Паризька тріумфальна арка

Паризька тріумфальна арка (фр. arc de triomphe de l’Étoile, досл.: «тріумфальна арка Зірки») — тріумфальна арка, розташована на площі Шарля де Голля (Place Charles-de-Gaulle) у столиці Франції місті Парижі. Тріумфальна арка є одним з найвідоміших паризьких монументів, одним із міських символів.

Тріумфальна арка
48°52′26.000000100012″ пн. ш. 2°17′42.0000001″ сх. д. / 48.87389° пн. ш. 2.29500° сх. д. / 48.87389; 2.29500
Країна	Франція^[1]^[2]
Розташування	VIII округ Парижа^[1] XVI округ Парижа XVII округ Парижа
Тип	тріумфальна арка^[1]
Висота	49,5 ± 0,2 м
Матеріал	^d і вапняк
Стиль	Архітектура класицизму (неокласицизм - ампір)
Архітектор	Жан-Франсуа Шальгрен
Дата заснування	1836
Адреса	Площа Зірки
Тріумфальна арка Тріумфальна арка (Франція)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тріумфальна арка (значення).

Опис

• Висота: 49,51 м,
• Ширина: 44,82 м,
• Висота склепіння 29,19 м.
  Споруджена в 1806—1836 за розпорядженням Наполеона архітектором Жаном Шальгреном. Прикрашена 4-ма скульптурними групами:
• з боку Єлісейських Полів — «Марсельєза» скульптора Франсуа Рюда (праворуч) і «Тріумф Наполеона» скульптора Корто (ліворуч);
• з боку авеню де ла Гранд-Арме — «Опір» (праворуч) і «Мир» скульптора Етекса.

На стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена 658 французьких воєначальників. Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами.

Коротка історія

З часів правління Людовіка XIV пряма дорога сполучувала дві королівські резиденції — паризький палац Лувр і Версальський палац. Назва цієї дороги — «Тріумфальна дорога» — не застаріло і сьогодні: на одній осі розташовані тут три арки — Каррузель біля Лувру, Тріумфальна арка на площі Етуаль і Велика арка, побудована вже в нашу епоху в ультрасучасному кварталі Дефанс. У грудні 1806, відразу після Аустерліцької битви, Наполеон розпорядився спорудити на паризькому пагорбі Шайо тріумфальну арку на честь військових перемог, взятих Францією під час Революції і в період Першої імперії. Два роки пішло на спорудження фундаменту. У 1810, коли новоспечена імператриця Марія-Луїза повинна була урочисто в'їхати в столицю по полях Елісейських, на кам'яному фундаменті була поспішно зроблена з дощок і суворого полотна «декорація» майбутньої арки. Наполеон не дожив до закінчення будівництва Тріумфальної арки: воно завершилося лише в 1836 р., під час правління Луї-Філіппа. 15 грудня 1840 під аркою проїхав траурний кортеж з прахом Наполеона, доставленим з острова св. Олени. Пізніше за урочисту похоронну церемонію із зупинкою під зведеннями Тріумфальної арки удостоїлися після своєї кончини Гамбета, Віктор Гюго, Лазар Карно, Мак-Магон, генерали Фош і Жофр, генерал Філіп Леклерк.

Оздоблення

• Арку оздоблюють чотири скульптурні композиції:
  • Виступ добровольців на захист батьківщини (Марсельєза) 1792, Франсуа Рюд
  • Тріумф 1810,
  • Опір 1814,
  • Мир 1815,

Марсельєза Марсельєза  Тріумф 1810 Тріумф 1810  Опір 1814 Опір 1814  Мир 1815 Мир 1815

Імена, викарбувані на Тріумфальній арці

Докладніше: Імена, нанесені на Тріумфальну арку

Див. також

• Велика арка Дефанс
• Арка на площі Каррузель
• Історична вісь Парижа

Примітки

1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
   d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
2. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049

Література

• Thomas W. Gaehtgens: Napoleons Arc de Triomphe. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1974.
• Ernst Seidl: La Grande Arche in Paris — Form, Macht, Sinn. Hamburg: Kovač, 1998; .
• Dominique Fernandes, Gilles Plum, Isabelle Rouge: L'arc de triomphe de l'Étoile. Paris: Éditions du patrimoine, 2000; .
• Anne Muratori-Philip: L'Arc de Triomphe. Paris: Éditions du Patrimoine, Centre des Monuments Nationaux, 2007; .