Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Відо (грец. Βίδο) — острів групи Іонічних островів Греції. Це невеликий острів (діаметром менше кілометра) в гирлі порту Керкіри.
| Відо | |
|---|---|
| Βίδο | |
 | |
| Географія | |
| 39°38′30″ пн. ш. 19°55′30″ сх. д. / 39.64167° пн. ш. 19.92500° сх. д.Координати: 39°38′30″ пн. ш. 19°55′30″ сх. д. / 39.64167° пн. ш. 19.92500° сх. д. | |
| Місцерозташування | Середземне море |
| Акваторія | Іонічне море |
| Група островів | Іонічні острови |
| Площа | 0,538 км² |
| Довжина | 1 км |
| Ширина | 0,6 км |
| Країна | |
 Греція | |
| Регіон | Корфу |
| (Адм. одиниця) | d d |
| Населення | 0 осіб (2011) |
  Відо Відо (Греція) | |
 Острів Відо у Вікісховищі | |
Історія
У давнину острів був відомий як Птихія і тут розміщувався храм богині Гери. У 80 р. н. е. християни заснували церкву, присвячену святому Стефану (збудували місіонери Святі Ясон та Сосипатр), яка була зруйнована. Віднайдений під підлогою церкви посуд може свідчити про будівлю церкви на фундаменті древнішої споруди.
За окремими даними у час володіння островом Венеційської республіки він використовувався як тюрма, засуджені до якої переправлялись по підземному тунелю з острова Керкіри.
Острів входив до складу Венеційської Республіки, одним з власників якого був дворянин Гвідо Маліпіеро, в честь якого нині названо острів. У 1716 році острів був базою османських військ, які взяли в облогу Керкіру, поки його не завоював Йоганн Маттіас фон дер Шуленбург. У 1797 р. Наполеон Бонапарт окупував Керкіру і заснував на острові велику фортецю.
У 1799 році острів був відвойований російсько-османським десантом. Проте, у 1807 р. французька армія повернула собі острів та розпочала оновлення школи-фортеці та будівництво на острові трьох великих укріплень.
У 1814 році британці захопили острів та зруйнували на ньому усі будівлі для будівництва власних оборонних споруд.
З 1864 р. Відо входить до складу Греції, відбувається демілітаризація острова та вся зброя була вивезена з острова, а військові споруди знищені.
Карантинний острів
Під час Першої світової війни острів служив лікарнею та карантином для хворих сербських солдатів після відступу сербської армії та частини цивільного населення через Чорногорію та Албанію 1915 року після австро-німецько-болгарської навали на Сербію (див. Сербський фронт). Поки основні табори армії перебували на Керкірі (Корфу) (контингент також був відправлений до Бізерти, а багато цивільних біженців були прийняті Францією), хворих та майже вмираючих, переважно солдатів, лікували на Відо, щоб запобігти епідемії. Незважаючи на матеріальну допомогу союзників, погані умови в імпровізованих медичних установах призвели до високого рівня летальності.
Через невелику площу острова та його кам'янистий ґрунт, незабаром з'явилося необхідність поховати мертвих у морі (прив'зуючи трупи до каменів, щоб запобігти їх плаванню). В морі біля острова Відо було поховано понад тисячу людей (за іншими даними — понад 5000).
Сучасність
Відос (або Відо) просто потопає в буйній зелені соснового лісу. 1938 року на острові було зведено мавзолей за проектом архітектора Миколи Краснова. У стінах мавзолею знаходяться 1232 кесона, що містять останки солдат, похованих раніше на кладовищах Корфу, імена яких були відомі. Останки невідомих солдатів були поховані під двома меморіальними плитами за межами мавзолею. Тут завжди є квіти, свічки, а також фотографії і спеціальна Пам'ятна Книга, в яку можна вписати свою вдячність. На острові є кафе, пляж, працює дитячий скаутський табір. По всій території бігають кролики.
Острів підключений до електро та водопостачання Керкіри, які подаються по підводними трубами та кабелями.
Примітки
- . www.gtp.gr (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 1 листопада 2019.
- Milena Marković. Vido: Junaci tonu u ranu zoru [ 1 серпня 2015 у Wayback Machine.] (серб.). Večernje novosti (24 жовтня 2013)
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vido grec Bido ostriv grupi Ionichnih ostroviv Greciyi Ce nevelikij ostriv diametrom menshe kilometra v girli portu Kerkiri VidoBidoGeografiya39 38 30 pn sh 19 55 30 sh d 39 64167 pn sh 19 92500 sh d 39 64167 19 92500 Koordinati 39 38 30 pn sh 19 55 30 sh d 39 64167 pn sh 19 92500 sh d 39 64167 19 92500MisceroztashuvannyaSeredzemne moreAkvatoriyaIonichne moreGrupa ostrovivIonichni ostroviPlosha0 538 km Dovzhina1 kmShirina0 6 kmKrayinaGreciyaRegionKorfuAdm odinicyad dNaselennya0 osib 2011 VidoVido Greciya Ostriv Vido u VikishovishiIstoriyaU davninu ostriv buv vidomij yak Ptihiya i tut rozmishuvavsya hram bogini Geri U 80 r n e hristiyani zasnuvali cerkvu prisvyachenu svyatomu Stefanu zbuduvali misioneri Svyati Yason ta Sosipatr yaka bula zrujnovana Vidnajdenij pid pidlogoyu cerkvi posud mozhe svidchiti pro budivlyu cerkvi na fundamenti drevnishoyi sporudi Za okremimi danimi u chas volodinnya ostrovom Venecijskoyi respubliki vin vikoristovuvavsya yak tyurma zasudzheni do yakoyi perepravlyalis po pidzemnomu tunelyu z ostrova Kerkiri Ostriv vhodiv do skladu Venecijskoyi Respubliki odnim z vlasnikiv yakogo buv dvoryanin Gvido Malipiero v chest yakogo nini nazvano ostriv U 1716 roci ostriv buv bazoyu osmanskih vijsk yaki vzyali v oblogu Kerkiru poki jogo ne zavoyuvav Jogann Mattias fon der Shulenburg U 1797 r Napoleon Bonapart okupuvav Kerkiru i zasnuvav na ostrovi veliku fortecyu U 1799 roci ostriv buv vidvojovanij rosijsko osmanskim desantom Prote u 1807 r francuzka armiya povernula sobi ostriv ta rozpochala onovlennya shkoli forteci ta budivnictvo na ostrovi troh velikih ukriplen U 1814 roci britanci zahopili ostriv ta zrujnuvali na nomu usi budivli dlya budivnictva vlasnih oboronnih sporud Z 1864 r Vido vhodit do skladu Greciyi vidbuvayetsya demilitarizaciya ostrova ta vsya zbroya bula vivezena z ostrova a vijskovi sporudi znisheni Karantinnij ostrivMavzolej serbskim soldatam Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni ostriv sluzhiv likarneyu ta karantinom dlya hvorih serbskih soldativ pislya vidstupu serbskoyi armiyi ta chastini civilnogo naselennya cherez Chornogoriyu ta Albaniyu 1915 roku pislya avstro nimecko bolgarskoyi navali na Serbiyu div Serbskij front Poki osnovni tabori armiyi perebuvali na Kerkiri Korfu kontingent takozh buv vidpravlenij do Bizerti a bagato civilnih bizhenciv buli prijnyati Franciyeyu hvorih ta majzhe vmirayuchih perevazhno soldativ likuvali na Vido shob zapobigti epidemiyi Nezvazhayuchi na materialnu dopomogu soyuznikiv pogani umovi v improvizovanih medichnih ustanovah prizveli do visokogo rivnya letalnosti Cherez neveliku ploshu ostrova ta jogo kam yanistij grunt nezabarom z yavilosya neobhidnist pohovati mertvih u mori priv zuyuchi trupi do kameniv shob zapobigti yih plavannyu V mori bilya ostrova Vido bulo pohovano ponad tisyachu lyudej za inshimi danimi ponad 5000 SuchasnistMavzolej Vidos abo Vido prosto potopaye v bujnij zeleni sosnovogo lisu 1938 roku na ostrovi bulo zvedeno mavzolej za proektom arhitektora Mikoli Krasnova U stinah mavzoleyu znahodyatsya 1232 kesona sho mistyat ostanki soldat pohovanih ranishe na kladovishah Korfu imena yakih buli vidomi Ostanki nevidomih soldativ buli pohovani pid dvoma memorialnimi plitami za mezhami mavzoleyu Tut zavzhdi ye kviti svichki a takozh fotografiyi i specialna Pam yatna Kniga v yaku mozhna vpisati svoyu vdyachnist Na ostrovi ye kafe plyazh pracyuye dityachij skautskij tabir Po vsij teritoriyi bigayut kroliki Ostriv pidklyuchenij do elektro ta vodopostachannya Kerkiri yaki podayutsya po pidvodnimi trubami ta kabelyami Primitki www gtp gr angl Arhiv originalu za 1 listopada 2019 Procitovano 1 listopada 2019 Milena Markovic Vido Junaci tonu u ranu zoru 1 serpnya 2015 u Wayback Machine serb Vecernje novosti 24 zhovtnya 2013 Arhiv originalu za 1 listopada 2019 Procitovano 5 listopada 2019