Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Никодим (світське ім'я — Кулигін Віктор Вікторович; нар. 10 грудня 1968, м. Цюрупинськ, Херсонська область, Українська РСР, СРСР) — архієрей Православної церкви України, єпископ Херсонський і Таврійський.
| Никодим | ||
 | ||
| єпископ Никодим (Кулигін) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 21 серпня 2020 | ||
| Церква: | Православна церква України | |
| Попередник: | (Даміан (Замараєв)) | |
| ||
| 4 грудня 2019 — 21 серпня 2020 | ||
| Обрання: | 19 листопада 2019 | |
| Церква: | Православна церква України | |
| Попередник: | вікаріат засновано | |
| Альма-матер: | (КПБА) КДАіС МФТІ | |
| Діяльність: | священнослужитель | |
| Ім'я при народженні: | Віктор Вікторович Кулигін | |
| Народження: | 10 грудня 1968 (55 років) Цюрупинськ, Херсонська область, Українська РСР, СРСР | |
| Дияконство: | 15 серпня 1993 | |
| Священство: | 27 лютого 1994 | |
| Чернецтво: | 15 листопада 2019 | |
| Єп. хіротонія: | 4 грудня 2019 | |
| Хто висвятив у єпископа | Епіфаній (Думенко), собор ієрархів ПЦУ | |
| | ||
Перший священник УПЦ (МП) на Херсонщині, що перейшов до ПЦУ; перший клірик РПЦ, висвячений у єпископа в Православній церкві України; а також перший єпархіальний єпископ, висвячений після Об'єднавчого собору.
Життєпис
Народився в сім'ї військовослужбовця. Служба батька проходила на Західній Україні, в Івано-Франківській області, де і пройшли шкільні роки з 1976 по 1986. Закінчив школу із золотою медаллю, брав участь в республіканських олімпіадах з математики.
У 1986 році вступив до Московського фізико-технічного інституту, який у 1992 році закінчив з червоним дипломом і рекомендацією продовжити навчання в аспірантурі. З 1988 року, по завершенні військової служби батька, сім'я повернулася на Херсонщину. По закінченні МФТІ у 1992 році, повернувся до Херсона та ніс послух іподиякона у тоді ще єпископа Херсонського і Таврійського Іларіона (Шукала).
15 серпня 1993 року, єпископом Іларіоном, був висвячений у диякона, а 27 лютого 1994 року — ним же в сан священника. Для отримання духовної освіти навчався у Київській духовної семінарії, диплом якої отримав в 1997 році. В Херсонській єпархії вів канцелярію та був секретарем єпархії. З 1997 по 2003 рік перебував у клірі Донецької єпархії УПЦ (МП), де служив у кафедральному соборі, був завідувачем канцелярії і особистим секретарем митрополита Іларіона (Шукала). В 2005 році повернувся в Херсонську єпархію, де з 2007 року до початку 2019 року служив в (Свято-Духівському кафедральному соборі) УПЦ (МП). Певний час був речником митрополита Херсонського і Таврійського Іоана (Сіопка).
24 лютого 2019 року звернувся до Управління Херсонської єпархії з проханням про приєднання до Православної церкви України. З того часу служив у (Стрітенському соборі) біля архієпископа (Даміана) і обіймав посаду прес-секретаря єпархії.
Із жовтня 2019 року став насельником Свято-Михайлівського Київського Золотоверхого монастиря, 15 листопада прийняв чернечий постриг з ім'ям Никодим (на честь преподобного (Никодима, просвірника Печерського)).
Єпископське служіння
19 листопада, у зв'язку з необхідністю та враховуючи побажання тимчасово керуючого Херсонською єпархією архієпископа Климента (Куща), архієпископа на спокої (Даміана (Замараєва)), колишнього Херсонського і Таврійського, а також звернення духовенства Херсонської єпархії, Священний Синод ухвалив рішення про обрання вікарного архієрея Херсонської єпархії з титулом «Генічеський». Таємним голосуванням було обрано ігумена Никодима.
4 грудня 2019 року собором ієрархів на чолі з митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм за Божественною літургією у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі був висвячений у єпископа.
21 серпня 2020 рішенням Священного синоду владику Никодима було обрано єпископом Херсонським і Таврійським, керуючим Херсонською єпархією Православної Церкви України.
На початку повномасштабного вторгнення перебував у Олешках біля літньої матері. Декілька разів пробував виїздити на вільну Україну, але москалі розвертали його назад без пояснень. 23 червня 2023 будинок владики затопило внаслідок підриву Каховської ГЕС. 13 липня 2023 року зміг виїхати з окупованих Олешок через Маріуполь, Росію, Естонію та Польщу. 19 липня 2023 прибув з мамою до Києва.
Примітки
- Симеон (Шостацький), Іоан (Яременко), Олександр (Драбинко), Олександр (Решетняк), (Даміан (Замараєв)), Климент (Кущ), Федір (Бубнюк), Євстратій (Зоря), Герман (Семанчук), Симеон (Зінкевич), Агапіт (Гуменюк), Лаврентій (Мигович), (Іоан (Швець)), (Володимир (Черпак)), Адріан (Кулик)
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019.
- . PCU (укр.). 21 серпня 2020. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 21 серпня 2020.
- У ФСБ питали, якому Богу служу - українському чи російському? Єпископ ПЦУ про перебування під окупацією
Посилання
 | Це незавершена стаття про православного релігійного діяча чи діячку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет