Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Нові́ Скоморо́хи — село Більшівцівської селищної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
| село Нові Скоморохи | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Більшівцівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 684 |
| Площа | 10,968 км² |
| Густота населення | 62,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77123 |
| Телефонний код | +380 03431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°15′23″ пн. ш. 24°47′01″ сх. д. / 49.25639° пн. ш. 24.78361° сх. д.Координати: 49°15′23″ пн. ш. 24°47′01″ сх. д. / 49.25639° пн. ш. 24.78361° сх. д. |
| Водойми | Нараївка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77123, с. Нові Скоморохи |
| Карта | |
  Нові Скоморохи | |
 Нові Скоморохи | |
| Мапа | |
Розташоване на правому березі р. Нараївки, за 22 км від колишнього районного центру. Кути населеного пункту: Долина, Заливки, Ракова. Через Нові Скоморохи проходить автошлях Більшівці — Світанок (Свистільники).
На 1 січня 2012 року в селі проживало 738 осіб, налічувалося 268 дворів. Типові прізвища жителів: Андріїв, Белей, Бойко, Возняк, Довган, Парандій.
Назва
Назва населеного пункту, очевидно, походить від мандрівних артистів — скоморохів, які проживали на цій території ще в часи Галицько- Волинського князівства.
Історія
За переказами, у давнину існувало одне село Скоморохи. У XIII ст. його зруйнували татари, забравши в ясир більшість жителів. Невелика частина людей із тих, кому пощастило врятуватися, збудували собі оселі на новому місці, на протилежному березі р. Нараївки. Новоутворене поселення згадка про яке припадає на 1375 р., стало зватися Новими Скоморохами. Решта уцілілих жителів знищеного села, які не хотіли покидати насидженого місця, заснували поселення під назвою Старі Скоморохи.
У давньоруську добу населений пункт, очевидно, перебував у власності земських бояр. Навіть після колонізації Галичини поляками нащадки боярських родів ще декілька століть зберігали за собою давній домен. У 1454 р. як дідичі Нових Скоморохів згадуються Данко, Федір та Яцко , а в 1459 р. — «два Іваськи, брати стриєчні зі Скоморох». Пізніше село переходить до рук польських землевласників.
Не обминули новоскоморохівців татарські навали і наприкінці XVI- на початку XVII ст. Як розповідають місцеві старожили, на Великдень, коли люди святили паску, ординці напали на село, частину жителів забрали у полон, а частину вирізали. Ще й сьогодні вуличка, що веде від церкви до річки називається Кровавою, бо в той страшний день нею спливала людська кров.
У XVIII — першій половині XX ст. найбільшою земельною та майновою посільністю в Нових Скоморохах володів Антоній Барнаба Яблоновський (зг. в 1774 р.), Томаш Малєцкий (зг. в 1832 р.), Каєтан Малєцкий (зг. в 1890 р.), Єлена Кшечунович із Суходольських (зг. в 1899 р.), Корнель Кшечунович (зг. в 1899 р.), графиня Гелена Мицельська (зг. в 1909—1922 рр.). Останніми дідичами були (зг. в 1921—1931 рр.) та його дочка Ізабелла (зг. в 1931 р.), які проживали у поблизу Львова.
У 1756 р. громада побудувала в селі дерев´яну церкву святого Михаїла. 24 жовтня 1864 р. намісництво дало дозвіл на заснування при ній парохіальної школи. У 80-х рр. XIX ст. школу було перетворену в етатову (тобто державну) з українською мовою викладання. В лютому 1892 р. у селі почала діяти читальня «Просвіти» — одна з перших у повіті. При ній відкрилася українська крамниця. У 30-х рр. XX ст. активним просвітянським діячем був Стефан Юзефович.
У роки українсько-польської війни в районі Нових Скоморохів точилися запеклі баталії. Особливо запам´ятався місцевим жителям бій 22 червня 1919 р., коли частина 2-ї бригади 1-го корпусу УГА захопили укріплені польські позиції. Під час бойових дій було повністю зруйновано сільську церкву. В роки війни загинуло 47 місцевих жителів. Вже в мирний період (1920 р.) новоскоморохівці спорудили невеличку каплицю, у котрій і вирушали Богослужіння. В 1932 р. селяни розпочали будівництво нового храму, яке завершили в 1934 р.
