Ковінька Олександр Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Ковінько Олександр Іванович | |||
Народився | 13 січня 1900 Плоске, Полтавський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 25 липня 1985 (85 років) Полтава, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Полтава | |||
Країна | СРСР | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Alma mater | Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | оповідання, гумореска | |||
Партія | Українська комуністична партія (боротьбистів) | |||
Премії | Літературна премія імені Остапа Вишні | |||
| ||||
Олександр Іванович Ковінька (справжнє прізвище — Ковінько) (13 січня 1900, Плоске, Полтавського повіту Полтавської губернії Російської імперії — 25 липня 1985, Полтава, УРСР) — український письменник-гуморист.
Біографія
Народився у селі Плоске (нині Решетилівського району Полтавської області) в родині селянина-бідняка. Закінчив церковноприходську школу, навчався в земському двокласному училищі.
З 12 років пішов у найми. У 1917 році склав екстерном іспити за чотири класи гімназії. Був сторожем у сільській аптеці, служив у міліції в Полтаві.
У період громадянської війни в Російській імперії та у часи боротьби за існування Української Народної Республіки спочатку був у повстанському загоні. 1918 року схоплений кайзерівськими окупантами й відданий до воєнно-польового суду. Звільнений під час наступу Червоної Армії. Був членом партії боротьбистів. Брав участь у боях з денікінцями, потрапив до них у полон. Знову був звільнений і вступив до Червоної Армії (разом з Володимиром Сосюрою). Затим воював у війську УНР. Війна закінчилась для нього у таборі біля Познані (Польща), де перебував у 1920—1921 роках.
Після повернення додому вступив до комітету незаможників. Був секретарем сільради. Навчався на курсах інструкторів-лекторів ТСОАВІАХІМу, виступав з лекціями від цього товариства.
В 1926—1928 роках навчався в Полтавському інституті народної освіти (заочно).
Друкуватися почав 1926 року — тоді з легкої руки Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» була вміщена його гумореска «Містки та доріженьки». Друкував гумористичні оповідання та фейлетони в газеті «Більшовик Полтавщини», журналах «Червоний Перець», «Плуг», «Червоний шлях», «Нова громада» («Соціалістична громада»), «Молодий більшовик» та інших часописах.
1928 року став штатним фейлетоністом газети «Більшовик Полтавщини». Перша книга — збірка гумористичних і сатиричних повістей «Індивідуальна техніка» (Харків, 1929), друга — «Колективом подолаємо» (Полтава, 1930).
6 жовтня 1934 року заарештований органами НКВС у справі «Контрреволюційної боротьбистської організації». У київській Лук'янівській в'язниці зустрівся з полтавськими приятелями Майфетом і Ванченком.
28 березня 1935 року виїзною сесією Військової колеґії Верховного Суду СРСР засуджений до десяти років таборів. Відбувати покарання засланий до Магадана. Там він працював вибійником, бурильником, гірничим майстром, плановиком-економістом на гірничо-промислових підприємствах Дальбуду. Звільнений 1947 року, але без права повернення в Україну, жив у Якутії. Там у 1950 році заарештований удруге і повернений у Нагаєво поблизу Магадана.
4 липня 1956 року судово-слідчу справу його було припинено за відсутністю складу злочину.
Після реабілітації повернувся на батьківщину, до рідної Полтави. Був відновлений у рядах СПУ, повністю поринув у літературну роботу.
Видрукував у журналі «Прапор» автобіографічну, написану з іронічним усміхом, повість «Як мене купали й сповивали» (1957), видав збірки гумору та сатири «Кутя з медом», «Гуморески» (1960), «І не кажіть, і не говоріть» (1962), «Коти й котячі хвости» (1964), «Директиви і корективи» (1965), «Попав пальцем в небо» (1966), «Всякого бувало…» (1967), «Чарівні місця на Ворсклі» (1968), «Згадую й розгадую» (1970), «Пухові подушки» (1971), «Отак, прямо і прямо» (1976), «Кислі яблука» (1978), «На що ви натякаєте?…» (1978), «Як воно засівалося» (1979), «Гостріше гостріть пера» (1983) та інші.
Його творчий доробок поповнився сатирико-гумористичними повістями «Хрестоносці» та «Превелебні свистуни, або Смішні, чудні й сумні пригоди сільського хлоп'яка Василя Черпака», автобіографічною оповіддю «Чому я не сокіл?..», публіцистичними статтями з проблем розвитку української мови, збереження історико-культурної спадщини рідного народу.
Помер у Полтаві на 86-му році життя.
Творчість
Опублікував понад 30 книг сатири й гумору.
Постійно друкувався в журналах «Перець», («Україна»), «Прапор», «Жовтень», вміло відтворював смішне в побуті. Письменник виробив власний стиль неквапливої, іронічної, мудрої оповіді, побудованої на фольклорно-розмовній основі.
Двотомники вибраних творів виходили в Києві у 1970-их та 1980-их роках.
