Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Олекса́ндрівка — село в Україні, у Северинівській сільській громаді Жмеринського району Вінницької області.
| село Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Жмеринський район |
| Громада | Северинівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05060110060019818 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1909 |
| Населення | 893 |
| Площа | 1,83 км² |
| Густота населення | 488,52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23127 |
| Телефонний код | +380 4332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°59′37″ пн. ш. 27°55′26″ сх. д. / 48.99361° пн. ш. 27.92389° сх. д.Координати: 48°59′37″ пн. ш. 27°55′26″ сх. д. / 48.99361° пн. ш. 27.92389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 308 м |
| Водойми | Мурафа |
| Найближча залізнична станція | Матейкове |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Северинівка, вул. Грушевського, 29 |
| Карта | |
  Олександрівка | |
 Олександрівка | |
| Мапа | |
| | |
Географія
Село Олександрівка розташоване за 22 кілометри на захід від м. Жмеринка і 7 км від станції Матейково (залізнична лінія Жмеринка — Могилів-Подільський). Воно межує: на захід — с. Кудіївці, на південний схід — с. Носківці, північний схід — с. Северинівка і на південний захід — с. Шевченково. Село розташоване на лівому березі річки Мурафи — притоки Дністра.
Історія села Олександрівка
Воно утворилося на початку XX століття в результаті Столипінської аграрної реформи і складалося спочатку з розрізнених хуторів. Поміщик Павло Миколайович Александров розпродав землю селянам — вихідцям з сіл Слобода-Чернятинська, росіянам-старообрядцям, а також жителям з Липовця та Шпикова. Першими поселенцями села були сім'я росіян-старообрядців Полуботкіних, Зябкіних, Мазурових, Ровнягіних, Конаревих, Демчукових, а також сім'ї вихідців зі Шпикова та Липовця — Федоренки, Стелюки, Болюхи, Тичинські, Дажуки. Офіційно село утворилося в 1909 році.
Назва села походить від прізвища поміщика, якому належала земля — П. М. Александрова. Спочатку село складалося з двох невеличких вулиць: на одній жили росіяни-старообрядці, на другій -українці. Навколо села були розташовані хутори окремих сімей, або які складались з декількох сімей чи родин: урочища Дубина, Писки та інші, які не мали окремої назви. Впродовж 30-х — 50-х років більшість цих хуторів було перенесено в село Олоксандрівку. Залишилось чотири хутори, де проживає шість сімей. В 1978 році до села Олександрівки ввійшов населенні пункт Повал, куди входило 14 дворів і центральна садиба радгоспу імені 50-річчя Великого Жовтня та житлові будинки, у яких проживали спеціалісти та робітники радгоспу. В цей час до Олександрівської сільської Ради ввійшов населений пункт Садиба, який сьогодні носить назву Повал.
Село Олександрівка має також давню історію. На землях місцевого базового господарства знайдено декілька поселень (Горобців Яр, Середнє) часів Трипільської культури, які тут знаходились 5-6 тисяч років тому. На місці цих стоянок місцеві жителі знаходять камінні знаряддя праці (сокири, шкребки, зернотертки, прясла), а також залишки кераміки тих часів. Через землі с. Олександрівки проходив так званий Кучманський невільничий шлях, по якому турки і татари гнали в неволю українських бранців у XVI—XVII століттях.
