Олександр Калашников

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калашников.

Олександр Калашников (? — 1920) — анархо-махновець, командир 1-го Донецького корпусу РПАУ.

Олександр Калашников
Народження	19 століття Баку, Бакинська губернія, Російська імперія
Смерть	1920(1920) ст. Барвінково в Барвінківському районе
Роки служби	1917—1920
Звання	комкор

Біографія

Олександр Калашников народився наприкінці дев'ятнадцятого століття у місті Баку, Російській імперії. Проживав у Гуляйполі. Калашников — секретар групи гуляйпольських анархістів «Союзу бідних хліборобів» у 1917—1918 рр. У 1917 році з групою анархістів Олексій організував сільськогосподарську комуну в маєтку Классена .

Військова діяльність

У лютому 1919 р. Калашников був призначений командиром 7-го полку . 15 березня полк Калашникова зайняв Бердянськ . У Бердянську Калашникову доручили заарештувати всіх, хто співпрацював з білогвардійцями. Потім Олександр разом зі своїм полком попрямував на Маріуполь . На початку червня в полку Калашнікова вже налічувалося 7000 махновців . У серпні комісар бойової ділянки Кочергін розпорядився заарештувати Калашникова. 19 серпня махновці повстали проти червоних у Новому Бузі та захопили штаб Кочергіна, його з дружиною хотіли розстріляти, але Олександр за них заступився і фактично їх врятував . 30 серпня на станції Помічний Олександр з боєм взяв два бронепоїзди з кількома ешелонами червоноармійців, які відступали з Одеси .

1 вересня у Добровелечківці відбулися збори повстанців. Олександра обрали у Реввійськраду РПАУ. Цього ж дня Калашникова призначили командиром новоствореного 1-го Донецького корпусу ж. Штарм РПАУ поставив завдання перед Калашниковим зайняти Катеринослав, але він не виконав завдання, а рушив на Кривий Ріг і зайняв його. У Верблюжках було виділено Херсонську групу, яка мала загорнути його на Катеринослав . 1 жовтня була створена комісія для розслідування причин невиконання наказу Калашниковим, цього ж дня вона була розпущена, а Белаш обмежився винесенням у наказі суворої догани . У середині жовтня штарм ще очікував, що Калашніков попрямує на Катеринослав, але цього так і не сталося, 10 жовтня він прибув до Запоріжжя, де пояснив свої дії. «Що ж ви відібрали у мене кінноту, вихопили маневрові загони (Казанський, Ващенко, Уралов) — з чим я міг йти на Катеринослав??»

У листопаді Калашнікова призначили начальником оборони Запоріжжя . 29 травня 1920 року махновці зайняли Олександрівку, в якій обрали новий склад Реввійськради. Калашніков був обраний начальником оперативного відділу СРПУ ж. До початку активних бойових дій частин РПАУ з червоними частинами на чолі всіх повстанських загонів стояв СРПУ, до якого з літа входив Олександр.

Примітки

1. А.Белаш, В.Белаш, с. 25.
2. А.Белаш, В.Белаш, с. 104.
3. А.Белаш, В.Белаш, с. 122.
4. А.Белаш, В.Белаш, с. 129.
5. А.Белаш, В.Белаш, с. 298.
6. А.Белаш, В.Белаш, с. 328.
7. А.Белаш, В.Белаш, с. 337.
8. А.Белаш, В.Белаш, с. 339.
9. А.Белаш, В.Белаш, с. 349.
10. А.Белаш, В.Белаш, с. 351.
11. А.Белаш, В.Белаш, с. 355.
12. А.Белаш, В.Белаш, с. 372.
13. А.Белаш, В.Белаш, с. 446.

Література

• http://www.makhno.ru/makhno/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Белаш А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махна. — Київ: РВЦ «Проза», 1993.
• Нестор Махно. Селянський рух в Україні. 1918—1921: Документи та матеріали / Серія: Селянська революція в Росії. 1902—1922 рр..: Документи м матеріали / За ред. В. Данилова та Т. Шаніна. — М.: «Російська політична енциклопедія» (РОССПЕН), 2006. — 1000 с.