На початку 20-х рр. польський уряд проводив у селі насильницьку конскрипцію (перепис населення з метою призову в армію). Новоскоморохівці — як українці, так і поляки — вчинили відкритий спротив діям органів влади.
У повоєнні роки школа в центрі села довгий час не діяла через відсутність приміщення, і діти навчалися вдома. Лише наприкінці 20-х рр. у Нових Скоморохах відкрили 1-класну утраквістичну школу із польською мовою викладання, яку в середині 30-х рр. реорганізували у 2- класну.
У 1920—1930-х рр. в Нових Скоморохах було 6 кооператив, у яких гуртувалися національно свідомі жителі села. Знала про це й польська поліція, тому карна експедиція 6-го полку уланів, що 15 жовтня 1930 р. проводила в селі пацифікацію, зробила обшук у приміщеннях кооперативів і пограбувала їх. Найбільше постраждала «Єдність». Та громада не скорилася. Невдовзі у Нових Скоморохах виникло ще декілька українських організацій: гурток товариства «Сільський господар» (1930), Союз українок (1936), сітка ОУН. Членами останньої були Володимир Блашків, Степан Бурко та ін.
3-го липня 1941 р. населений пункт окупували німецько-нацистські війська. Гітлерівці спалили 9 дворів і вивезли на примусові роботи в Німеччину 63 особи. Частини Радянської армії захопили село 25 липня 1944 р.
Політика нового уряду, яка мало чим відрізнялася від гітлерівської, викликала масове невдоволення людей. Для боротьби з радянським режимом у лісах створювалися загони УПА, ради яких поповнило понад 60 місцевих жителів: Андрій Багира («Грім»), Григорій Белей, Роман Вальків, Володимир Возняк («Крук»), Василь Возняк, Олексій Главацький («Вовк») та ін. Більше половини з них загинуло. Так, у 1946 р. емдебісти ліквідували криївку, у якій переховувалися 6 повстанців. Четверо з них: Михайло Василик, Дмитро Крупа, Петро Урицький та Семен Цурик — були вихідцями із Нових Скоморох.
У селі також загинули: окружний провідник СБ ОУН Богдан Бандура (псевдонім «Байда»; 1919 р. с. Пуків Рогатинського р-ну — 7.06.1946 р.) то чотовий «Чорнота» із сотні «Гайдамаки» (похований біля церкви).
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Більшівцівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Бовшів, Нові Скоморохи і Старі Скоморохи.
У повоєнні роки було створено Новоскоморохівську сільську раду. У 1950 р. земельні угіддя населеного пункту стали власністю колгоспу ім. Фрунзе. Центральна садиба цього господарства знаходилася у Старих Скоморохах.
8 квітня 1951 р. органи МДБ вчинили насилля над жителями села. Потерпіли 3 родини, які належали до релігійної організації Свідки Єгови, яких підійняли серед ночі й відправили до пункту депортації, звідки товарняком повезли за межі України. Майно виселених передали місцевому колгоспу. Ще одним кроком для нового уряду для «зміцнення» радянської влади було закриття церкви й перетворення її у склад. Храм відновив свою діяльність лише в 1990 р.
На початку 60-х рр. населений пункт перейшов у підпорядкування новоствореної Староскоморохівської сільської ради. Лише в 1977 р. згідно з рішенням облвиконкому село знову стає самостійною адміністративно-територіальною одиницею.
У роки національного відродження новоскоморохівці віддали шану пам'яті своєму незаслужено забутому землякові — поету о. Дмитру Йосифовичу. У квітні 1993 р. делегація від сільської громади відвідала с. Хітар Львівської обл., де вклонилася праху свого відомого односельця. 2 травня того ж року в Нових Скоморохах відбулися урочистості на честь Д. Йосифовича.
У 1992 р. жителі Нових та Старих Скоморохів, заснували спілку селян-власників « Промінь». У Нових Скоморохах діяло також фермерське господарство «Хлібець». Тепер[] у селі функціонують загальноосвітня школа I—II ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, Народний дім та 3 крамниці.
