Оде де Фуа

Оде де Фуа де Лотрек (фр. Odet de Foix; 1485 — 15 серпня 1528, Неаполь) — французький аристократ, військовий діяч часів Італійських війн, маршал Франції

Оде де Фуа де Лотрек
фр. Odet de Foix
Народився	1485(1485) Гієнь, Королівство Франція
Помер	15 серпня 1528(1528-08-15) Неаполь ·чума
Поховання	^d
Країна	Франція
Діяльність	військовий очільник
Знання мов	середньофранцузька^[1]
Учасник	Війна Коньякської ліги, Війна Камбрейської ліги (1508-1516) і Італійська війна
Титул	граф
Посада	^d
Військове звання	маршал
Конфесія	католицтво
Рід	де Фуа
Батько	Жан де Фуа
Мати	Жанна д'Оді
Брати, сестри	^d, ^d і Тома де Фуа-Лескен
У шлюбі з	Шарлота д'Альбре
Діти	3 сини та 1 доньк
Нагороди	маршал Франції
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив зі знатної гасконської родини де Фуа. Син Жана де Фуа, віконта Лотрека й Вілемюра, губернатора Дофіне. Обрав для себе кар'єру військового. Завдяки кузенові Гастону де Фуа, герцогу Немурському разом з братами Андре і Тома потрапив до королівського двору Людовика XII. У 1498 році отримав графство Комменж (по материнській лінії).

Вперше проявив себе у битві за Геную у 1507 році, де отримав поранення. У 1511 році став маршалом. Займався організацією Пізанського собору 1511 року, спрямованого на повалення папи римського Юлія II.

Звитяжно бився при Равенні у 1512 році, де отримав тяжкі поранення. Того ж року отримав титул графа Бофора, став кавалером ордену Святого Михайла й призначається генерал-губернатором Гієні. На цій посаді намагався повернути Жану д'Альбре його королівство Наварру, що було захоплено Фердинандом II, королем Арагону. Проте усі спроби французів виявилися невдалими.

у 1515 році брав участь у поході короля Франциска I до Італії, де відзначився у битві при Марин'яно. За це отримав губернаторство у Міланському герцогстві. На цій посаді у 1516 році захопив Брешію та Верону, а у 1521 році зняв облогу з Парми. Разом з тим своєю жорстокою поведінкою налаштував населення проти себе, яке сприяло перемозі імпанців у битві при Біккоке у 1522 році. Ця поразка змусила французів залишити Ломбардію. У результаті Оде де Фуа потрапив в опалу до короля й вирушив до свого маєтку в Гієні.

Утім у 1523 році очолив оборону Байонни від іспанських військ, чим заслужив прощення Франциска I. Того ж року призначений губернатором Ланґедоку. У 1525 році виборов спадок дружини — графство Ретель. У 1526 році став адміралом Гієні.

У 1527 призначений генерал-лейтенантом французьких військ в Італії. Незабаром Оде де Фуа захопив Геную, згодом Олександрію та Павію. На початку 1528 році підкорив Болонью, а у березні прибув до Неаполітанського королівства. Тут взяв штурмом Мельфі, де йому потрапив у полон Джованні Караччолі. Наприкінці березня почав облогу Неаполя. Йому на допомогу прибув флот на чолі із Андреа Доріа. У цей час у таборі спалахнула епідемія чуми, від якої Оде де Фуа помер у ніч з 15 на 16 серпня 1528 року.

Родина

Дружина — Шарлота (1495–1527), донька Жана д'Альбре, графа Ретеля і Невера

діти:

• Гастон (1522–1528)
• Анрі (1523–1540)
• Франсуа (?—1549)
• Клод (?—1553)

Джерела

• Odet de Foix vicomte de Lautrec, maréchal de France (1483–1528), par Bertrand de Chanterac, Paris, A. Margraff, 1930. (фр.)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563