Онисифі р Петро вич Дівочка руський релігійний діяч Митрополит Київський Галицький і всієї Руси Онисифір Дівочка Митропо

Достовірних біографічних відомостей про нього до вступу на митрополію не збереглося. Припускають, що до висвячення у сан митрополита він не був духовною особою, хоча, за грамотою короля Сигізмунда, управляв Лаврашевським монастирем, який потім утримав за собою під час митрополитства.

У період його управління Київською митрополією почалася напружена боротьба між католицизмом та православ'ям. Єзуїти, які прагнули запровадити унію, захоплювали православні храми й монастирі, влаштовували школи для виховання західно-руського юнацтва у дусі католицизму, друкували книги, проголошували проповіді на антиправославну тематику. Православні, у свою чергу, організовували братства, відкривали православні школи, слов'янські друкарні, де друкували книги для захисту православ'я. Проте в своїй боротьбі вони не знаходили підтримки у митрополита, який своїм мовчанням гальмував діяльність православних братств і приходів, а прагнув лише зміцнити вплив і владу вищого духовенства.

На підставі апостольських правил та соборних постанов відмовився від розгляду апеляції княжни Катерини Чорторийської — вдови Загоровського Василя — у її майновому конфлікті з іншою вдовою колишнього чоловіка княжною Марушею Збаразькою після незакінченого розгляду справи володимирським єпископом Феодосієм Лазовським в лютому 1583, який і повинен був винести вирок.

У результаті такої поведінки на митрополита почали надходити скарги. 1585 року поскаржилися галицько-львівські дворяни. Члени Львівського братства у своїй скарзі написали: «У духовному стані умножилися безлади при худому пастирстві Київського і Галицького митрополита Онисифора (Дівочки), двоєженця і людини віри сумнівної. Він дозволив єпископам бути двоєженцями, а іншим єпископам жити з дружинами, не зважаючи на чернечі обітниці». Онисифір вступав у відкриті тяжби з прихожанами, щоправда, питання не завжди розв'язувалося на його користь.

У 1588–1589 роках Константинопольській патріарх Ієремія об'їжджав західно-руські області й заборонив відправлення богослужіння священикам-двоєженцям. Оскільки митрополит Онисифір був двічі одруженим і возведеним на митрополію всупереч канонам, його позбавили влади патріаршим декретом. Щоправда, в одній із королівських грамот зазначалося, що Онисифір залишив митрополію «по своїй добрій волі, в полегшення своєї старості та хвороби».

Після припинення архіпастирської діяльності Онисифір жив у Троїцькому Віленському монастирі й до 1592 року управляв Лаврашевським монастирем.

Примітки

Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 250–251.

Джерела та література

Н. А. Головата. Дівочка (Дівоча) Онисифор [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 399. — .
Грушевський М. С. До біографії митрополита Онисифора Дівочки [ 16 серпня 2021 у Wayback Machine.]. – ЗНТШ, 1906 р., т. 74, с. 401 – 402.

Попередник:	Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1579—1589	Наступник:
Ілія (Куча)	Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1579—1589	Михаїл (Рогоза)

[1] Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 250–251.