Паулу Аутуорі

Пауло Аутуорі (порт. Paulo Autuori, нар. 25 серпня 1956, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футбольний тренер, що працює з середини 1970-х років з різними командами в Бразилії, Португалії, Перу, Японії і Катарі.

Пауло Аутуорі
Пауло Аутуорі
Особисті дані
Повне ім'я	Пауло Аутуорі де Мелло
Народження	25 серпня 1956(1956-08-25) (67 років)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1974–1979 1979–1981 «Америка» (Ріо) 1982–1984 «Сан-Бенту» 1985 1985 «Бонсучессо» 1986 «Ботафогу» 1986–1987 «Віторія» (Гімарайнш) 1987–1989 «Насьонал» 1989–1991 «Віторія» (Гімарайнш) 1991–1995 «Марітіму» 1995 «Ботафогу» 1996 «Бенфіка» 1997 «Крузейру» 1997–1998 «Фламенго» 1998 «Ботафогу» 1999 «Інтернасьйонал» 1999 «Сантус» 2000 «Крузейру» 2000 «Віторія» (Гімарайнш) 2001 «Альянса Ліма» 2001 «Ботафогу» 2002 «Спортінг Крістал» 2002–2005 Перу 2005 «Сан-Паулу» 2006 «Касіма Антлерс» 2007 «Крузейру» 2007–2009 «Аль-Райян» 2009 «Греміо» 2009–2011 «Аль-Райян» 2011–2012 2012 Катар 2013 «Васко да Гама» 2013 «Сан-Паулу» 2014 «Атлетіко Мінейру» 2015 «Сересо Осака» 2016–2017 «Атлетіку Паранаенсе»
** Тільки на посаді головного тренера.

Приводив команди «Крузейру» і «Сан-Паулу» до перемог у Кубку Лібертадорес, з «Ботафогу» вигравав чемпіонат Бразилії, а з клубами «Альянса Ліма» і «Спортінг Крістал» — чемпіонат Перу.

Кар'єра тренера

Предки Пауло Аутуорі були італійцями, які перебрались до Бразилії, де і народився Пауло. По закінченні школи Аутуорі серйозно зайнявся вищою освітою, пов'язаною зі спортом. У нього є освіта в галузі фізичного виховання (Університет Каштелу-Бранку в Ріо), управління у спорті (Католицький Університет Ріо-де-Жанейро), а також успішно закінчені курси футбольного тренера в Університеті штату Ріо-де-Жанейро.

Пауло Отеорі довелося відмовитися від своєї мрії стати професійним футболістом після захворювання на поліомієліт у підлітковому віці. Хвороба залишила його з атрофованою ногою, через що він постійно кульгав при ходьбі, що заважало йому грати у футбол. Тим не менше, він не відмовився від своєї мрії бути частиною футбольного світу, і вирішив вивчити інші аспекти гри.

Розпочав тренерську кар'єру 1974 року, очоливши тренерський штаб клубу . В подальшому до 1985 року працював з досить скромними командами штатів Ріо і Сан-Паулу, в яких набирався тренерського досвіду.

1986 року вперше взяв один з великих клубів Ріо — «Ботафогу». Цей клуб з 1968 (незабаром після відходу Гаррінчі) по 1989 рік не виграв жодного трофея, і у свій перший прихід в команду «Самотньої зірки» і Аутуорі не вдалося завоювати титулів. Досить скоро Пауло вирішив вирушити до Португалії, де у нього було достатньо можливостей для тренерських маневрів зі скромними, але міцними командами типу «Віторії» (Гімарайнш), «Насьонала» і «Марітіму».

Надалі, у періоди роботи у себе на батьківщині, очолював виключно великі бразильські клуби, що входять в число засновників Клубу Тринадцяти. У 1995 році Аутуорі домігся свого першого серйозного успіху. Очолюваний ним «Ботафогу» вперше у своїй історії виграв чемпіонат Бразилії. В команді, яка провела чудовий сезон, лідерами були Гонсалвес, Донізете і Туліо Маравілья, який був ідолом торсиди «Ботафогу» (вони називають цей період «Туліоманією»).

Після тріумфу з «Ботафогу» Пауло Аутуорі очолив інший великий клуб — цього разу європейську команду «Бенфіку», яка в 1990-ті роки пішла в тінь «Порту». З «Орлами» Аутуорі посів третє місце в чемпіонаті Португалії, після чого повернувся у Бразилію.

Успішним для Аутуорі став 1997 рік — спочатку була здобута перемога в Лізі Мінейро, а потім — в Кубку Лібертадорес, який став для «Крузейру» другим в історії клубу. У 1998—2000 роках сталася деяка стагнація в результатах Аутуори — незважаючи на те, що Пауло очолював такі клуби, як «Фламенго», «Інтернасьйонал», «Сантус», «Ботафогу» і «Крузейру», він ніде не затримувався довше року.

