Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Нікола́ То́ніца (13 квітня 1886, Бирлад— † 26 лютого 1940, Бухарест) — художник, графік.
| Нікола Тоніца | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Автопортрет (1923) | ||||
| Народження | 13 квітня 1886[1][2][…] Бирлад, d, Румунське королівство | |||
| Смерть | 27 лютого 1940 (53 роки) | |||
| Бухарест, Румунія[4] | ||||
| Поховання | d | |||
| Країна |  Румунія | |||
| Навчання | d і Мюнхенська академія мистецтв | |||
| Діяльність | карикатурист, художник, літограф, журналіст, графік, художній критик | |||
| Напрямок | експресіонізм, постімпресіонізм, Q18540617?, d, d, Q61085156?, Q56782388? і d | |||
| Роки творчості | 1906[5] — 1940[5] | |||
| Вчитель | d, d, d і d | |||
| Відомі учні | Корнеліу Баба, d, d, d, d, d і Головатий Петро Михайлович | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Роботи в колекції | Національний музей мистецтв Румунії | |||
| Автограф |  | |||
| | ||||
 Нікола Тоніца у Вікісховищі | ||||
Народився у в Bârlad, він покинув своє рідне місто в 1902 для того, щоб вчитися в Ясській Національній Школі Образотворчих Мистецтв (Şcoala naţională de Belle-Arte din Iaşi), де він мав серед своїх викладачів Gheorghe Popovici і Emanoil Bardasare. Наступного року він відвідав Італію разом з студентами археології Бухарестського Університету під керівництвом Grigore Tocilescu. Протягом того періоду, разом з деякими з його однокашників, Тоніца фарбував стіни церкви в Grozeşti.
У 1908 він подався до Мюнхена, де він відвідав (Königliche Bayerische Akademie der Bildenden Künste); почав видавати політичні карикатури в Furnica, і, робив художнім критичні замітки до Arta Română. Тоніца провів подальші три роки в Парижі, де він відвідав студії художників, і вивчав знаменитий живопис. Хоча формування його як молодого художника спочатку відбувалося у під впливом домінуючих стилів, свіжі емоції стали шляхом до оригінальности та експериментування.
Після повернення, Тоніца малював фрески у ряді церков Молдавії й працював викладачем мистецтва, а згодом — як журналіст для Iaşul. У 1916, коли Румунія вступила у Другу світову війну, він був мобілізований й відбував службу у Болгарії, де й був захоплений як полонений при битві за Turtucaia. Після інтернування, він захворів малярією та ревматизмом, які були лихом для нього упродовж усього життя. Він був звільнений і повернувся у 1918.
Публіцистичні роботи Н. Тоніци викликали гострі політичні дискусії, а також полеміку з питань соціального і культурного розвитку країни. Н. Тоніца був у близьких, дружніх стосунках з письменником і активістом лівого руху Гала Галактіоном, книгу якого «O lume nouă» він ілюстрував у 1919 році і портрет якого писав у 1920 р.. Протягом 1920-х, він увійшов до складу групи Arta Română (пліч-о-пліч Gheorghe Petraşcu та іншими). Внесок Тоніци до суспільного буття найкраще помітний у графіці, — він робив скетчі для багатьох сучасників, зазвичай політичних, у тому числі «лівацьких», журналів: Adevărul, Rampa, Flacăra, Clopotul, Hiena, Socialismul, — і в його статтях, де йшлося здебільшого про культурні і соціальні події. У 1921, Тоніца розширив діяльність, розфарбовуючи заготовки для керамічних фабрик, і організовуючи показ кераміки. Цього ж року, він переїхав до Vălenii de Munte. Пізніше, він став редактором художнього часопису Artele Frumoase, і, в 1922, подорожуючи до Трансільванії, де він здружився з Aurel Popp. У 1926, Тоніца, Oscar Han, Francisc Şirato, and Штефан Дімітреску (Ştefan Dimitrescu), організували Grupul celor patru («Групу Чотирьох»).
