Пармський собор

Пармський собор (італ. Duomo di Parma; Cattedrale di Santa Maria Assunta) — римо-католицький собор у Пармі, Емілія-Романья (Італія), присвячений Успіню Пресвятої Діви Марії. Це єпископська резиденція Пармської єпархії. Це важливий італійський романський собор: купол, зокрема, прикрашений дуже впливовою ілюзіоністичною фрескою художника епохи Відродження Антоніо да Корреджо.

Пармський собор
44°48′12″ пн. ш. 10°19′51″ сх. д. / 44.80334000002777373° пн. ш. 10.33092000002777944° сх. д. / 44.80334000002777373; 10.33092000002777944Координати: 44°48′12″ пн. ш. 10°19′51″ сх. д. / 44.80334000002777373° пн. ш. 10.33092000002777944° сх. д. / 44.80334000002777373; 10.33092000002777944
Тип споруди	^d і мала базиліка
Розташування	Італія^[1], Парма^[1]
Архітектор	^d
Початок будівництва	11 століття^[2]
Стиль	романський і Архітектура Відродження
Належність	католицтво
Єпархія	^d
Стан	^d^[2]^[1]
Адреса	piazza Duomo 7 ‒ Parma (PR)^[2]
Присвячення	Небовзяття Діви Марії
Вебсайт	piazzaduomoparma.com/la-piazza/cattedrale/
Пармський собор (Італія)
Пармський собор у Вікісховищі

Історія

Будівництво було розпочато в 1059 році єпископом Кадало, пізніше антипапою на ім'я Гонорій II, і освячено Пасхалом II у 1106 році. Нова церква сильно постраждала від землетрусу 1117 року, і її довелося реставрувати. Залишки первісної будівлі можна побачити в пресвітерії, трансепті, хорі та апсидах, а також у деяких фрагментах скульптури. Широкий фасад був завершений у 1178 році: він має три поверхи лоджії та три портали, двері яких створив Лукіно Бьянкіно в 1494 році. Між центральними і правими дверима знаходиться гробниця математика , який помер у 1416 році.

Готична дзвіниця була добудована пізніше, в 1284-1294 роках: була задумана подвійна споруда з лівого боку, але її так і не почали. Поруч із собором розташований восьмикутний Пармський баптистерій.

Інтер'єр

Інтер'єр має план латинського хреста, з центральним нефом і двома боковими нефами, розділеними пілястрами. Пресвітерій і трансепт підняті, щоб залишити місце для нижнього склепу. В останньому зберігаються фрагменти стародавніх мозаїк, які показують наявність тут культового храму принаймні 3-го або 4-го століття нашої ери. Бічні каплиці були побудовані для розміщення гробниць знатних родин Парми: дві з них, каплиця Валерія та каплиця Комуни, зберегли оригінальний оздоблення 14 століття.

Особливої уваги заслуговують капітелі, що характеризуються багатим оздобленням листям, міфологічними фігурами, сценами війни, а також біблійними та євангельськими сценами. Капітелі позбавлені золотого розпису 16 століття, спочатку були поліхромними.

У правому трансепті знаходиться Поклад (1178). Цикл фресок у стінах нефа та апсиди створений та . Уздовж нефа, в люнетах над прольотами — монохромні фрески старозавітних сюжетів, а також події страстей. Це досягає кульмінації в куполі апсиди, фресками «Христос, Марія, святі та ангели у славі» (1538—1544) . Фрески 15-го століття в каплиці Валерія приписують майстерні Бертоліно де Гроссі. Ті, що в Капеллі дель Комуне, імовірно тими ж руками, були намальовані після чуми 1410—1411 років і присвячені святому Себастьяну. У склепі є пам'ятник святому , 1106—1133 рр., покровителю єпархії. Пам'ятник, виконаний у 1544 році та Джироламо Клементі за проектом Маццоли Бедолі.

У ризниці є твори, приписувані Лукіно Бьянкіні (1491). Є чотири рельєфи Бенедетто Антеламі з 1178 року. На порталі також є дві різьблення Лукіно Бьянкіно. Два великих мармурових лева підтримують колони архівольту, і були вирізьблені в 1281 році Джамбоно да Біссоне. У каплиці Равакальді є фрески, які приписують майстерні Бертоліно де Грассі.

Головною особливістю інтер'єру є фреска , що прикрашає купол, виконана Корреджо в 1526—1530 роках.

Галерея

• Вид з повітря на Пармський собор з його дзвіницею
• Ілюзіоністична купольна фреска Успіння Антоніо да Корреджо
• Інтер'єр
• Капітелі

Примітки

1. dati.beniculturali.it — 2014.
   d:Track:Q52897564
2. Tourer.it
   d:Track:Q105826821
3. Santa Maria Assunta Cathedral. Piazza Duomo Parma en (англ.). Процитовано 16 травня 2022.

Джерела

• Pauluzzi F. (1894). Il duomo di Parma e i suoi arcipreti. Udine, tip. del Patronato. 1894.