Пено

Пе́но (рос. Пено) — селище міського типу (з 1930) в Тверській області Росії.

Пено Координати 56°55′34″ пн. ш. 32°44′33″ сх. д. / 56.92611111113877342° пн. ш. 32.74250000002777483° сх. д. / 56.92611111113877342; 32.74250000002777483Координати: 56°55′34″ пн. ш. 32°44′33″ сх. д. / 56.92611111113877342° пн. ш. 32.74250000002777483° сх. д. / 56.92611111113877342; 32.74250000002777483 Країна  Росія^[1]^[2] Росія^[1]^[2] Адмінодиниця Q20659081?^[1] Перша згадка 1905 Населення 3661 осіб (1 січня 2018)^[3] Часовий пояс Телефонний код 48230 Поштовий індекс 172770 GeoNames 511592 Пено Пено (Росія)  Пено у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: (Пено (значення)).

Адміністративний центр Пенівського муніципального округу, до 2020 року Пенівського району, у складі якого утворював муніципальне утворення селище Пено зі статусом міського поселення як єдиний населений пункт у його складі.

Географія

Селище розташоване на річці Волга, її притоці річці та озері , за 242 км на захід від обласного центру. на лінії .

Історія

Виникло в 1906 році як пристанційне селище, що виросло поруч однойменного села. У 1911 році по сусідству із селищем Пено підприємець Сава Морозов заснував деревопереробне підприємство зі своїм селищем; пізніше обидва селища злилися, поглинувши також сусідні села Ізвєдово, Зуєво, Швецово, Бубново і Тіниці. 1 червня 1929 року селище Пено стало центром новоствореного Пенівського району.

Статус селища міського типу (робітниче селище) — з 1930 року.

У роки Великої Вітчизняної війни німецькі війська на кілька місяців зайняли селище. В околицях селища діяли партизанські загони. 23 листопада 1941 року в селищі біля залізничної водокачки (розташовувалася поруч вокзалу) німці після тортур розстріляли одного з організаторів партизанського руху, комсомолку (Лізу Чайкіну), якій в 1942 році було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Населення

Зміни населення
Рік	Населення	Зміна
Пено	{{{2}}}	—

Зміни населення
Рік	Населення	Зміна
Пено	Графік	—

Економіка

Промисловість

Деревообробний комбінат (наступник підприємства, заснованого Савою Морозовим), ліспромгосп, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції тощо. У теперішній час більшість з них або не функціонують, або функціонують в неповному обсязі. Є кілька приватних лісопилень.

Зв'язок

Послуги фіксованого зв'язку надають: Тверська філія «Ростелеком», «Євразія Телеком Ру».

Послуги мобільного телефонного зв'язку надають стільникові оператори: МТС, Білайн, МегаФон і Tele2.

Визначні пам'ятки

У селищі знаходиться могила (Лізи Чайкіної), а також її музей. Є меморіал військової слави.

У 2002 році в Пено був побудований дерев'яний храм Преподобного Сергія Радонезького.

Примітки

1. ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
   d:Track:Q26878024
2. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038
3. 26. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики.
   d:Track:Q2624680
4. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 133.(рос.)
5. Закон Тверской области от 28 февраля 2005 года № 41-ЗО «Об установлении границ муниципальных образований, входящих в состав территории муниципального образования Тверской области „Пеновский район“, и наделении их статусом городского, сельского поселения»
6. Тверская область: посёлок Пено
7. Пено — православные храмы Тверской земли. Процитовано 27 листопада 2020.

Джерела

• Пено (пос. гор. типа в Калининской обл.) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

Посилання

• Пено. Энциклопедический справочник «Тверская область». Архів оригіналу за 27 листопада 2020. (рос.)
• Церковь Сергия Радонежского в Пено. Народный каталог православной архитектуры. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. (рос.)