По смерті Дімітреску в 1933, Тоніца зайняв його посаду в Академії Образотворчих Мистецтв в Яссах. Брав участь у декількох національних виставках і Світових Ярмарках, він намалював свої останні роботи біля Balchik, і серйозно занедужав у 1937. Помер роком пізніше.
Мистецтво
Тоніца в значній мірі черпав натхнення у імпресіонізмі, але він однаково захопився відкриттями, зробленими художниками-постімпресіоністами, їх революція в композиції і шику Belle Époque.
Більшість його робіт безтурботна в тонах, на противагу із залученням Тоніци у соціальні проблеми. Роботи автора запропонували класичний естетичний ідеал, проглядання мистецтва як скарбниці духовних цінностей. Цей месидж є найочевиднішим в його пейзажному малярстві Північної Dobruja, портрети клоунів і дітей, портрети молодих жінок, і у вивченнях натюрморту.
Примітки
- Nicolae Tonitza
- Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. —
- Енциклопедія Брокгауз
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118758454 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- RKDartists
Джерела
- Vasile Drăguţ, Vasile Florea, Dan Grigorescu, Marin Mihalache, Pictura românească în imagini («Romanian Painting in Images»), Editura Meridiane, Bucharest, 1970
- Dan Grigorescu, Istoria unei generaţii pierdute: expresioniştii («The History of a Lost Generation: the Expressionists»), Editura Eminescu, Bucharest, 1980
- Raul Şorban, Nicolae Tonitza, Editura Meridiane, Bucharest, 1965
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nikola To nica 13 kvitnya 1886 Birlad 26 lyutogo 1940 Buharest hudozhnik grafik Nikola TonicaAvtoportret 1923 Narodzhennya13 kvitnya 1886 1886 04 13 1 2 Birlad d Rumunske korolivstvoSmert27 lyutogo 1940 1940 02 27 53 roki Buharest Rumuniya 4 PohovannyadKrayina RumuniyaNavchannyad i Myunhenska akademiya mistectvDiyalnistkarikaturist hudozhnik litograf zhurnalist grafik hudozhnij kritikNapryamokekspresionizm postimpresionizm Q18540617 d d Q61085156 Q56782388 i dRoki tvorchosti1906 5 1940 5 Vchiteld d d i dVidomi uchniKorneliu Baba d d d d d i Golovatij Petro MihajlovichUchasnikPersha svitova vijnaRoboti v kolekciyiNacionalnij muzej mistectv RumuniyiAvtograf Nikola Tonica u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tonica Narodivsya u v Barlad vin pokinuv svoye ridne misto v 1902 dlya togo shob vchitisya v Yasskij Nacionalnij Shkoli Obrazotvorchih Mistectv Scoala naţională de Belle Arte din Iasi de vin mav sered svoyih vikladachiv Gheorghe Popovici i Emanoil Bardasare Nastupnogo roku vin vidvidav Italiyu razom z studentami arheologiyi Buharestskogo Universitetu pid kerivnictvom Grigore Tocilescu Protyagom togo periodu razom z deyakimi z jogo odnokashnikiv Tonica farbuvav stini cerkvi v Grozesti U 1908 vin podavsya do Myunhena de vin vidvidav Konigliche Bayerische Akademie der Bildenden Kunste pochav vidavati politichni karikaturi v Furnica i robiv hudozhnim kritichni zamitki do Arta Romană Tonica proviv podalshi tri roki v Parizhi de vin vidvidav studiyi hudozhnikiv i vivchav znamenitij zhivopis Hocha formuvannya jogo yak molodogo hudozhnika spochatku vidbuvalosya u pid vplivom dominuyuchih stiliv svizhi emociyi stali shlyahom do originalnosti ta eksperimentuvannya Nicolae Tonitza