Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Паскуале Паолі корс Filippo Antonio Pasquale de Paoli 6 квітня 1725 5 лютого 1807 корсиканський політичний і військовий

Паскаль Паолі

Паскаль Паолі

Паскуале Паолі (корс. Filippo Antonio Pasquale de 'Paoli; 6 квітня 1725 — 5 лютого 1807) — корсиканський політичний і військовий діяч, очільник Корсиканської республіки.

Паскуале Паолі
фр. Pascal Paoli
корс. Pasquale de Paoli
image
Народився 6 квітня 1725(1725-04-06)[2][4]
Морозалья, Генуезька республіка
Помер 5 лютого 1807(1807-02-05)[1][2][…](81 рік)
Лондон, Сполучене Королівство
Країна image Корсиканська республіка
image Генуезька республіка
Діяльність політик, офіцер
Знання мов французька[2], Корсиканська і італійська
Членство Лондонське королівське товариство
Військове звання генералісимус
Нагороди

Життєпис

Другий син лікаря Джачінто Паолі. Народився 1725 року у містечку Морозалья. 1729 року під час повстання корсиканців проти Генуезької республіки його батько був обраний одним з трьох керівників повстання («генералів народу»), залишався на цій посаді до поразки повстання в 1739 році, після чого виїхав до Неаполя з Паскуале. Там Паскуале здобув хорошу класичну освіту, а в 17 років вступив до корсиканського полку неаполітанської армії під керівництвом батька.

На початку 1755 року за наказом батька повертається на Корсику, де поновилися заворушення проти влади Генуї. 20 квітня Паскуале Паолі був обраний патріотами главою уряду Корсиканської республіки зі званням генерал-капітана. Щоправда, за Паолі голосували лише клани горян, тоді як рівнинні клани обрали генералом Маріо Матра, який виступив проти Паолі та закликав на допомогу генуезців. Однак Матра був швидко розбитий та загинув, а Паолі став одноосібним лідером Корсики. Паскуале заснував університет в Корте і створив в 1757 році «Орден Святої Девоти» (на честь покровительки Святої Девоти). 1761 року видав наказ про карбування власної республіканської монети.

За цим створив регулярне військо, прогнавши генуезців до узбережжя, де зберегли владу на 4 укріпленими містами. 18 листопада Корсиканські збори (Дієта) прийняли написану Паскуале Паолі демократичну конституцію Корсиканської республіки, що оголосила Корсику суверенною державою. Паолі за цією конституцією було обрано очільником держави та головою Державної ради (уряду) — генералом.

У 1763 році Паолі на чолі 600 корсиканських добровольців захопив острів (в Тосканському архіпелазі), звідки невпинно турбував торгівлю генуезців, так що останні змушені були просити допомоги у Франції. Король Людовик XV надіслав їм 6 тис. піхоти, чого виявилося недостатньо. Зрештою Генуя продала права на Корсику Франції. Король відправив війська на чолі із графом Луї Шарлем Рене де Марбефом. В свою чергу Велика Британія надавала таємну допомогу Корсиканській республіці. Публікація в 1766 році «Звіту про Корсику» Джеймса Босвелля зробила Паолі відомим в Європі.

У жовтні 1768 року в битві біля Борго Паолі завдав тяжкої поразки французької армії. 1769 року французька армія, збільшена до 22 тис. солдатів, на чолі із Нграфом Ноелем Журданом де Во рушила з Бастії на столицю республіки — Корте. 9 травня в битві при Порте-Нову внаслідок зради пруських найманців корсиканська армія зазнала поразки. Вже 13 червня Паолі залишив острів, звідки через Ліворно перебрався до Лондона.

У 1790 році напочатку Французької революції, скориставшись оголошеною Установчими зборами амністією, повернувся на батьківщину, зустрінутий як герой корсиканцями і революційно налаштованими французами. Призначається комендантом Бастії, а потім головою департаменту Корсика та начальником національної гвардії Корсики. Через намагання домогтися незалежності острова вступив у конфлікт з Кристофом Салічеті, очільником профранцузької партії та лідером місцевих якобинців.

У лютому 1793 на вимогу Конвенат надіслав військову експедицію проти Сардинського королівства на о. Сардинія, поставивши на чолі її генерала Колона де Сезара, якого потай проінструктував: «Не забувай, що Сардинія — наш природний союзник». Експедиція закінчилася невдачею. Наполеон Бонапарт повідомив військового міністра про зраду Паолі. У травні Конвент видав декрет про усунення та арешт за звинуваченням у зраді Паолі та . Корсиканська поліція, вірна Паолі, перехопила листа , де той повідомляв, що саме він сприяв цьому рішенню. Публікація цього листа викликало загальну ненависть корсиканців до клану Бонапартів. 20 травня збори (Консульту), що відкрилися в Корті під головуванням Поццо ді Борго, оголосили Паскуале Паолі президентом острова і генералісимусом його військ. Брати Буонапарте, Арена та інші якобінці були оголошені виключеними із корсиканської нації. Французи були відтіснені в Бастію та ще кілька приморських пунктів.

