Парламент Швейцарії

Федеральні збори Швейцарії — вищий законодавчий орган Швейцарії. Складається з двох палат: верхньої палати — (46 депутатів, по 2 з кожного кантону, окрім колишніх «напівкантонів», які мають тільки одного представника) та нижньої палати — ^[de] (200 депутатів, що розподіляються між кантонами відповідно чисельності населення). Зазвичай засідання проходять окремо, окрім обрання Федеральної ради, Федерального канцлера, федеральних суддів або генерала (обирається тільки в разі національної небезпеки) а також арбітражу конфліктів між органами влади, схвалення помилувань або заслуховування спеціальних доповідей та промов. В таких випадках головуючим є Президент Національної ради. Для того щоб закон був прийнятий, він має бути прийнятим обома палатами.

Федеральні збори Швейцарської Конфедерації нім. Bundesversammlung фр. Assemblée fédérale de la Confédération Suisse італ. Assemblea federale della Confederazione Svizzera романш. Assamblea federala da la Confederaziun svizra
Загальна інформація:
Юрисдикція:	Швейцарія
Тип:	двопалатний парламент
Палати:
Дата заснування:	1848
Структура:
Депутатів:	246 (46+200)
Президент Ради кантонів:	Іво Бішофбергер (Християнсько-демократична народна партія) з 28 листопада 2016
Президент Національної ради:	Юрг Сталь (Швейцарська народна партія) з 28 листопада 2016
Адреса:
Адреса:	Федеральний палац, Берн, Швейцарія
Офіційний вебсайт:
www.parlament.ch
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеральні збори Швейцарської Конфедерації

Історія

До створення федеративної держави в 1848 році, єдиним центральним органом, який об'єднував кантони, був Тагзатцунг (нім. Tagsatzung). Після Зондербундської війни 1847 було вирішено розробити федеральну конституцію. У питанні організації законодавчої влади думки кантонів розійшлися: кантони з великим населенням хотіли, щоб кантони були представлені у новому парламенті відповідно населенню, а маленькі кантони, боячись бути малопредставленими, наполягали на рівній кількості представників від кожного кантону. Нарешті, після довгих дебатів, було досягнуто компромісу, було вирішено прийняти американську модель двопалатності: парламент складатиметься з двох палат з однаковою політичною силою і рішення можуть бути прийняті тільки після прийняття їх кожною з палат. Нижня палата представляла кожний кантон залежно від населення, а верхня кожен кантон однаково.

У 1848 році кожен кантон підтримав конституцію, після чого вона набрала чинності 12 вересня. Згідно з конституцією, Федеральні Збори проголошувались «вищим органом Конфедерації». Тагзатцунг самоліквідувався 22 вересня. У жовтні проводяться вибори, на яких впевнено перемогли радикали, які отримали більше трьох четвертих місць у Національній раді та 30 з 44 місць в Раді кантонів. Тоді ж була обрана перша Федеральна рада.

Структура парламенту мало змінилась з того часу. При створенні в Федеральних зборах було всього 111 місць. Це число не було зафіксоване і збільшувалось пропорційно зростанню населення Швейцарії до 1962 року, коли було встановлене остаточне число місць, 200. Термін повноважень при створенні був 3 роки, в 1931 році його підвищили до чотирьох. Кількість представників у Раді кантонів змінилась тільки одного разу: в 1979 було створено два нових місця новоствореного кантону Юра.

Обрання

Національна рада

Національна рада налічує 200 членів. Вибори до Національної ради проводиться кожні чотири роки за пропорційним принципом у всіх кантонах. Кожен кантон обирає представників, кількість яких відповідає чисельності населення, але не менше одного, навіть якщо населення цього кантону менше за середню кількість населення що припадає на одного депутата (яка складала 41 000 в 2014 році). Таким чином Цюрих має найбільше місць — 34. Найменше мають Аппенцелль—Іннерроден, Аппенцелль—Ауссерроден, Гларус, Нідвальден та Обвальден — по одному.

Рада кантонів

Рада кантонів представляє 26 кантонів, по 2 чи 1 представнику від кожного, незалежно від кількості населення. Кожен кантон має право самостійно вирішувати порядок обрання представників.

Фракції

Партії можуть об'єднуватись у фракції. Фракції повинні мати принаймні 5 членів та бути представленими в обох палатах. Тільки члени фракцій можуть бути членами комітетів. Депутати, що не входять до фракції, не мають права брати участь у багатьох дебатах. В більшості кантонів їх обрання відбувається за мажоритарним принципом, окрім кантону Юра, де це відбувається за пропорційним принципом.

Фракція	Партія	Рада кантонів	Національна рада	Всього
Народна фракція	Швейцарська народна партія	65	5	74
	Ліга Тічіно	2	0
	Женевський громадський рух	1	0
	безпартійні	0	1
Соціал-демократична фракція	Соціал-демократична партія	43	12	55
Ліберальна фракція	Вільна демократична партія. Ліберали	33	13	46
Християнсько-євангелістська фракція	Християнсько-демократична народна партія	27	13	43
	Євангелістська народна партія	2	0
	Християнська соціальна партія	1	0
Зелена фракція	Зелена партія	11	1	13
	Партія праці	1	0
Консервативна демократична фракція	Консервативна демократична партія	7	1	8
Зелена ліберальна фракція	Зелена ліберальна партія	7	0	7

Комітети

• Комітет з закордонних справ
• Комітет з науки, освіти та культури
• Комітет з питань соціального забезпечення та охорони здоров'я
• Комітет з охорони навколишнього середовища, територіального планування та енергетики
• Комітет з безпеки
• Комітет з транспорту і телекомунікацій
• Комітет з питань економіки та оподаткування
• Політичний комітет
• Правовий комітет
• Комітет громадських робіт
• Комітет з помилування

та декілька спостережних комітетів.

Примітки

1. Assemblée fédérale (фр.)
2. Constitution fédérale de la Confédération suisse [Архівовано 2013-10-19 у Wayback Machine.] (фр.)

Посилання