Розвиток села
Розвиток села проходив впродовж XX століття. Село переживало всі ті процеси, які відбувалися в період становлення та існування радянської влади. Радянську владу в селі було проголошено в лютому 1918 року і вона встановилася в серпні 1920 року. Під час української революції і громадянської війни село неодноразово скуповувалося німецькими, мадярськими, польськими військами, а також тут перебували війська Української Народної Республіки. Протягом 1918—1920 р.р. було поділено землю між малоземельними селянами по одній десятині на душу. У вересні 1920 року в селі створена сільська рада депутатів трудящих і комітет незаможних селян. Одними з перших голів сільської ради були Кондратюк Семен і Беша Юхим Федорович. Останнього в 1938 році було репресовано і він загинув у сталінських таборах ГУЛАГу, а першим головою комнезаму був Мельник Яків Іванович. В 1923 році в селі було організовано початкову школу, яка складалась з двох груп учнів загальною кількістю 12 чоловік. Першими вчителями були Заріцькі Тетяна і Фросина. Створено також школу по ліквідації неписьменності серед дорослих. В 1927 році частина селян об'єдналися в ТСОЗ — товариство по спільному обробітку землі. Весною 1929 року 25 господарств організували перший колгосп «Інтернаціонал», який очолив Демчуков Феодосій Іванович — виходець із росіян-старообрядців. В 1930 році в село було направлено двадцятип'ятитисячника — більшовика Борщенка, який очолив роботу по завершенню так званої суцільної колективізації в селі. Період сталінських репресій в 30-х роках для села було особливо важким. Із села, у якому нараховувалось 26 дворів, було репресовано 23 особи. Репресій зазнали багато сімей. Це сім'ї Полубуткіних, з якої загинули в сталінських застінках три брати Фома Фомич (1891 р.н.), Яков Фомич (1907 р.н.) та Андрій Фомич (1901 р.н.), сім'ї Тичинських, Любанських, Обертинських та інші. Зі справою щодо репресії братів Полубуткіних, Янковського І. К. та Шувчука Е. В. вже зараз можна ознайомитись в читальному залі Вінницького Державного архіву, справу розсекречено. В 1991 році в селі було відкрито пам'ятник жертвам сталінських репресій. В 1926 році на базі колишніх поміщицьких садів поміщиці Ю. С. Пащенко було утворено відділення радгоспу «Ударник», а в 1932 році було утворено самостійний радгосп «Носківці», у якому першим директором був Меркалн Август Францович — колишній латиський стрілець. Він також в 1938 році був репресований і загинув. В радгоспі в 1932 році було близько 50 га яблуневого саду, 12 га сливи, близько 10 га груші і до 200 га зернових. Одним із перших садоводів радгоспу був Кочмарук Іван Тимофійович, першим механізатором — Войтович Микола Йосипович.
Голодомор 1932—1933 р.р
Село пережило в 1932—1933 р.р. жахливий час голодомору, коли померло від голоду близько З0 чоловік, але наслідки голодомору в селі не були такими жахливими і втрати людей були менші, аніж в сусідніх селах — Кудіївцях та Носківцях, тому що багато чоловіків із росіян-старообрядців працювали не в колгоспі, а на різних заробітках у містах.
Село у роки війни
В 1939 році починається друга світова війни. 21 липня 1941 року село було зайняте нацистськими окупантами, тут знаходилась окупаційна зони Румунії, так звана Трансністрія. На цій території було встановлено жорстокий окупаційний режим, який тривав аж до визволення села від нацистських окупантів — 18 березня 1944 року. На фронтах другої світової війни брали участь 116 чоловік, з них загинуло — 61. За проявлений героїзм і відвагу 84 чоловіки були удостоєні бойових нагород. Звільнення села здійснила 151 Червонопрапорна Жмеринсько-Будапештська стрілецька дивізія. В селі відкрито пам'ятник загиблим воїнам-односельчанам, а також воїнам із сіл, які входять до сільської ради. Всього 169 чоловік. Також влітку 1941 року, коли Червона Армія відступала, на землях радгоспу за гинуло 3 червоноармійці. Вони були поховані в садах радгоспу. В 1963 році останки цих воїнів було перенесено в братську могилу центральної садиби радгоспу, де поставлено обеліск. Загиблі воїни залишились невідомими. Окупанти зруйнували майже всі колгоспні та радгоспні будівлі, вивезли громадську худобу, знищили майже весь радгоспний сад на площі близько 120 га.
Після воєнна розбудова
Після звільнення села від окупантів почалася відбудова зруйнованого господарства. Матеріально-виробнича база колгоспу «Інтернаціонал» після звільнення від окупантів мала такий вигляд: дві пари коней, одна пара волів, одна свиноматка, відсутній сільськогосподарський інвентар, недостатня кількість зерна для засіву землі. Радгосп «Носківці» мав ще біднішу виробничу базу. В 1947 році жителі села пережили ще одну голодовку, у селі був один випадок поїдання людей. В 1953 році колгоспи «Перебудова» с. Кудіївець, ім. Чкалова с. Шевченково, «Інтернаціонал» с. Олександрівка об'єдналися в один колгосп імені Кірова з центром в селі Кудіївцях, який 19 квітня 1957 року був приєднаний до радгоспу «Носківці». Восени 1967 року за високі показники у виробництві радгосп було нагороджено пам'ятним прапором ЦК КПРС, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ, який переданий на вічне зберігання в господарстві, як символ трудової доблесті. Тоді ж радгосп отримав нову назву імені 50-річчя Великого Жовтня. В 60-ті роки господарство очолював Дегтярьов Сергій Савватійович, який за результатами своєї праці був удостоєний високого звання — Герой Соціалістичної праці. З 1970 по 1996 роки директором радгоспу був Касьянчук Дем'ян Федорович. За цей період господарство досягло високого розвитку: середньорічний прибуток становив більше як півтора мільйона карбованців (в цінах І961 року), врожай саду з одного га становив 240 центнерів. Яблука сортів «Джонатан» та «Семеренко», вирощені в радгоспі, були удостоєні двох золотих медалей на міжнародній виставці в м. Ерфурті (Німеччина). Будувалися двоповерхові житлові будинки, приміщення соціально-побутового призначення, міцніла матеріальна база господарства. Село стало одним із найкращих сіл району і області по забудові та впорядкуванню. В цей час в селі побудовано чотири двоповерхових багатоквартирних житлових будинків для працівників радгоспу та службовців (1973, 1981, 1983, 1985), Будинок культури, дитячий садок на 120 місць (1984 рік), приміщення середньої школи (1976 рік), приміщення для сільської ради (1986 рік), спальний корпус піонерського табору (1981 рік), плодосховище на 2000 тонн плодів (1970 р.), винцех, реконструйовано приміщення будинку побутових послуг, а також приміщення кінотеатру. За свою працю та результати господарювання директор радгоспу Касьянчук Д. Ф. був нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, золотими медалями. Виставки досягнень народного господарства, йому присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України». З 1955 по 1978 роки Олександрівка відходить до Кудіївецької сільської ради, а з 1978 року в Олександрівці знову відновлено сільську раду. В ці роки поліпшився соціальний стан села. Великий внесок в цю справу зробив своєю організаторською роботою директор радгоспу Касьянчук Д. Ф. Це була людина високого інтелектуального розвитку. Як керівник господарства він цікавився не тільки виробничими питаннями, але й станом освіти, культури в населених пунктах та рівнем життя своїх односельчан. В 1973 році в селі відкрито неповну середню школу (8 класів) з перспектив переходу до повної середньої школи. В 1976 році було введено в дію нове приміщення середньої школи, де навчалося 223 учні, а в 1975 році школа здійснила перший випуск 10 класу. Директором школи з 1973 року було призначено Сидорука Степана Давидовича, який працював на цій посаді до 2000 року. В селі відкрито філіал Жмеринської музичної школи, побутовий комбінат, який надавав 6 видів послуг, побудована діюча лазня. В селі працювало дві бібліотеки, дитсадок, а в 1985 році 9 Травня на честь 40-річчя Перемоги відкрито краєзнавчий музей історії садівництва. На початку 70-х років побудовано і введено в дію дорогу з твердим покриттям, яка сполучає село з залізничною станцією Матейково, заасфальтовано відрізок центральної догори на відстані 2-х кілометрів, а також впорядковано центр села.
Село за часів Незалежності
Зміни, які відбуваються в Україні з часу проголошення її незалежності, мають пряме відношення і до життя села Олександрівки. Село поступово втягується в ринкові відносини. Значний вплив на розвиток господарства має Закон про економічну самостійність, а також і результати аграрної реформи і процес приватизації. В 1993 році радгосп був реорганізований у держгосп і отримав назву «Україна». Після розпаду СРСР господарство втратило споживача продукції садівництва, яку постачали в Росію та інші колишні союзні республіки. Постійно держгосп відчуває нестачу отрутохімікатів для обробітку садів проти шкідників, хім. добрив, паливно-мастильних матеріалів, запчастин для сільськогосподарської техніки. Зменшується площа садів, а також різко зменшилося поголів'я тваринництва. Це негативно позначилось на врожайності та якості продукції, яку випускає господарство. Погіршується життєвий рівень населення села. Як результат тих змін в аграрній політиці України, держгосп в 1998 році почав реорганізовуватись у відкрите акціонерне товариство, проходить процес приватизації господарства і майна колишнього держгоспу. На початку 1999 року до Олександрівської сільської ради входили такі населені пункти як село Кудіївці, село Повал і село Шевченково. Село Олександрівка нараховує 363 господарські садиби, де проживає 1057 чоловік. Є перспектива для розширення села. Для цього надаються ділянки землі молодим сім'ям для будівництва індивідуального житла. В 1998 році надано 22 таких ділянки. В селі діє загальноосвітня школа І—III ступенів, у якій навчається 96 учнів і працює 22 вчителі, переважно з вищою освітою. Школа за 25 років свого існування здійснила 23 випуски учнів з середньою освітою. В селі є дві бібліотеки, Будинок культури, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, 2 магазини із системи коопспілки, історико-краєзнавчий музей історії садівництва, церква. В селі встановлено пам'ятники І. В. Мічуріну, воїнам-односельчанам, загиблим у роки другої світової війни, обеліск-могила невідомим солдатам, жертвам сталінських репресій та жертвам голодомору 1932—1933 років, пам'ятник Т. Г. Шевченку.