Пам'ятки
Архітектурна: Церква св. Михаїла, у центрі села. Побудована в 1934 р. У 1990 р. відремонтована. Дерев'яна, оббита дошками. Хрещата у плані, з напівкруглою вівтарною та боковими частинами. Центральна нава покрита шатровим дахом, увінчаним великою банею і маківкою. Над притвором — двосхилий дах із заломом спереду.
Історичні: Пам'ятний знак на честь скасування панщини, при в'їзді в село з боку с. Нараївки. Встановлений у 2-й половині XIX ст. Являє собою чавунний однораменний латинський хрест на двоступінчастому постаменті з мармурової крихти.
Пам'ятник воїнам ІІ Світової війни, у центрі села. Являє собою скульптуру скорботної матері, встановлену на прямокутному подіумі. Висота пам'ятника — 4 метри. Справа від монумента знаходяться стели, на яких викарбувані 31 прізвище загиблих у роки війни новоскоморохівців.
Відомі люди
Народилися
- Каспрук Степан Дмитрович
Народився 01.01.1934 р., с. Нові Скоморохи Івано-Франківської області. Закінчив Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва (1963). Педагоги з фаху — О. Соломченко, М. Варення. Графік. Основні твори: «Краса України — Поділля» (1971), «Мій край» (1971), «Т. Шевченко» (1981), «Соломія Крушельницька» (1981). Член НСХУ (1986). Директор Івано-Франківського музею визвольних змагань Прикарпатського краю, голова обласного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.
(Псевдоніми і криптоніми — Василь Ріленко, Василь Орленко, Орест Дубенський, Мирослав Зорин, Дм. Йос., О. Д., Д-б Ор. та інші; 6 листопада 1867, с. Нові Скоморохи, нині Галицького району Івано-Франківської області — 28 листопада 1942, с. Хітар Сколівського району Львівської області) — український літератор, перекладач, релігійний діяч.
Навчався в гімназіях у містах Станіслав (нині Івано-Франківськ) і Бережани (останніх 2 роки). Закінчив у Львівську духовну семінарію і богословський факультет університету (1891).
Душпастирював у селах Львівщини та Станіславщини.
Друкувався у газетах «Буковина», «Діло», журналах «Зоря», «Неділя» та ін. періодичних виданнях. Автор віршів, байок, оповідань, повістей, перекладів творів Й.-В. Ґете, Г. Данилевського, В. Короленка, М. Костомарова, Г. де Мопассана, М. Некрасова, Е. Ожешко, О. Пушкіна, А. Чехова, Ф. Шиллера та інших авторів. Кілька його перекладів вийшли друком у «Бібліотечці найзнаменитіших повістей „Діла“». Йосифович опублікував огляд праць Фр. Ржегоржа про українців Галичини, записував фольклор.
- Єпископ на спокої Севастіан (в миру Возня́к Миха́йло Яросла́вович) народився 23 січня 1970 року у селі Нові Скоморохи Галицького району Івано-Франківської області в багатодітній сім'ї.
У 1985 році закінчив середню школу. У 1988 році закінчив будівельне училище. З 1988 року по 1990 рік проходив військову службу у Радянській Армії. Після служби в армії ніс послух у Почаївській Лаврі, служив у Соборі Покрови Пресвятої Богородиці в Івано-Франківську.
У 1992 році прийняв чернецтво. З 1992 року по 1993 рік відроджував монастир святого Пантелеймона у селі Маріямпіль Галицького району. У 1993 році у Свято-Володимирському Соборі митрополитом Київським і Галицьким Філаретом був рукоположений у сан ієромонаха і у тому ж році розпочав служіння у Видубицькому чоловічому монастирі м. Києва. У 1994 році возведений у сан ігумена. У 1996 році закінчив Київську Духовну Семінарію.
У 2000 році закінчив юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин. 2000 року вступив у Київську Духовну Академію, яку успішно закінчив у 2004 році.
У травні 2002 року до дня Святої Пасхи Святійшим Патріархом Філаретом був возведений у сан архімандрита. 15 листопада 2002 року указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета був призначений намісником Видубицького чоловічого монастиря.
У 2003 році рішенням Президії Української Технологічної Академії архімандрит Севастіан (Возняк) обраний дійсним членом Академії історично-філософського факультету з присвоєнням звання «Академік».
14 грудня 2006 року, згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, у Володимирському патріаршому кафедральному соборі м. Києва був хіротонізований у сан єпископа з титулом Чернігівський і Ніжинський.
Єпископ Севастіан бере активну участь у церковному та громадському житті держави. Є автором багатьох духовно-повчальних статей, засновником духовного журналу «Чаша», духівником козацького полку імені М. Миклашевського.
За відродження Видубицького чоловічого монастиря та духовності в Україні нагороджений Святійшим Патріархом Київським та всієї Руси-України Філаретом орденом Архистратига Михаїла.
Примітки
- Нові Скоморохи на weather.in.ua
- Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Novi Skomoro hi selo Bilshivcivskoyi selishnoyi gromadi Ivano Frankivskogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti selo Novi SkomorohiKrayina UkrayinaOblast Ivano Frankivska oblastRajon Ivano Frankivskij rajonGromada Bilshivcivska selishna gromadaOsnovni daniNaselennya 684Plosha 10 968 km Gustota naselennya 62 36 osib km Poshtovij indeks 77123Telefonnij kod 380 03431Geografichni daniGeografichni koordinati 49 15 23 pn sh 24 47 01 sh d 49 25639 pn sh 24 78361 sh d 49 25639 24 78361 Koordinati 49 15 23 pn sh 24 47 01 sh d 49 25639 pn sh 24 78361 sh d 49 25639 24 78361Vodojmi NarayivkaMisceva vladaAdresa radi 77123 s Novi SkomorohiKartaNovi SkomorohiNovi SkomorohiMapa Roztashovane na pravomu berezi r Narayivki za 22 km vid kolishnogo rajonnogo centru Kuti naselenogo punktu Dolina Zalivki Rakova Cherez Novi Skomorohi prohodit avtoshlyah Bilshivci Svitanok Svistilniki Na 1 sichnya 2012 roku v seli prozhivalo 738 osib nalichuvalosya 268 dvoriv Tipovi prizvisha zhiteliv Andriyiv Belej Bojko Voznyak Dovgan Parandij NazvaNazva naselenogo punktu ochevidno pohodit vid mandrivnih artistiv skomorohiv yaki prozhivali na cij teritoriyi she v chasi Galicko Volinskogo knyazivstva IstoriyaZa perekazami u davninu isnuvalo odne selo Skomorohi U XIII st jogo zrujnuvali tatari zabravshi v yasir bilshist zhiteliv Nevelika chastina lyudej iz tih komu poshastilo vryatuvatisya zbuduvali sobi oseli na novomu misci na protilezhnomu berezi r Narayivki Novoutvorene poselennya zgadka pro yake pripadaye na 1375 r stalo zvatisya Novimi Skomorohami Reshta ucililih zhiteliv znishenogo sela yaki ne hotili pokidati nasidzhenogo miscya zasnuvali poselennya pid nazvoyu Stari Skomorohi U davnorusku dobu naselenij punkt ochevidno perebuvav u vlasnosti zemskih boyar Navit pislya kolonizaciyi Galichini polyakami nashadki boyarskih rodiv she dekilka stolit zberigali za soboyu davnij domen U 1454 r yak didichi Novih Skomorohiv zgaduyutsya Danko Fedir ta Yacko a v 1459 r dva Ivaski brati striyechni zi Skomoroh Piznishe selo perehodit do ruk polskih zemlevlasnikiv Ne obminuli novoskomorohivciv tatarski navali i naprikinci XVI na pochatku XVII st Yak rozpovidayut miscevi starozhili na Velikden koli lyudi svyatili pasku ordinci napali na selo chastinu zhiteliv zabrali u polon a chastinu virizali She j sogodni vulichka sho vede vid cerkvi do richki nazivayetsya Krovavoyu bo v toj strashnij den neyu splivala lyudska krov U XVIII pershij polovini XX st najbilshoyu zemelnoyu ta majnovoyu posilnistyu v Novih Skomorohah volodiv Antonij Barnaba