Микола Миколайович Онопрієнко (нар. 19 грудня 1911 — 12 листопада 1979) — радянський офіцер, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Микола Миколайович Онопрієнко | |
---|---|
Народження | 19 грудня 1911 с.Уїл (зараз центр Уїльського району Актюбінської області Казахстану) |
Смерть | 12 листопада 1979 (67 років) Оренбург |
Поховання | Оренбург |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Освіта | Постріл |
Роки служби | 1931—1954 |
Партія | КПРС |
Звання | Полковник |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Життєпис
Народився 19 грудня 1911 року в селі Уїл (зараз центр Уїльського району Актюбінської області Казахстану) у селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів школи. Працював у колгоспі.
У РСЧА з 1931 року. В 1935 році закінчив Ташкентське піхотне училище, в 1939 – курси «Постріл».
Перед війною, з лютого 1941 р. служив на посаді заступника командира гірсько-стрілецького полку в Ашхабаді.
У жовтні 1941 р. відбув на Західний фронт в складі 36-ї стрілецької бригади у якій очолював окремий стрілецький батальйон. Був поранений, лікувався у Саратові.
Восени 1942 р. на базі бригади була сформована 74-та стрілецька дивізія, а майор М.Онопрієнко призначений командиром 78-го стрілецького полку.
З квітня 1943 року командир 676-го стрілецького полку (15-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Центрального фронту). Брав участь у Курській битві. В листопаді того ж року був знову поранений.
З травня 1944 р. на посаді заступника командира зі стройової частини 193-ї стрілецької дивізії на 1-му Білоруському фронті. З лютого 1945 р. – заступник командира 37-ї гвардійської стрілецької дивізії (65-та армія, 2-й Білоруський фронт).
19–21 квітня 1945 гвардії полковник Онопрієнко з полками дивізії форсувавши Одер біля населеного пункту Кольбитцов (12 км півд.-зах. м. Щецин, ПНР), організував переправу 45-мм гармат, чим сприяв захопленню і втриманню плацдарму. Брав участь у відбитті 12 контратак противника. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 29 червня 1945 р.
Після війни продовжував службу в армії.
З 1954 р. полковник М.М.Онопрієнко у запасі. Жив у м.Оренбург. Помер 12 листопада 1979.
Інші нагороди
Окрім Золотої Зірки та належного до неї ордена Леніна Микола Миколайович ув також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Кутузова 3-го ступеня, Олександра Невського і Червоної Зірки, медалями та іноземними орденами і медалями.
Джерела
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. — М.: Воениздат, 1988 — С. 199. (рос.)
- Біографія М.М.Онопрієнка на сайті «Герои страны» (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Onopriyenko Mikola Mikolajovich Onopriyenko nar 19 grudnya 1911 19111219 12 listopada 1979 radyanskij oficer uchasnik nimecko radyanskoyi vijni Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 Mikola Mikolajovich OnopriyenkoNarodzhennya19 grudnya 1911 1911 12 19 s Uyil zaraz centr Uyilskogo rajonu Aktyubinskoyi oblasti Kazahstanu Smert12 listopada 1979 1979 11 12 67 rokiv OrenburgPohovannyaOrenburgKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaOsvitaPostrilRoki sluzhbi1931 1954PartiyaKPRSZvannya PolkovnikVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za bojovi zaslugi ZhittyepisNarodivsya 19 grudnya 1911 roku v seli Uyil zaraz centr Uyilskogo rajonu Aktyubinskoyi oblasti Kazahstanu u selyanskij rodini Ukrayinec Zakinchiv 7 klasiv shkoli Pracyuvav u kolgospi U RSChA z 1931 roku V 1935 roci zakinchiv Tashkentske pihotne uchilishe v 1939 kursi Postril Pered vijnoyu z lyutogo 1941 r sluzhiv na posadi zastupnika komandira girsko strileckogo polku v Ashhabadi U zhovtni 1941 r vidbuv na Zahidnij front v skladi 36 yi strileckoyi brigadi u yakij ocholyuvav okremij strileckij bataljon Buv poranenij likuvavsya u Saratovi Voseni 1942 r na bazi brigadi bula sformovana 74 ta strilecka diviziya a major M Onopriyenko priznachenij komandirom 78 go strileckogo polku Z kvitnya 1943 roku komandir 676 go strileckogo polku 15 yi strileckoyi diviziyi 13 yi armiyi Centralnogo frontu Brav uchast u Kurskij bitvi V listopadi togo zh roku buv znovu poranenij Z travnya 1944 r na posadi zastupnika komandira zi strojovoyi chastini 193 yi strileckoyi diviziyi na 1 mu Biloruskomu fronti Z lyutogo 1945 r zastupnik komandira 37 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi 65 ta armiya 2 j Biloruskij front 19 21 kvitnya 1945 gvardiyi polkovnik Onopriyenko z polkami diviziyi forsuvavshi Oder bilya naselenogo punktu Kolbitcov 12 km pivd zah m Shecin PNR organizuvav perepravu 45 mm garmat chim spriyav zahoplennyu i vtrimannyu placdarmu Brav uchast u vidbitti 12 kontratak protivnika Zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu prisvoyeno 29 chervnya 1945 r Pislya vijni prodovzhuvav sluzhbu v armiyi Z 1954 r polkovnik M M Onopriyenko u zapasi Zhiv u m Orenburg Pomer 12 listopada 1979 Inshi nagorodiOkrim Zolotoyi Zirki ta nalezhnogo do neyi ordena Lenina Mikola Mikolajovich uv takozh nagorodzhenij troma ordenami Chervonogo Prapora ordenami Suvorova 3 go stupenya Kutuzova 3 go stupenya Oleksandra Nevskogo i Chervonoyi Zirki medalyami ta inozemnimi ordenami i medalyami DzherelaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voenizdat 1988 S 199 ros Biografiya M M Onopriyenka na sajti Geroi strany ros