На околиці села впорядковано гарний ландшафтний парк культури і відпочинку, створений у 80-х роках XX століття з природної лісової ділянки. В парку зростає понад 50 видів дерево — чагарникових порід. На території парку протікає річка Мурафа, яка має живописні береги та відіграє оздоровче та естетичне значення для місцевого населення. Площа парку 44 га. Останніми роками в селі стихійно утворився невеличкий ринок, де продаються товари, привезені з інших населених пунктів індивідуальними продавцями та державною торгівлею. Долаючи труднощі, пов'язані з перехідним періодом, село продовжує жити і розвиватися, маючи реальну перспективу бути одним із найкращих населених пунктів не тільки в районі, але й в області та країні.
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Северинівської сільської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Жмеринського району (1923-2020), село увійшло до складу новоутвореного Жмеринського району.
Література
Джерела та посилання
- Михайло Антонюк «Через віхи історій» видавництво Вінниця «О.Власюк» — 2004 р. — ст. 484—495.
- Біньківський М. І., Овчарук М. М., Райчук М. М. «На перехресті шляхів і доль» видавництво Київ «ЕксОб» — 2002 р. — ст. 195.
Література
- Куді́ївці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.236
 | Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області»
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na storinci obgovorennya Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin veresen 2018 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti veresen 2018 Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti veresen 2018 Oleksa ndrivka selo v Ukrayini u Severinivskij silskij gromadi Zhmerinskogo rajonu Vinnickoyi oblasti selo Oleksandrivka Krayina Ukrayina Oblast Vinnicka oblast Rajon Zhmerinskij rajon Gromada Severinivska silska gromada Kod KATOTTG UA05060110060019818 Osnovni dani Zasnovane 1909 Naselennya 893 Plosha 1 83 km Gustota naselennya 488 52 osib km Poshtovij indeks 23127 Telefonnij kod 380 4332 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 59 37 pn sh 27 55 26 sh d 48 99361 pn sh 27 92389 sh d 48 99361 27 92389 Koordinati 48 59 37 pn sh 27 55 26 sh d 48 99361 pn sh 27 92389 sh d 48 99361 27 92389 Serednya visota nad rivnem morya 308 m Vodojmi Murafa Najblizhcha zaliznichna stanciya Matejkove Misceva vlada Adresa radi 23126 Vinnicka obl Zhmerinskij r n s Severinivka vul Grushevskogo 29 Karta Oleksandrivka Oleksandrivka Mapa Oleksandrivka u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Oleksandrivka GeografiyaSelo Oleksandrivka roztashovane za 22 kilometri na zahid vid m Zhmerinka i 7 km vid stanciyi Matejkovo zaliznichna liniya Zhmerinka Mogiliv Podilskij Vono mezhuye na zahid s Kudiyivci na pivdennij shid s Noskivci pivnichnij shid s Severinivka i na pivdennij zahid s Shevchenkovo Selo roztashovane na livomu berezi richki Murafi pritoki Dnistra Istoriya sela OleksandrivkaVono utvorilosya na pochatku XX stolittya v rezultati Stolipinskoyi agrarnoyi reformi i skladalosya spochatku z rozriznenih hutoriv Pomishik Pavlo Mikolajovich Aleksandrov rozprodav zemlyu selyanam vihidcyam z sil Sloboda Chernyatinska rosiyanam staroobryadcyam a takozh zhitelyam z Lipovcya ta Shpikova Pershimi poselencyami sela buli sim ya rosiyan staroobryadciv Polubotkinih Zyabkinih Mazurovih Rovnyaginih Konarevih Demchukovih a takozh sim yi vihidciv zi