Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Ількович Одовічук (нар. 14 липня 1895, с. Балківці, Буковина — † 10 грудня 1971, м. Тячів) — юрист, поручник Української Галицької армії, громадсько-політичний діяч, публіцист.
| Іван Одовічук | |||
|---|---|---|---|
 Поручник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 14 липня 1895 с. Балківці, Буковина,  Австро-Угорщина | ||
| Смерть | 10 грудня 1971 (76 років) Воловець | ||
| Поховання | м. Тячів | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  ЗУНР | ||
| Рід військ |  УГА | ||
| Війни / битви | Українсько-польська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис
Народився в с. Балківці повіту Серет на Буковині (нині Румунія) в сім'ї сільського господаря Ілька Одовічука та Анастасії з роду Чобанюк. Навчався в державній німецько-українській гімназії м. Серет (нині Румунія).
В армії Австро-Угорщини
З початком Першої світової війни служив в армії однорічним добровольцем. Після навчання в офіцерській школі іменований хорунжим піхоти резерву, з 11.1916 — лейтенант піхоти резерву З5-го полку піхоти крайової оборони «Золочів». Був поранений у 1916-му. З 03.1917 — лейтенант піхоти З5-го полку стрільців. З 02.1918 — ад'ютант (начальник штабу) батальйону З5-го полку стрільців, який у складі 2-го армій. корпусу перейшов на Наддніпрянщину після укладення Брестського мирного договору.
Нагороджений срібною медаллю хоробрості 1-го класу, срібною медаллю хоробрості 2-го класу (двічі), бронзовою медаллю хоробрості, бронзовою медаллю за військові заслуги з мечами на стяжці хреста за військові заслуги.
У 10.1918 в складі З5-го полку стрільців перебував в околицях м. Могилів-Подільський (нині Вінницька обл.), де 31.10.1918 обвінчався з Л.Бідулою-Сосницькою.
Служба в УГА
З листопада 1918 став на службу в українську армію як четар УГА. Командир пішої сотні Окружної Військової Команди Золочів, на початку 1919 включеної до складу групи поручника П. Вовка, яку було направлено на Волинь із завданням узяти під контроль Дубенський та Кременецький повіти Волинської губернії. У 01.1919 призначений українським військовим комендантом м. Радивилів (нині Рівненська обл.). 1.03.1919 іменований поручником піхоти Окружної Військової Команди Золочів. Воював у складі 4-ї Золочівської бригади УГА. 11.07.1919 потрапив до польського полону, з 23.07.1919 був інтернований у таборі м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусь), де в числі інших 55 українських старшин зазнав знущань з боку табірної адміністрації.
Автор спогадів про наругу польської окупаційної влади над українськими військовополоненими в таборі для інтернованих українців, опублікованих у книгах «Трагедія Галицької України» та «Крівава Книга».
Громадсько-політична діяльність
Після повернення на Буковину вступив на правничий факультет університету (ймовірно, в м. Чернівці), у 06.1922 переїхав до м. Сигіт (нині Румунія). Спершу працював на митному пункті в с. Довге Поле (нині Румунія), після завершення юридичних студій (можливо, у м. Бухарест) та складання адвокатських кваліфікаційних іспитів, 1924 відкрив адвокатську практику в м. Сигіт. 1940-ві — юрист православної єпархії Мараморошу.
Протягом 1930-х налагодив тісні контакти з діячами українського національного руху на Буковині, зокрема з головним редактором часопису «Самостійність» Д. Квітковським. Регулярно висвітлював національні та релігійні проблеми українців на сторінках «Самостійності», власним коштом щороку передплачував 50 річників часопису для земляків, залучаючи їх таким чином до українського громадського життя. Очолював бібліотеку українців Мараморощини за відкриття української школи. Голова Руської партії на Мараморощині з 1931. Голова заснованого 1934 в м. Сигіт комітету культурного фонду ім. Ю. Федьковича. У 10.1937 був висунутий кандидатом у члени єпархіальних зборів православної єпархії Мараморошу по округу Вишів Горішній (Viseu de Sus). 03.1939 — член Українського громадянського комітету в м. Сигіт, який надавав допомогу втікачам з Карпатської України.