Yablonovskij zg v 1774 r Tomash Malyeckij zg v 1832 r Kayetan Malyeckij zg v 1890 r Yelena Kshechunovich iz Suhodolskih zg v 1899 r Kornel Kshechunovich zg v 1899 r grafinya Gelena Micelska zg v 1909 1922 rr Ostannimi didichami buli zg v 1921 1931 rr ta jogo dochka Izabella zg v 1931 r yaki prozhivali u poblizu Lvova U 1756 r gromada pobuduvala v seli derev yanu cerkvu svyatogo Mihayila 24 zhovtnya 1864 r namisnictvo dalo dozvil na zasnuvannya pri nij parohialnoyi shkoli U 80 h rr XIX st shkolu bulo peretvorenu v etatovu tobto derzhavnu z ukrayinskoyu movoyu vikladannya V lyutomu 1892 r u seli pochala diyati chitalnya Prosviti odna z pershih u poviti Pri nij vidkrilasya ukrayinska kramnicya U 30 h rr XX st aktivnim prosvityanskim diyachem buv Stefan Yuzefovich U roki ukrayinsko polskoyi vijni v rajoni Novih Skomorohiv tochilisya zapekli bataliyi Osoblivo zapam yatavsya miscevim zhitelyam bij 22 chervnya 1919 r koli chastina 2 yi brigadi 1 go korpusu UGA zahopili ukripleni polski poziciyi Pid chas bojovih dij bulo povnistyu zrujnovano silsku cerkvu V roki vijni zaginulo 47 miscevih zhiteliv Vzhe v mirnij period 1920 r novoskomorohivci sporudili nevelichku kaplicyu u kotrij i virushali Bogosluzhinnya V 1932 r selyani rozpochali budivnictvo novogo hramu yake zavershili v 1934 r Na pochatku 20 h rr polskij uryad provodiv u seli nasilnicku konskripciyu perepis naselennya z metoyu prizovu v armiyu Novoskomorohivci yak ukrayinci tak i polyaki vchinili vidkritij sprotiv diyam organiv vladi U povoyenni roki shkola v centri sela dovgij chas ne diyala cherez vidsutnist primishennya i diti navchalisya vdoma Lishe naprikinci 20 h rr u Novih Skomorohah vidkrili 1 klasnu utrakvistichnu shkolu iz polskoyu movoyu vikladannya yaku v seredini 30 h rr reorganizuvali u 2 klasnu U 1920 1930 h rr v Novih Skomorohah bulo 6 kooperativ u yakih gurtuvalisya nacionalno svidomi zhiteli sela Znala pro ce j polska policiya tomu karna ekspediciya 6 go polku ulaniv sho 15 zhovtnya 1930 r provodila v seli pacifikaciyu zrobila obshuk u primishennyah kooperativiv i pograbuvala yih Najbilshe postrazhdala Yednist Ta gromada ne skorilasya Nevdovzi u Novih Skomorohah viniklo she dekilka ukrayinskih organizacij gurtok tovaristva Silskij gospodar 1930 Soyuz ukrayinok 1936 sitka OUN Chlenami ostannoyi buli Volodimir Blashkiv Stepan Burko ta in 3 go lipnya 1941 r naselenij punkt okupuvali nimecko nacistski vijska Gitlerivci spalili 9 dvoriv i vivezli na primusovi roboti v Nimechchinu 63 osobi Chastini Radyanskoyi armiyi zahopili selo 25 lipnya 1944 r Politika novogo uryadu yaka malo chim vidriznyalasya vid gitlerivskoyi viklikala masove nevdovolennya lyudej Dlya borotbi z radyanskim rezhimom u lisah stvoryuvalisya zagoni UPA radi yakih popovnilo ponad 60 miscevih zhiteliv Andrij Bagira Grim Grigorij Belej Roman Valkiv Volodimir Voznyak Kruk Vasil Voznyak Oleksij Glavackij Vovk ta in Bilshe polovini z nih zaginulo Tak u 1946 r emdebisti likviduvali kriyivku u yakij perehovuvalisya 6 povstanciv Chetvero z nih Mihajlo Vasilik Dmitro Krupa Petro Urickij ta Semen Curik buli vihidcyami iz Novih Skomoroh U seli takozh zaginuli okruzhnij providnik SB OUN Bogdan Bandura psevdonim Bajda 1919 r s Pukiv Rogatinskogo r nu 7 06 1946 r to chotovij