Shpikova ta Lipovcya Fedorenki Stelyuki Bolyuhi Tichinski Dazhuki Oficijno selo utvorilosya v 1909 roci Nazva sela pohodit vid prizvisha pomishika yakomu nalezhala zemlya P M Aleksandrova Spochatku selo skladalosya z dvoh nevelichkih vulic na odnij zhili rosiyani staroobryadci na drugij ukrayinci Navkolo sela buli roztashovani hutori okremih simej abo yaki skladalis z dekilkoh simej chi rodin urochisha Dubina Piski ta inshi yaki ne mali okremoyi nazvi Vprodovzh 30 h 50 h rokiv bilshist cih hutoriv bulo pereneseno v selo Oloksandrivku Zalishilos chotiri hutori de prozhivaye shist simej V 1978 roci do sela Oleksandrivki vvijshov naselenni punkt Poval kudi vhodilo 14 dvoriv i centralna sadiba radgospu imeni 50 richchya Velikogo Zhovtnya ta zhitlovi budinki u yakih prozhivali specialisti ta robitniki radgospu V cej chas do Oleksandrivskoyi silskoyi Radi vvijshov naselenij punkt Sadiba yakij sogodni nosit nazvu Poval Selo Oleksandrivka maye takozh davnyu istoriyu Na zemlyah miscevogo bazovogo gospodarstva znajdeno dekilka poselen Gorobciv Yar Serednye chasiv Tripilskoyi kulturi yaki tut znahodilis 5 6 tisyach rokiv tomu Na misci cih stoyanok miscevi zhiteli znahodyat kaminni znaryaddya praci sokiri shkrebki zernotertki pryasla a takozh zalishki keramiki tih chasiv Cherez zemli s Oleksandrivki prohodiv tak zvanij Kuchmanskij nevilnichij shlyah po yakomu turki i tatari gnali v nevolyu ukrayinskih branciv u XVI XVII stolittyah Rozvitok selaRozvitok sela prohodiv vprodovzh XX stolittya Selo perezhivalo vsi ti procesi yaki vidbuvalisya v period stanovlennya ta isnuvannya radyanskoyi vladi Radyansku vladu v seli bulo progolosheno v lyutomu 1918 roku i vona vstanovilasya v serpni 1920 roku Pid chas ukrayinskoyi revolyuciyi i gromadyanskoyi vijni selo neodnorazovo skupovuvalosya nimeckimi madyarskimi polskimi vijskami a takozh tut perebuvali vijska Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Protyagom 1918 1920 r r bulo podileno zemlyu mizh malozemelnimi selyanami po odnij desyatini na dushu U veresni 1920 roku v seli stvorena silska rada deputativ trudyashih i komitet nezamozhnih selyan Odnimi z pershih goliv silskoyi radi buli Kondratyuk Semen i Besha Yuhim Fedorovich Ostannogo v 1938 roci bulo represovano i vin zaginuv u stalinskih taborah GULAGu a pershim golovoyu komnezamu buv Melnik Yakiv Ivanovich V 1923 roci v seli bulo organizovano pochatkovu shkolu yaka skladalas z dvoh grup uchniv zagalnoyu kilkistyu 12 cholovik Pershimi vchitelyami buli Zaricki Tetyana i Frosina Stvoreno takozh shkolu po likvidaciyi nepismennosti sered doroslih V 1927 roci chastina selyan ob yednalisya v TSOZ tovaristvo po spilnomu obrobitku zemli Vesnoyu 1929 roku 25 gospodarstv organizuvali pershij kolgosp Internacional yakij ocholiv Demchukov Feodosij Ivanovich vihodec iz rosiyan staroobryadciv V 1930 roci v selo bulo napravleno dvadcyatip yatitisyachnika bilshovika Borshenka yakij ocholiv robotu po zavershennyu tak zvanoyi sucilnoyi kolektivizaciyi v seli Period stalinskih represij v 30 h rokah dlya sela bulo osoblivo vazhkim Iz sela u yakomu narahovuvalos 26 dvoriv bulo represovano 23 osobi Represij zaznali bagato simej Ce sim yi Polubutkinih z yakoyi zaginuli v stalinskih zastinkah tri brati Foma Fomich 1891 r n Yakov Fomich 1907 r n ta Andrij Fomich 1901 r n sim yi Tichinskih Lyubanskih Obertinskih ta inshi Zi spravoyu shodo represiyi brativ Polubutkinih Yankovskogo I K ta Shuvchuka E V vzhe zaraz mozhna oznajomitis v chitalnomu zali Vinnickogo Derzhavnogo arhivu spravu rozsekrecheno V 1991 roci v seli bulo vidkrito pam yatnik zhertvam stalinskih represij V 1926 roci na bazi kolishnih pomishickih sadiv pomishici Yu S Pashenko bulo utvoreno viddilennya radgospu Udarnik a v 1932 roci bulo utvoreno samostijnij radgosp Noskivci u yakomu pershim direktorom buv Merkaln Avgust Francovich kolishnij latiskij strilec Vin takozh v 1938 roci buv represovanij i zaginuv V radgospi v 1932 roci bulo blizko 50 ga yablunevogo sadu 12 ga slivi blizko 10 ga grushi i do 200 ga zernovih Odnim iz pershih sadovodiv radgospu buv Kochmaruk Ivan Timofijovich pershim mehanizatorom Vojtovich Mikola Josipovich Golodomor 1932 1933 r rSelo perezhilo v 1932 1933 r r zhahlivij chas golodomoru koli pomerlo vid golodu blizko Z0 cholovik ale naslidki golodomoru v seli ne buli takimi zhahlivimi i vtrati lyudej buli menshi anizh v susidnih selah Kudiyivcyah ta Noskivcyah tomu sho bagato cholovikiv iz rosiyan staroobryadciv pracyuvali ne v kolgospi a na riznih zarobitkah u mistah Selo u roki vijniV 1939 roci pochinayetsya druga svitova vijni 21 lipnya 1941 roku selo bulo zajnyate nacistskimi okupantami tut znahodilas okupacijna zoni Rumuniyi tak zvana Transnistriya Na cij teritoriyi bulo vstanovleno zhorstokij okupacijnij rezhim yakij trivav azh do vizvolennya sela vid nacistskih okupantiv 18 bereznya 1944 roku Na frontah drugoyi svitovoyi vijni brali uchast 116 cholovik z nih zaginulo 61 Za proyavlenij geroyizm i vidvagu 84 choloviki buli udostoyeni bojovih nagorod Zvilnennya sela zdijsnila 151 Chervonopraporna Zhmerinsko Budapeshtska strilecka diviziya V seli vidkrito pam yatnik zagiblim voyinam odnoselchanam a takozh voyinam iz sil yaki vhodyat do silskoyi radi Vsogo 169 cholovik Takozh vlitku 1941 roku koli Chervona Armiya vidstupala na zemlyah radgospu za ginulo 3 chervonoarmijci Voni buli pohovani v sadah radgospu V 1963 roci ostanki cih voyiniv bulo pereneseno v bratsku mogilu centralnoyi sadibi radgospu de postavleno obelisk Zagibli voyini zalishilis nevidomimi Okupanti zrujnuvali majzhe vsi kolgospni ta radgospni budivli vivezli gromadsku hudobu znishili majzhe ves radgospnij sad na ploshi blizko 120 ga Pislya voyenna rozbudovaPislya zvilnennya sela vid okupantiv pochalasya vidbudova zrujnovanogo gospodarstva Materialno virobnicha baza kolgospu Internacional pislya zvilnennya vid okupantiv mala takij viglyad dvi pari konej odna para voliv odna svinomatka vidsutnij silskogospodarskij inventar nedostatnya kilkist zerna dlya zasivu zemli Radgosp Noskivci mav she bidnishu virobnichu bazu V 1947 roci zhiteli sela perezhili she odnu golodovku u seli buv odin vipadok poyidannya lyudej V 1953 roci kolgospi Perebudova s Kudiyivec im Chkalova s Shevchenkovo Internacional s Oleksandrivka ob yednalisya v odin kolgosp imeni Kirova z centrom v seli Kudiyivcyah yakij 19 kvitnya 1957 roku buv priyednanij do radgospu Noskivci Voseni 1967 roku za visoki pokazniki u virobnictvi radgosp bulo nagorodzheno pam yatnim praporom CK KPRS VCRPS ta CK VLKSM yakij peredanij na vichne zberigannya v gospodarstvi yak simvol trudovoyi doblesti Todi zh radgosp otrimav novu nazvu imeni 50 richchya Velikogo Zhovtnya V 60 ti roki gospodarstvo ocholyuvav Degtyarov Sergij Savvatijovich yakij za rezultatami svoyeyi praci buv udostoyenij