Пеляк Петро Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пеляк.

Петро Іванович Пеляк (15 листопада 1950, с. Вікторівка, Тернопільська область — 22 січня 2022, с. Вікторівка, Тернопільська область) — український господарник, меценат, громадський діяч.

Петро Пеляк
Петро Іванович Пеляк
Народився	15 листопада 1950(1950-11-15) Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	22 січня 2022(2022-01-22) (71 рік) Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Alma mater	Тернопільський фінансово-економічний інститут
Нагороди	Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого
іменний годинник від Президента України (2003), заслужений працівник сільського господарства України (2006), ювілейна медаль «1025 років Хрещення Київської Русі» (2013), лауреат конкурсу «Людина року-2015» (Тернопільщина), орден «За розбудову України» (2015), орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого III (2016) та II (2017) ступенів. медаль «За гідність та патріотизм» (2016), ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016), орден «За волонтерську діяльність» (2017), почесна грамота Федерації футболу України (2018). Примітки Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2020 рік : бібліогр. покажч. Вип. 30 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; керівник проєкту і наук. ред. В. Вітенко ; ред. . — Тернопіль : Підручники і посібники, 2019. — С. 60. Коляда, Н. Відійшов у вічність відомий на Тернопільщині аграрій і меценат Петро Пеляк [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2022. — 22 січня. ФГ «Вікторія-92» в ЄДР. Указ Президента України від 26 червня 2006 року № 578/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України» Вітаємо! Президент України підписав Указ про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України» з нагоди 10-ї річниці Конституції України // Вільне життя. — 2006. — 1 лип. — С. 2 Лауреати конкурсу «Людина року-2015» [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2015. — 30 грудня. Орден «За розбудову України» [ 15 червня 2021 у Wayback Machine.] // ВГО «Країна». Джерела Мельничук Б., Пархомчук, Я. Пеляк Петро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 45—46. — . Пеляк Петро Іванович [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». — Том VII. — Українська конфедерація журналістів. — Київ. — 2019. Пархомчук, Я. «Вікторія» — візитка району // Свобода. — 2007. — 3 січ. — С. 3. — (Село і люди). Штокало-Пархомчук, Я. Життя минає немарно // Вільне життя. — 2011. — № 72 (14 верес.). — С. 6. — (Сільські будні). Гошій, І. Фермери Пеляки: господарі на три села // Нова Тернопільська газета. — 2012. — № 23 (13-19 черв.). — С. 4. Штокало-Пархомчук, Я. Пеляк уміє любити, довіряти і — цінувати // Вільне життя плюс. — 2016. — № 61 (5 серп.). — С. 3. — (Сільські будні). Попадюк, О. Успіх приходить як нагорода за працю // Наш день. — 2016. — № 46 (16-22 лист.). — С. 8. — (На землі — господар). Бачинський, Я. Щедра хлібом «Вікторія-92» // Вільне життя плюс. — 2019. — № 13 (20 лют.). — С. 3. — (Сільські обрії). Дуфенюк, І. Земля віддячує гарними врожаями, а люди — повагою і доброю працею // Наш день. — 2020. — № 3 (22-28 січ.). — С. 8. Штокало-Пархомчук, Я. Апостол доброти і милосердя // Вільне життя плюс. — 2020. — № 52 (8 лип.). — С. 4 : фот. — (Як живеш, село?). Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода плюс Тернопільщина. — 2020. — № 82 (18 листоп.). — С. 3. Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2020. — 19 листопада. На Тернопільщині прощаються з відомим аграрієм та меценатом [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Терміново. — 2022. — 22 січня.