Паолі сформував тимчасовий уряд. Корсиканці звернулися по допомогу до англійського флоту, що стояв у Тулона. У лютому-серпні 1794 року англійці повністю взяли всі укріплені пункти, в яких залишалися французи. Король Георг III був проголошений королем Корсики, але суто номінально і для захисту незалежності від Франції. 17 червня 1794 року нова Консульта проголосила створення Брито-Корсиканського королівства, прийняла конституцію та оголосила Паолі «Батьком вітчизни» (корс. Babbu di a Patria). Президентом Державних зборів став Поццо ді Борґо. Представником монарха став віце-король Гілберт Елліот. В результаті влада виявилася у Елліота і Поццо ді Борго, що зблизився з ним, тоді як Паолі виявився відсторонений від реальних важелів управління і перетворився на номінально-представницьку фігуру. У 1795 році він намагався організувати виступи проти Поццо та Елліота, але зазнав невдачі.

Зрештою погодився залишити Корсику, перебрався до Лондону, де 1796 року отримав щорічну пенсію в 2 тис. фунтів стерлінгів. В подальшому не брав участь в політичних справах. Помер 1807 року в Лондоні і був похований у Вестмінстерському абатстві. Згодом перепоховано у Моросальї.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118789554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Leonardi M. F. Dizionario Biografico degli Italiani — 2014. — Vol. 81.
    d:Track:Q1128537