Вночі 13.06.1940 заарештований румунською владою «за антидержавну діяльність»; звільнений з ув'язнення у 09.1940 після окупації Мараморощини Угорщиною. Восени 1942 мобілізований до угорської армії, відправлений на фронт як офіцер зв'язку 276-ї частини. У 01.1943 поранений осколком снаряда, контужений та обморожений. Після демобілізації мешкав у м. Сигіт як капітан резерву, працював у локальних військових структурах, продовжував діяльність адвоката.
Після захоплення Мараморощини радянськими військами з 10.1944 префект Сигітського повіту. Очолював повітову делегацію на 1-му з'їзді Народних комітетів Закарпатської України в м. Мукачеве (нині Закарпатська обл.) 26.11.1944, де виступив із закликом приєднати Мараморощину до Закарпатської України. Восени 1944 ініціював заснування української гімназії в м. Сигіт (закритої 1960, відновленої 1997 як Український ліцей ім. Т. Шевченка, сьогодні єдиної на території Румунії середньої школи з українською мовою викладання).
Організатор і голова зборів українців м. Сигіт та його околиць 19.01.1945, які проголосили возз'єднання Мараморош-Сигітської округи із Закарпатською Україною. Член Ради Народного демократичного фронту Марамороського Сигіту, яка на засіданні 27.01.1945 прийняла Маніфест про возз'єднання Мараморош-Сигітської округи з УРСР (Українською Радянською Соціалістичною Республікою). Голова президії загальних зборів громадян м. Сигіт 28.01.1945 (2500 учасників), які одностайно схвалили пропозицію Одовічука про возз'єднання Мараморощини з Україною та обрали його до складу Народного комітету м. Сигіт. Голова 1-го Окружного з'їзду Народних комітетів Марамороського округу 4.02.1945, який ухвалив рішення возз'єднати Мараморощину як частину Закарпатської України з радянською Україною. 8.04.1945 був змушений скласти свої повноваження під загрозою фізичної розправи з боку румунських активістів і тиском радянського керівництва. Мараморощина була передана румунській адміністрації.
9.04.1945 виїхав із сім'єю до м. Солотвино (нині смт Тячівського р-ну), звідти до м. Тячів (обидва нині Закарпатська обл.). Майно родини Одовічука у м. Сигіт було розграбоване, а їхній будинок націоналізувала румунська держава. 25.08.1945 вручив Народній раді Закарпатської України в м. Ужгород підписану представниками затисянських українських громад Петицію українського народу Мармарощини про знущання румунської влади над українцями, що містила вимогу об'єднання Мараморощини із Закарпатською та радянською Україною, яку було проігноровано. Ключова роль Одовічука в змаганнях за об'єднання української Мараморощини з УРСР 1944-45 підтверджується дослідженнями українських та румунських учених.
У 05.1945-03.1947 працював директором Солотвинського солерудника, у 04.1947-09.1955 провадив юридичну консультацію в смт Великий Бичків (нині Рахівського р-ну Закарпатської обл.); після повернення до Тячева очолював колегію адвокатів Тячівського району. У 05.1957 вийшов на пенсію. Автор численних публіцистичних і поетичних творів, спогадів «Про боротьбу за українську школу в Мараморощині».
Помер у смт Воловець. 12.12.1971 похований в м. Тячів Закарпатської обл.