Літературна спадщина перекладалася російською, білоруською, грузинською, вірменською та іншими мовами.
Відзнаки, вшанування
- Лауреат премії ім. Остапа Вишні (1984).
- Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1970).
- 1992 року на будинку, у якому останнім часом жив Олександр Ковінька (Полтава, , 4), встановлено меморіальну дошку.
- В журналі «Перець» № 24 за 1974 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 75-річчю Олександра Ковінька.
- 16.10.2020 року в селі Плоске Мачухівської ОТГ відкрито меморіальну дошку українському письменнику-гумористу Олександру Ковіньці на фасаді місцевої школи, неподалік якої знаходилась хата, де народився і провів дитинство письменник.
Видання творів
- Твори, т. 1—2.— Київ, 1970;
- Подорож до Ворскли.— Київ, "ДНІПРО",1975;
- Твори, т. 1—2.— Київ, 1980.
Примітки
- . Архів оригіналу за 19 Жовтня 2013. Процитовано 16 Квітня 2011.
- Так називалася газета «Зоря Полтавщини» у період із 1924 по 1941 рік
- ukrlife.org [ 24 Грудня 2010 у Wayback Machine.] Письменники України — жертви сталінських репресій
- . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 Лютого 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 Квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
- . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 Квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
- . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 Квітня 2021. Процитовано 22 квітня 2021.
Джерела та література
- В. І. Прилуцький. Ковінька Олександр Іванович [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 390. — .
- І. В. Зуб. Ковінька Олександр Іванович [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kovinka znachennya Lib Chlen KPRS Kovinka Oleksandr IvanovichIm ya pri narodzhenniKovinko Oleksandr IvanovichNarodivsya13 sichnya 1900 1900 01 13 Ploske Poltavskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaPomer25 lipnya 1985 1985 07 25 85 rokiv Poltava Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaPoltavaKrayina SRSRDiyalnistprozayikAlma materPoltavskij nacionalnij pedagogichnij universitet imeni Volodimira KorolenkaMova tvorivukrayinskaZhanropovidannya gumoreskaPartiyaUkrayinska komunistichna partiya borotbistiv PremiyiLiteraturna premiya imeni Ostapa Vishni Oleksandr Ivanovich Kovinka spravzhnye prizvishe Kovinko 13 sichnya 1900 Ploske Poltavskogo povitu Poltavskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi 25 lipnya 1985 Poltava URSR ukrayinskij pismennik gumorist BiografiyaNarodivsya u seli Ploske nini Reshetilivskogo rajonu Poltavskoyi oblasti v rodini selyanina bidnyaka Zakinchiv cerkovnoprihodsku shkolu navchavsya v zemskomu dvoklasnomu uchilishi Z 12 rokiv pishov u najmi U 1917 roci sklav eksternom ispiti za chotiri klasi gimnaziyi Buv storozhem u silskij apteci sluzhiv u miliciyi v Poltavi U period gromadyanskoyi vijni v Rosijskij imperiyi ta u chasi borotbi za isnuvannya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki spochatku buv u povstanskomu zagoni 1918 roku shoplenij kajzerivskimi okupantami j viddanij do voyenno polovogo sudu Zvilnenij pid chas nastupu Chervonoyi Armiyi Buv chlenom partiyi borotbistiv Brav uchast u boyah z denikincyami potrapiv do nih u polon Znovu buv zvilnenij i vstupiv do Chervonoyi Armiyi razom z Volodimirom Sosyuroyu Zatim voyuvav u vijsku UNR Vijna zakinchilas dlya nogo u tabori bilya Poznani Polsha de perebuvav u 1920 1921 rokah Pislya povernennya dodomu vstupiv do komitetu nezamozhnikiv Buv sekretarem silradi Navchavsya na kursah instruktoriv lektoriv TSOAVIAHIM u vistupav z lekciyami vid cogo tovaristva V 1926 1928 rokah navchavsya v Poltavskomu instituti narodnoyi osviti zaochno Drukuvatisya pochav 1926 roku todi z legkoyi ruki Ostapa Vishni v gazeti Selyanska pravda bula vmishena jogo gumoreska Mistki ta dorizhenki Drukuvav gumoristichni opovidannya ta fejletoni v gazeti Bilshovik Poltavshini zhurnalah Chervonij Perec Plug Chervonij shlyah Nova gromada Socialistichna gromada Molodij bilshovik ta