Джерела

  • Thrasher, Peter Adam. Pasquale Paoli. An Enlightened Hero, 1725—1807. London. Constable, 1970.
  • Di Pasquale, J.C. Les fils de la liberté: les fils de Pasquale Paoli (фр.). — Édilivre, Éd. Aparis, 2007. — С. 193. — .
  • Long, Luke. «The Corsican crisis in British politics 1768—1770». Global Intellectual History (2019): 1–31.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Paskuale Paoli kors Filippo Antonio Pasquale de Paoli 6 kvitnya 1725 5 lyutogo 1807 korsikanskij politichnij i vijskovij diyach ochilnik Korsikanskoyi respubliki Paskuale Paolifr Pascal Paoli kors Pasquale de PaoliNarodivsya 6 kvitnya 1725 1725 04 06 2 4 Morozalya Genuezka respublikaPomer 5 lyutogo 1807 1807 02 05 1 2 81 rik London Spoluchene KorolivstvoKrayina Korsikanska respublika Genuezka respublikaDiyalnist politik oficerZnannya mov francuzka 2 Korsikanska i italijskaChlenstvo Londonske korolivske tovaristvoVijskove zvannya generalisimusNagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva Mediafajli u VikishovishiZhittyepisDrugij sin likarya Dzhachinto Paoli Narodivsya 1725 roku u mistechku Morozalya 1729 roku pid chas povstannya korsikanciv proti Genuezkoyi respubliki jogo batko buv obranij odnim z troh kerivnikiv povstannya generaliv narodu zalishavsya na cij posadi do porazki povstannya v 1739 roci pislya chogo viyihav do Neapolya z Paskuale Tam Paskuale zdobuv horoshu klasichnu osvitu a v 17 rokiv vstupiv do korsikanskogo polku neapolitanskoyi armiyi pid kerivnictvom batka Na pochatku 1755 roku za nakazom batka povertayetsya na Korsiku de ponovilisya zavorushennya proti vladi Genuyi 20 kvitnya Paskuale Paoli buv obranij patriotami glavoyu uryadu Korsikanskoyi respubliki zi zvannyam general kapitana Shopravda za Paoli golosuvali lishe klani goryan todi yak rivninni klani obrali generalom Mario Matra yakij vistupiv proti Paoli ta zaklikav na dopomogu genuezciv Odnak Matra buv shvidko rozbitij ta zaginuv a Paoli stav odnoosibnim liderom Korsiki Paskuale zasnuvav universitet v Korte i stvoriv v 1757 roci Orden Svyatoyi Devoti na chest pokrovitelki Svyatoyi Devoti 1761 roku vidav nakaz pro karbuvannya vlasnoyi respublikanskoyi moneti Za cim stvoriv regulyarne vijsko prognavshi genuezciv do uzberezhzhya de zberegli vladu na 4 ukriplenimi mistami 18 listopada Korsikanski zbori Diyeta prijnyali napisanu Paskuale Paoli demokratichnu konstituciyu Korsikanskoyi respubliki sho ogolosila Korsiku suverennoyu derzhavoyu Paoli za ciyeyu konstituciyeyu bulo obrano ochilnikom derzhavi ta golovoyu Derzhavnoyi radi uryadu generalom U 1763 roci Paoli na choli 600 korsikanskih dobrovolciv zahopiv ostriv v Toskanskomu arhipelazi zvidki nevpinno turbuvav torgivlyu genuezciv tak sho ostanni zmusheni buli prositi dopomogi u Franciyi Korol Lyudovik XV nadislav yim 6 tis pihoti chogo viyavilosya nedostatno Zreshtoyu Genuya prodala prava na Korsiku Franciyi Korol vidpraviv vijska na choli iz grafom Luyi Sharlem Rene de Marbefom V svoyu chergu Velika Britaniya nadavala tayemnu dopomogu Korsikanskij respublici Publikaciya v 1766 roci Zvitu pro Korsiku Dzhejmsa Bosvellya zrobila Paoli vidomim v Yevropi U zhovtni 1768 roku v bitvi bilya Borgo Paoli zavdav tyazhkoyi porazki francuzkoyi armiyi 1769 roku francuzka armiya zbilshena do 22 tis soldativ na choli iz Ngrafom Noelem Zhurdanom de Vo rushila z Bastiyi na stolicyu respubliki Korte 9 travnya v bitvi pri Porte Novu vnaslidok zradi pruskih najmanciv korsikanska armiya zaznala porazki Vzhe 13 chervnya Paoli zalishiv ostriv zvidki cherez Livorno perebravsya do Londona U 1790 roci napochatku Francuzkoyi revolyuciyi skoristavshis ogoloshenoyu Ustanovchimi zborami amnistiyeyu povernuvsya na batkivshinu zustrinutij yak geroj korsikancyami i revolyucijno nalashtovanimi francuzami Priznachayetsya komendantom Bastiyi a potim golovoyu departamentu Korsika ta nachalnikom nacionalnoyi gvardiyi Korsiki Cherez namagannya domogtisya nezalezhnosti ostrova vstupiv u konflikt z Kristofom Salicheti ochilnikom profrancuzkoyi partiyi ta liderom miscevih yakobinciv U lyutomu 1793 na vimogu Konvenat nadislav vijskovu ekspediciyu proti Sardinskogo korolivstva na o Sardiniya postavivshi na choli yiyi generala Kolona de Sezara yakogo potaj proinstruktuvav Ne zabuvaj sho Sardiniya nash prirodnij soyuznik Ekspediciya zakinchilasya nevdacheyu Napoleon Bonapart povidomiv vijskovogo ministra pro zradu Paoli U travni Konvent vidav dekret pro usunennya ta aresht za zvinuvachennyam u zradi Paoli ta Korsikanska policiya virna Paoli perehopila lista de toj povidomlyav sho same vin spriyav comu rishennyu Publikaciya cogo lista viklikalo zagalnu nenavist korsikanciv do klanu Bonapartiv 20 travnya zbori Konsultu sho vidkrilisya v Korti pid golovuvannyam Pocco di Borgo ogolosili Paskuale Paoli prezidentom ostrova i generalisimusom jogo vijsk Brati Buonaparte Arena ta inshi yakobinci buli ogolosheni viklyuchenimi iz korsikanskoyi naciyi Francuzi buli vidtisneni v Bastiyu ta she kilka primorskih punktiv Paoli sformuvav timchasovij uryad Korsikanci zvernulisya po dopomogu do anglijskogo flotu sho stoyav u Tulona U lyutomu serpni 1794 roku anglijci povnistyu vzyali vsi ukripleni punkti v yakih zalishalisya francuzi Korol Georg III buv progoloshenij korolem Korsiki ale suto nominalno i dlya zahistu nezalezhnosti vid Franciyi 17 chervnya 1794 roku nova Konsulta progolosila stvorennya Brito Korsikanskogo korolivstva prijnyala konstituciyu ta ogolosila Paoli Batkom vitchizni kors Babbu di a Patria Prezidentom Derzhavnih zboriv stav Pocco di Borgo Predstavnikom monarha stav vice korol Gilbert Elliot V rezultati vlada viyavilasya u Elliota i Pocco di Borgo sho zblizivsya z nim todi yak Paoli viyavivsya vidstoronenij vid realnih vazheliv upravlinnya i peretvorivsya na nominalno predstavnicku figuru U 1795 roci vin namagavsya organizuvati vistupi proti Pocco ta Elliota ale zaznav nevdachi Zreshtoyu pogodivsya zalishiti Korsiku perebravsya do Londonu de 1796 roku otrimav shorichnu pensiyu v 2 tis funtiv sterlingiv V podalshomu ne brav uchast v politichnih spravah Pomer 1807 roku v Londoni i buv pohovanij u Vestminsterskomu abatstvi Zgodom perepohovano u Morosalyi PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118789554 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Leonardi M F Dizionario Biografico degli Italiani 2014 Vol 81 d Track Q1128537DzherelaThrasher Peter Adam Pasquale Paoli An Enlightened Hero 1725 1807 London Constable 1970 ISBN 0 09 456990 8 Di Pasquale J C Les fils de la liberte les fils de Pasquale Paoli fr Edilivre Ed Aparis 2007 S 193 ISBN 9782917135600 Long Luke The Corsican crisis in British politics 1768 1770 Global Intellectual History 2019 1 31

Дата публікації:
Топ