Література
- Буковина — її минуле і сучасне. Париж; Філадельфія; Детройт, 1956. С. 363, 385, 511;
- Mer'ac О. Tpareдія Галицької України. Вінніпег, 1920. С. 85-87, 108—110;
- Одовічук Я. Свідомий син свого народу і заручник своєї епохи // Український вісник. 2016. Травень. № 9-10;
- Онищук Я. Іван Одовічук — захисник рідномовної та культурної ідентичності української меншини // Український вісник. 2017. Квітень. № 7-8;
- Gherhes І. Studiu de caz: regimul lui lvan Odoviciuc in Maramures (20 ianuarie — 9 aprilie 1945) / Stalinizare si destalinizare. Evolutii institutionale si impact social. Bucuresti, [2014]. Р. 58-70.
Джерело
- Старик В. Одовічук (Одовійчук) Іван Ількович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: 3 — О.Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 744.
Посилання
- Ярослав ОДОВІЧУК.Табір смерти в Берестю
 | Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Ilkovich Odovichuk nar 14 lipnya 1895 s Balkivci Bukovina 10 grudnya 1971 m Tyachiv yurist poruchnik Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi gromadsko politichnij diyach publicist Ivan Odovichuk PoruchnikZagalna informaciyaNarodzhennya14 lipnya 1895 1895 07 14 s Balkivci Bukovina Avstro UgorshinaSmert10 grudnya 1971 1971 12 10 76 rokiv VolovecPohovannyam TyachivVijskova sluzhbaPrinalezhnist ZUNRRid vijsk UGAVijni bitviUkrayinsko polska vijnaNagorodi ta vidznakiMedal za horobrist Avstro Ugorshina Medal Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina ZhittyepisIvan Odovichuk u chasi sluzhbi v armiyi Avstro Ugorshini Narodivsya v s Balkivci povitu Seret na Bukovini nini Rumuniya v sim yi silskogo gospodarya Ilka Odovichuka ta Anastasiyi z rodu Chobanyuk Navchavsya v derzhavnij nimecko ukrayinskij gimnaziyi m Seret nini Rumuniya V armiyi Avstro Ugorshini Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv v armiyi odnorichnim dobrovolcem Pislya navchannya v oficerskij shkoli imenovanij horunzhim pihoti rezervu z 11 1916 lejtenant pihoti rezervu Z5 go polku pihoti krajovoyi oboroni Zolochiv Buv poranenij u 1916 mu Z 03 1917 lejtenant pihoti Z5 go polku strilciv Z 02 1918 ad yutant nachalnik shtabu bataljonu Z5 go polku strilciv yakij u skladi 2 go armij korpusu perejshov na Naddnipryanshinu pislya ukladennya Brestskogo mirnogo dogovoru Nagorodzhenij sribnoyu medallyu horobrosti 1 go klasu sribnoyu medallyu horobrosti 2 go klasu dvichi bronzovoyu medallyu horobrosti bronzovoyu medallyu za vijskovi zaslugi z mechami na styazhci hresta za vijskovi zaslugi U 10 1918 v skladi Z5 go polku strilciv perebuvav v okolicyah m Mogiliv Podilskij nini Vinnicka obl de 31 10 1918 obvinchavsya z L Biduloyu Sosnickoyu Sluzhba v UGA Z listopada 1918 stav na sluzhbu v ukrayinsku armiyu yak chetar UGA Komandir pishoyi sotni Okruzhnoyi Vijskovoyi Komandi Zolochiv na pochatku 1919 vklyuchenoyi do skladu grupi poruchnika P Vovka yaku bulo napravleno na Volin iz zavdannyam uzyati pid kontrol Dubenskij ta Kremeneckij poviti Volinskoyi guberniyi U 01 1919 priznachenij ukrayinskim vijskovim komendantom