Нікелювання

Нікелюва́ння (англ. nickel plating) — нанесення на поверхню металевих і неметалевих виробів шару нікелю. Товщина такого покриття становить, зазвичай, від 1—2 до 40—50 мкм.

Нікельовані деталі

Технологічні особливості

Нікель наносять найчастіше електролітичним способом, рідше — хімічним (відновленням іонів нікелю з його солей, наприклад, гіпофосфітом натрію у водних розчинах). Щоб зменшити пористість електролітичних покриттів і тим самим поліпшити їхню захисну здатність, вдаються до попереднього латунування, міднення або наносять багатошарові покриття (напр., мідь—нікель—хром).

Порівняння якості нікелевого покриття, нанесеного електролітичним (ліворуч) і хімічним способом (праворуч)

Недоліки електролітичного нікелювання — нерівномірність осадження нікелю на рельєфній поверхні та неможливість покривання вузьких і глибоких отворів, порожнин тощо. Хімічне нікелювання є дещо дорожчим за електролітичне, зате забезпечує можливість нанесення рівномірніщого за товщиною і якістю покриття на будь-яких ділянках рельєфної поверхні за умови доступу до них розчину.

Використання

Нікелюванням створюють захисні покриття, підвищують стійкість виробів проти зношування, захищають вироби від корозії (в атмосферних умовах, в розчинах лугів і слабких органічних кислот), надають їм декоративного вигляду.

Нікелювання застосовують у виробництві хімічної апаратури, медичних інструментів, автомобілів і велосипедів, побутових виробів тощо.

Див. також

• Хромування

Джерела

• Хоперия Т. Н. Химическое никелирование неметаллических материалов. — М.: Металлургия, 1982. — 144 с.
• Вишенков С. А. Химические и электрохимические способы осаждения металлопокрытий. — М.: Машиностроение, 1975. — 312 с.

Посилання

• Нікелювання // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 133. — .
• «Нікелювання» [ 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] в УРЕ.