Віктор Петрович Олендер 20 серпня 1941 Чкалов 8 листопада 2020 Київ радянський і український режисер документаліст Заслу

Віктор Петрович Олендер (20 серпня 1941, Чкалов — 8 листопада 2020, Київ) — радянський і український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України. Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, премії ім. Ф. Соболєва.

Олендер Віктор Петрович

Дата народження20 серпня 1941Місце народженняОренбург, РРФСР, СРСРДата смерті8 листопада 2020 (79 років)Громадянство

СРСР →

УкраїнаПрофесіярежисерЧленствоНСКУНагороди

IMDbID 7221308

Життєпис

Могила Віктора Олендера, Байкове кладовище

Народився 20 серпня 1941 р. в Чкалові (Росія) в родині службовців. Батько — (1906, Одеса — 1944), журналіст, військкор газети «Красная звезда», майор.

У Вікіджерелах є

Указ Президента України від 10 вересня 2016 року № 390/2016 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2016 року»

Закінчив Ново-Зибковський педагогічний інститут (1968). Працював освітлювачем на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка (1959–1960), освітлювачем й асистентом режисера «Укрторгрекламфільму» (1963–1965).

З 1972 р. — режисер студії «Київнаукфільм».

Жив у Києві, у будинку № 10 по вулиці Обсерваторній. Помер 8 листопада 2020 р. внаслідок важкого захворювання. Похований разом з родиною у колумбарії Байкового кладовища.

Зняті кінострічки

«Двигун ВАО» (1971, Диплом Всесоюзного кінофестивалю рекламних фільмів),
«Юнакам, що обмірковують життя» (1973, Приз III Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1974, сценарист — Юрій Іванов),
«А мама мене не любить» (1974),
«І не впасти за фінішем» (1974, Диплом журі V Республіканського кінофестивалю «Молодість», Київ, 1974),
«Ці місткі частки секунди» (1975, Срібна медаль ВДНГ СРСР, 1976),
«Контакти» (1976, Диплом Міжнародного кінофестивалю, ЧССР, 1978),
«Там, де кінчається асфальт» (1976, Диплом IV Республіканського кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1977),
«Слід» (1978),
«Справа про наклеп» (1982),
«Ручний м'яч. Олімпіада 1980» (1983),
«На прицілі ваш мозок» (1985),
«В пошуках пришельців» (1987),
«Дев'ять років з екстрасенсами» (1989),
«Вигнання бісів» (1991),
«Війна чорної і білої магії»,
«Ламбада для хілерів» (1991),
«Фелікс Соболев. Увірвана місія» (1997),
«Пасажири з минулого століття», «На незнайомому вокзалі» (2002)
«Костянтин Степанков. Спомини після життя» (2012) та ін.

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Державні нагороди

Заслужений діяч мистецтв України (1988)
Державна премія України імені Олександра Довженка 2016 року присуджена кінорежисеру документального історико-біографічного кінопроєкту «Костянтин Степанков. Спомини після життя» Олендеру Віктору Петровичу — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва

Примітки

Елизавета Олендер
Указ Президента України від 10 вересня 2016 року № 390/2016 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2016 року»

Література

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 15;
Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.533; (рос.)
Митці України. К., 1992. — С.432;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.448;
Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.365.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Елизавета Олендер

[2] Указ Президента України від 10 вересня 2016 року № 390/2016 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2016 року»