Папірологія

Папірологія (від папірус і логос (знання), буквально — папірусознавство) — допоміжна історико-філологічна дисципліна, підгалузь палеографії, що вивчає давні папіруси, знайдені в Єгипті та за його межами. Термін "папірологія" запровадив 1898 року у рецензії на видання єгипетських знахідок Британського музею. На території Єгипту збереглися власне , а також документи грецькою та латинською мовами. У пісках Єгипту були також знайдені папіруси вірменською, давньоєврейською, пахлеві, сирійською, лівійською, коптською, ефіопською та арабською мовами, а ще клаптики готських та етруських текстів.

Сучасне поняття "папірологія" ширше початкового предмету цієї дисципліни. Завдання папірології полягає в читанні, інтерпретації, вивченні грецьких, латинських, демотичних і коптських текстів еллінського, римського та візантійських періодів не тільки на папірусах, але й на пергаменті, глиняних черепках, дерев'яних бирках, прикріплених до мумій, тканинах та інших твердих матеріалах (крім каменю). До останніх часів термін "папірус" застосовується як родове поняття та означає клас письмових джерел. Водночас ієратичні та ранні демотичні папіруси, а також папіруси іншими мовами, вивчаються в межах семітології та інших наук. У предмет папірології входить класифікація папірологічниї пам′яток за періодами, місцем, змістом, формою та еволюцією письмових знаків, властивостями граматики, лексики та стилю. За змістом папіруси класифікуються на ділові та літературні.

Науково-дослідні центри

Основними центрами зберігання і вивчення папірусів є:

•  Єгипет — Єгипетський музей у Каїрі.
•  Велика Британія — Британський музей у Лондоні.
•  Австрія — Австрійська національна бібліотека у Відні.
•  Грузія — у Тбілісі.
•  Італія — у .
•  Німеччина — у Берліні, у Марбурзі.
•  Польща — Варшавський університет.
•  Росія — Ермітаж і у Санкт-Петербурзі, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна у Москві;
•  США — Колумбійський університет у Нью-Йорку та Мічиганський університет.
•  Франція — Лувр у Парижі.

Фахові журнали

• American Studies of Papyrology
• Analecta Papyrologica (у 2005 вийшов Band 14/15, 2002/2003)
• Archiv für Papyrusforschung (у 2004 вийшов Band 50)
• Beiträge zur Alten Geschichte, Papyrologie und Epigraphik (у 2006 вийшов том 21)
• Chronique d’Égypte, Brüssel, з 1925.
• Cronache Ercolanesi
• Papyrologica Coloniensia (у 2005 вийшов Vol. XXXI)
• Studia papyrologica, Barcelona 1962-1983.
• The Bulletin of the American Society of Papyrologists, New Haven (Conn.), dann Urbana, з 1963.
• The Journal of Egyptian Archaeology, з 1914.
• The Journal of Juristic Papyrology, Warschau з 1952.
• Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik, з 1967.

Джерела та література

• Войцехівська І. Н.. Папірологія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 55. — .

Література

1. (рос.) Бузескул В. П. Открытия XIX и начала XX века в области истории Древнего мира. Часть II. Древнегреческий мир. П., 1924.
2. Церетелі Р. Ф. Папірологія в СРСР, «Праці Тбіліського державного університету», т. 4, 1936.
3. Фіхман І. Ф. Радянська папірологія і вивчення соціально-економічної історії греко-рімського Єгипту в 1917—1966, «Вісник древньої історії», 1967 № 3.
4. (нім.) Mitteis L., Wilcken U. Grundzüge und Chrestomathie der Papyruskunde, Bd I—2, Lpz.— B., 1912 (перевидано у 1963 році).
5. (нім.) Schubart W. Einführung in die Papyruskunde, B., 1918.
6. (нім.) Preisendanz K. Papyruskunde und Papyrusforschung, Lpz., 1933.

Посилання

• Папірологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 179.
• Папірологія // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 374. — .