Chornota iz sotni Gajdamaki pohovanij bilya cerkvi Za danimi oblupravlinnya MGB u 1949 r v Bilshivcivskomu rajoni pidpillya OUN najaktivnishim bulo v selah Bovshiv Novi Skomorohi i Stari Skomorohi U povoyenni roki bulo stvoreno Novoskomorohivsku silsku radu U 1950 r zemelni ugiddya naselenogo punktu stali vlasnistyu kolgospu im Frunze Centralna sadiba cogo gospodarstva znahodilasya u Starih Skomorohah 8 kvitnya 1951 r organi MDB vchinili nasillya nad zhitelyami sela Poterpili 3 rodini yaki nalezhali do religijnoyi organizaciyi Svidki Yegovi yakih pidijnyali sered nochi j vidpravili do punktu deportaciyi zvidki tovarnyakom povezli za mezhi Ukrayini Majno viselenih peredali miscevomu kolgospu She odnim krokom dlya novogo uryadu dlya zmicnennya radyanskoyi vladi bulo zakrittya cerkvi j peretvorennya yiyi u sklad Hram vidnoviv svoyu diyalnist lishe v 1990 r Na pochatku 60 h rr naselenij punkt perejshov u pidporyadkuvannya novostvorenoyi Staroskomorohivskoyi silskoyi radi Lishe v 1977 r zgidno z rishennyam oblvikonkomu selo znovu staye samostijnoyu administrativno teritorialnoyu odiniceyu U roki nacionalnogo vidrodzhennya novoskomorohivci viddali shanu pam yati svoyemu nezasluzheno zabutomu zemlyakovi poetu o Dmitru Josifovichu U kvitni 1993 r delegaciya vid silskoyi gromadi vidvidala s Hitar Lvivskoyi obl de vklonilasya prahu svogo vidomogo odnoselcya 2 travnya togo zh roku v Novih Skomorohah vidbulisya urochistosti na chest D Josifovicha U 1992 r zhiteli Novih ta Starih Skomorohiv zasnuvali spilku selyan vlasnikiv Promin U Novih Skomorohah diyalo takozh fermerske gospodarstvo Hlibec Teper koli u seli funkcionuyut zagalnoosvitnya shkola I II stupeniv feldshersko akusherskij punkt biblioteka Narodnij dim ta 3 kramnici Pam yatkiArhitekturna Cerkva sv Mihayila u centri sela Pobudovana v 1934 r U 1990 r vidremontovana Derev yana obbita doshkami Hreshata u plani z napivkrugloyu vivtarnoyu ta bokovimi chastinami Centralna nava pokrita shatrovim dahom uvinchanim velikoyu baneyu i makivkoyu Nad pritvorom dvoshilij dah iz zalomom speredu Istorichni Pam yatnij znak na chest skasuvannya panshini pri v yizdi v selo z boku s Narayivki Vstanovlenij u 2 j polovini XIX st Yavlyaye soboyu chavunnij odnoramennij latinskij hrest na dvostupinchastomu postamenti z marmurovoyi krihti Pam yatnik voyinam II Svitovoyi vijni u centri sela Yavlyaye soboyu skulpturu skorbotnoyi materi vstanovlenu na pryamokutnomu podiumi Visota pam yatnika 4 metri Sprava vid monumenta znahodyatsya steli na yakih vikarbuvani 31 prizvishe zagiblih u roki vijni novoskomorohivciv Vidomi lyudiNarodilisya Kaspruk Stepan Dmitrovich Narodivsya 01 01 1934 r s Novi Skomorohi Ivano Frankivskoyi oblasti Zakinchiv Kosivske uchilishe prikladnogo ta dekorativnogo mistectva 1963 Pedagogi z fahu O Solomchenko M Varennya Grafik Osnovni tvori Krasa Ukrayini Podillya 1971 Mij kraj 1971 T Shevchenko 1981 Solomiya Krushelnicka 1981 Chlen NSHU 1986 Direktor Ivano Frankivskogo muzeyu vizvolnih zmagan Prikarpatskogo krayu golova oblasnogo tovaristva Memorial im V Stusa Dmitro Grigo rovich Josifo vich Psevdonimi i kriptonimi Vasil Rilenko Vasil Orlenko Orest Dubenskij Miroslav Zorin Dm Jos O D D b Or ta inshi 6 listopada 1867 s Novi Skomorohi nini Galickogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti 28 listopada 1942 s Hitar Skolivskogo rajonu Lvivskoyi oblasti ukrayinskij literator perekladach religijnij diyach Navchavsya v gimnaziyah u mistah Stanislav nini Ivano Frankivsk i Berezhani ostannih 2 roki Zakinchiv u Lvivsku duhovnu seminariyu i bogoslovskij fakultet universitetu 1891 Dushpastiryuvav u selah Lvivshini ta Stanislavshini Drukuvavsya u gazetah Bukovina Dilo zhurnalah Zorya Nedilya ta in periodichnih vidannyah Avtor virshiv bajok opovidan povistej perekladiv tvoriv J V Gete G Danilevskogo V Korolenka M Kostomarova G de Mopassana M Nekrasova E Ozheshko O Pushkina A Chehova F Shillera ta inshih avtoriv Kilka jogo perekladiv vijshli drukom u Bibliotechci najznamenitishih povistej Dila Josifovich opublikuvav oglyad prac Fr Rzhegorzha pro ukrayinciv Galichini zapisuvav folklor Yepiskop na spokoyi Sevastian v miru Voznya k Miha jlo Yarosla vovich narodivsya 23 sichnya 1970 roku u seli Novi Skomorohi Galickogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti v bagatoditnij sim yi U 1985 roci zakinchiv serednyu shkolu U 1988 roci zakinchiv budivelne uchilishe Z 1988 roku po 1990 rik prohodiv vijskovu sluzhbu u Radyanskij Armiyi Pislya sluzhbi v armiyi nis posluh u Pochayivskij Lavri sluzhiv u Sobori Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici v Ivano Frankivsku U 1992 roci prijnyav chernectvo Z 1992 roku po 1993 rik vidrodzhuvav monastir svyatogo Pantelejmona u seli Mariyampil Galickogo rajonu U 1993 roci u Svyato Volodimirskomu Sobori mitropolitom Kiyivskim i Galickim Filaretom buv rukopolozhenij u san iyeromonaha i u tomu zh roci rozpochav sluzhinnya u Vidubickomu cholovichomu monastiri m Kiyeva U 1994 roci vozvedenij u san igumena U 1996 roci zakinchiv Kiyivsku Duhovnu Seminariyu U 2000 roci zakinchiv yuridichnij fakultet Akademiyi praci ta socialnih vidnosin 2000 roku vstupiv u Kiyivsku Duhovnu Akademiyu yaku uspishno zakinchiv u 2004 roci U travni 2002 roku do dnya Svyatoyi Pashi Svyatijshim Patriarhom Filaretom buv vozvedenij u san arhimandrita 15 listopada 2002 roku ukazom Svyatijshogo Patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Rusi Ukrayini Filareta buv priznachenij namisnikom Vidubickogo cholovichogo monastirya U 2003 roci rishennyam Prezidiyi Ukrayinskoyi Tehnologichnoyi Akademiyi arhimandrit Sevastian Voznyak obranij dijsnim chlenom Akademiyi istorichno filosofskogo fakultetu z prisvoyennyam zvannya Akademik 14 grudnya 2006 roku zgidno z rishennyam Svyashennogo Sinodu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu u Volodimirskomu patriarshomu kafedralnomu sobori m Kiyeva buv hirotonizovanij u san yepiskopa z titulom Chernigivskij i Nizhinskij Yepiskop Sevastian bere aktivnu uchast u cerkovnomu ta gromadskomu zhitti derzhavi Ye avtorom bagatoh duhovno povchalnih statej zasnovnikom duhovnogo zhurnalu Chasha duhivnikom kozackogo polku imeni M Miklashevskogo Za vidrodzhennya Vidubickogo cholovichogo monastirya ta duhovnosti v Ukrayini nagorodzhenij Svyatijshim Patriarhom Kiyivskim ta vsiyeyi Rusi Ukrayini Filaretom ordenom Arhistratiga Mihayila PrimitkiNovi Skomorohi na weather in ua Reabilitovani istoriyeyu IVANO FRANKIVSKA OBLAST Kniga persha Ivano Frankivsk Misto NV 2004 S 42 ISBN 966 8090 63 2