Протягом 2001—2005 роках тренер працював у Перу. Він двічі ставав чемпіоном країни, причому з різними командами — спочатку з клубом «Альянса Ліма» (2001), а потім (після короткострокового повернення в «Ботафогу») — з клубом «Спортінг Крістал» (2002). Відзначивши високі результати з клубами, попросила Аутуорі очолити національну збірну цієї країни. На домашньому Кубку Америки 2004 року перуанці вийшли в 1/4 фіналу, однак там жереб звів їх з аргентинською командою, якій у підсумку не вистачило кількох хвилин до свого п'ятнадцятого титулу чемпіонів Америки. Господарі поступилися з мінімальним рахунком, а робота Аутуорі була розцінена як успішна.

У квітні 2005 року Аутуорі очолив «Сан-Паулу», змінивши Емерсона Леао, і провів вдалий сезон з «Триколірними Паулісти». Кампанія в Кубку Лібертадорес 2005 року увінчалася впевненою перемогою за сумою двох зустрічей над «Атлетіко Паранаенсе» у першому в історії чисто бразильському фіналі. У грудні «Сан-Паулу», триразовий чемпіон Південної Америки, в третій раз у своїй історії офіційно став і кращим клубом планети — у фіналі клубного чемпіонату світу «паулістас» переграли англійський «Ліверпуль» за рахунок єдиного голу Мінейро. 29 грудня 2005 року покинув «Сан-Паулу».

Пауло Аутуорі у 2012 році в збірній Катару.

Надалі працював у клубах Японії («Касіма Антлерс») і Катару («Аль-Райян» та збірна Катару), перемежовуючи ці періоди з не надто успішними поверненнями в Бразилію («Крузейру», «Греміу»).

У 2013 році очолив «Васко да Гаму». Проте вже 9 липня, посилаючись на невдоволення постійних затримок заробітної плати і результати нижче очікувань, покинув клуб.

11 липня 2013 року призначений головним тренером «Сан-Паулу». Змінив на цьому посту .

20 грудня 2013 року став головним тренером «Атлетіко Мінейру» на сезон 2014 року. Команда посіла друге місце в чемпіонаті штату в 2014 році. Після поразки в першому матчі 1/8 фіналу Кубка Лібертадорес проти «Атлетіко Насьйональ» рада директорів оголосила через свій Twitter про відставку Аутуорі 24 квітня 2014 року.

16 грудня 2014 року Пауло повернувся в японський клуб «Сересо Осака», який вилетів до другого дивізіону, з завданням повернути клуб в перший дивізіон. 17 листопада 2015 року, майже через рік після його прийому на роботу, Аутуорі пішов з клубу.

7 березня 2016 року призначений головним тренером «Атлетіку Паранаенсе». 23 травня 2017 року, у зв'язку з реорганізацією клубної структури, переведений на адміністративну посаду. На місце головного тренера «Атлетіку» замість Аутуорі призначений .

Титули і досягнення

• Чемпіон Бразилії (1):
• Чемпіон штату Мінас-Жерайс (1): 1997
• Чемпіон штату Парана (1): 2016
• Чемпіон Перу (2): ,
• Володар Кубка Еміра Катару (2): ,
• Володар Кубка Лібертадорес (2): ,
• Клубний чемпіон світу (1): 2005
• Володар Суперкубка Болгарії (1): 2018
• Володар Суперліги Колумбії (1): 2023

Примітки

1. [1]
2. Campeão do Mundo, Autuori está de volta ao Tricolor (порт.). Site oficial do São Paulo FC. 11 липня 2013. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
3. Ney Franco não é mais técnico do São Paulo (порт.). Site oficial do São Paulo FC. 5 липня 2013. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
4. Presidente Alexandre Kalil confirma Paulo Autuori como novo treinador do Atlético
5. Paulo Autuori não é mais o treinador do Atlético
6. Para voltar à elite japonesa, Cerezo Osaka anuncia Paulo Autuori - Futebol - iG
7. Paulo Autuori acerta sua saída do Cerezo Osaka - Futebol - UOL Esporte
8. (порт.). Site oficial Clube do Atlético Paranaense. 7.03.2016. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
9. (порт.). Site oficial Clube do Atlético Paranaense. 23.05.2017. Архів оригіналу за 24.08.2017. Процитовано 7 червня 2017.
10. (порт.). Site oficial Clube do Atlético Paranaense. 23.05.2017. Архів оригіналу за 24.08.2017. Процитовано 7 червня 2017.
11. (порт.). Site oficial Clube do Atlético Paranaense. 23.05.2017. Архів оригіналу за 24.08.2017. Процитовано 7 червня 2017.

Посилання

• Профіль тренера на сайті ForaDeJogo (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
•  Пауло Аутуорі у соцмережі «Твіттер»