Олекса-Мирон Біланюк

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біланюк.

Оле́кса-Миро́н Біланю́к (15 грудня 1926, Сянічек на Лемківщині — 27 березня 2009, , Пенсільванія, США) — професор, фізик, президент Української вільної академії наук (1998—2005), іноземний член НАН України, дійсний член НТШ, співавтор концепції тахіонів, яка започаткувала новий напрям сучасної фізики.

Олекса-Мирон Біланюк
Народився	15 грудня 1926(1926-12-15) біля Сянока
Помер	27 березня 2009(2009-03-27) (82 роки) , Пенсільванія, США
Країна	Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	Університет Мічигану
Галузь	ядерні реакції, тахіони
Членство	НАН України Наукове товариство імені Шевченка

Біографія

Я — «твердий» лемко, признає Біланюк. Народився у селі Сянічку біля міста Сянока. Олексу як 16-річного хлопця вивезли на роботу до Німеччини; опісля і вивезли до Німеччини його батьків. Перебував з батьками в американській зоні окупації, яких віднайшов з допомогою повідомлень ООН. Живе понад 40 років у Північній Америці.

Освіта

Олекса їде на навчання до Бельгії, а батьки переїхали до Північної Америки. Далі — навчання у Мічиганському університеті, де одержує два магістерські дипломи — з математики та фізики і докторський — з ядерної фізики. Біланюк — ядерний фізик за спеціальністю — ядерні реакції: своїм дослідженням Олекса Біланюк віддав понад сорока років, але роботу вважає незавершеною.

Дослідницька праця

Після закінчення навчання два роки працював в Аргентині над новим циклотроном. Пізніше повернувся до Америки й тридцять років працював викладачем у , займався науково-дослідницькою роботою. Працював з вченими-фізиками Франції, Італії, Німеччини, Китаю, Японії.

У 1976 як американський вчений був запрошений Київським інститутом ядерних досліджень.

Про тахіони

У 1962 разом з індійським вченим (Sudarshan) опублікував наукову статтю про теорію можливості існування тахіонів — частинок, що рухаються швидше від світла.

Ми довели, що сучасні фізичні закони не заперечують існування частинок, які рухаються швидше від світла — до появи нашої праці панувала думка, що це неможливо.

Олекса Біланюк: «Наші дослідження світ сприйняв не одразу. Спочатку на нас дивилися, мов на диваків, і не хотіли друкувати наші праці, щоразу закидаючи нас різними запитаннями. Ґрунтовно відповідаючи на закиди рецензентів, ми спочатку ображалися на них, але згодом були їм лише вдячні, бо коли нарешті нашу працю з Джорджем Сударшаном визнали класичною теорією, ми уникнули цих різних запитань від наших опонентів.»

Громадська діяльність

Біланюк — член редакційної колегії «Українського фізичного журналу», що видається Київським інститутом теоретичної фізики.

Співпрацюю з редакторами українсько-англійського і англо-українського фізичного словника, зокрема з головним редактором О. Кочергою. А ще разом з віце-президентом НАН України В. Бар'яхтаром, академіками (Д. Струком), (М. Бродиним), О. Ситенком, (Ю. Даревичем) з Торонто та доктором В. Шендеровським працюємо над виданням п'ятитомної енциклопедії з фізики, яка була б й посібником для вчителів та професорів при підготовці лекцій українською мовою.

Біланюк — президент Української академії мистецтв і наук у США

Сім'я

Одружений з Ларисою — українкою. Його дві дочки-американки добре знають українську мову: старша — архітектор у Сан-Франциско; молодша — дослідниця двомовності та багатомовності як стабільності чи нестабільності суспільства.

Праці

• Біланюк О. «Тахіони».

Примітки

1. Зустріч з дослідником тахіонів//Пендерецька Марія, «Аудиторія», 24 травня 1996
2. Дані на 2002 за: Зустріч з дослідником тахіонів//Пендерецька Марія, «Аудиторія», 24 травня 1996

Джерела

• Концепції тахіонів — 40 років / Гречин К. — «Аудиторія», ч. 17, 31.05—6.06. 2002 р.
• Помер Олекса Біланюк. // Свобода, 3 квітня 2009.
• Таращенко Д. Т. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 761. — .
• Олекса Біланюк // Бюлетень НТШ-А. 32(48) 2011. — С. 54.

Посилання

• (англ.)
• Біланюк Олекса-Мирон [ 26 січня 2018 у Wayback Machine.] // Львівський національний університет імені Івана Франка