m Radiviliv nini Rivnenska obl 1 03 1919 imenovanij poruchnikom pihoti Okruzhnoyi Vijskovoyi Komandi Zolochiv Voyuvav u skladi 4 yi Zolochivskoyi brigadi UGA 11 07 1919 potrapiv do polskogo polonu z 23 07 1919 buv internovanij u tabori m Brest Litovskij nini Brest Bilorus de v chisli inshih 55 ukrayinskih starshin zaznav znushan z boku tabirnoyi administraciyi Avtor spogadiv pro narugu polskoyi okupacijnoyi vladi nad ukrayinskimi vijskovopolonenimi v tabori dlya internovanih ukrayinciv opublikovanih u knigah Tragediya Galickoyi Ukrayini ta Krivava Kniga Gromadsko politichna diyalnist Pislya povernennya na Bukovinu vstupiv na pravnichij fakultet universitetu jmovirno v m Chernivci u 06 1922 pereyihav do m Sigit nini Rumuniya Spershu pracyuvav na mitnomu punkti v s Dovge Pole nini Rumuniya pislya zavershennya yuridichnih studij mozhlivo u m Buharest ta skladannya advokatskih kvalifikacijnih ispitiv 1924 vidkriv advokatsku praktiku v m Sigit 1940 vi yurist pravoslavnoyi yeparhiyi Maramoroshu Protyagom 1930 h nalagodiv tisni kontakti z diyachami ukrayinskogo nacionalnogo ruhu na Bukovini zokrema z golovnim redaktorom chasopisu Samostijnist D Kvitkovskim Regulyarno visvitlyuvav nacionalni ta religijni problemi ukrayinciv na storinkah Samostijnosti vlasnim koshtom shoroku peredplachuvav 50 richnikiv chasopisu dlya zemlyakiv zaluchayuchi yih takim chinom do ukrayinskogo gromadskogo zhittya Ocholyuvav biblioteku ukrayinciv Maramoroshini za vidkrittya ukrayinskoyi shkoli Golova Ruskoyi partiyi na Maramoroshini z 1931 Golova zasnovanogo 1934 v m Sigit komitetu kulturnogo fondu im Yu Fedkovicha U 10 1937 buv visunutij kandidatom u chleni yeparhialnih zboriv pravoslavnoyi yeparhiyi Maramoroshu po okrugu Vishiv Gorishnij Viseu de Sus 03 1939 chlen Ukrayinskogo gromadyanskogo komitetu v m Sigit yakij nadavav dopomogu vtikacham z Karpatskoyi Ukrayini Vnochi 13 06 1940 zaareshtovanij rumunskoyu vladoyu za antiderzhavnu diyalnist zvilnenij z uv yaznennya u 09 1940 pislya okupaciyi Maramoroshini Ugorshinoyu Voseni 1942 mobilizovanij do ugorskoyi armiyi vidpravlenij na front yak oficer zv yazku 276 yi chastini U 01 1943 poranenij oskolkom snaryada kontuzhenij ta obmorozhenij Pislya demobilizaciyi meshkav u m Sigit yak kapitan rezervu pracyuvav u lokalnih vijskovih strukturah prodovzhuvav diyalnist advokata Pislya zahoplennya Maramoroshini radyanskimi vijskami z 10 1944 prefekt Sigitskogo povitu Ocholyuvav povitovu delegaciyu na 1 mu z yizdi Narodnih komitetiv Zakarpatskoyi Ukrayini v m Mukacheve nini Zakarpatska obl 26 11 1944 de vistupiv iz zaklikom priyednati Maramoroshinu do Zakarpatskoyi Ukrayini Voseni 1944 iniciyuvav zasnuvannya ukrayinskoyi gimnaziyi v m Sigit zakritoyi 1960 vidnovlenoyi 1997 yak Ukrayinskij licej im T Shevchenka sogodni yedinoyi na teritoriyi Rumuniyi serednoyi shkoli z ukrayinskoyu movoyu vikladannya Plakat Organizator i golova zboriv ukrayinciv m Sigit ta jogo okolic 19 01 1945 yaki progolosili vozz yednannya Maramorosh Sigitskoyi okrugi iz Zakarpatskoyu Ukrayinoyu Chlen Radi