inshih chasopisah 1928 roku stav shtatnim fejletonistom gazeti Bilshovik Poltavshini Persha kniga zbirka gumoristichnih i satirichnih povistej Individualna tehnika Harkiv 1929 druga Kolektivom podolayemo Poltava 1930 6 zhovtnya 1934 roku zaareshtovanij organami NKVS u spravi Kontrrevolyucijnoyi borotbistskoyi organizaciyi U kiyivskij Luk yanivskij v yaznici zustrivsya z poltavskimi priyatelyami Majfetom i Vanchenkom 28 bereznya 1935 roku viyiznoyu sesiyeyu Vijskovoyi kolegiyi Verhovnogo Sudu SRSR zasudzhenij do desyati rokiv taboriv Vidbuvati pokarannya zaslanij do Magadana Tam vin pracyuvav vibijnikom burilnikom girnichim majstrom planovikom ekonomistom na girnicho promislovih pidpriyemstvah Dalbudu Zvilnenij 1947 roku ale bez prava povernennya v Ukrayinu zhiv u Yakutiyi Tam u 1950 roci zaareshtovanij udruge i povernenij u Nagayevo poblizu Magadana 4 lipnya 1956 roku sudovo slidchu spravu jogo bulo pripineno za vidsutnistyu skladu zlochinu Pislya reabilitaciyi povernuvsya na batkivshinu do ridnoyi Poltavi Buv vidnovlenij u ryadah SPU povnistyu porinuv u literaturnu robotu Vidrukuvav u zhurnali Prapor avtobiografichnu napisanu z ironichnim usmihom povist Yak mene kupali j spovivali 1957 vidav zbirki gumoru ta satiri Kutya z medom Gumoreski 1960 I ne kazhit i ne govorit 1962 Koti j kotyachi hvosti 1964 Direktivi i korektivi 1965 Popav palcem v nebo 1966 Vsyakogo buvalo 1967 Charivni miscya na Vorskli 1968 Zgaduyu j rozgaduyu 1970 Puhovi podushki 1971 Otak pryamo i pryamo 1976 Kisli yabluka 1978 Na sho vi natyakayete 1978 Yak vono zasivalosya 1979 Gostrishe gostrit pera 1983 ta inshi Jogo tvorchij dorobok popovnivsya satiriko gumoristichnimi povistyami Hrestonosci ta Prevelebni svistuni abo Smishni chudni j sumni prigodi silskogo hlop yaka Vasilya Cherpaka avtobiografichnoyu opoviddyu Chomu ya ne sokil publicistichnimi stattyami z problem rozvitku ukrayinskoyi movi zberezhennya istoriko kulturnoyi spadshini ridnogo narodu Pomer u Poltavi na 86 mu roci zhittya TvorchistOpublikuvav ponad 30 knig satiri j gumoru Postijno drukuvavsya v zhurnalah Perec Ukrayina Prapor Zhovten vmilo vidtvoryuvav smishne v pobuti Pismennik virobiv vlasnij stil nekvaplivoyi ironichnoyi mudroyi opovidi pobudovanoyi na folklorno rozmovnij osnovi Dvotomniki vibranih tvoriv vihodili v Kiyevi u 1970 ih ta 1980 ih rokah Literaturna spadshina perekladalasya rosijskoyu biloruskoyu gruzinskoyu virmenskoyu ta inshimi movami Vidznaki vshanuvannyaMemorialna doshka v Poltavi Memorialna doshka v seli Ploske Laureat premiyi im Ostapa Vishni 1984 Nagorodzhenij ordenom Znak Poshani 1970 1992 roku na budinku u yakomu ostannim chasom zhiv Oleksandr Kovinka Poltava 4 vstanovleno memorialnu doshku V zhurnali Perec 24 za 1974 rik rozmisheno druzhnij sharzh A Arutyunyanca prisvyachenij 75 richchyu Oleksandra Kovinka 16 10 2020 roku v seli Ploske Machuhivskoyi OTG vidkrito memorialnu doshku ukrayinskomu pismenniku gumoristu Oleksandru Kovinci na fasadi miscevoyi shkoli nepodalik yakoyi znahodilas hata de narodivsya i proviv ditinstvo pismennik Vidannya tvorivTvori t 1 2 Kiyiv 1970 Podorozh do Vorskli Kiyiv DNIPRO 1975 Tvori t 1 2 Kiyiv 1980 Primitki Arhiv originalu za 19 Zhovtnya 2013 Procitovano 16 Kvitnya 2011 Tak nazivalasya gazeta Zorya Poltavshini u period iz 1924 po 1941 rik ukrlife org 24 Grudnya 2010 u Wayback Machine Pismenniki Ukrayini zhertvi stalinskih represij www perets org ua ukr Arhiv originalu za 27 Lyutogo 2021 Procitovano 31 bereznya 2021 www perets org ua ukr Arhiv originalu za 11 Kvitnya 2021 Procitovano 11 kvitnya 2021 www perets org ua ukr Arhiv originalu za 21 Kvitnya 2021 Procitovano 21 kvitnya 2021 www perets org ua ukr Arhiv originalu za 22 Kvitnya 2021 Procitovano 22 kvitnya 2021 Dzherela ta literaturaV I Priluckij Kovinka Oleksandr Ivanovich 17 Serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 390 ISBN 978 966 00 0692 8 I V Zub Kovinka Oleksandr Ivanovich 18 Serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2024 ISBN 966 02 2074 X