tyebye zhizn Ta voyak znav vorog ne poshadit I koli enkavedisti pidijshli blizhche vipustiv v nih chergu z avtomata a ostannoyu kuleyu obirvav svoye zhittya Dolya rodini Pam yatU rodini Kostyantina Petera bulo dvoye ditej dochka Lida 1927 r n ta sin Zinovij Bogdan 1930 r n V kinci 1947 roku druzhinu sotnika Sokola Mihajlinu donku Lidu i zyatya Vasilya vivezli v Kazahstan a 17 litnij sin Zenovij zumiv utekti Dobravshis do batka v Chornij lis pribrav sobi psevdo Timish v rodini Peteriv plekalasya povaga do B Hmelnickogo i zalishivsya v ohoroni batka Dva roki batko z sinom plich o plich voyuvali z vorogom U grudni 1949 roku povertayuchis v rajon sela Zelena Nadvirnyanskogo rajonu sotnik Sokil pochuv postrili Ce nad prisilkom sela Zelena Maksimcem ishov bij Znayuchi yakoyu zbroyeyu koristuvavsya Timish sotnik zrozumiv sho bilshoviki napali na kriyivku v yakij perebuvav jogo sin i she dvoye strilciv Mizh goroyu na yakij stoyav sotnik Sokil i goroyu na yakij ishov bij lezhalo gliboke provallya dopomogti sinovi ne bulo zmogi Vazhko perezhiv Sokil vtratu sina U vazhku zimu 1952 53 rr pisav sotnik Sokil do druzhini v Karagandu Moyi Dorogi Koli dijde cej list do Vas ne znayu ale vse taki z dalekih ta ridnih storin zdorovlyu Vas slovami Hristos Rodivsya Peregornit listochki pereglyante minule nashe zhittya i koli zasyaye zirka zgadajte nashu rodinu v ridnomu gnizdi V Svyatij Vechir zalishit dva miscya dlya nas Duhom ya budu z Vami Bo komu opovim svoyu pechal i svij bil Chi zrozumiye htos zbolenu samitnyu dushu Bolit do beztyami dusha i tilo Ya ne zhivu a tilki isnuyu Chi dizhdus togo shaslivogo dnya koli pobachusya z Vami Ce dlya mene svyataya svyatih Pisati nemaye sili ale zate dumki moyi letyat do Vas u chuzhij kraj Zrozumijte mene i vidchujte budu Vam vdyachnij Pripuskayu sho biduyete Ale ya teper biduyu girshe vid Vas Ya tyazhko hvorij Golod i holod ce moyi virni druzi voni mene nikoli ne zalishayut Prostit i ne narikajte na mene Pam yatajte sho ya duhom z Vami Ciluyu Vas shiro Vash K Minuli roki Druzhinu Kostyantina Petera pohovali v 1962 v Kazahstani V 1966 v ridne selo povernulasya donka Lida z cholovikom i ditmi Ridnoyi oseli vzhe ne bulo yiyi ranishe rozibrali i perevezli v kolgosp Poprosili golovu kolgospu dozvolu v batkivskomu sadu zbuduvati malu hatinu Ta golova kolgospu u vidpovid poslav traktoristiv i ti vikorchuvali sad V 1991 roci kolishnya pidpilnicya Marta vdruge pobuvala na misci oseli svogo komandira Ta pobachila lish gole pole porosle bur yanom Marta rozshukala donku sotnika Sokola p Lidu yaka v toj chas vzhe bula vazhko hvora I obicyala sho dopomozhe povernuti dobre im ya yiyi batka U chervni 1992 roku cherez gazetu Novij Chas Marta nagadala selyanam sela Grabivcya pro lyudinu yaka v chas polskoyi okupaciyi organizuvala v seli Grabovec chitalnyu Prosviti silskij hor navchala yihnih ditej lyubiti svoyu zemlyu lyubiti Ukrayinu Na misci zagibeli sotnika Sokola i na misci oseli vstanovleno j osvyacheno hresti Na osvyachenni buli prisutni donka Lida zyat vnuki i pravnuki majora UPA Kostyantina Petera sotnika Sokola 29 veresnya 2001 roku v seli Grabovec vidkrito silskij muzej Togo zh dnya Ivano Frankivskoyu oblasnoyu Upravoyu VLUZh za dopomogoyu agrofirmi Stecivska Snyatinskogo r nu yaka vidilila 270 yablun ta Prikarpatskogo vijskovo sportivnogo liceyu z m Bogorodchan zakladeno sad Opislya za uchastyu svyashenikiv miscevoyi gromadi Bratstva UPA i golovi Bogorodchanskoyi RDA sad osvyacheno Vlitku 2003 zbudovano kaplicyu uporyadkovano sad i pid yiznu dorogu a skulptor V Vilshuk vigotoviv z granitu pam yatnij znak 14 zhovtnya 2003 roku na svyato Pokrovi na misci oseli Kostyantina Petera sotnika Sokola v Sadu pam yati vidbulosya osvyachennya kaplici i pam yatnogo znaku Div takozh Martirolog zagiblih diyachiv OUN ta UPA Komandiri UPADzherelaYabluka dospili yabluka povstanski Ukrayina Moloda Nomer 183 za 13 10 2011 26 grudnya 2015 u Wayback Machine Vizvolni zmagannya 3 grudnya 2013 u Wayback Machine Sotennij UPA Kostyantin Peter Do 120 richchya vid dnya narodzhennya i 60 h rokovin zagibeli nedostupne posilannya Sotennij UPA Kostyantin Peter Do 120 richchya vid dnya narodzhennya i 60 h rokovin zagibeli Ch 2 4 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Litopis UPA Nova seriya T 9 Borotba proti povstanskogo ruhu i nacionalistichnogo pidpillya protokoli dopitiv zaareshtovanih radyanskimi organami derzhavnoyi bezpeki kerivnikiv OUN i UPA 1944 1945 Kiyiv Toronto 2009 s 338