Narodnogo demokratichnogo frontu Maramoroskogo Sigitu yaka na zasidanni 27 01 1945 prijnyala Manifest pro vozz yednannya Maramorosh Sigitskoyi okrugi z URSR Ukrayinskoyu Radyanskoyu Socialistichnoyu Respublikoyu Golova prezidiyi zagalnih zboriv gromadyan m Sigit 28 01 1945 2500 uchasnikiv yaki odnostajno shvalili propoziciyu Odovichuka pro vozz yednannya Maramoroshini z Ukrayinoyu ta obrali jogo do skladu Narodnogo komitetu m Sigit Golova 1 go Okruzhnogo z yizdu Narodnih komitetiv Maramoroskogo okrugu 4 02 1945 yakij uhvaliv rishennya vozz yednati Maramoroshinu yak chastinu Zakarpatskoyi Ukrayini z radyanskoyu Ukrayinoyu 8 04 1945 buv zmushenij sklasti svoyi povnovazhennya pid zagrozoyu fizichnoyi rozpravi z boku rumunskih aktivistiv i tiskom radyanskogo kerivnictva Maramoroshina bula peredana rumunskij administraciyi 9 04 1945 viyihav iz sim yeyu do m Solotvino nini smt Tyachivskogo r nu zvidti do m Tyachiv obidva nini Zakarpatska obl Majno rodini Odovichuka u m Sigit bulo rozgrabovane a yihnij budinok nacionalizuvala rumunska derzhava 25 08 1945 vruchiv Narodnij radi Zakarpatskoyi Ukrayini v m Uzhgorod pidpisanu predstavnikami zatisyanskih ukrayinskih gromad Peticiyu ukrayinskogo narodu Marmaroshini pro znushannya rumunskoyi vladi nad ukrayincyami sho mistila vimogu ob yednannya Maramoroshini iz Zakarpatskoyu ta radyanskoyu Ukrayinoyu yaku bulo proignorovano Klyuchova rol Odovichuka v zmagannyah za ob yednannya ukrayinskoyi Maramoroshini z URSR 1944 45 pidtverdzhuyetsya doslidzhennyami ukrayinskih ta rumunskih uchenih U 05 1945 03 1947 pracyuvav direktorom Solotvinskogo solerudnika u 04 1947 09 1955 provadiv yuridichnu konsultaciyu v smt Velikij Bichkiv nini Rahivskogo r nu Zakarpatskoyi obl pislya povernennya do Tyacheva ocholyuvav kolegiyu advokativ Tyachivskogo rajonu U 05 1957 vijshov na pensiyu Avtor chislennih publicistichnih i poetichnih tvoriv spogadiv Pro borotbu za ukrayinsku shkolu v Maramoroshini Pomer u smt Volovec 12 12 1971 pohovanij v m Tyachiv Zakarpatskoyi obl LiteraturaBukovina yiyi minule i suchasne Parizh Filadelfiya Detrojt 1956 S 363 385 511 Mer ac O Tparediya Galickoyi Ukrayini Vinnipeg 1920 S 85 87 108 110 Odovichuk Ya Svidomij sin svogo narodu i zaruchnik svoyeyi epohi Ukrayinskij visnik 2016 Traven 9 10 Onishuk Ya Ivan Odovichuk zahisnik ridnomovnoyi ta kulturnoyi identichnosti ukrayinskoyi menshini Ukrayinskij visnik 2017 Kviten 7 8 Gherhes I Studiu de caz regimul lui lvan Odoviciuc in Maramures 20 ianuarie 9 aprilie 1945 Stalinizare si destalinizare Evolutii institutionale si impact social Bucuresti 2014 R 58 70 DzhereloStarik V Odovichuk Odovijchuk Ivan Ilkovich Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya Do 100 richchya utvorennya Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki T 2 3 O Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2019 832s S 744 PosilannyaYaroslav ODOVIChUK Tabir smerti v Berestyu Ce nezavershena stattya pro voyaka chi voyachku Ukrayinskoyi galickoyi armiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi