ПДП

Парашу́тно-деса́нтний полк — військова частина, основна тактична та адміністративно-господарська одиниця повітряно-десантних військ, призначена для виконання тактичних завдань у складі повітряно-десантної дивізії (бригади) або самостійно у взаємодії із з'єднаннями, частинами і підрозділами Сухопутних військ, армійською авіацією, іншими родами військ та спеціальними військами в тилу противника, а також військовими формуваннями інших силових відомств у різних умовах.

Для виконання бойових завдань може десантувати як парашутним, так і посадочним способом.

Історія

У Червоній Армії в кінці 1942 були сформовані повітряно-десантні гвардійські стрілецькі полки, організаційно та за наявністю штатної зброї та озброєння аналогічне гвардійським стрілецьким полкам.

У ході Великої Вітчизняної війни повітряно-десантні полки брали участь у боях у складі військ багатьох фронтів переважно як стрілецькі частини. Після війни в повітряно-десантних дивізіях створені парашутно-десантні полки.

У нацистській Німеччині парашутно-десантні полки були створені в 1936 у складі парашутних дивізій. У США на початку 40-х рр. у складі повітряно-десантних дивізій почали формуватися парашутно-піхотні полки (англ. Parachute Infantry Regiment). В арміях нацистської Німеччини і США полкова система організація десантних військ існувала до кінця Другої світової війни.

В арміях деяких держав (Франція, Канада тощо) в другій половині 1970-х років частини, аналогічні за своїм призначенням парашутно-десантні полки мали найменування парашутних. У Франції парашутний полк, що входить до складу парашутно-десантної бригади повітряно-десантної дивізії, складається з 3—4 парашутних рот, роти підтримки і роти управління й обслуговування. Як повітряний десант парашутний полк може бути використаний як у складі повітряно-десантної дивізії так і самостійно.

Сучасний парашутно-десантний полк повітряно-десантних військ Російської Федерації звичайно складається з 3 парашутно-десантних батальйонів, самохідно-артилерійської, мінометної і зенітної батарей, а також підрозділів бойового забезпечення і тилу.

Організаційно-штатна структура

До організаційно-штатної структури полку входять (російський варіант):

• управління полку:
  • командування,
  • штаб,
  • відділення виховної роботи,
  • відділення ППО,
  • відділення ПДП та ПДТ,
  • інженерна служба,
  • служба РХБ захисту,
  • фінансово-економічна служба,
  • технічна частина,
  • медична служба,
  • тил полку;
• бойові підрозділи:
  • 3 парашутно-десантні батальйони;
  • самохідний артилерійський дивізіон 120-мм самохідних гармат 2С9,
  • батарея ПТКР;
  • зенітна артилерійська батарея;
• підрозділи бойового забезпечення:
  • розвідувальна рота;
  • інженерна рота;
  • рота зв'язку;
  • взвод РХБ захисту;
• підрозділи медичного, тилового і технічного забезпечення:
  • рота десантного забезпечення;
  • рота матеріального забезпечення;
  • ремонтна рота;
  • медичний пункт полку;
  • комендантський взвод

Склад (варіант)

Особового складу — до 2500 осіб.

На озброєнні в парашутно-десантному полку:

• БМД-1 (БМД-2) — 100 одиниць,
• БМД-1К — 14 одиниць,
• БМД-1КШ — 12 одиниць,
• БТР-Д — 18 одиниць,
• 120 мм  — 18 одиниць,
• ЗУ-23-2 — 12 одиниць,
• ПЗРК «Ігла» — 18 одиниць,
• автомобілі — 352 одиниці.

Менше формування Парашутно-десантний батальйон

Парашутно-десантний полк

Більше формування Повітряно-десантна бригада

Див. також

• Парашутно-десантна рота
• Повітряно-десантна бригада
• Повітряно-десантна дивізія

Література

• Парашютно-десантний полк // Радянська військова енциклопедія / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — Москва : Ордена Трудового Красного Знамени Военное издательство Министерства обороны СССР, 1978. — Т. 6 (ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС). — С. 216-—217. — ISBN 00101-223. (рос.)

Посилання

• Структура парашютно-десантного полка в 80-е гг.