Папян Ара Артушевич

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Ара Артушевич Папян (вірм. Արա Արտուշի Պապյան, 6 червня 1961 року, Єреван) — вірменський юрист, дипломат, політолог та історик, колишній посол Вірменії в Канаді (2000—2006), очолює дослідницький центр Modus Vivendi.

Папян Ара Артушевич
Народився	6 червня 1961(1961-06-06) (63 роки)  Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна	Вірменія  Канада
Діяльність	історик, дипломат, адвокат
Alma mater	Єреванський державний університет і Дипломатична академія МЗС РФ
Знання мов	вірменська
Сайт	modusvivendicenter.org
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Папян.

Життєпис

Ранні роки

Народився 6 червня 1961 року в Єревані, Вірменська РСР. Служив військовим перекладачем в обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані. У 1988—1989 роках керував Спілкою ветеранів-вірмен Афганської війни.

Освіта

• 1984 рік − з відзнакою закінчив факультет сходознавства ЄДУ за спеціальністю «іранистика».
• 1989 рік − закінчив аспірантуру кафедри Історії вірменського народу ЄДУ
• 1994 рік − з відзнакою закінчив Дипломатичну академію МЗС Росії.
• 1998 рік − закінчив Оборонний коледж НАТО в Римі.
• 1999 рік − закінчив курс «Громадської дипломатії» в Оксфорді.

Дипломатична служба

Ара Папян в МДІМВ

• 1999—2000 − прес-секретар МЗС Вірменії, начальник департаменту зв'язків з громадськістю.
• 1997—1999 − начальник відділу МЗС Вірменії по співпраці в області безпеки
• 1995—1997 − перший секретар посольства Вірменії в Румунії, тимчасовий повірений у справах Республіки Вірменія.
• 1994—1995 − начальник відділу Ірану МЗС Вірменії.
• 1992—1993 − другий секретар посольства Вірменії в Ірані.
• 1992 — другий секретар відділу МЗС Вірменії США і Канади, потім Ірану.
• 1989—1991 − викладач у навчальному комплексі Мелконян на Кіпрі.
• 1981—1982 та 1984−1986 − військовий перекладач в Афганістані.
• 2000—2006 − Надзвичайний і повноважний посол Республіки Вірменія в Канаді.

Подальше життя

Книги «Айренатірутюн − право на батьківщину − правові основи вимог вірмен і суміжні питання» і «Арбітражне рішення президента Сполучених Штатів Америки Вудро Вільсона», видані центром Modus Vivendi

Після закінчення дипломатичної служби розпочинає вивчення юридичних аспектів вірменського питання, в тому числі статус Нагірного Карабаху, Вільсонівську Вірменію та ін. Виступав з великою кількістю лекцій в ряді країн.

Займається питаннями прав національних меншин і у своїх інтерв'ю не раз підкреслював, що Вірменія повинна підтримувати народи Азербайджану, позбавлені своєї державності (талишів, лезгін і ін) в питанні створення такої.

Заснував і керує центр «Modus Vivendi».

Нагороди

Нагороджений 7 бойовими медалями і орденами.

• 2006 рік − нагороджений медаллю МЗС Канади «Corps Diplomatique».
• 2006 рік − нагороджений орденом Овнана Мандакуни Вірменської єпархії Канади.
• 2005 рік − Американським біографічним інститутом (ABI) визнаний «Людиною року».

Примітки

1. Papian, Ara (2009). Legal Bases for Armenian Claims (PDF). Yerevan: Modus Vivendi. с. 184. Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2011. Процитовано 27 листопада 2017.

Посилання

• Офіційний сайт Центру «Modus Vivendi»