Portret ditya 1926 Musee Zambaccian Bucarest Pislya povernennya Tonica malyuvav freski u ryadi cerkov Moldaviyi j pracyuvav vikladachem mistectva a zgodom yak zhurnalist dlya Iasul U 1916 koli Rumuniya vstupila u Drugu svitovu vijnu vin buv mobilizovanij j vidbuvav sluzhbu u Bolgariyi de j buv zahoplenij yak polonenij pri bitvi za Turtucaia Pislya internuvannya vin zahvoriv malyariyeyu ta revmatizmom yaki buli lihom dlya nogo uprodovzh usogo zhittya Vin buv zvilnenij i povernuvsya u 1918 Nicolae Tonitza Divcha u lisi 1924 Zbirka doktora Dona Buharest Publicistichni roboti N Tonici viklikali gostri politichni diskusiyi a takozh polemiku z pitan socialnogo i kulturnogo rozvitku krayini N Tonica buv u blizkih druzhnih stosunkah z pismennikom i aktivistom livogo ruhu Gala Galaktionom knigu yakogo O lume nouă vin ilyustruvav u 1919 roci i portret yakogo pisav u 1920 r Protyagom 1920 h vin uvijshov do skladu grupi Arta Romană plich o plich Gheorghe Petrascu ta inshimi Vnesok Tonici do suspilnogo buttya najkrashe pomitnij u grafici vin robiv sketchi dlya bagatoh suchasnikiv zazvichaj politichnih u tomu chisli livackih zhurnaliv Adevărul Rampa Flacăra Clopotul Hiena Socialismul i v jogo stattyah de jshlosya zdebilshogo pro kulturni i socialni podiyi U 1921 Tonica rozshiriv diyalnist rozfarbovuyuchi zagotovki dlya keramichnih fabrik i organizovuyuchi pokaz keramiki Cogo zh roku vin pereyihav do Vălenii de Munte Piznishe vin stav redaktorom hudozhnogo chasopisu Artele Frumoase i v 1922 podorozhuyuchi do Transilvaniyi de vin zdruzhivsya z Aurel Popp U 1926 Tonica Oscar Han Francisc Sirato and Shtefan Dimitresku Stefan Dimitrescu organizuvali Grupul celor patru Grupu Chotiroh Po smerti Dimitresku v 1933 Tonica zajnyav jogo posadu v Akademiyi Obrazotvorchih Mistectv v Yassah Brav uchast u dekilkoh nacionalnih vistavkah i Svitovih Yarmarkah vin namalyuvav svoyi ostanni roboti bilya Balchik i serjozno zaneduzhav u 1937 Pomer rokom piznishe MistectvoTonica v znachnij miri cherpav nathnennya u impresionizmi ale vin odnakovo zahopivsya vidkrittyami zroblenimi hudozhnikami postimpresionistami yih revolyuciya v kompoziciyi i shiku Belle Epoque Bilshist jogo robit bezturbotna v tonah na protivagu iz zaluchennyam Tonici u socialni problemi Roboti avtora zaproponuvali klasichnij estetichnij ideal proglyadannya mistectva yak skarbnici duhovnih cinnostej Cej mesidzh ye najochevidnishim v jogo pejzazhnomu malyarstvi Pivnichnoyi Dobruja portreti klouniv i ditej portreti molodih zhinok i u vivchennyah natyurmortu PrimitkiNicolae Tonitza d Track Q17299517 Benezit Dictionary of Artists OUP 2006 ISBN 978 0 19 977378 7 d Track Q217595d Track Q24255573d Track Q1547776 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Deutsche Nationalbibliothek Record 118758454 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 RKDartists d Track Q17299517DzherelaVasile Drăguţ Vasile Florea Dan Grigorescu Marin Mihalache Pictura romanească in imagini Romanian Painting in Images Editura Meridiane Bucharest 1970 Dan Grigorescu Istoria unei generaţii pierdute expresionistii The History of a Lost Generation the Expressionists Editura Eminescu Bucharest 1980 Raul Sorban Nicolae Tonitza Editura Meridiane Bucharest 1965