Одіссеас Андрутсос

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андруцос.

Одіссеас Андруцос (грец. Οδυσσέας Ανδρούτσος; 1788, Ітака — 1825) — герой Грецької революції.

Одіссеас Андруцос
грец. Οδυσσεύς Ανδρούτσου
Народився	1788^[3] або 1790^[1]^[2]^[2] Ітака або Превеза
Помер	5 червня 1825(1825-06-05) або 1825^[1]^[2]^[2] ^d
Поховання	Перше афінське кладовище
Країна	Греція Османська імперія
Діяльність	політик, військовослужбовець
Знання мов	грецька, Арванітська і італійська
Учасник	^d, ^d і Грецька революція
Членство	Філікі Етерія
Посада	член Філікі Етерія^[d]
Конфесія	християни
Батько	^d
Мати	^d
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Бюст Андруцоса в парку Педіон ту Ареос

Одіссеас Андруцос був сином клефта , родом з Ітаки. Служив при дворі , з яким його батько був у добрих відносинах. Там пройшов школу дипломатичного мистецтва, навчився приховувати свої думки та почуття і не розбирати засобів для досягнення мети. Природна хоробрість, витривалість, хитрість і спритність довершували його схожість з героєм гомерівського епосу Одіссеї, чим він чимало пишався.

Алі-паша призначив його арматолом, але це анітрохи не заважало Одіссею підтримувати постійні дружні свідносини з клефтами і підтримувати їх. Як тільки на Пелопоннесі Теодорос Колокотроніс підняв повстання, Андруцос попрямував туди, звідти з невеликим загоном поспішив на північ і прибув до негайно після поразки греків при Фермопілах (див. битва при Аламані).

Підкріплений втікачами, які покинули Фермопіли, він зайняв ущелину близько Гравії. Спершу вів мирні переговори з османським воєначальником Омером Бріоні й підтримував у ньому надію, що перейде на бік османів, але потім майстерно підготовленою атакою змусив його відступити, незважаючи на величезну перевагу османських сил.

Перші Народні збори в Нафпліоні у 1822 році призначили Одіссея Андруцоса головнокомандувачем грецькими силами на північному сході, ким він фактично був раніше, але він склав з себе це звання, коли отримав від ареопагу осуд за невдалу експедицію проти Ламії, і кілька місяців провів у бездіяльності.

Поступаючись наполегливим проханням уряду, він знову прийняв на себе командування і переможно захищав Фермопіли проти Байрам-паші, Афінський акрополь — проти Решид-паші. На Народних зборах 1823 року Андруцос разом із Колокотронісом виступив на боці військової партії. Коли сформувався уряд , Андруцос відмовив йому в покорі. Він посилено намагався залучити Байрона на свій бік, але безуспішно, однак знайшов співчуття і підтримку в двох друзів Байрона Стенгопе і Трелауні, які бачили в ньому єдиний порятунок Греції.

Між тим Андруцос відмовився виконати вимогу уряду і скласти з себе командування військом, вів таємні переговори з Омером Бріоні, і потім з купкою прихильників перебіг у османський табір. Один з підлеглих йому капітанів , який прийняв командування над інсургентами розбив при Даудісі османський загін, в якому перебував Андруцос, і примусив останнього до здачі (квітень 1825 року).

Одіссея Андруцоса відвезли до Афін і кинули у в'язницю, де він скоро загинув при спробі втечі, як пояснював уряд, або, вірніше, був задушений за його розпорядженням або, принаймні, з відома уряду.

Примітки

1. Catalogue of the Library of the Cyprus University of Technology
   d:Track:Q105660663
2. Catalogue of the Academy of Athens Library
   d:Track:Q109936512
3. Lord Byron and his Times
   d:Track:Q25935022

Джерела

• Σούρμελις. Ίστορία τών Άθηνών (1884) (гр.)
• Παπαδόπουλος. Άνασκενή τών είς τήν ίστοριαν τών Άθηνών άναφερομένων περί τοϋ στρατηγοϋ Όδυσσέως (1837) (гр.)

Посилання

• Одиссей, деятель греческой войны за освобождение // Большой энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.)