visokogo zvannya Geroj Socialistichnoyi praci Z 1970 po 1996 roki direktorom radgospu buv Kasyanchuk Dem yan Fedorovich Za cej period gospodarstvo dosyaglo visokogo rozvitku serednorichnij pributok stanoviv bilshe yak pivtora miljona karbovanciv v cinah I961 roku vrozhaj sadu z odnogo ga stanoviv 240 centneriv Yabluka sortiv Dzhonatan ta Semerenko virosheni v radgospi buli udostoyeni dvoh zolotih medalej na mizhnarodnij vistavci v m Erfurti Nimechchina Buduvalisya dvopoverhovi zhitlovi budinki primishennya socialno pobutovogo priznachennya micnila materialna baza gospodarstva Selo stalo odnim iz najkrashih sil rajonu i oblasti po zabudovi ta vporyadkuvannyu V cej chas v seli pobudovano chotiri dvopoverhovih bagatokvartirnih zhitlovih budinkiv dlya pracivnikiv radgospu ta sluzhbovciv 1973 1981 1983 1985 Budinok kulturi dityachij sadok na 120 misc 1984 rik primishennya serednoyi shkoli 1976 rik primishennya dlya silskoyi radi 1986 rik spalnij korpus pionerskogo taboru 1981 rik plodoshovishe na 2000 tonn plodiv 1970 r vinceh rekonstrujovano primishennya budinku pobutovih poslug a takozh primishennya kinoteatru Za svoyu pracyu ta rezultati gospodaryuvannya direktor radgospu Kasyanchuk D F buv nagorodzhenij ordenami Lenina Trudovogo Chervonogo Prapora zolotimi medalyami Vistavki dosyagnen narodnogo gospodarstva jomu prisvoyeno zvannya Zasluzhenij pracivnik silskogo gospodarstva Ukrayini Z 1955 po 1978 roki Oleksandrivka vidhodit do Kudiyiveckoyi silskoyi radi a z 1978 roku v Oleksandrivci znovu vidnovleno silsku radu V ci roki polipshivsya socialnij stan sela Velikij vnesok v cyu spravu zrobiv svoyeyu organizatorskoyu robotoyu direktor radgospu Kasyanchuk D F Ce bula lyudina visokogo intelektualnogo rozvitku Yak kerivnik gospodarstva vin cikavivsya ne tilki virobnichimi pitannyami ale j stanom osviti kulturi v naselenih punktah ta rivnem zhittya svoyih odnoselchan V 1973 roci v seli vidkrito nepovnu serednyu shkolu 8 klasiv z perspektiv perehodu do povnoyi serednoyi shkoli V 1976 roci bulo vvedeno v diyu nove primishennya serednoyi shkoli de navchalosya 223 uchni a v 1975 roci shkola zdijsnila pershij vipusk 10 klasu Direktorom shkoli z 1973 roku bulo priznacheno Sidoruka Stepana Davidovicha yakij pracyuvav na cij posadi do 2000 roku V seli vidkrito filial Zhmerinskoyi muzichnoyi shkoli pobutovij kombinat yakij nadavav 6 vidiv poslug pobudovana diyucha laznya V seli pracyuvalo dvi biblioteki ditsadok a v 1985 roci 9 Travnya na chest 40 richchya Peremogi vidkrito krayeznavchij muzej istoriyi sadivnictva Na pochatku 70 h rokiv pobudovano i vvedeno v diyu dorogu z tverdim pokrittyam yaka spoluchaye selo z zaliznichnoyu stanciyeyu Matejkovo zaasfaltovano vidrizok centralnoyi dogori na vidstani 2 h kilometriv a takozh vporyadkovano centr sela Selo za chasiv NezalezhnostiZmini yaki vidbuvayutsya v Ukrayini z chasu progoloshennya yiyi nezalezhnosti mayut pryame vidnoshennya i do zhittya sela Oleksandrivki Selo postupovo vtyaguyetsya v rinkovi vidnosini Znachnij vpliv na rozvitok gospodarstva maye Zakon pro ekonomichnu samostijnist a takozh i rezultati agrarnoyi reformi i proces privatizaciyi V 1993 roci radgosp buv reorganizovanij u derzhgosp i otrimav nazvu Ukrayina Pislya rozpadu SRSR gospodarstvo vtratilo spozhivacha produkciyi sadivnictva yaku postachali v Rosiyu ta inshi kolishni soyuzni respubliki Postijno derzhgosp vidchuvaye nestachu