Ніколає Чуке

Ніколає Іонель Чуке (рум. Nicolae Ionel Ciucă; нар. 7 лютого 1967) — румунський політик та генерал сухопутних військ Румунії у відставці, який з 13 червня 2023 обіймає посаду Голови румунського Сенату. Прем'єр-міністр Румунії з 25 листопада 2021 до 12 червня 2023 року. Виконувач обов'язків прем'єр-міністра Румунії (7 грудня 2020 — 23 грудня 2020).

Ніколає Чуке
рум. Nicolae Ciucă
Ніколає Чуке
Голова Сенату Румунії
Нині на посаді
На посаді з	13 червня 2023
Президент	Клаус Йоганніс
Попередник	^[en](в. о.)
Прем'єр-міністр Румунії
25 листопада 2021 — 12 червня 2023
Президент	Клаус Йоганніс
Попередник	Флорін Кицу
Наступник	Кетелін Предою (в. о.) Марчел Чолаку
(в. о.) 7 грудня 2020 — 23 грудня 2020
Президент	Клаус Йоганніс
Попередник	Людовік Орбан
Наступник	Флорін Кицу
Міністр національної оборони
4 листопада 2019 — 25 листопада 2021
Прем'єр-міністр	Людовік Орбан він сам Флорін Кицу
Попередник	Габріел-Беньямін Леш
Наступник
^[en]
1 січня 2015 — 28 жовтня 2019
Попередник	Штефан Деніле
Наступник	Даніел Петреску
Президент Національної ліберальної партії
Нині на посаді
На посаді з	10 квітня 2022
Попередник	Флорін Кицу ^[en](в. о.)
Член Сенату Румунії
Нині на посаді
На посаді з	21 грудня 2020
Народився	7 лютого 1967(1967-02-07) (57 років) Пленіца, ^d, СРР
Відомий як	політик
Країна	Румунія
Alma mater	^d і ^d
Політична партія	Національна ліберальна партія (Румунія)
Релігія	Румунська Православна Церква
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Брав участь у декількох війнах, у тому числі в Іраку. Був ^[en] у 2015—2019 роках, з 4 листопада 2019 до 25 листопада 2021 року — міністр оборони.

Біографія

Народився у комуні Пленіца, повіт Долж. Закінчив Військовий ліцей «Тудор Володимиреску» у Крайові 1985 року та ^[en] у Сібіу 1988 року. Під час своєї військової кар'єри брав участь у місіях в Афганістані, Боснії та Герцеговині та Іраку. 2001—2004 був командувачем 26-го піхотного батальйону (також відомого як Червоні Скорпіони), разом із яким брав участь в операції «Нескорена свобода в Афганістані» та ^[en] в Іраку. У травні 2004 року в Насирії, Ірак, очолив перший бій, у якому румунські солдати брали активну участь після Другої світової війни. Здобув звання генерала 25 жовтня 2010.

2015 року він замінив Штефана Деніле на посаді голови Генерального штабу Румунії. Президент Румунії Клаус Йоганніс 2018 року пролонгував 4-річну каденцію Ніколає на цій посаді ще на рік. Це спричинило конфлікт між Йоганнісом, прем'єр-міністром Віорікою Данчіле і тодішнім міністром оборони , який мав намір обійняти посаду.

Національна ліберальна партія (НЛП) запропонувала Чуке міністром оборони ^[en]. 28 жовтня 2019 року переведено у запас, посаду начальника Генштабу обійняв . Ніколає обійняв посаду міністра оборони Румунії 4 листопада 2019. У жовтні 2020 року вступив до лав Національної ліберальної партії, щоб балотуватися до сенату Румунії на наступних парламентських виборах.

7 грудня 2020 року, після відставки прем'єр-міністра Людовіка Орбана, Клаус Йоганніс призначив його виконувачем обов'язків прем'єр-міністра. Він керував тимчасовим урядом, доки не сформували новий уряд відповідно до результатів ^[en].

21 жовтня 2021 року Національна ліберальна партія попросила президента Клауса Йоганніса висунути Ніколає Чуке на посаду прем'єр-міністра після того, як парламент висловив вотум недовіри уряду прем'єр-міністра Флоріну Кицу, а Дачіан Чолош, уперше запропонований на посаду прем'єра, не зміг отримати вотум довіри парламенту. Клаус Йоганніс доручив йому сформувати уряд, однак Чуке відмовився, коли стало зрозуміло, що він не матиме достатньої підтримки парламенту. 22 листопада 2021 року президент Клаус Йоганніс запропонував йому сформувати уряд. 25 листопада 2021 року парламент Румунії підтримав коаліційний уряд на чолі з Чуке, до складу якого ввійшли Національна ліберальна партія, Соціал-демократична партія та Демократичний союз угорців Румунії. Відповідно до коаліційної угоди, яка передбачає зміну керівника уряду, очолюватиме уряд до 25 травня 2023 року.

У січні 2022 року журналістка ^[ro] звинуватила його в плагіаті майже третини його докторської дисертації.

10 квітня 2022 року обраний президентом Національної ліберальної партії.

Примітки

1. Новини. Міністерство оборони України. 4 листопада 2013. оригіналу за 26 червня 2022. Процитовано 16 лютого 2023.
2. . Європейська правда (українською) . 25 листопада 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
3. Cozmei, Victor (24 жовтня 2019). . (рум.). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
4. . (рум.). 28 жовтня 2019. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
5. Postelnicu, Valentina (5 листопада 2019). . (рум.). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
6. (рум.). . 29 листопада 2019. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
7. Năstase, Mirabela (4 листопада 2019). . (рум.). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
8. . Digi24 (рум.). 18 жовтня 2020. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
9. . Digi24 (рум.). 7 грудня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
10. . Європейська правда (українською) . 21 жовтня 2021. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
11. . Європейська правда (українською) . 2 листопада 2021. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
12. . Радіо Свобода (українською) . 22 листопада 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
13. Прем'єр-міністр Румунії звинувачений у плагіаті докторської дисертації. Європейська правда (українською) . 18 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
14. Romanian prime minister elected president of PNL. Euroactiv (англійською) . 11 квітня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.

Посилання

Політичні посади
Попередник: Людовік Орбан	Прем'єр-міністр Румунії (в. о.) 2020	Наступник: Флорін Кицу
Попередник: Флорін Кицу	Прем'єр-міністр Румунії 2021—	Повноважний