Охрамієвичі

Охрамі́євичі — село в Україні, у Корюківській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 848 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Охрамієвицька сільська рада, якій були підпорядковані села Лупасове, Романівська Буда.

село Охрамієвичі
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Корюківський район
Громада	Корюківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA74020010380082494
Основні дані
Засноване	–
Перша згадка	1525 (499 років)
Населення	848
Площа	3,894 км²
Густота населення	217,77 осіб/км²
Поштовий індекс	15313
Телефонний код	+380 4657
Географічні дані
Географічні координати	51°54′40″ пн. ш. 32°16′53″ сх. д. / 51.91111° пн. ш. 32.28139° сх. д. / 51.91111; 32.28139Координати: 51°54′40″ пн. ш. 32°16′53″ сх. д. / 51.91111° пн. ш. 32.28139° сх. д. / 51.91111; 32.28139
Середня висота над рівнем моря	156 м
Водойми	річки: Турчанка, Переділка
Місцева влада
Адреса ради	15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Бульварна, 6
Карта
Охрамієвичі
Охрамієвичі
Мапа
Охрамієвичі у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на річці Турчанці за 21 км від районного центру і залізничної станції Корюківка. Висота над рівнем моря — 156 м.. Селом тече річка Переділка.

Демографія

За даними сайту Верховної Ради України в Охрамієвичах станом на початок 2012 року мешкає 848 жителів. Варто зазначити, що на одному дворі могла мешкати велика родина, а інколи навіть декілька родин на один двір.

Динаміка населення

Кількість дворів (духовенство окремо)						Населення
1646	1666	1726	1730	1767	1781	1810	1859	1872	1897	1970	1988	2012	2020
5	4	66	57	63	91	696	1422	1757	3045	1353	1062	848	670
	▼	▲	▼	▲	▲	▲	▲	▲	▲	▼	▼	▼	▼

Історія

Засноване у першій половині XVI ст.

За переказами старожилів, село було засноване у 1526 році під назвою Охрімовичі, бо першим поселенцем був Охрім. Спочатку село входило до складу Домислинської волості, Чернігівського повіту. Охрімівщина була оточена річками з кількох сторін, тут знаходились густі Хримівські ліси з бортних дерев. Століттями охраміївчани майже не займались сільським господарством, надаючи перевагу бортництву — добуванням меду бджіл. На початку 17 століття податки сплачували Василю Чудінову у вигляді зборів меду.

Внаслідок Польско-московської війни 1609—1618 років, Охрамієвичі були одним з 11 січ, що вцілили у Чернігівському повіті. За службу під час війни 1620 року земля Домислинської волості, де розташовувались Охрамієвичі, дісталися київському православному шляхтичу . У січні 1635 року Ясликовський продав охріміївщину (тобто, територію більшу зе одне село) Миколаєві Киселю — українському шляхтичу, полковнику реєстрового козацтва.

1638 року Охрамієвичі налічували 5 дворів, тобто приблизно 25 мешканців. В цей час починається активне виробництво дьогтю та деревного вугілля, зокрема чернігівським воєводою — Мартином Калиновським.

З 1648 розпочався період Гетьманщини і Охрамієвичі входять до Киселівської сотні — адміністративно-територіальної військової одиниці, центром сотні було місто Мена?.

1666 року у селі існувало 4 дворів селян, все населення Охрамієвичів займалось бортництвом. Сільського господарства тут ще не існувало. Селяни платили податок у розмірі з пуд меду на рік. У переписі зазначені наступні мешканці: Івашко Василів син Калиненко, Кирило Лаврин, Ганка Андріїв, Ромаш Семенів. В Охрамієвичах було споруджено водяний млин-вешняк, який діяв лише під повені, які відбувались навесні.

18 лютого 1709 року село перейшло від гетьмана Івана Скоропадського до його брата березинського сотника Василя Скоропадського.

1726 року в Охрамієвичах налічувалось 23 двори ґрунтових селян, 32 двори городників і 11 дворів підсусідків. 1728 року згадується церква Різдва Пресвятої Богородиці, церковним священиком — Максим Герасимович, паламарем — Мартин Стефанович Барвінок-Дудка. У 1730-1750-х рр. священиками були брати Михайло Романович та Самойло Романович Курганські. Після смерті Василя Скоропадського, володіння селом переходило до синів Івана Скоропадського, бунчукового товарища (1697—1758 рр.) Михайла Скоропадського — генерального підскарбного Глухівського періоду, згодом сина Михайла — Петра, ротмістра лейб-гвардії Кирасирського полку.

1730 року населення складало 57 дворів селян. 1767 — 63 дворів. 1781 — 88 дворів. В ці часи ще діяли давні вільності доби Гетьманщини, які не передбачали закріпачення селян, а податки складали 2-3 денна панщина на тиждень для господаря двору (багато селян були підсусідками, тобто жили при дворі іншого мешканцями Охрамієвичів) та осенщина — частка приплоди худоби, на утримання окупаційної ланцміліції. Згідно Рум'янцевському опису 1765—1769 в Охрамієвичах діяв шинок, володів шинком — Опанас Мартинович Барвінок-Дудка. Також у селі діяв шпиталь і школа. З 1760-х років податок змінився на щорічний грошовий: 1 карбованець та 2 копійки від кожної хати.

З 1781 року скасовано сотенно-полковий козацький устрій. Охрамієвичі увійшли до складу Сосницького повіту Новгород-Сіверського намісництва. На цей рік у селі мешкали 2 священика, 1 причетник (особа духовного стану), 88 дворів посполитих, з 109 хатами та 1-й безвідрній хаті.

Навколо села було 5 тисяч бортних дерев, відповідно головний прибуток селяни мали від продажу меду. Мед купували старовіри, що приїжджали зі Стародубщини, де вони осіли у другій половині 17 століття. Окрім меду, у селі вироблялись вози, сани, колеса, дерев'яний посуд. Ці та інші ремесельні товари селяни продавали у Сосниці, Коропі, Понорниці, а на зароблені гроші купляли харчове продовольство. Сільським господарством охморіївчани майже не займались. Продовжував працювати млин на річці Переділці.

Наприкінці XVIII століття 1783 року школу закрито і населення закріпачено рішенням російської імператриці Катерини. 1793 року село увійшло до Малоросійської губернії, Новгород-Сіверського повіту. Настали важкі часи.

1810 року в Охрамієвичах проживало 687 селян-кріпаків, 9 осіб духовенства, загалом — 696 осіб населення. Повинності селян складали 4-денну панщину, грошову і натуральну ренту.

Село розрослося зі сходу на захід на відстань до 3 км, а сім поперечних вулиць довжиною 1,5 км ідуть в напрямку з півночі на південь.

1826 року село охопили заворушення — 400 селян відмовились працювати на поміщиків. Це було першою революційною подією в історії Охрамієвичів і демонструвало наскільки важкими були умови виживання за нових російських порядків. Подібні заворушення несли загальнонаціональний характер в розрізі широкого антикріпосницького руху в Україні.

1839—1840 рр. в Охрамієвичах стояв голод внаслідок неврожаю, відповідно на відміну від минулих часів, охрамієвчани стали частково залежними від власного сільського господарства.

1846 року Охрамієвичі отримали статус містечка. Відомо, що щороку відбувалося 2 ярмарки на рік, діяв щотижневий ринок. У містечку працювали кілька торгових крамничок. Охраємівичі стояли на транспортному шляху на північ. Того ж року відбулось велике переселення населення на лівий беріг річки Переділки, там було сплановано чотири великі прямі вулиці та збудовано двоповерховий панський палац.

З 1854 і під середину 1860-х рр. працював цукровий завод який, врешті решт, заборгував державі 42 тисячі карбованців та припинив працювати.

1859 року в Охрамієвичах мешкало 1422 особи у 170 дворах.

1861 року селяни стали вільними, але землю були вимушені викуповувати. Селяни без достатніх статків брали державний кредит і виплачували його до 1906 року.

1872 року в Охрамієвичах налічувалось 265 селянських дворів, 2 міщанських дворів, 14 дворів інших станів, зокрема відставних солдат. Загальне населення складало 1757 мешканців. Діяв винокурний завод. На цей час населення вже здебільшого займалось сільським господарством і ще частково бондарством. Зокрема, селяни працювати на лісозаготівлях та у панських економіях. В Охармієвичах було 368 коней, 846 голів великої рогатої худоби, 592 вівці та 391 свиня.

1884 року відкрито земську початкову школу, на землі придбаною місцевою громадою. Перший учитель нової школи — Микола Дмитрович Левицький, закон божий викладав священик Семен Іванович Серединський. 1886 року споруджено нову церкву. 1901 року у школі навчалось 138 учнів, з них 20 дівчат. В школі вчителювали Ольга Олександрівна Бурачок — випускниця Київської гімназії, та Анастасія Федорівна Кисіль-Загорянська — випускниця Сосницької прогімназії. Священиком в цей час був Микола Крещеновський.

Згідно з Всеросійським переписом 1897 року, у містечку Охрамієвичі налічувалось 478 дворів, у них проживало 3045 осіб. Продовжували відбувались 2 щорічні ярмарки, щоденна торгівля у кількох крамничах. Працювали 2 млини. У центрі містечка було встановлено пам'ятник імператору Олександру ІІ.

На початку ХХ століття, було відкрито учбову ремісничу майстерню.

У 1905 році, після робочої зміни на корюківській цукроварні, декілька парубків розібрали огорожу базарної площі, яку пан Петрик обніс частоколом, щоб мати змогу збирати податки з людей, які приходили ярмаркувати. 16 травня 1905 року за скаргою Петрика волосному начальству усіх парубків, що брали участь в розборі огорожі, було заарештовано, після чого стався стихійний виступ селян, внаслідок чого арештовані були звільнені.

Під час періоду Визвольних змагань у селі кілька разів змінювалась влада. Остаточно радянський режим ствердився на початку 1920-х років.

1927 року у селі було відкрито професійну технічну школу, на базі якої був заснований індустріальний технікум, який у 1931 році був переведений до Чернігова.

У перші місяці Голодомору голова сільради Литвин замість того, аби вимагати виконувати плани хлібозаготівель, говорив селянам, аби ті виконували хлібозаготівлю у міру можливості. У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 10 жителів села, що загинули від голоду. 9 травня 1933  року село було занесене до «чорної дошки».

Бадуненко Сергій Іванович — уродженець Охрамієвичів, загинув захищаючи батьківщину під час російсько-української війни 30 квітня, 2015 року.

Під час Другої світової війни німці спалили в селі 60 хат і розстріляли 16 жителів, на фронті та у партизанському русі брали участь 370 мешканців села, 184 з яких загинули.

23 лютого 1987 було об'єднанано Охрамієвицьку і Лупасівську сільради в одну Охрамієвицьку сільраду з центром в Охрамієвичах.

20 листопада 2008 року в селі відбулося відкриття встановленого пам'ятного знака (хреста) жертвам Голодомору. Хрест було встановлено на місцевому кладовищі.

З початку російсько-української війни у 2014 році, мешканці Охрамієвичів брали участь в обороні України на сході країни, зокрема у добровольчому 41-му батальйоні територіальної оборони «Чернігів-2», згодом — 41-й окремий мотопіхотний батальйон.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Корюківської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Корюківського району, село увійшло до складу новоутвореного Корюківського району.

Відомі люди

• Барвінок Володимир Іванович (1879—1943) — український історик, магістр богослов'я, історик християнської церкви, бібліограф, письменник, діяч УНР, візантолог, викладач українознавства і історії, почесний громадянин Чернігівщини, співробітник ВУАН, працівник УНІК, видатний архівіст. Нащадок місцевого шинкаря часів Гетьманщини — Опанаса Барвінка-Дудки і отамана Івана Барвінка.
• Яковець Василь Павлович, 1953 року народження — доктор фізико-математичних наук, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
• Бадуненко Сергій Іванович (1988—2015) — боєць 41-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади, учасник російсько-української війни. Нагороджени Орденом «За мужність» — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (20.07.2016, посмертно).
• (1887 — ?) — український громадський діяч у Маньчжурії, народився на хуторі неподалік с. Охромієвичі

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Галерея

Річка Переділка	Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-33 рр.	Пам'ятник радянським воїнам п'яти національностей

Примітки

1. ВРУ
2. Охрамієвичі на вебсайті Верховної Ради України
3. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С. 590—591
4. Визначення відстані між містами України, Європи, Азії
5. Прогноз погоди в селі Охрамієвичі
6. Історія села Охрамієвичі - 31 Січня 2016 - КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО. korjukivka-sity.at.ua. Процитовано 14 травня 2020.
7. . sites.google.com. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 14 травня 2020.
8. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — С.318, 766
9. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — С. 396. — 15 000 прим.
10. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
11. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела

• Історія  села  Охрамієвичі

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1005 с.
• Історична довідка про населений пункт Охрамієвичі Корюківського району Чернігівської області.
• Історична довідка Охрамієвицької сільської ради.
• Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. — К., 1998. — 244 с.
• Романовський В. О. Переписні книги 1666 року. — К., 1933. — 423 с.
• Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618—1648 роки. — К., 2006. — 495 с.
• Кривошея В. Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк. — т. 2. — К., 2012. — 508 с.
• Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка. — Чернігів, 1908. — 196 с.
• Лазаревський А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. — Чернигов, 1866. — 138 с.
• Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781) // за ред. П. Федоренка. — К., 1931. — 592 с.
• Списки населенных мест Российской империи. — кн. 48. Черниговская губерния. 1859 г. — СПб., 1866. — 230 с.
• Описи Лівобережної України кінця XVIII — початку ХІХ ст. // за ред. Т. Ананьєвої. — К., 1997. — 325 с.
• Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. // за ред. П. Тронька. — К., 1972. — 778 с.
• Памятная книжка Киевского учебного округа. Часть 4. Черниговская губерния. — К., 1894. — 126 с.
• Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. // за ред. А. Кудрицького. — К.,1990. — 1008 с

Посилання

• Погода в селі Охрамієвичі