otrutohimikativ dlya obrobitku sadiv proti shkidnikiv him dobriv palivno mastilnih materialiv zapchastin dlya silskogospodarskoyi tehniki Zmenshuyetsya plosha sadiv a takozh rizko zmenshilosya pogoliv ya tvarinnictva Ce negativno poznachilos na vrozhajnosti ta yakosti produkciyi yaku vipuskaye gospodarstvo Pogirshuyetsya zhittyevij riven naselennya sela Yak rezultat tih zmin v agrarnij politici Ukrayini derzhgosp v 1998 roci pochav reorganizovuvatis u vidkrite akcionerne tovaristvo prohodit proces privatizaciyi gospodarstva i majna kolishnogo derzhgospu Na pochatku 1999 roku do Oleksandrivskoyi silskoyi radi vhodili taki naseleni punkti yak selo Kudiyivci selo Poval i selo Shevchenkovo Selo Oleksandrivka narahovuye 363 gospodarski sadibi de prozhivaye 1057 cholovik Ye perspektiva dlya rozshirennya sela Dlya cogo nadayutsya dilyanki zemli molodim sim yam dlya budivnictva individualnogo zhitla V 1998 roci nadano 22 takih dilyanki V seli diye zagalnoosvitnya shkola I III stupeniv u yakij navchayetsya 96 uchniv i pracyuye 22 vchiteli perevazhno z vishoyu osvitoyu Shkola za 25 rokiv svogo isnuvannya zdijsnila 23 vipuski uchniv z serednoyu osvitoyu V seli ye dvi biblioteki Budinok kulturi dityachij sadok feldshersko akusherskij punkt apteka 2 magazini iz sistemi koopspilki istoriko krayeznavchij muzej istoriyi sadivnictva cerkva V seli vstanovleno pam yatniki I V Michurinu voyinam odnoselchanam zagiblim u roki drugoyi svitovoyi vijni obelisk mogila nevidomim soldatam zhertvam stalinskih represij ta zhertvam golodomoru 1932 1933 rokiv pam yatnik T G Shevchenku Na okolici sela vporyadkovano garnij landshaftnij park kulturi i vidpochinku stvorenij u 80 h rokah XX stolittya z prirodnoyi lisovoyi dilyanki V parku zrostaye ponad 50 vidiv derevo chagarnikovih porid Na teritoriyi parku protikaye richka Murafa yaka maye zhivopisni beregi ta vidigraye ozdorovche ta estetichne znachennya dlya miscevogo naselennya Plosha parku 44 ga Ostannimi rokami v seli stihijno utvorivsya nevelichkij rinok de prodayutsya tovari privezeni z inshih naselenih punktiv individualnimi prodavcyami ta derzhavnoyu torgivleyu Dolayuchi trudnoshi pov yazani z perehidnim periodom selo prodovzhuye zhiti i rozvivatisya mayuchi realnu perspektivu buti odnim iz najkrashih naselenih punktiv ne tilki v rajoni ale j v oblasti ta krayini 12 chervnya 2020 roku rozporyadzhennyam Kabinetu Ministriv Ukrayini 707 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Vinnickoyi oblasti selo uvijshlo do skladu Severinivskoyi silskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Zhmerinskogo rajonu 1923 2020 selo uvijshlo do skladu novoutvorenogo Zhmerinskogo rajonu LiteraturaDzherela ta posilannyaMihajlo Antonyuk Cherez vihi istorij vidavnictvo Vinnicya O Vlasyuk 2004 r st 484 495 Binkivskij M I Ovcharuk M M Rajchuk M M Na perehresti shlyahiv i dol vidavnictvo Kiyiv EksOb 2002 r st 195 LiteraturaKudi yivci Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR u 26 t P T Tronko golova Golovnoyi redkolegiyi K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1974 tom Vinnicka oblast A F Olijnik golova redkolegiyi tomu 1972 788s S 236 Ce nezavershena stattya z geografiyi Vinnickoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 12 chervnya 2020 roku 707 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Vinnickoyi oblasti Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv