Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Граф Василь Васильович Орлов-Денисов (рос. Василий Васильевич Орлов-Денисов, 8 вересня 1775 — 24 грудень 1843) — командир лейб-козаків під час Наполеонівських воєн, генерал-ад'ютант, генерал від кавалерії (з 1826). Родоначальник графського роду Орлових-Денисових.
| Василь Васильович Орлов-Денисов | |
|---|---|
| Василий Васильевич Орлов-Денисов | |
 | |
| Народився | 8 вересня 1775 П'ятиізбянський |
| Помер | 24 січня 1843 (67 років) Харків, Російська імперія |
| Поховання | Собор Покрови Пресвятої Богородиці і Вознесенський собор |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | солдат |
| Учасник | Наполеонівські війни |
| Роки активності | з 1789 |
| Військове звання | Генерал кавалерії |
| Рід | d |
| Батько | d |
| Мати | Q103824702? |
| Родичі | d, d і d |
| У шлюбі з | d |
| Діти (9) | d, d, d, d і d |
| Нагороди |       |
| |
Біографія
Народився на хуторі П'ятиізбянському, розташованому у межах українського історичного та культурного регіону Жовтий Клин. З 12 років був уже козаком на коні, а з 15 років ніс сторожову службу на берегах Чорного моря. Військову службу розпочав 4 січня 1789 року козаком, 4 жовтня того ж року отримав чин сотника. 3 липня 1799 року отримав звання полковника. Живучи в Петербурзі, юний граф Орлов-Денисов увійшов в знайомство з Г. Р. Державіним, який був покровителем знатного козака і допоміг йому здобути початкову освіту. Трохи знав французьку та німецьку мови.
У 1807 році вперше взяв участь в бойових діях проти французів при Гуттштадті і під Гейльсбергом (нагороджений орденом Св. Георгія 4-го класу); 12 грудня до генерал-майори. У 1808 році призначений командиром лейб-гвардійського Козачого полку і разом з ним воював зі шведами в 1808-09 роках.
31 січня 1811 року удостоєний звання генерал-ад'ютанта. У 1812 році перебував в ар'єргарді і був контужений. У бою при Лубіно вдало командував 1-м кавалерійським корпусом. У Бородінській битві, під час рейду кавалерії М. І. Платова і Ф. П. Уварова, очолював першу атаку трьох кінних полків на піхоту противника. У битві при Тарутино керував першою колоною. Плодами раптової атаки його кінноти стали всі захоплені в цей день російські трофеї (нагороджений орденом Св. Георгія 3-го класу). Брав участь в боях під Малоярославцем, Гжатськом, Ляховим та ін.
У 1813-14 роках командував конвоєм Олександра I і перебував при ньому під Люценом, Бауценом, Дрезденом, Кульмом. 15 вересня 1813 року одержав чин генерал-лейтенанта. Відзначився в Лейпцизькому бою, де вдарив з козаками у фланг ворожим кавалерійським масам, що прагнули прорвати центр російської армії. Під час відступу Наполеона до Рейну Орлову-Денисову доручений був загін з наказом переслідувати французів і всіляко шкодити їм. Брав участь в бою при Ханау.
У мирний час граф жив у Петербурзі і користувався великою прихильністю монарха. За відгуком сучасника, граф Орлов-Денисов, богатирськи складений, високого зросту, «могутній вершник, був ніжним батьком і чоловіком; з душею полум'яною з'єднував він вдачу палку. У хвилини невдоволення очі його виблискували, голос ставав усе більшим, але гнів його був нетривалий. Він любив життя розкішне, веселе, і часто сонце, що сходить, заставало його за картами».
У 1824 році призначений командиром 5-го резервного кавалерійського корпусу, 22 серпня 1826 року отримав звання генерала від кавалерії. Супроводжував тіло покійного Олександра I з Таганрога до Петропавлівської фортеці. У 1827 році залишив службу, але, коли була оголошена війна Туреччини, знову вступив у війська і перебував при головній квартирі государя.
23 березня 1828 року відразу в період правління Миколи I був удостоєний звання Генерала при Особі Його Величності.
Смерть дружини й одного з синів погіршили душевний стан графа. Він шукав усамітнення і залишив столицю. У 1841 р. Василь Васильович переїхав до Харкова у свою садибу Мерчик (йому імператор Олександр надав кілька маєтків). У Харкові генерал став відомим благодійною діяльністю, великими пожертвами на користь незаможних і церкви. У 1823 р. Василь Васильович у своїх володіннях прихистив сотні грецьких сімей, які тікали від звірств турок. Своє перебування в Харкові В.Орлов-Денисов ознаменував пожертвуванням 10 тис. рублів на заснування дитячого притулку. Завдяки його внеску 1 липня 1842 р. притулок був відкритий і став першим закладом подібного роду в Росії.
Помер в Харкові і був похований в соборному храмі Покровського жіночого монастиря. 27 січня 1843 р. відбулися урочисті похорони відставного генерала. Літургію в Успенському соборі служив преосвященний архієпископ Харківський і Охтирський Інокентій. Було присутнє все керівництво міста та губернії, представники всіх верств населення. За свідченням кореспондента «Харківських губернських відомостей» (30 січня 1843 р.), заповнена була не тільки вулиця Університетська, по якій рухався похоронний кортеж у Покровський собор, але і балкони, й дахи найближчих будинків. Труну з тілом покійного винесли шість генералів на чолі з Харківським генерал-губернатором князем Долгоруковим. З Чугуєва спеціально для участі в цій церемонії прибув кавалерійський загін. Після поховання труни з тілом графа В.ОрловаДенисова (в підклеті Покровського собору) було дано триразовий рушничний салют.
У жовтні 1911 р. його прах був перенесений в усипальницю Військового собору в Новочеркаську.
За клопотанням графа Федора Петровича Денисова імператор Олександр I наказом від 26.04. 1801 р. дозволив його онуку прийняти прізвище та разом з ним поширити на нього і його потомків графський титул, з найменуванням: граф Орлов-Денисов.
Примітки
- «Русские портреты XVIII и XIX столетий. Издание Великого князя Николая Михайловича». Том 1, № 181.
- Ястребцев Е. Орлов-Денисов, Василий Васильевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Попов А. И. Дело при Ляхово. — М.: Рейтар, 2000. — 62 с. — ISBN 8067-0022-4.
- Георгиевский, П. И. (1894). Призрение бедных и благотворительность (Россійською) . СПБ. с. 118.
Джерела
- Ястребцев Е. Орлов-Денисов, Василий Васильевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Орлов-Денисов, Василий Васильевич // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Быков В.Г. Карьера донского генерала : очерк жизни ген. от кавалерии В.В.Орлова-Денисова (1775–1843) / В.Г. Быков // Клио. – 1994. – № 1. – С. 93-100.
- Потрашков С.В. Граф, герой, благотворитель / С.В.Потрашков // Слобід. край. – 2010. – 28 верес. – С. 9.
- Потрашков С. Граф-казак / С.Потрашков // Время. – 1993. – 10 марта.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Graf Vasil Vasilovich Orlov Denisov ros Vasilij Vasilevich Orlov Denisov 8 veresnya 1775 24 gruden 1843 komandir lejb kozakiv pid chas Napoleonivskih voyen general ad yutant general vid kavaleriyi z 1826 Rodonachalnik grafskogo rodu Orlovih Denisovih Vasil Vasilovich Orlov DenisovVasilij Vasilevich Orlov DenisovNarodivsya8 veresnya 1775 1775 09 08 P yatiizbyanskijPomer24 sichnya 1843 1843 01 24 67 rokiv Harkiv Rosijska imperiyaPohovannyaSobor Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici i Voznesenskij soborKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistsoldatUchasnikNapoleonivski vijniRoki aktivnostiz 1789Vijskove zvannyaGeneral kavaleriyiRidOrlovi DenisovidBatkoOrlov Vasil PetrovichdMatiQ103824702 RodichiSergey Dolgorukovd Varvara Urusovad i Alexei VasilevdU shlyubi zMariya Orlova DenisovadDiti 9 Fyodor Orlov Denisovd Mikhail Orlov Denisovd Lyubov Orlova Denisovad Nikolay Orlov Denisovd i Sofia Orlova DenisovadNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyared Narodivsya na hutori P yatiizbyanskomu roztashovanomu u mezhah ukrayinskogo istorichnogo ta kulturnogo regionu Zhovtij Klin Z 12 rokiv buv uzhe kozakom na koni a z 15 rokiv nis storozhovu sluzhbu na beregah Chornogo morya Vijskovu sluzhbu rozpochav 4 sichnya 1789 roku kozakom 4 zhovtnya togo zh roku otrimav chin sotnika 3 lipnya 1799 roku otrimav zvannya polkovnika Zhivuchi v Peterburzi yunij graf Orlov Denisov uvijshov v znajomstvo z G R Derzhavinim 1 yakij buv pokrovitelem znatnogo kozaka i dopomig jomu zdobuti pochatkovu osvitu Trohi znav francuzku ta nimecku movi U 1807 roci vpershe vzyav uchast v bojovih diyah proti francuziv pri Guttshtadti i pid Gejlsbergom nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 4 go klasu 12 grudnya do general majori 2 U 1808 roci priznachenij komandirom lejb gvardijskogo Kozachogo polku i razom z nim voyuvav zi shvedami v 1808 09 rokah nbsp Karl Rehlin Ataka lejb kozakiv pid Lejpcigom 4 zhovtnya 1813 roku U centri kartini Vasil Orlov Denisov 31 sichnya 1811 roku udostoyenij zvannya general ad yutanta U 1812 roci perebuvav v ar yergardi i buv kontuzhenij U boyu pri Lubino vdalo komanduvav 1 m kavalerijskim korpusom U Borodinskij bitvi pid chas rejdu kavaleriyi M I Platova i F P Uvarova ocholyuvav pershu ataku troh kinnih polkiv na pihotu protivnika U bitvi pri Tarutino keruvav pershoyu kolonoyu Plodami raptovoyi ataki jogo kinnoti stali vsi zahopleni v cej den rosijski trofeyi nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 3 go klasu Brav uchast v boyah pid Maloyaroslavcem Gzhatskom Lyahovim ta in 3 U 1813 14 rokah komanduvav konvoyem Oleksandra I i perebuvav pri nomu pid Lyucenom Baucenom Drezdenom Kulmom 15 veresnya 1813 roku oderzhav chin general lejtenanta Vidznachivsya v Lejpcizkomu boyu de vdariv z kozakami u flang vorozhim kavalerijskim masam sho pragnuli prorvati centr rosijskoyi armiyi Pid chas vidstupu Napoleona do Rejnu Orlovu Denisovu doruchenij buv zagin z nakazom peresliduvati francuziv i vsilyako shkoditi yim Brav uchast v boyu pri Hanau U mirnij chas graf zhiv u Peterburzi i koristuvavsya velikoyu prihilnistyu monarha Za vidgukom suchasnika graf Orlov Denisov bogatirski skladenij visokogo zrostu mogutnij vershnik buv nizhnim batkom i cholovikom z dusheyu polum yanoyu z yednuvav vin vdachu palku U hvilini nevdovolennya ochi jogo vibliskuvali golos stavav use bilshim ale gniv jogo buv netrivalij Vin lyubiv zhittya rozkishne vesele i chasto sonce sho shodit zastavalo jogo za kartami 1 U 1824 roci priznachenij komandirom 5 go rezervnogo kavalerijskogo korpusu 22 serpnya 1826 roku otrimav zvannya generala vid kavaleriyi Suprovodzhuvav tilo pokijnogo Oleksandra I z Taganroga do Petropavlivskoyi forteci U 1827 roci zalishiv sluzhbu ale koli bula ogoloshena vijna Turechchini znovu vstupiv u vijska i perebuvav pri golovnij kvartiri gosudarya 23 bereznya 1828 roku vidrazu v period pravlinnya Mikoli I buv udostoyenij zvannya Generala pri Osobi Jogo Velichnosti Smert druzhini j odnogo z siniv pogirshili dushevnij stan grafa Vin shukav usamitnennya i zalishiv stolicyu U 1841 r Vasil Vasilovich pereyihav do Harkova u svoyu sadibu Merchik jomu imperator Oleksandr nadav kilka mayetkiv U Harkovi general stav vidomim blagodijnoyu diyalnistyu velikimi pozhertvami na korist nezamozhnih i cerkvi U 1823 r Vasil Vasilovich u svoyih volodinnyah prihistiv sotni greckih simej yaki tikali vid zvirstv turok Svoye perebuvannya v Harkovi V Orlov Denisov oznamenuvav pozhertvuvannyam 10 tis rubliv na zasnuvannya dityachogo pritulku Zavdyaki jogo vnesku 1 lipnya 1842 r pritulok buv vidkritij i stav pershim zakladom podibnogo rodu v Rosiyi 4 Pomer v Harkovi i buv pohovanij v sobornomu hrami Pokrovskogo zhinochogo monastirya 27 sichnya 1843 r vidbulisya urochisti pohoroni vidstavnogo generala Liturgiyu v Uspenskomu sobori sluzhiv preosvyashennij arhiyepiskop Harkivskij i Ohtirskij Inokentij Bulo prisutnye vse kerivnictvo mista ta guberniyi predstavniki vsih verstv naselennya Za svidchennyam korespondenta Harkivskih gubernskih vidomostej 30 sichnya 1843 r zapovnena bula ne tilki vulicya Universitetska po yakij ruhavsya pohoronnij kortezh u Pokrovskij sobor ale i balkoni j dahi najblizhchih budinkiv Trunu z tilom pokijnogo vinesli shist generaliv na choli z Harkivskim general gubernatorom knyazem Dolgorukovim Z Chuguyeva specialno dlya uchasti v cij ceremoniyi pribuv kavalerijskij zagin Pislya pohovannya truni z tilom grafa V OrlovaDenisova v pidkleti Pokrovskogo soboru bulo dano trirazovij rushnichnij salyut U zhovtni 1911 r jogo prah buv perenesenij v usipalnicyu Vijskovogo soboru v Novocherkasku Za klopotannyam grafa Fedora Petrovicha Denisova imperator Oleksandr I nakazom vid 26 04 1801 r dozvoliv jogo onuku prijnyati prizvishe ta razom z nim poshiriti na nogo i jogo potomkiv grafskij titul z najmenuvannyam graf Orlov Denisov Primitkired a b Russkie portrety XVIII i XIX stoletij Izdanie Velikogo knyazya Nikolaya Mihajlovicha Tom 1 181 Yastrebcev E Orlov Denisov Vasilij Vasilevich Russkij biograficheskij slovar v 25 t SPb M 1896 1918 ros Popov A I Delo pri Lyahovo M Rejtar 2000 62 s ISBN 8067 0022 4 Georgievskij P I 1894 Prizrenie bednyh i blagotvoritelnost Rossijskoyu SPB s 118 Dzherelared Yastrebcev E Orlov Denisov Vasilij Vasilevich Russkij biograficheskij slovar v 25 t SPb M 1896 1918 ros Orlov Denisov Vasilij Vasilevich Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Bykov V G Karera donskogo generala ocherk zhizni gen ot kavalerii V V Orlova Denisova 1775 1843 V G Bykov Klio 1994 1 S 93 100 Potrashkov S V Graf geroj blagotvoritel S V Potrashkov Slobid kraj 2010 28 veres S 9 Potrashkov S Graf kazak S Potrashkov Vremya 1993 10 marta Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Orlov Denisov Vasil Vasilovich amp oldid 41321113